16 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 754/4900/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12585/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року та на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року, ухвалені суддею Зотько Т.А., у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою-договором № 002/10573227-SP від 22.06.2021 року, -
У квітні 2024 року представник АТ «ТАСКОМБАНК» - Астаф'єва І.В. звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» кредитну заборгованість за заявою-договором № 02/10573227-SP від 22.06.2021 року в розмірі 112 888,62 грн., з них: заборгованість за тілом кредиту (в т.ч. прострочена) становить 49 853,52 грн.; 63 035,10 грн. - заборгованість за процентами (в т. ч. прострочена); стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» судові витрати (т. 1 а.с. 1-5).
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 22.06.2021 року між АТ «ТАСКОМБАНК» та відповідачем було укладено Заяву-договір № 002/10573227-SP про приєднання до публічної пропозиції позивача на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки в межах проекту «Sportbank», відповідачка акцептувала публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на вебсайті, на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб і приєднався до умов договору. Відповідач підтвердила, що ознайомлена зі змістом підписаної нею заяви-договору, договору з усіма додатками до нього та повністю з ними згодна.
Відповідачці було надано послугу Кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування у розмірі 50 000,00 грн., строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією, проценти за користування кредитом - 0,01% річних. Цільове призначення кредиту - споживчі потреби. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, однак відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та процентів не виконала, внаслідок чого станом на 08.03.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 112 888,62 грн., яку позивач разом із судовими витратами просить стягнути з відповідачки (т. 1 а.с. 1-5).
18 березня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позов від представника ОСОБА_1 - адвоката Масехи Б.О., в якому останній вказував, що відповідачка позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Зазначав, що надані позивачем примірники документів не містять підписів відповідачки, а відтак не підтверджують факт її ознайомлення з викладеним у них змістом на час укладення кредитного договору та не свідчать про її безумовну згоду з його умовами. Відповідачка не згодна з твердженням позивача, що Публічна пропозиція (оферта) АТ «Таскомбанк» та Тарифи є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що вона мала на увазі саме ці умови підписуючи заяви від 22.06.2021 року. Крім того, вказані документи не містили умови, щодо сплати процентів за їх користування, а відтак, враховуючи суперечливі докази, надані стороною позивача, просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (т. 1 а.с. 139-149).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року позов АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою-договором № 002/10573227-SP від 22.06.2021 року - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованість за кредитним договором № 002/10573227-SP від 22.06.2021 року за тілом кредиту (в т.ч. прострочена) у загальному розмірі 49 853,52 гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 337,22 гривень.В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено (т. 1 а.с. 168-176).
Додатковим рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Масехи Б.О. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою АТ «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою-договором № 002/10573227-SP від 22.06.2021 року - задоволено частково. Стягнуто з АТ «ТАСКОМБАНК» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 925,90 грн. (т. 1 а.с. 195-201).
Не погодившись з рішенням районного суду, 30 травня 2025 року представник АТ «ТАСКОМБАНК» - Великий Н.С. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 63 035,10 грн. та в частині стягнення судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т. 1 а.с. 202-212).
На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено без належного дослідження та з'ясування істотних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Суд першої інстанції формально та однобічно підійшов до дослідження та аналізу наявних письмових доказів у справі та не здійснив достатню перевірку належності наданих доказів.
Звертав увагу, що при видачі АТ «ТАСКОМБАНК» кредитних коштів (кредитного ліміту) у розмірі 50 000 грн. ОСОБА_1 власноручним підписом за допомогою електронного підпису підписала заяву-анкету щодо приєднання до ч.1 та 2 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» № 423476 від 22.06.2021 року, що є свідченням того, що остання була ознайомлена з усіма істотними умовами договору (предмет договору, ліміт кредитування, процентна ставка, умови повернення кредиту, тощо).
Вказував, що заяву № 423476 укладено у належній формі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним оскільки банком реально було надані послуги згідно з заявою та договором, було реально відкрито поточний рахунок з спеціальним платіжним засобом, оформлено платіжну банківську картку, на яку булим зараховані кошти на картковий рахунок та в подальшому відповідач користувався платіжною карткою шляхом зняття коштів з рахунку/картки, а отже було допущено порушень вимог т. 203 ЦК України.
В момент укладення договору між банком та відповідачем було досягнуто домовленості щодо заяви/договору про відкриття клієнту банківського рахунку, його обслуговування, тарифів та комісій банку в цілому, і щодо всіх його пунктів, якими передбачено умови його виконання, споживачу було надано інформацію про те, за яких умов відбувається банківське обслуговування.
Суд першої інстанції помилково вважав, що Тарифи та Умови обслуговування не є складовою частиною договору лише через відсутність підпису відповідача, проте, згідно зі ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір та електронна акцептація є рівнозначними паперовій формі. Всі Тарифи та умови були доступні відповідачу в додатку та на сайті банку, що відповідає вимог електронної комерції. Тобто, була здійснена фіксація умов обслуговування та Тарифів банку в мобільному додатку та оферті на дату акцептації.
Умови щодо розміру процентної ставки і способу нарахування були чітко зазначені у документах, поданих до суду. Вони є публічною частиною договору і відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є достатнім підтвердженням домовленостей.
Суд першої інстанції вказував, що банк міг надати будь-які вигідні Тарифи та Умови обслуговування фізичних осіб, однак Публічна пропозиція та Тарифи Банку зберігаються на офіційному сайті банку, в розділі «Архіви» і є чітко визначеними на момент укладення заяви-договору.
На момент укладення договору використовувалась конкретна редакція Публічної пропозиції від 27 квітня 2021 року, затверджена рішенням Правління АТ «Таскомбанк», Протокол № 16-1 від 20 квітня 2021 року.
Звертав увагу, що навіть за умови можливих змін в подальших редакціях Тарифів банку, процентна ставка за лімітом кредитування залишилась незмінною, про що свідчить розрахунок заборгованості та виписки по рахункам відповідача.
Заявлені суми процентів до стягнення ґрунтуються на умовах кредитного договору та підтверджуються доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості та виписками по с особовому рахунку (т. 1 а.с. 202-212).
Не погодившись з додатковим рішенням районного суду, 19 червня 2025 року представник АТ «ТАСКОМБАНК» - Великий Н.С. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення та ухвали нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу (т. 2 а.с. 1-13).
Посилався на те, що суд першої інстанції не здійснив належного пропорційного розподілу судових витрат між сторонами, натомість, стягнув всю суму, заявлену відповідачем.
У додатковому рішення суд обмежився лише констатацією розміру витрат, без надання належної мотивованої оцінки тому, які саме послуги були надані, в якому обсязі, та чи відповідає заявлена сума реальному часу та складності виконаних робіт.
Відповідач не брав участі у судових засідання, оскільки справа розглядалась в порядку письмового провадження, що значно обмежує обсяг наданої адвокатом правової допомоги.
Вказував, що сума заявлених витрат на правничу допомогу є непропорційною до предмету спору, сума позовних вимог становила 112 888,62 грн., що є співвідносно невеликим розміром позову (т. 2 а.с. 1-5).
23 вересні 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційні скарги від представника ОСОБА_1 - адвоката Масехи Б.О., в якому останній просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, оскаржувані рішення районного суду залишити без змін та стягнути з Банку на користь ОСОБА_1 18 750 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 27-38).
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Третяк В.Ю. заперечував проти скарги і просив її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Про розгляд справи апеляційним судом 16 жовтня 2025 року АТ «ТАСКОМБАНК» та його представник - адвокат Великий Н.С., кожен окремо, були сповіщені 15 вересня 2025 року повідомленням до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. Факт належного повідомлення ОСОБА_1 підтвердив в суді апеляційної інстанції представник відповідача - адвокат Третяк В.Ю. про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 2 а.с. 23-26, 50).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
В апеляційній скарзі представник позивача Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» просив скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року в частині відмови у стягнення заборгованості за процентами та ухвалити у цій частині нове судове рішення яким вказані вимоги задовольнити.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту сторонами не оскаржується, а тому, у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року оскаржується в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року не підлягає задоволенню, апеляційна скарга на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості по нарахованим відсоткам, суд першої інстанції виходив з того, що дослідивши Заяву №423476 про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, судом встановлено, що процентна ставка у вказаній заяві не визначена. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію, на яку посилається позивач, розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з нею, підписуючи заяву про приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, судом не приймається в якості належного доказу, роздруківка із сайту позивача, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки умови та правила обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК» при наданні банківських послуг, могли неодноразово змінюватися самим АТ «ТАСКОМБАНК» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК» при наданні банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Надані позивачем примірники Публічної пропозиції і Тарифів та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК» при наданні банківських послуг щодо карткового продукту «Sportbank» не містять підпису відповідачки, не надано і підписаного відповідачкою паспорту споживчого кредиту. За таких обставин, враховуючи відсутність належних підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком тарифи та умови обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів не можуть розцінюватися судом як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача відсотків, нарахованих в розмірі встановленому тарифами та умовами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів не вбачається, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Колегія суддів погодилась з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22.06.2021 року між AT «ТАСКОМБАНК» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір шляхом підписання Заяви № 423476 щодо приєднання до Публічної пропозиції AT «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (т. 1 а.с. 7-10).
З вказаної дати відповідачка є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви № 423476 з номером Кредитного договору № 002/10573227-SP (т. 1 а.с. 11).
Відповідно до Заяви № 423476 про приєднання до Публічної пропозиції AT «ТАСКОМБАНК» відповідачка підтвердила, що приймає (акцептує) всі умови Публічної пропозиції (оферти) AT «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка розміщена разом з додатками, в т.ч але не виключно, тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспортом споживчого кредиту на сайті Банку https://tascombank.ua/ та https://sportbank.com.ua посилання на примірники якої, разом з додатками відповідачка отримала в Мобільному додатку «Sportbank», і з якою вона ознайомлена, повністю згодна, зміст розуміє, положень якої зобов'язалась неухильно дотримуватися.
Позичальник беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку змінювати (зменшувати або збільшувати) розмір Ліміту Кредитування (дозволеного кредитного ліміту). Погодився з тим, що про зміну Ліміту кредитування Банк повідомляє Позичальника шляхом надсилання повідомлень у Мобільний додаток. Акцептована відповідачкою Публічна пропозиція разом з даною Заявою-анкетою складають Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».
Згідно п. 3 Заяви № 423476 про приєднання до частини Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК», відповідачка визнала, що всі правочини (у тому числі, але не виключно договори, угоди, листи, повідомлення, Розрахункові документи, тощо) при здійсненні електронної взаємодії з Банком через Мобільний додаток можуть вчинятися нею з використанням (накладенням, створенням) удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП).
Для створення Удосконаленого електронного підпису відповідачка засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (зазначеним у змісті Заяви-анкети) та підтвердила, що створений УЕП є аналогом її власноручного підпису та його накладення, що ініційоване нею в Мобільному додатку, буде мати рівнозначні юридичні наслідки з накладенням її власноручного підпису на документи складені на паперових носіях.
Згідно із п. 1 Заяви №423476 про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» відповідачка просила надати банківські та Фінансові послуги, зокрема: Відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті; Позичальнику було надано послугу Кредитування рахунку та встановлено Ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 50 000,00 грн.
Строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби.
До суду позивачем надано копію Публічної пропозиції (оферти) АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (т. 1 а.с. 12-20).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором станом на 08.03.2024 року становить 112 888,62 грн., яка складається із: 49 853,52 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена), 63 035,10 грн. -заборгованість по відсоткам (в т. ч. прострочені) (т. 1 а.с. 21).
Факт користування відповідачкою грошовими коштами підтверджується також випискою по особовому рахунку за період з 22.06.2021 року по 08.03.2024 року (т. 1 а.с. 22-27).
Щодо рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року в оскаржуваній частині.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах ,зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання водному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як було встановлено судом, 22.06.2021 року між AT «ТАСКОМБАНК» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір шляхом підписання Заяви № 423476 щодо приєднання до Публічної пропозиції AT «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (т. 1 а.с. 7-10).
Згідно з п. 1.1. Заяви № 423476про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» Відповідач просила надати банківські та фінансові послуги, зокрема, відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті.
З вказаної дати відповідачка є власником поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви № 423476 з номером Кредитного договору № 002/10573227-SP, що підтверджується довідкою яка міститься в матеріалах справи (т. 1 а.с. 11).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ТАСКОМБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
На підставі № 423476 про приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» був укладений кредитний договір № 002/10573227-SP про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки в межах проекту «Sportbank», який підписаний відповідачкою, а тому, наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідач підтвердила, що перед підписанням ознайомилася із Публічною пропозицією разом з додатками, в тому числі, але не виключно частиною 2 Публічної пропозиції, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті Банку http://tascombank.ua/ та Лендиговій сторінці http://sportbank.ua/ посилання на примірник якої повністю була згодна, зміст розуміла, положення якої зобов'язувалась неухильно дотримуватись.
Проте, підписана сторонами заява № 423476не містить всіх істотних умов, а саме сплати відсотків за користування наданим кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування.
За ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання.
Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Із наданих позивачем доказів тільки Заява № 423476містить підпис відповідачки. Водночас, ця Заява не містить відповідних істотних умов кредитного договору, а саме: розміру процентів за користування кредитом.
В матеріалах справи міститься виписка по особовому рахунку, з якої вбачається фактичне використання коштів (зняття; переказ) та їх повернення відповідачкою.
Надані АТ «ТАСКОМБАНК» умови Публічної пропозиції (оферти) на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» і Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в Банку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в документі про умови кредитування, який безпосередньо підписаний позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У підписаній позичальником Заяві не зазначено погодженого сторонами розміру відсотків за користування кредитними коштами.
Зазначене позбавляє суд можливості перевірити розрахунок заборгованості та дійти висновку про розмір заборгованості за відсотками.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема, і щодо розміру відсотків за користування кредитом, оскільки вказане спростовується дослідженими судом апеляційної інстанції доказами, що наявні в матеріалах справи.
Отже, суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Таскомбанк» дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року в оскаржуваній частині - залишенню без змін.
Щодо додаткового рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦКП України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву стороною відповідача було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та надано відповідні докази (т. 1 а.с. 139-149).
30.05.2025 року на адресу суду надійшла заява від представника відповідачки - адвоката Масехи Б.О. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 076,80 грн. (т. 1 а.с. 177-181).
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правової допомоги представником відповідача надано суду копію Договору про надання правової допомоги №24/01/2025 від 24.01.2025 року, копію Додаткової угоди № 1 від 24.01.2025 року до Договору про надання правової допомоги №24/01/2025 від 24.01.2025 року, копію Акту виконаних робіт № 1 від 11.03.2025 року за Договором про надання правової допомоги №24/01/2025 від 24.01.2025 року (т. 1 а.с. 150-160, 161-163).
Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2025 року на адресу суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення подані представником позивача АТ «ТАСКОМБАНК», відповідно до яких сторона позивача категорично заперечувала проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення оскільки визначений стороною та адвокатом відповідача розмір судових витрат є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (т. 1 а.с. 185-189).
Поряд з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Суд апеляційної інстанції вважає, що послуги що послуги щодо підготовки та подання заяви про ознайомлення з матеріалами справи та безпосереднє ознайомлення адвокатом з матеріалами справив розмірі 3000 грн. є завищеним та підлягає зменшенню до 1000 грн.
Також, необґрунтованим є розмір витрат щодо підготовки та подання заяви про перегляд заочного рішення в розмірі 7 500 грн., колегія суддів вважає, що справедливим є розмір витрат за вказані послуги 2 500 грн.
Завищеним є розмір витрат щодо участі адвоката в судовому засіданні у розмірі 6000 грн., оскільки з матеріалів справи вбачається, що судове засідання 27 лютого 2025 року тривало з 09:59 -10:38 год., тобто менше години (т. 1 а.с. 130).
Разом з тим, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому одночасно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі стадії як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного, час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами (постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 01.12.2021 у справі №641/7612/16-ц, від 18.05.2022 у справі №910/4268/21, від 26.10.2022 у справі № 910/4277/21).
Відтак, розмір витрат на вказані послуги колегія суддів вважає за необхідне зменшити з 6000 грн. до 1 500 грн.
Крім того, завищеними є витрати щодо підготовку та подачі відзиву на позовну заяву в розмірі 7 500 грн., тому такі підлягають зменшенню до 3000 грн.
Також, суд апеляційної інстанції критично оцінює витрати щодо підготовки та подачі до приватного виконавця заяви про закінчення виконавчого провадження № 75908888, відкритого на підставі виконавчого листа № 754/4900/24 у розмірі 3000 грн. та зменшує такі до 500 грн.
Відтак, загальний розмір витрат на правничу допомогу становить 8 500 грн.
При цьому, колегія суддів враховує, що позов було задоволено частково, а відтак підлягає застосуванню ч. 3 ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи викладене, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 4 746,40 грн. (55,84 % відмовлених позовних вимог) витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду, тому колегія суддів їх відхиляє.
Відтак, додаткове рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом зменшення суму стягнення з АТ «ТАСКОМБАНК» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 11 925,90 грн. до 4 746,40 грн.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 травня 2025 року -залишити без змін.
Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 червня 2025 року - змінити, зменшити суму стягнення з Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу з 11 925,90 грн. до 4 746,40 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 17 жовтня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов