16 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 752/25967/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13106/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Слободянюк А.В., по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
У грудні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість в сумі 206 706,50 грн та судові витрати (а.с. 1-3).
На обґрунтування позивач вказував, що ОСОБА_1 , відповідно до власноруч написаної розписки, отримала від позивача грошові кошти в сумі 5 000,00 доларів США в рахунок придбання земельної ділянки за кадастровим номером 3222482000:10:001:5052 та будинку на цій земельній ділянці.
Договір купівлі-продажу повинен був бути укладений до 01 жовтня 2024 року, проте на день звернення до суду з позовом не укладений.
15 жовтня 2024 року представник позивача звернувся з вимогою до ОСОБА_1 про повернення авансу до 25 жовтня 2024 року. Відповідачка вимогу отримала 16 жовтня 2024 року, проте кошти так і не повернула, на зв'язок не виходить.
Відповідно до офіційного курсу НБУ станом на момент складання позову - 14 листопада 2024 року 1 долар США становить 41,3413 грн, тому сума боргу на момент складання позову становить 206 706,50 грн, які позивач просить стягнути з відповідача (а.с. 1-3).
24 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кудрицький Р.П. подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 33-36).
На обґрунтування відзиву зазначав, що 23 вересня 2024 року між сторони в усній формі укладено договір про надання послуг. Відповідачка повинна була забезпечити укладання між позивачем та власником земельної ділянки за кадастровим номером 3222482000:10:001:5052 та будинку на цій земельній ділянці, якою є ОСОБА_3 , договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна за сумою, що еквівалента 180 000,00 доларів США.
У зв'язку з отриманням відповідачкою частини коштів у розмірі 5 000,00 доларів США, ОСОБА_1 написала власноручно заяву про отримання цих коштів в рахунок придбання нерухомого майна.
Відповідачка здійснила бронювання у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. часу для укладання між сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке мало відбутися 01 жовтня 2024 року о 16:00 год. Проте, позивач не з'явився до нотаріуса з метою укладання договору купівлі-продажу; в подальшому позивач повідомив причину неявки до нотаріуса відсутністю коштів для розрахунку.
Крім того, позивач при зустрічі з відповідачем погодився з тим, що йому було надано послуги згідно з договором і претензій до відповідачки він не має.
Відтак, вважав, що у відповідачки відсутній обов'язок здійснити повернення коштів за виконанням умов договору, у зв'язку з чим просив у позові відмовити (а.с. 33-36).
28 грудня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Фролов Д.С. подав відповідь на відзив, у якій вказав, що оголошення про продаж нерухомого майна було надано ОСОБА_1 на сайті ОLХ.UA. Спочатку відповідачка позиціонувала будинок, який зацікавив позивача, як її власний, потім сказала, що власником нерухомого майна є мати відповідачки - ОСОБА_3 , яка стала його власницею 26 вересня 2024 року відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом. При тому, що кошти у сумі 5 000 доларів США ОСОБА_1 отримала 23 вересня 2024 року, тобто до того, як її мама стала власницею будинку.
Суму авансу за розпискою відповідачка отримала за адресою: АДРЕСА_1 . Після цього відповідачка почала себе підозріло вести: не могла точно визначити дату укладення договору, змінювала ціну угоди.
Вказував, що будь-яких усних догорів сторонами не укладалось, як про це стверджує відповідачка. Наявність розписки ОСОБА_1 в рахунок придбання нерухомого майна свідчить про отримання нею 5 000,00 доларів США. Розписка не містить будь-яких даних, що грошові кошти надано за які-небудь послуги.
Також, вказував, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до реєстру нотаріусів, є приватним нотаріусом і їй законодавством заборонено займатися будь-якою іншою оплачуваною діяльністю.
Посилаючись на те, що відповідач безпідставно утримала 5 000,00 доларів США та повертати їх відмовляється, тому просить позов задовольнити (а.с. 56-58).
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 206 706 грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 2 067 грн. 07 коп(а.с. 74-89).
Не погодившись з рішенням районного суду, 16 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кудрицький Р.П. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача судові витрати (а.с. 74-79).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без встановлення дійсних обставин справи та без ознайомлення судом тексту відзиву на позовну заяву.
23 вересня 2024 року між позивачем та відповідачем в усній формі був укладений договір про надання послуг. У відповідності до вказаного Договору, відповідач повинна була: забезпечити укладення між позивачем та власником нерухомого майна, яким є земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:10:001:5052 та будинком, що розташований на вказаній земельній ділянці (далі - Товар або нерухоме майно), власником цієї нерухомості є ОСОБА_3 договору купівлі-продажу вказаного нерухомого майна за суму, що є еквівалентом 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США (в тому числі шляхом відмови власника нерухомого майна від укладення договору купівлі-продажу нерухомості з іншими потенційними покупцями); не здійснювати дій щодо пропонування вказаного нерухомого майна іншим особам; забезпечити бронювання у приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., який працює за адресою: АДРЕСА_2 , часу для укладення між Позивачем та Продавцем договору купівлі-продажу нерухомого майна; забезпечити прибуття Продавця до офісу приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. з метою укладення з Позивачем договору купівлі- продажу нерухомого майна за суму що є еквівалентом 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США;.
Позивач повинен був: прибути до офісу приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. з метою укладення з Продавцем договору купівлі-продажу нерухомого майна за суму що є еквівалентом 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США; оплатити послуги Відповідача, які складали 5% від суми договору купівлі-продажу нерухомого майна наступним чином: 5 000, 00 доларів США в рахунок договору про надання послуг з придбання нерухомого майна, яким є земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:10:001:5052 та будинок, що розташований на ній за сумою, що є еквівалентом 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США та 4 000,00 доларів США після укладення між Продавцем та Позивачем договору купівлі-продажу нерухомого майна; підготувати докази джерел походження коштів в сумі, що є еквівалентом 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США; повідомити нотаріусу під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна про наявність або відсутність шлюбних відносин (Позивач повідомив Відповідачу про те, що він проживає у цивільному шлюбі).
В зв'язку з отриманням частини коштів в розмірі 5 000,00 доларів США Відповідач написала Позивачу за власною ініціативою власноручну заяву про те, що вона отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5000 (п'ять тисяч) доларів США в рахунок придбання нерухомого майна, яким є земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:10:001:5052 та будинок, що розташований на ній за сумою, що є еквівалентом 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США.
Таким чином, залишок коштів, які Позивач повинен був сплатити Відповідачу склав 4 000,00 доларів США.
Свідками укладення вказаного Договору були: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В.
ОСОБА_1 , дотримуючись умов укладеного Договору, чітко, добросовісно та в повному обсязі виконала свої зобов'язання перед Позивачем.
Так, Відповідач: здійснила бронювання у приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. часу для укладення між Позивачем та Продавцем договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке повинно було відбутися 01 жовтня 2024 року о 16.00 годині за Київським часом; в той же день здійснила заходи щодо припинення пропонування потенційним покупцям укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна; забезпечила прибуття 01 жовтня 2024 року о 16.00 за Київським часом Продавця до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., з метою укладення з Позивачем договору купівлі-продажу нерухомого майна за суму що є еквівалентом 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США; надавала Позивачу консультаційні послуги щодо процедури укладання договору купівлі-продажу Нерухомого майна.
В той же час, Позивач не з'явився до офісу приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. з метою укладення з власником нерухомого майна договору купівлі-продажу.
Обставини щодо бронювання у приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. часу для укладення між Позивачем та Продавцем договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке повинно було відбутися 01 жовтня 2024 року о 16.00 годині за Київським часом, а також прибуття 01 жовтня 2024 року о 16.00 за Київським часом ОСОБА_3 до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. для укладення з Позивачем договору купівлі-продажу нерухомого майна за суму, що є еквівалентом 180 000 (сто вісімдесят тисяч) доларів США, можуть підтвердити свідки вказаних подій: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., ОСОБА_3 .
В той же день (01.10.2024 року), Позивач повідомив ОСОБА_1 , що він не прибув до офісу приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. у зв'язку з тим, що у нього не було грошей для здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна, який він повинен був укласти з Покупцем. Крім того, під час зустрічі з ОСОБА_1 , Позивач погодився з тим, що Відповідач надала йому послуги згідно з Договором у повному обсязі, і повідомив, що він не має до неї будь-яких претензій.
Відповідачу не відомі обставини, які змусили Позивача змінити свою точку зору щодо коштів в сумі 5 000,00 доларів США, які він сплатив Відповідачу за Договором, та вимагати від Відповідача повернення йому «авансу».
У Рішенні суду зазначено, що «суд зауважує, що стороною відповідача не заявлялось клопотання про розгляд справи з викликом сторін, що дає можливість суду, у разі подання клопотання при виклик свідків, допитати свідків, прививши їх до присяги та попередивши про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань».
У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначив, що на підтвердження вказаних обставин, Відповідач надав нотаріального завірені заяви свідків, які підтверджують виконання Відповідачем умов договору про надання послуг з боку останньої (заяви громадян України ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. 23 грудня 2024 року (а.с.39-41)., а також пояснення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. 23 грудня 2024 року (а.с.42)), а також повідомлено суду які обставини можуть бути повідомлені вказаними свідками.
При цьому, Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що «Оскільки, згідно позиції Верховного Суду (Постанова КЦС Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №200/17947/16-ц) показання свідків шляхом посвідчення нотаріусом в цивільному процесі не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи ставити питання такому свідку, а статтями 90-93 Цивільного процесуального кодексу України встановлено спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає їх виклику судове засідання з наданням права задати їм питання усім учасникам справи, з метою забезпечення рівних прав всім сторонам, забезпечення дотримання принципу змагальності сторін, просимо суд викликати в судове засідання вказаних свідків, а також здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін».
Крім того, в прохальній частині Відзиву, Відповідач чітко зазначив, що просить суд здійснити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, твердження суду, які відображені в Рішенні, що «суд зауважує, що стороною відповідача не заявлялось клопотання про розгляд справи з викликом сторін, що дає можливість суду, у разі подання клопотання при виклик свідків, допитати свідків, привівши їх до присяги та попередивши про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань» є безпідставними, голослівними, і свідчать про те, що суд, навіть, не ознайомився з відзивом Відповідача та незаконно позбавив його права на подання таких доказів як показання свідків, що є порушенням ст. 43, 76, 90, 91 ЦПК України.
Крім того, вказане порушення судового процесу сталося внаслідок ігнорування клопотання Відповідача про виклик в судове засідання свідків, які мали надати свідчення щодо дійсних обставин справи, в подальшому призвело до прийняття неправомірного рішення внаслідок безпідставного відхилення судом посилань ОСОБА_1 на те, що між сторонами був укладений усний договір про надання послуг, за яким Відповідач зобов'язався здійснити заходи щодо забезпечення укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна власником нерухомого майна.
Суд, не ознайомившись з відзивом та клопотаннями, які були у ньому зазначені (клопотання про виклик свідків та проведення судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін) не виконав вимог, які передбачені частиною 3 ст. 265 ЦПК України, та не зазначив про наявність клопотань Відповідача про виклик в судове засідання вказаних свідків, а також про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Вказував, що ОСОБА_1 ніколи не була власником нерухомого майна, не могла їм розпоряджатися та укладати щодо нього угоди, які спрямовані на зміну його власника, а отже і отримувати кошти, в тому числі аванс, за правочином, який має на меті зміну власника нерухомого майна.
Таким чином, оскільки відповідач не була власником нерухомого майна, а отже не могла розпоряджатися та укладати щодо нього угоди, які спрямовані на зміну його власника, та отримувати кошти за його продаж, висновок суду, що 5 000, 00 доларів США, які отримав Відповідач від Позивача, «слід вважати авансом за договором купівлі-продажу» нерухомого майна, є таким, що суперечить статтям 316, 317, 319, 655, 656, 658 ЦК України.
В мотивувальній частині рішення суд встановив, що ««Фактично дана розписка містить ознаки попереднього договору, який укладено у простій письмовій формі. Відповідно до розписки відповідачка отримала аванс, сторони зобов'язуються протягом певного строку (упевний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір )на умовах, встановлених попереднім договором».
Вказаний висновок суду суперечить положенням ст. 635 ЦК України виходячи з наступного.
Статтею 635 ЦК України, визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Як вже зазначалося, відповідач не був і не міг бути стороною договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки не була його власником.
Таким чином підтверджується, що заява про отримання Відповідачем від Позивача 5 000, 00 доларів США стосується інших правовідносин, а саме отримання коштів за надання послуги по забезпеченню укладення між Позивачем та власником Нерухомого майна відповідного договору купівлі-продажу.
Крім того, необхідно зазначити, що заява Відповідача про те, що вона отримала від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5000 (п'ять тисяч) доларів США в рахунок придбання нерухомого майна, не містить жодного натяку на отримання авансу.
Позивач, в своїй позовній заяві не заперечує той факт, що йому було відомо, що Відповідач не є власником нерухомого майна.
Позивач з власної ініціативи звернувся до Відповідача з проханням організувати власником нерухомого майна угоду його купівлі-продажу. При цьому, Позивач наполягав на відповідних умовах цієї угоди (оплата по договору частинами у відповідності до графіку, проживання Позивача, його дітей та цивільної дружини з моменту укладення договору).
В той же час, Відповідач, здійснював консультування Позивача щодо умов укладення договору купівлі-продажу нерухомості, а також провів перемовини з власником майна та переконав її щодо прийняття умов Позивача.
Однак, власник майна, погодившись на оплату частинами та проживання Позивача та членів його родини в будинку повідомив, що в договорі повинна бути умова, що право власності на нерухоме майно перейде до Позивача лише після повної сплати суми договору. Позивач отримавши відповідні послуги від Відповідача, та дізнавшись про цю вимогу продавця майна, вирішив відмовитися від угоди, коли дізнався, що не зможе стати власником нерухомого майна не здійснивши повний розрахунок.
Висновок суду про те, що «розписка містить ознаки попереднього договору, про те, що відповідачка отримала аванс і про те, що сторони зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором» є безпідставним, таким, що не відповідає дійсним обставинам і здійснений без дотримання норм законодавства (а.с. 74-79).
15 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Фролова Д.С., в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін (а.с. 109-111).
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кудрицький Р.П. підтримав скаргу і просив її задовольнити.Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Фролов Д.С. заперечував проти задоволення скарги і просив її відхилити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази. Факт належного повідомлення ОСОБА_1 підтвердив її представник - адвокат Кудрицький Р.П., належне сповіщення позивача ОСОБА_2 його представник - адвокат Фролов Д.С. не заперечував, про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 105-108, 121-125)
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Щодо доводів апелянта про розгляд справи районним судом в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.
Суд апеляційної інстанції перевірив та відхилив доводи апелянта ОСОБА_1 про допущене районним судом процесуальне порушення, а саме розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, чим на думку апелянта судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про допит в суді свідків на підтвердження заявлених відповідачем заперечень, зважаючи на наступне.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 29-30).
Відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;
5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 206 706,50 грн., що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2024 рік (3028 грн. х 80 - 242240 грн.).
З огляду на викладене та положення процесуального закону, доводи апелянта про допущені судом першої інстанції процесуальні порушення колегія суддів визнала необґрунтованими та відхилила.
Щодо вирішення справи по суті спору.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Так, за письмовою розпискою, складеною ОСОБА_1 , вона підтверджує, що отримала грошові кошти в сумі 5 000,00 доларів США від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в рахунок придбання ним нерухомого майна, яким є земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:10:001:5052 та будинку, що розташований на цій ділянці за суму, що є еквівалентом 180 000,00 доларів США. Зазначений договір купівлі-продажу буде укладений на пізніше 01 жовтня 2024 року (а.с.6).
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, посилався на те, що договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна 01 жовтня 2024 року укладено не було. Разом з тим, 11 жовтня 2024 року позивачем відповідачці було направлено досудову вимогу про повернення авансу у розмірі 5 000,00 доларів США у строк до 25 жовтня 2024 року (а.с. 10-14). Відповідно до рекомендованого повідомлення, поштове відправлення позивача ОСОБА_1 отримала особисто (а.с. 14). Однак, кошти відповідачем повернуті не були.
В заявах по суті справи відповідач не заперечувала проти факту отримання від позивача 5000 доларів США, однак, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилалась на те, що 23 вересня 2024 року між сторонами в усній формі укладено договір про надання послуг, відповідно до якого відповідачка повинна була забезпечити укладання з власником, земельної ділянки за кадастровим номером 3222482000:10:001:5052 та будинку на цій земельній ділянці, яким є ОСОБА_3 , договору купівлі-продажу нерухомого майна за сумою, що еквівалента 180 000,00 доларів США. Відповідачка здійснила бронювання у приватного нотаріуса часу для укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна на 01 жовтня 2024 року о 16:00 год. Позивач у цей час для укладання договору купівлі-продажу з продавцем не з'явився.
На підтвердження вказаних обставин виконання відповідачкою умов договору про надання послуг, стороною відповідачки надано нотаріального завірені заяви свідків, зокрема, заяви громадян України ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , які посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. 23 грудня 2024 року (а.с. 39-41).
Окрім того, пояснення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. 23 грудня 2024 року (а.с. 42).
Статтею 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 546 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.
В свою чергу, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 у справі №918/631/19 та постановах Верховного Суду, від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17, від 03 серпня 2022 року у справі №910/6232/21 та від 14 лютого 2023 року у справі №910/15531/21 зазначено, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Судом встановлено, що за письмовою розпискою ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 5 000 доларів США,в рахунок придбання ОСОБА_2 нерухомого майна (земельної ділянки та будинку) за договором купівлі-продажу, який мав бути укладений не пізніше 01.10.2024 року (а.с. 6).
У особи виникає зобов'язання повернути отримане майно, зокрема, грошові кошти, згідно зі статтею 1212 ЦК України, як безпідставно набуте, якщо особа отримала їх без правової підстави, за відсутності договірних правовідносин щодо цього майна.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 439/1683/18.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 218 ЦК України, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що між сторонами був укладений усний договір про надання послуг, за яким відповідач ОСОБА_1 забезпечувала укладення договору купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, а позивач ОСОБА_2 зобов'язувався сплатити відповідачу винагороду за надані послуги у розмірі 5 000,00 доларів США та остаточний розрахунок здійснити за цим договором надання послуг на суму ще 4 000 доларів США, колегія суддів визнала неспроможними і відхилила, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності договірних відносини між позивачем та відповідачем з приводу вказаних відповідачем послуг.
Доводи ОСОБА_1 , що на підтвердження факту укладення і виконання договору послуг між сторонами необхідно викликати і допитати як свідків гр.гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватних нотаріусів Київського МНО Щукіну Е.І. і Юрченко В.В. , суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив з огляду на положення ч. 2 ст. 218 ЦК України, за яким рішення суду у цих правовідносинах не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Докази того, що між сторонами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існують договірні правовідносини, у матеріалах справи відсутні.
У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Положення частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Отримане однією із сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 357/8975/20.
Спірні правовідносини не є договірними, тому заявлені позивачем вимоги повинні вирішуватися відповідно до статті 1212 ЦК України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів, підлягають задоволенню відповідно до статті 1212 ЦК України.
Відповідний за змістом правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 947/26577/19.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Разом з тим, частина друга статті 524 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 отримала від позивача грошову суму в 5 000 доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов'язання ОСОБА_1 триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу еквівалентна 5 000 доларів США станом на час подання позову у грудні 2024 року складала 206 706, 50 грн., яку позивач просив стягнути із відповідача.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що основний договір купівлі-продажу будинку та земельної ділянки укладено не було, відтак отримані відповідачем за розпискою кошти в сумі 5 000,00 доларів США слід вважати авансом, який за встановлених обставин підлягає поверненню позивачу, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 570 ЦК України.
Такий висновок районного суду про визнання вказаної суми авансом, суд апеляційної інстанції визнав помилковим.
В апеляційній скарзі апелянт посилалась на те, що ОСОБА_1 ніколи не була власником нерухомого майна, зазначеного в розписці, не могла їм розпоряджатися та укладати щодо нього угоди, які спрямовані на зміну його власника, а отже і отримувати кошти, в тому числі аванс, за правочином, який має на меті зміну власника нерухомого майна.
Так, в матеріалах справи міститься свідоцтва про право на спадщину законом, посвідчені приватним нотаріусом КМНО Юрченко В.В., зареєстровані в реєстрі за № 1516 та за № 1562, від 26.09.2024 року, відповідно до яких ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_6 . До кола спадщини входить: садовий будинок АДРЕСА_3 , що складається з садового будинку «Д», сараю «Б», свердловини «І», огорожі № 1-4, загальною площею 271,4 кв.м., який розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3222482000:10:001:5052 та належав ОСОБА_6. на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що видане Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 17.12.2015 року та зареєстрований за реєстраційним номером 808156532224; земельну ділянку площею 0,0592 га, місце розташування якої АДРЕСА_3 , кадастровий номер земельної ділянки 3222482000:10:001:5052, цільове призначення земельної ділянки 01.06 для колективного садівництва, яка належала ОСОБА_6. на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 15.10.1997 року та зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.07.2015 року за реєстраційним номером: 682097132224 (а.с. 47).
За розпискою, складеною ОСОБА_1 , вона підтверджує, що отримала грошові кошти в сумі 5 000,00 доларів США від ОСОБА_2 в рахунок придбання ним нерухомого майна, яким є земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:10:001:5052 та будинку, що розташований на цій ділянці за сумою, яка є еквівалентом 180 000,00 доларів США. Договір купівлі-продажу буде укладено на пізніше 01 жовтня 2024 року (а.с.6).
Однак, враховуючи, що ОСОБА_1 не була власником вказаного нерухомого майна, оскільки таке майно станом на день написання останньою розписки на 5000 доларів США входило до кола спадщини ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не могла вчиняти жодні дії, спрямовані на продаж вказаного нерухомого майна.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку кошти, отримані ОСОБА_1 не можуть вважатись авансом в розумінні ч. 2 ст. 570 ЦК України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачкою не заперечується факту отримання коштів у розмірі 5000 доларів США за вказаною розпискою.
При цьому, доказів наявності договірних правовідносин між сторонами щодо надання послуг, за яким відповідач забезпечував укладення договору купівлі-продажу вказаних об'єктів нерухомого майна, відповідачкою не надано.
Враховуючи викладене, до даних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, грошові кошти у розмірі 5000 доларів США є майном, що отримане відповідачем безпідставно в розумінні ст. 1212 ЦК України, а, тому підлягає поверненню позивачу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача на користь позивача коштів в розмірі 206 706,50 грн.
Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку щодо задоволення позову, однак з помилкових мотивів, отже судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 17 жовтня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов