16 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 756/1546/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/16234/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Шролик І.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, -
З лютого 2024 року в провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики від 15 лютого 2022 року недійсним.
В судовому засіданні 19 березня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Сенченко А.С. заявила клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи (т. 7 а.с. 91-92).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року витребувано у відповідача ОСОБА_1 оригінал договору позики від 15 лютого 2022 року з метою вирішення питання про призначення судової експертизи (т. 7 а.с. 96-97).
Оригінал договору до суду не надано, у зв'язку із чим, ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року застосовані заходи процесуального примусу та повторно витребувано оригінал договору позики від 15 лютого 2022 року (т. 10 а.с. 132-133).
В судовому засіданні 13 серпня 2025 року представник позивача заявила клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи з урахуванням клопотання позивача ОСОБА_2 , та просила провести у справі судову почеркознавчу експертизу документу - договору позики від 15 лютого 2022 року, проведення якої доручити Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС. На вирішення постановити питання: Чи виконано підпис у Договорі позики від 15 лютого 2022 року від мені ОСОБА_2 , саме ОСОБА_2 .?
В обґрунтування поданого клопотання посилалась на ту обставину, що позивач ОСОБА_2 оскаржуваний договір поруки не підписувала. Через перебування ОСОБА_2 за межами України, вона не має можливості приїздити задля відібрання експериментальних зразків підпису. Долучила до клопотання оригінали документів: нотаріально посвідчену довіреність від 22 червня 2021 року, міжнародне свідоцтво про вакцинацію від 15 вересня 2021 року, висновок (Акт) з експертної оцінки від 04 січня 2021 року, заява приєднання до публічного договору надання послуг від 10 серпня 2021 року, Акт виконаних робіт від 23 червня 2021 року, заву - приєднання від 23 червня 2021 року, акт виконаних робіт від 30 вересня 2021 року та заяву приєднання до публічного договору від 30 вересня 2021 року, договір найму квартири від 10 квітня 2021 року.
Просила провести експертизу на підставі наданих оригіналів офіційних документів, на яких міститься підпис ОСОБА_2 (т. 10 а.с. 121-123, 124-126).
Представник відповідача ОСОБА_3 - Кудрицький Р.П. підтримав подане клопотання, просив задовольнити (т. 10 а.с. 124-126).
В судовому засіданні оголошено судом про наявність у матеріалах справи письмового заперечення відповідача ОСОБА_1 проти задоволення клопотання про призначення експертизи (т. 10 а.с. 124-126).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Сенченко А.С. задоволено.
Призначено у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, судову почеркознавчу експертизу, на розгляд якої поставлено питання:
1. Чи виконано підпис у Договорі позики від 15 лютого 2022 року від мені ОСОБА_2 , саме ОСОБА_2 .?
Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
У розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи № 756/1546/24 (провадження 2/756/2055/25), оригінал довіреності від 22 червня 2021 року, міжнародне свідоцтво про вакцинацію, висновок (Акт) з експертної оцінки від 04 січня 2021 року, заява приєднання до публічного договору надання послуг від 10 серпня 2021 року Акт виконаних робіт від 23 червня 2021 року, заяву - приєднання від 23 червня 2021 року, акт виконаних робіт від 30 вересня 2021 року та заяву приєднання до публічного договору від 30 вересня 2021 року, договір найму квартири від 10 квітня 2021 року.
Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_2 , попереджено її про наслідки ухилення від участі в експертизі.
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (т. 10 а.с. 137-139).
Повний текст ухвали виготовлено 14 серпня 2025 року.
Не погодившись з ухвалою суду, 29 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу (т. 12 а.с. 156-170).
На обґрунтування скарги зазначав, що судом першої інстанції передчасно розглянуто клопотання про призначення у справі експертизи, оскільки в матеріалах справи відсутній об'єкт дослідження. Вказував, що призначення почеркознавчої експертизи без наявності примірника відповідача-1 чи відповідача-2 оригіналу Договору позики від 15.02.2022 року є процесуально неправомірним, а її проведення - неможливим.
Посилався на те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача-1 про відмову в позові через обрання стороною позивача при зверненні до суду неналежного способу захисту, що є самостійної підставою для відмови в позові. Звертав увагу, що стороною позивача не надано до суду жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування позовних вимог. Позивач намагається ввести суд в оману здаля затягування виконання зобов'язань перед відповідачем-1 та уникнення солідарної відповідальності разом з відповідачем-2 за взяте зобов'язання за договором позики від 15.02.2022 року.
Судом першої інстанції розглянуто клопотання про призначення експертизи за відсутності Відповідача-1, через протиправне видалення його з судової зали.
Крім того, вказував, що ним заявлялось неодноразово клопотання про уточнення позовних вимог, однак таке розглянуто судом першої інстанції не було.
Стверджував, що в заяві від 05.09.2024 року про призначення експертизи представник позивача просив на вирішення експерта поставити наступні питання, в тому числі: Чи виконано підпис у договорі позики від 15.02.2022 від імені ОСОБА_3 саме ОСОБА_3 .? Однак, судом першої інстанції вказаного питання зазначено не було під час вирішення клопотання про призначення експертизи.
Звертав увагу, що договір позики від 15.02.2022 року укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2. При цьому, відповідачем-2 вказаний договір не оскаржується.
Стверджував, що заявлене представником позивача клопотання про долучення до клопотання про проведення експертизи оригіналів документів з додатками не було направлено стороні в належний спосіб, що позбавило відповідача-1 можливості надати свої заперечення щодо доцільності поданих документів (т. 12 а.с. 156-170).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Сенченко А.С. заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про розгляд справи апеляційним судом були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 16 жовтня 2025 року був сповіщений 16 вересня 2025 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. Повідомлення позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 повернулись із відмітками працівників пошти про відсутність адресатів за зазначеними ними адресами. Поряд з цим, відповідач ОСОБА_3 про розгляд справи апеляційним судом 16 жовтня 2025 року був сповіщений 16 вересня 2025 року повідомленням його представника - адвоката Кудрицького Р.П. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. Факт належного повідомлення позивача ОСОБА_2 її представник - адвокат Сенченко А.С. підтвердила в суді про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 13 а.с. 193-196 т. 14 а.с. 3-4).
13 жовтня 2025 року від апелянта ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи призначеної на 16 жовтня 2025 року з посиланням на проходження процедури оформлення на військову службу за контрактом у ЗС України, до клопотання додана копія рекомендаційного листа командира в/ч НОМЕР_1 з проханням до органів усіх військового управління усіх ланок провести роботу щодо відбору ОСОБА_1 для прийняття його на військову службу за контрактом (т. 14 а.с. 5-6).
Поряд з цим, до клопотання ОСОБА_1 не надано об'єктивних доказів на підтвердження поважних причин неможливості явки до суду апеляційної інстанції 16 жовтня 2025 року, і зазначення таких обставин (проходження комісії, зборів тощо) рекомендаційний лист не містить (т. 14 а.с. 5-6).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скаргапідлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору позики від 15 лютого 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Посилалась на те, що письмової згоди на укладення вказаного договору позики її колишнім чоловіком ОСОБА_3 вона не надавала, підпис в договорі не ставила, про факт передачі та отримання за оскаржуваним договором їй не відомо, кошти на інтереси сім'ї не використовувались.
Задовольняючи частково клопотання сторони позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що експертній установі можуть бути надані необхідні документи, а проведення експертизи в даній справі необхідно для встановлення належності підпису позивача ОСОБА_2 на договорі позики від 15 лютого 2022 року.
Такий висновок районного суду не ґрунтується на матеріалах справи, суд апеляційної інстанції визнав його передчасним, з огляду на наступне.
Як визначено у ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Частиною 1 ст. 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до ст. 107 ЦПК України, яка визначає збирання матеріалів для проведення експертизи, Матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.
Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати.
Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов'язаних із проведенням експертизи.
При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 108 ЦПК України, експерт повинен забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо експертне дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його властивостей: 1) призначений судом експерт має одержати на його проведення відповідний дозвіл суду, який оформляється ухвалою; 2) залучений учасником справи експерт має повідомити відповідного учасника справи про наслідки проведення експертного дослідження, передбачені цим Кодексом, та одержати письмовий дозвіл на його проведення.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з'ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮ України від 08 серпня 1998 року № 53/5 (Зареєстровано Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за № 705/3145) (надалі - Інструкція), експертиза (дослідження) проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції, а у випадку проведення молекулярно-генетичної експертизи (дослідження) для державної реєстрації геномної інформації людини - після подання документів та біологічного матеріалу людини, оформлених відповідно до законодавства у цій сфері.
До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта) або інші документи, які відповідно до законодавства є підставою для проведення експертизи (дослідження), об'єкти, зразки для порівняльного дослідження та за клопотанням експерта - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).
Згідно до положень п. 3.5. вищевказаної Інструкції, коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).
Відповідно до положень п.п. 1.1. Науково-методичних рекомендацій, з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮ України від 08 серпня 1998 року № 53/5, у редакції наказу МЮ України від 26.12.2012 року № 1950/5, основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп'яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.
Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.(пункт 1.1 глави 1 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019).
Згідно до положень п.п. 1.3., 1.4 Науково-методичних рекомендацій, з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮ України від 08 серпня 1998 року № 53/5, у редакції наказу МЮ України від 26.12.2012 року № 1950/5, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.
Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов'язаними зі справою, так і не пов'язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв'язку з призначенням такої експертизи.(Абзац другий пункту 1.3 глави 1 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019)
Перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов'язаний (зобов'язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи. (Абзац перший пункту 1.4 глави 1 розділу I в редакції Наказу Міністерства юстиції № 83/5 від 10.01.2019).
У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).
Згідно до п.п. 1.6., 1.7 Науково-методичних рекомендацій, з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом МЮ України від 08 серпня 1998 року № 53/5, у редакції наказу МЮ України від 26.12.2012 року № 1950/5, відбирати експериментальні зразки почерку необхідно у два етапи. На першому етапі особа, почерк якої підлягає ідентифікації, виконує текст за тематикою, близькою до досліджувального об'єкта, у звичних умовах (сидячи за столом, із звичним приладдям письма, при денному освітленні). На другому етапі зразки відбираються під диктовку тексту, аналогічного за змістом тому, що досліджується, або спеціально складеного тексту, який містить фрази, слова і цифри, узяті з рукописного тексту, що досліджується. На цьому етапі зразки відбираються в умовах, що максимально наближаються до тих, у яких виконувався рукописний текст, що досліджується, тобто в тій самій позі (лежачи, стоячи тощо), таким самим приладдям письма та на папері того самого виду (за розміром, лінуванням, характером поверхні тощо), що й документ, який досліджується. Якщо буде помічено, що той, хто пише, намагається змінити свій почерк, темп диктовки слід прискорити.
Експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім'я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).
Поряд з цим вищевказаних положень суд першої інстанції при призначенні судової почеркознавчої експертизи не дотримав, в судовому засіданні не дослідив та в оскаржуваній ухвалі про призначення експертизи не визначив та не зазначив перелік документів, в яких містяться: вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису (почерку) позивача ОСОБА_2 , які б мали бути визначені судом для проведення експертизи. При цьому, пославшись на перебування позивачки за межами України, суд першої інстанції не звернув увагу, що саме позивач ОСОБА_2 заявила про проведення почеркознавчої експертизи, не з'ясував можливість ОСОБА_2 з'явитись до суду і в судовому засіданні надати експериментальні зразки підпису та (або) у випадку об'єктивної неможливості особи з'явитись до органу, який призначив експертизу, можливість отримання таких зразків - в порядку ст.ст. 87, 88 ЦПК України.
Крім того, суд першої інстанції призначивши експертизу без зазначення документів, які містять вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки підпису, не мотивував висновок, що зазначені судом у переліку: висновок (Акт) з експертної оцінки від 04 січня 2021 року, заява про приєднання до публічного договору надання послуг від 10 серпня 2021 року, Акт виконаних робіт від 23 червня 2021 року, заяву-приєднання від 23 червня 2021 року, акт виконаних робіт від 30 вересня 2021 року та заява приєднання до публічного договору від 30 вересня 2021 року, договір найму квартири від 10 квітня 2021 року, є документами, які достовірно виконані особою ( ОСОБА_2 ), щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного підпису в договорі від 15 лютого 2022 року.
В матеріалах справи відсутній примірник оригіналу Договору позики від 15 лютого 2022 року, тобто об'єкт дослідження для проведення почеркознавчої експертизи.
За змістом Договору позики від 15 лютого 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_3 (Позичальник), цей Договір позики викладено на двох сторінках, складено у двох примірниках для Позикодавця і Позичальника, сторінки Договору позики пронумеровані і підписані Сторонами (т. 1 а.с. 17-18).
При цьому, мотивувальна частина оскаржуваної ухвали про призначення експертизи не містить висновків суду щодо наявності (відсутності) примірника договору у іншого відповідача - ОСОБА_3 , представник якого - адвокат Кудрицький Р.П. в судовому засіданні не заперечував та підтримав клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи (т. 7 а.с. 91-92, т. 10 а.с. 124-126).
Колегія суддів визнала передчасними та з цих підстав відхилила доводи апеляційної скарги, що в даній цивільній справі відсутня потреба у призначенні судової почеркознавчої експертизи з огляду на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту та не надано достатньо доказів на підтвердження позовних вимог, оскільки оцінка вказаним доводам здійснюється судом під час вирішення справи по суті спору.
З матеріалів справи видно, що сторона позивача остаточно заявила питання лише щодо того, чи виконано підпис у Договорі позики від 15 лютого 2022 року від мені ОСОБА_2 , саме ОСОБА_2 . Тому, необґрунтованими є твердження апелянта, що судом першої інстанції не було поставлено на обговорення питання: «Чи виконано підпис у договорі позики від 15.02.2022 від імені ОСОБА_3 саме ОСОБА_3 .?».
Колегія суддів відхилила доводи апеляційної скарги, що районним судом порушено принцип змагальності та права на участь у судовому засіданні, оскільки законність ухвали суду першої інстанції щодо застосування до ОСОБА_1 процесуального примусу має бути предметом оцінки суду в іншому провадженні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
З огляду на вищевказане, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів їх відхилила.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до положень п.п. 12,14 ст. 353, ст. 389 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі на час її проведення не віднесена процесуальним законом до переліку ухвал, які після їх перегляду апеляційним судом, підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 379, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і в частині призначення експертизи оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Дата складання повного судового рішення - 17 жовтня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов