16 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 361/7225/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13227/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
при секретарі судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Дутчак І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання договору розірваним та стягнення грошових коштів, -
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просив: визнати розірваним, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» договір з обслуговування банківських (карткових) рахунків з обслуговування карток monobank: № НОМЕР_3 (основна), Біла № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 (валютна);
стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 , у розмірі 20 541 грн.;
стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 , у розмірі 20 доларів США, що за курсом Національного банку України на день подачі позову становить 564 грн. 96 коп. (т. 1 а.с. 1-7, 125-126).
В обґрунтування позову зазначав, що між ним та АТ «Універсал Банк» укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» шляхом підписання анкети-заяви.
Своїм підписом в анкеті-заяві він підтвердив приєднання до Умов і Правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів мonobank/Universal Bank, які розміщені на офіційному сайті www.universalbank.com.ua та/або www.monobank.ua та/або www.monobank.com.ua в мережі Інтернет, які є підставою встановлення договірних кредитних відносин.
На виконання умов договору Банк випустив та видав позивачу у користування наступні платіжні картки monobank: № НОМЕР_3 (основна), Біла № НОМЕР_1 (додаткова) та Валютна № НОМЕР_4 (додаткова).
За умовами договору Банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунки, відкриті клієнтові (володільцеві рахунків), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків та проведення інших операцій за рахунками.
Станом на 01 червня 2020 року і до цього часу на банківському рахунку позивача № НОМЕР_3 знаходиться 20 541 грн. та банківському рахунку № НОМЕР_4 - 20 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату звернення до суду становить 564,96 грн.
Однак, розпоряджатися цими коштами на власних банківських рахунках позивач не може. При спробах здійснити будь-які операції з переказу особистих коштів, система безготівкових платежів видає позивачу інформацію, що його рахунки заблоковано.
Вказував, що 01 червня 2020 року ним було отримано лист АТ «Універсал Банк» до електронної скриньки, в якому позивачу запропоновано надати документи, які підтверджують погодження грошових коштів, які надійшли на його рахунки. При цьому, відповідач у своєму листі без посилань на порушення діючого законодавства України, не конкретизував, які саме дії з боку позивача призвели до порушення вищевказаних Умов в Правил надання банківських послуг.
Для усунення будь-яких сумнівів позивач 02.06.2020 року на вимогу банку надіслав на його електронну адресу документи, що підтверджують походження коштів на його рахунках.
Проте, станом на момент позовної заяви грошові кошти на рахунках позивача не розблоковано, в результаті чого останній позбавлений права користуватись грошовими коштами без жодної правової підстави.
29 вересня 2020 року позивач направив поштою на адресу Банку письмову заяву про розірвання договору з обслуговування банківських карток. Однак АТ «Універсал Банк» відповіді на цю заяву не надало, не здійснило переказ залишку коштів із його рахунків на рахунок в іншому банку, відповідно до наданого доручення.
Вважав, що такі дії відповідача щодо блокування рахунків та не повернення належних йому коштів суперечать вимогам законодавства та Умовам і Правилам обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (мonobank/Universal Bank) (т. 1 а.с. 1-7, 125-126).
11 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника АТ «Універсал Банк» - адвоката Павликівського В.І., в якому останній просив відмовити в задоволенні позову (т. 1 а.с. 92-94).
Посилався на те, що 15 січня 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та Банком укладено договір про надання банківських послуг «Monobank» шляхом підписання анкети-заяви, підписанням якої підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку банку, який зрозумів їх повністю до додаткового тлумачення.
Щодо блокування платіжної картки позивача зазначав, що 01 червня 2020 року до керівника відділення Київського відділення № 5 АТ «Універсал Банк» зателефонував невідомий чоловік та просив її з'єднати з касиром, що остання зробила. Під час розмови з касиром ОСОБА_2 невідомий чоловік повідомив, що він є працівник технічної підтримки Банку та необхідно провести тестування забезпечення. Також зазначив, що робоче місце касира переведено в тестовий режим та їй необхідно провести тестові платежі. Після чого останній диктував їй номера карток і суму та касир проводила нібито тестові платежі.
01 червня 2020 року близько 18.20 год. працівниками Банку виявлено, що ці операції за вказівкою невідомої особи є реальними операціями по зарахуванню коштів на платіжні картки клієнтів. Внаслідок вищезазначених шахрайських дій невстановленою особою та касиром-операціоністом Київського відділення № 5 Банку здійснила реальні операції по зарахуванню 1 435 748 грн. на картки 14 клієнтів фізичних осіб, які користуються послугою «Monobank», у т. ч. 110166 грн. на картку клієнта Банку ФОП ОСОБА_3 . Кошти в сумі 35 000 грн. від клієнта Банку ОСОБА_3 були зараховані 9 транзакціями на платіжну картку ОСОБА_1 протягом 01 червня 2020 року із 17.33.44 год. по 17.41.01 год. У подальшому, клієнт ОСОБА_1 здійснив 6 транзакцій з перерахування коштів на інші платіжні картки на суму 15097 грн. протягом 01.06.2020 з 18:00:00 год. по 18:51:27 год.
У зв'язку з такими шахрайськими діями Банком було подано заяву до Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві щодо вчинення кримінального правопорушення, 02 червня 2020 року правоохоронними органами за фактом вчинення шахрайських дій внесені відомості до ЄРДР за № 12020100010003259, у якому Банк визнано потерпілою стороною.
Враховуючи вказані обставини та посилаючись на норми п. 12 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ № 705 від 05.11.2014 року, Умовам і правилам обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (мonobank/Universal Bank), зокрема, блокувати дію платіжної картки без попереднього повідомлення клієнта і на власний розсуд в інших випадках на розсуд Банку, платіжні картки позивача ОСОБА_1 були заблоковані.
Таким чином, вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору та стягнення коштів із Банку є необґрунтованими, зважаючи на наявність у Банку права блокувати дію платіжної картки.
Більше того, такі вимоги не підлягають до задоволення в силу накладеного судом арешту на рахунок позивача в рамках кримінального провадження № 12020100010003259, що накладений з метою забезпечення відшкодування шкоди АТ «Універсал Банк», завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Крім того, позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів з Банку у сумі залишку коштів, що знаходяться на рахунку позивача є неналежним способом захисту права, так як відсутні будь-яке зобов'язання на підставі якого у Банку виник обов'язок із сплати коштів.
Задоволення позову про стягнення з Банку грошових коштів фактично призведе до стягнення його власних коштів, при цьому, Банк не матиме правових підстав відшкодувати такі кошти за рахунок коштів, що знаходяться на рахунку позивача і відповідно є його власністю (т. 1 а.с. 92-94).
04 листопада 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив від представника ОСОБА_1 - адвоката Онищенка Т.О., в якій останній підтримував вимоги позовної заяви (т. 1 а.с. 120-124).
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про визнання договору розірваним та стягнення грошових коштів відмовлено (т. 2 а.с. 44-51).
Не погодившись з рішенням районного суду, 17 червня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Слободинська В.І. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т. 2 а.с. 54-58).
На обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, що дії Банку щодо блокування рахунків є правомірними, посилаючись на п. 6.3.6 Умов і правил, які нібито надають Банку право діяти «на власний розсуд».Суд не надав належної оцінки тому, що таке договірне право не є абсолютним і не може суперечити імперативним нормам закону.
Відповідно до статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом (зокрема, у сфері фінансового моніторингу). Ця норма встановлює вичерпний перелік підстав для обмеження прав клієнта. Внутрішні правила банку та його «власний розсуд» до таких підстав не належать, а будь-які умови договору, що суперечать закону, є нікчемними згідно зі статтею 215 ЦК України.
Водночас, стаття 1075 ЦК України чітко встановлює, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Це право клієнта є безумовним та абсолютним. Ця позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 липня 2020 року у справі № 519/875/14-ц, де Суд наголосив, що «право клієнта на розірвання договору банківського рахунка в односторонньому порядку є безумовним».
Пунктом 121 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків передбачено, надавач платіжних послуг закриває поточні/платіжні рахунки користувачів:2) на підставі рішення відповідного органу, на який згідно із законодавством України покладено функції щодо припинення юридичної особи-резидента, відокремленого підрозділу юридичної особи-нерезидента, представництва юридичної особи- нерезидента, яке не здійснює підприємницької діяльності (за заявою про закриття поточного рахунку/заявою про закриття платіжного рахунку, поданою ліквідатором, головою або членом ліквідаційної комісії, керуючим санацією);
Отже, відкритий клієнтом картковий рахунок повинен бути закритий за заявою клієнта в будь-який час в порядку, передбаченому вказаними нормами.
Право клієнта на розірвання договору банківського рахунку в односторонньому порядку безумовне.
Таким чином, відповідач, отримавши 08 жовтня 2020 року заяву позивача був зобов'язаний її виконати, а не протиправно утримувати кошти.
Навіть якщо припустити наявність у Банку підстав для тимчасового зупинення операцій, що також є неправомірним, це не надавало йому права відмовляти у розірванні договору як такому.
Висновок суду про те, що Позивач не надав на вимогу Банку підтверджуючих документів, суперечить матеріалам справи та порушує принципи доказування. Як зазначалося у позовній заяві, 02 червня 2020 року Позивач направив документи на електронну адресу Банку.Відхиливши доказ з формальних підстав, суд порушив принципи всебічності, повноти та безпосередності дослідження доказів (стаття 80, 264 ЦПК України).
Суд визнав дії Банку щодо блокування рахунків Позивача правомірними. Однак такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, зокрема: 01 червня 2020 року Банк незаконно заблокував рахунки Позивача. 29 вересня 2020 року позивач подав заяву про розірвання договору, 05 травня 2021 року ухвалою слідчого судді було накладено арешт на рахунки.
На момент звернення Позивача із заявою про розірвання договору (вересень-жовтень 2020 року) жодних законних обмежень у вигляді арешту на його рахунках не існувало.
Відмова Банку була незаконною, а подальший арешт не може легітимізувати попередні неправомірні дії Банку, оскільки рішення про арешт рахунків не має зворотної дії в часі. Суд мав надавати оцінку законності дій Банку саме на момент їх вчинення.
Суд при винесенні рішення не застосував положення Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (в редакції, чинній на момент блокування). Стаття 23 цього Закону встановлювала чіткий, вичерпний та недвозначний порядок дій та граничні строки для блокування: Банк мав право зупинити підозрілі фінансові операції на строк не більше двох робочих днів з дня зупинення включно (ч. 1 ст. 23). Протягом цих двох днів Банк був зобов'язаний повідомити про це Державну службу фінансового моніторингу України. Лише спеціально уповноважений орган (Держфінмоніторинг) міг прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що мав негайно повідомити банк (ч. 2 ст. 23). Частина 12 статті 23 прямо встановлювала: «Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій - п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають».
Банк зупинив операції 01 червня 2020 року. Максимально можливий строк законного блокування без рішення суду (2+7 днів) сплив орієнтовно 12 червня 2020 року.
Відповідач не надав жодних доказів ні повідомлення Держфінмоніторингу, ні отримання рішення про продовження строків.
Таким чином, з середини червня 2020 року подальше утримання коштів було абсолютно незаконним.
Посилання суду першої інстанції на Положення НБУ № 705 є некоректним, оскільки цей нормативний акт регулює загальні питання емісії платіжних засобів і не може скасовувати чи підміняти спеціальні норми Закону про фінмоніторинг, який має вищу юридичну силу та встановлює вичерпні строки обмежень.
Таким чином, дії банку є прямим порушенням статті 1074 ЦК України, а також статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 41 Конституції України.
Висновок суду, що Позивач не довів належність йому коштів, є безпідставним.Згідно зі статтею 1066 ЦК України, кошти, зараховані на рахунок клієнта, є його власністю, а у Банку виникає зобов'язання видати їх на першу вимогу.Таким чином, з моменту зарахування на рахунок кошти є майном клієнта, і тягар доведення протилежного лежить на Банку, а не на Позивачеві.Суд першої інстанції безпідставно переклав цей тягар на Позивача, чим порушив основоположні принципи змагальності сторін, закріплені у статті 12 ЦПК України.
Оскільки незаконність відмови у розірванні договору зі сторони відповідача є очевидною, то й похідна вимога про стягнення грошових коштів, яка прямо випливає з ч. 3 ст. 1075 ЦК України, підлягає безумовному задоволенню.
Дії Банку є не лише порушенням умов договору та норм ЦК, а й грубим порушенням прав Позивача як споживача та загальних засад цивільного законодавства.
Банк, прикриваючись процедурою фінмоніторингу, фактично зловживав своїми правами, безпідставно та безстроково утримуючи кошти клієнта.
Позивач є споживачем фінансових послуг, якість яких виявилась неналежною. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань.
Навіть за наявності підозр, повне та безстрокове блокування всіх коштів на всіх рахунках є заходом, явно непропорційним меті перевірки. Принцип пропорційності вимагає, щоб будь-яке втручання у право власності було мінімально необхідним для досягнення легітимної мети, чого в даному випадку дотримано не було (т. 2 а.с. 54-58).
12 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника АТ «Універсал Банк» - адвоката Клочка О.В., в якому останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін (а.с. 80-83).
Особи, якіберуть участьу справідо судуне прибули,про часта місцерозгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_4 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Проте, про розгляд справи апеляційним судом 16 жовтня 2025 року ОСОБА_4 був сповіщений 10 вересня 2025 року повідомленням його представника - адвоката Слободинської В.І. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. 14 жовтня 2025 року представник ОСОБА_4 - адвокат Онищенко Т.О. подав клопотання про відкладення розгляду справи, пославшись на зайнятість в інших справах, проте будь-яких доказів поважних причин неявки до суду не надав, не встановлено таких і судом (т. 2 а.с. 77-79, 87-93).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив на наявність у апелянта ОСОБА_4 двох представників - адвоката Слободинської В.І., яка подала апеляційну скаргу і адвоката Онищенко Т.О., що підтверджується наданим до суду доказами (копії ордерів адвокатів), а доказів наявності поважних причин сторони апелянта до апеляційного суду не надано і судом не встановлено (т. 2 а.с. 61, 93).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 січня 2020 року позивач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до договору про надання банківських послуг «Monobank».
Відповідно до п. 2 вказаної анкети-заяви, ОСОБА_1 підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір), укладання якого підтвердив та зобов'язався виконувати його умови (т. 1 а.с. 97).
Підписанням цього договору підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п. 3. Анкети-заяви).
На виконання умов цього договору позивачу було видано платіжні картки monobank: № НОМЕР_3 (основна), Біла № НОМЕР_1 (додаткова), № НОМЕР_2 (валютна додаткова) (т. 1 а.с. 16, 18, 19).
Із матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2020 року у зв'язку з блокуванням платіжної картки позивач ОСОБА_1 звернувся засобами електронного зв'язку до відповідача АТ «Універсал Банк».
Зі змісту звернення та подальшого листування у період з 01 по 06 червня 2020 року позивача та представника відповідача АТ «Універсал Банк» вбачається, що останній з метою з'ясування надходження коштів на рахунок позивача просить надати підтверджуючі документи, зокрема і, щодо надходження 01 червня 2020 року коштів від ОСОБА_5 . Після надання позивачем ОСОБА_1 02 червня 2020 року документів, які прикріплені до електронного листа, Банком надано відповідь, що документи знаходяться на розгляді (т. 1 а.с. 25-29).
Інформації про те які саме позивачем ОСОБА_1 були додані документи 02 червня 2020 року, позовна заява не містить, та їх якість у скріншотах листування, не дає суду можливості встановити їх зміст.
Також із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» у месенджері monobank з вимогою надати йому зразок заяви на розірвання договору та повідомляв, що документи для перевірки надходження коштів ним направлені три місяці тому, на що ним отримана відповідь, що у зв'язку з проведенням перевірки надати форму заяви на розірвання договору немає можливості. Встановити дату цього звернення неможливо, оскільки у доданих позивачем скріншотах, цієї дати не зазначено, не міститься вона і у позовній заяві (т. 1 а.с. 11-14).
29 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до АТ «Універсал Банк» заяву про розірвання договору від 15 січня 2020 року, до якої додав доручення про перерахування залишку грошових коштів на рахунках, який складає 20 541 грн. та 20 доларів США на його рахунок у АТ «КБ «Приватбанк» (т. 1 а.с. 21-22).
Відповіді позивач ОСОБА_1 від АТ «Універсал Банк» не отримав.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що дії АТ «Універсал Банк» є неправомірними, та такими, що суперечать вимогам законодавства та умовам укладеного 15 січня 2020 року між сторонами договору.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач АТ «Універсал Банк» вказував, що у зв'язку з шахрайськими діями невідомою особою 01 червня 2020 року щодо переведення грошових коштів у розмірі 1 435 748 грн., належних Банку, дані кошти, зокрема, грошові кошти в розмірі 35000 грн., були переведені дев'ятьма транзакціями від клієнта Банку ФОП ОСОБА_3 на картку позивача ОСОБА_1 , а останній здійснив шість транзакцій з перерахування коштів на інші платіжні картки на загальну суму 15097 грн.
За фактом вчинення 01 червня 2020 року вказаних шахрайських дій до ЄРДР внесені відомості про кримінальне провадження за № 12020100010003259, у якому Банк визнано потерпілою стороною, у ході якого 05 травня 2021 року ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва задоволено клопотання прокурора та у кримінальному провадженні № 12020100010003259 накладено арешт на банківські рахунки, зокрема, на рахунки, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 109).
Зі змісту ухвали від 05 травня 2021 року слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/16823/20 вбачається, що досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12020100010003259 встановлено, що до Голосіївського УП надійшла заява представника АТ «Універсал Банк» Литовченка С.М. щодо шахрайських дій невстановленої особи, які виразилися у заволодінні грошовими коштами під приводом проведення тестових операцій з банківськими та картковими рахунками, спричинивши майнових збитків АТ "Універсал Банк" у сумі 1 435 748 грн.
Близько 16.20 год. до керівника відділення № 5 Банку Шулькевич С.В. на її робочий телефон зателефонував невідомий чоловік з номеру НОМЕР_5 та попросив її з'єднати з касиром, що остання і зробила. Під час розмови з касиром ОСОБА_2 невідомий чоловік повідомив, що він працівник технічної підтримки банку та необхідно протестувати програмне забезпечення. Також зазначив, що робоче місце касира переведено в тестовий режим та їй необхідно провести тестові платежі. Після чого останній диктував їй номера карток і суму та касир проводила платежі. Внаслідок чого було перераховано грошові кошти з рахунку АТ "Універсал Банк" у сумі 1435748 грн. на вищевказані картки (т. 1 а.с. 110-114).
Зі змісту, наданої відповідачем АТ «Універсал Банк», виписки про рух коштів на рахунку позивача ОСОБА_1 вбачається, що до проведення 01 червня 2020 року транзакцій щодо зарахування на його рахунок від ОСОБА_6 грошових коштів, зокрема, о 17.33.44 год. у розмірі 4900 грн., о 17.34.11 год. у розмірі 4900 грн., о 17.34.24 год. у розмірі 200 грн., о 17.38.58 год. у розмірі 4950 грн., о 17.39.23 год. у розмірі 4950 грн., о 17.39.44 год. у розмірі 4950 грн., о 17.40.10 год. у розмірі 4950 грн., о 17.40.37 год. у розмірі 4950 грн., о 17.41.01 год. у розмірі 250 грн., а загалом на суму 35000 грн. ОСОБА_1 мав на рахунку 38 грн. 80 коп.
Після проведення транзакцій із переведення коштів з рахунку ОСОБА_1 у розмірі 15097 грн. на рахунки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на рахунок НОМЕР_6 , ОСОБА_10 на залишку цього рахунку залишилося 19941 грн. 80 коп. (з урахування грошових коштів у розмірі 38 грн. 80 коп., які перебували на рахунку ОСОБА_1 до 01 червня 2020 року).
Також 17 червня 2020 року на рахунок позивача ОСОБА_1 від ОСОБА_11 зараховано 600 грн. (т. 1 а.с. 100-107).
Частиною 1 ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч. 2 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Частиною 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно із ч. 2 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Отже, за змістом вищенаведених законодавчих приписів Банк у своїй діяльності з клієнтами, у тому числі щодо блокування, розблокування платіжних засобів, зупинення або припинення права ними користування, керується не лише законодавством України, а й умовами укладених з клієнтами договорів.
Так, відповідно до п. 2 анкети-заяви від 15 січня 2020 року, ОСОБА_1 підтвердив, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір), укладання якого підтвердив та зобов'язався виконувати його умови (т. 1 а.с. 97).
Підписанням цього договору підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (п. 3. Анкети-заяви).
До суду надано Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (MONOBANK І Universal Bank) (далі - Умови і правила) (т. 1 а.с. 30-62).
Пунктом 2.5 глави 2 розділу І Умов і правил передбачено, що укладаючи договір Клієнт та Банк приймають на себе всі обов'язки та набувають всіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами договору).
У главі 4 розділу І Умов і правил визначені права та обов'язки сторін.
Зокрема, Клієнт зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації, аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує Банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе Банк відмовляє клієнтові в його обслуговуванні (п. 4.2.1).
Пунктом 6.3.6 глави 6 розділу ІІ передбачено, що Банк має право блокувати дію Платіжної картки, надати розпорядження про вилучення Платіжної картки і приймати для цього всіх необхідних заходів: в разі невиконання або неналежного виконання клієнтом зобов'язань, передбачених Договором; в разі підозр на несанкціоноване використання Платіжної картки; і в інших випадках на розсуд Банку.
У главі І розділу І Умов і правил надано визначення таким поняттям: блокування Платіжної картки/зупинення операцій за рахунком клієнта заборона використання Платіжної картки шляхом проведення Аутентифікації. Здійснюється Банком за бажанням Клієнта та/або у інших випадках передбачених Договором.
За змістом 6.3.1 глави 6 розділу ІІ Умов і правил визначено, що Банк має право відмовити Клієнту у випуску, активації, перевипуску або розблокуванні платіжної картки, а також у наданні/відновленні кредитного ліміту на свій розсуд і без вказівки причин.
Підпунктом 6.3.7 пункту 6 Розділу ІІ Умов закріплено право Банку відмовити клієнту у проведенні операції з використанням Платіжної картки, а також блокувати дію Платіжної картки без попереднього повідомлення клієнта і на власний розсуд, якщо: в Банк не надійшли документи, необхідні для проведення операції і оформлений відповідно до вимог законодавства; та/або Договору; операція суперечить вимогам законодавства та/або Договору; в разі невиконання клієнтом зобов'язань, передбачених Тарифами Банку або у Банку; запитувані Клієнтом послуги/операції не передбачені Тарифами Банку або у Банку; відсутні технічні можливості щодо їх надання/проведення; та/або в інших випадках на розсуд Банку.
Суд першої інстанції, встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що у Банку були наявні підстави заблокувати рахунок позивача та на вимогу АТ «Універсал Банк» про зарахування на його рахунок грошових коштів від ОСОБА_3 підтверджуючих документів ОСОБА_1 не надав.Не додано таких документів позивачем ОСОБА_1 і до позовної заяви.
Разом з тим, ОСОБА_1 під час підписання договору погодився на визначені умови, у тому числі щодо підстав для блокування платіжної картки та надання відповідних документів на вимогу Банку на підтвердження здійснених операцій по рахунку.
Враховуючи викладене, підстави для розірвання договору відсутні.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що Банк у спірних правовідносинах діяв у відповідності до укладеного 15 січня 2020 року між сторонами договору про надання банківських послуг, складовою якого є Умови і Правили надання банківських послуг, за змістом яких Банк вправі блокувати дію платіжної картки в разі невиконання або неналежного виконання клієнтом зобов'язань, передбачених договором, у разі підозр на несанкціоноване використання платіжної картки та в інших випадках на розсуд Банку; Банк вправі проводити документальну перевірку джерел походження коштів клієнта.
При цьому, визначене в Умовах і Правилах надання банківських послуг право Банку на блокування платіжної картки не вимагає попереднього звернення до правоохоронних органів.
АТ «Універсал Банк» діяв відповідно до умов договору та норм ЦК України, Законів України «Про банки і банківську діяльність» і «Про платіжні послуги» та підзаконних нормативно-правових актів, що затверджені постановою правління Національного банку України, а відтак не допустив порушень прав позивача як клієнта Банку, тому підстави для визнання договору розірваним відсутні.
Враховуючи, що вимоги про стягнення з відповідача АТ «Універсал Банк» на користь позивача ОСОБА_1 грошових коштів є похідними від вимоги про визнання договору розірваним, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, а відтак, відхиляються судом як необґрунтовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 17 жовтня2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов