16 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 761/32091/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/11096/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Притули Н.Г., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2024 року представник позивача - адвокат Нікіпелова К.Є. звернулась до суду позовною заявоюдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-5).
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2025 року позов ТОВ «Стар Файненс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Стар Файненс Груп» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 09927-04/2024 року від 08.04.2024 року в загальному розмірі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень 00 копійок та судовий збір в сумі 3 028,00 грн. (а.с. 49-52).
17 лютого 2025 року до суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення від представника позивача - адвоката Шишки Ю.О., в якому остання просила стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5 550,00 грн. (а.с. 43-45).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року відмовлено представнику ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» - Шишкі Ю.О. в прийнятті додаткового рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 61-62).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 29 квітня 2025 року представник позивача - адвокат Нікіпелова К.Є. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн (а.с. 67-70).
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.
Звертала увагу суду, що на виконання п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК представником ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з судового збору - 3 028 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 550 грн. На підтвердження вищевказаних витрат, до позовної заяви представником ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» долучено належним чином засвідчену копію Договору про надання правничої допомоги від 17.07.2024 р.
Так, відповідно до п. 1.1 Договору визначено детальний опис робіт (наданих послуг), які Адвокатське об'єднання «КН Перший юридичний офіс», в особі керуючого партнера адвоката Нікіпелової К.Є. (надалі за текстом - Адвокатське об'єднання), має надати апелянту у зв'язку із супроводом претензійно-позовної діяльності та примусового стягнення заборгованості стосовно позичальників (боржників) ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» згідно Реєстру, який є Додатком №1 та невід'ємною частиною даного Договору та відповідно до якого Відповідач зазначений під №31. Зокрема, супровід включає в себе: 1) підготовку та направлення досудових вимог; 2) підготовку та подання позовних заяв про стягнення заборгованості за договорами про надання фінансового кредиту; 3) супровід судових засідань у суді першої інстанції; 4) супровід процедури отримання рішення судів першої інстанції про стягнення боргу (що набрали законної сили); 5) отримання виконавчих документів;.
Зазначала, що безпосередньо матеріалами цивільної справи підтверджується факт надання послуги щодо підготовки та направлення досудової вимоги на адресу Відповідача 03.08.2024 р. (копія Повідомлення про повернення кредиту (досудова вимога) та докази направлення долучені до позовної заяви), а також факт підготовки та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з Відповідача за договором про надання фінансового кредиту.
Окрім того, в п. 2.1. вищевказаного Договору визначено розмір винагороди/гонорару в сумі 5 550 грн. за супровід претензійно-позовної діяльності стосовно одного позичальника (боржника) ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у кількості відповідно до Реєстру, який є Додатком № 1 та невід'ємною частиною даною Договору та відповідно до якого Відповідач зазначений під № 31.
Вважала, що з боку ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на виконання ч. 8 ст. 141 ЦПК та ч. 3 ст. 137 ЦПК до позовної заяви долучені належні та допустимі докази для підтвердження та детального опису обсягу робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом в межах супроводу цивільної справи №761/32091/24 в Шевченківському районному суді м. Києва.
Крім того, вказувала, що витрати ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено Апелянтом чи тільки мас бути сплачено.
В той же час, звертала увагу суду, що відповідно до п. 2.1.1. Договору вказана у п. 2.1. Договору сума (5 550 грн.) сплачується ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у наступному порядку: протягом 3-х днів з дати підписання Договору та виставлення відповідного рахунку ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» сплачує передоплату у розмірі 3 050 грн. за супровід претензійно-позовної діяльності стосовно одного позичальника (боржника) ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у кількості відповідно до Реєстру, який є Додатком №1 та невід'ємною частиною даною Договору та відповідно до якого Відповідач зазначений під №31; після фактичного отримання рішення суду про стягнення заборгованості в рамках супроводу претензійно-позовної діяльності ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» сплачує післяплату у розмірі 2 500 грн. стосовно одного позичальника (боржника) Клієнта у кількості відповідно до Реєстру, який є Додатком №1 та невід'ємною частиною даною Договору та відповідно до якого Відповідач зазначений під №31.
Отже, на дату подання клопотання про ухвалення додаткового рішення (17.02.2025 р.) доказів на підтвердження понесених ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 5 550 грн. існувати не могло, оскільки вищевказаним Договором передбачено поетапну оплату вказаних витрат.
Зазначала, що відповідно до п. 3.1. Договору факт надання послуг Сторони оформляють Актами приймання-передачі послуг (надалі за текстом - акт).
Якщо сторонами не погоджене інше в усній або письмовій формі, Адвокатське об'єднання формує та надає ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» Акт по закінченню надання конкретної послуги або по закінченню певного етапу надання конкретної Послуги (п.3.3. Договору).
В зв'язку з тим, що закінчення етапу надання послуги ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» щодо супроводу претензійно-позовної діяльності з боку Адвокатського об'єднання стосовно Відповідача мав відбутися після фактичного отримання рішення суду про стягнення заборгованості, а станом на дату подання клопотання про ухвалення додаткового рішення (17.02.2025 р.), Акт приймання-передачі послуг не формувався та відповідно не підписувався Сторонами (а.с. 67-70).
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені повідомленнями до Електронного кабінету в ЄСІТС, тобто належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення відповідача ОСОБА_1 повернулось із відмітками працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Представник ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» - адвокат Нікіпелова К.Є. подала письмову заяву в якій підтримала скаргу і просила розглянути справу за її відсутності (а.с. 86-92).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача не надала суду доказів, що на виконання положень п. 3.1, 3.4 Договору про надання правничої допомоги від 17.07.2024 року, сторонами було підписано акт приймання-передачі послуг, а відтак, понесені позивачем витрати на правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Пунктами 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з тим, положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1-4 ст. 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані ч. 4 ст. 141 ЦПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 ст. 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 6, 7 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст. 137, ч.8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
Згідно з п.п. 4, 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Ст. 29 Закону №5076-VI визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно зі ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/WestAllianceLimited проти України заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі Заїченко проти України (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснювала адвокат Нікіпелова К.Є. на підставі укладеного Договору про надання правничої допомоги від 17 липня 2024 року між АО «КН Перший юридичний офіс» та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП».
Із позовної заяви вбачається, що адвокат Нікіпелова К.Є., яка діє в інтересах ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», зазначила про попередній (орієнтовний) розрахунок щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5550,00 грн.
На підтвердження вищевказаних витрат, до позовної заяви представником ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» долучено належним чином засвідчену копію Договору про надання правничої допомоги від 17 липня 2024 року.
Пунктом 1.1 Договору визначено детальний опис робіт (наданих послуг), які Адвокатське об'єднання «КН Перший юридичний офіс», в особі керуючого партнера адвоката Нікіпелової К.Є., має надати ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у зв'язку із супроводом претензійно-позовної діяльності та примусового стягнення заборгованості стосовно позичальників (боржників) ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» згідно Реєстру, який є Додатком №1 та невід'ємною частиною даного Договору.
В п. 2.1. вищевказаного Договору визначено розмір винагороди/гонорару в сумі 5 550 грн. за супровід претензійно-позовної діяльності стосовно одного позичальника (боржника) ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у кількості відповідно до Реєстру, який є Додатком №1 та невід'ємною частиною даною Договору.
Відповідно до п. 2.1.1. Договору вказана у п. 2.1. Договору сума (5 550 грн) сплачується ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у наступному порядку:
- протягом 3-х днів з дати підписання Договору та виставлення відповідного рахунку ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» сплачує передоплату у розмірі 3 050 грн за супровід претензійно-позовної діяльності стосовно одного позичальника (боржника) ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у кількості відповідно до Реєстру, який є Додатком №1 та невід'ємною частиною даною Договору;
- після фактичного отримання рішення суду про стягнення заборгованості в рамках супроводу претензійно-позовної діяльності ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» сплачує післяплату у розмірі 2 500 грн. стосовно одного позичальника (боржника) Клієнта у кількості відповідно до Реєстру, який є Додатком №1 та невід'ємною частиною даною Договору.
В якості додатків, стороною позивача долучено Реєстр від 17 липня 2024 року, який є Додатком №1 та невід'ємною частиною даною Договору про надання правничої допомоги від 17 липня 2024 року.
З вищевказаного реєстру вбачається, що відповідач зазначений під №31, в колонці вартість послуг вказана сума 5550,00 грн, реєстр підписаний адвокатом АО «КН Перший юридичний офіс» та представником ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» - Кононенко С.О.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить із того, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.
Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що «при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Ураховуючи, що сторони договору визначили вартість послуг, необхідних для надання правничої допомоги у розмірі 5550 грн, то відмова суду першої інстанції у відшкодуванні цих витрат з тих підстав, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу, є безпідставними виходячи з наступного.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Так, відсутність Акту приймання-передачі наданих послу не позбавляє суд встановити факт надання послуг правничої допомоги, в тому числі безпосередньо з матеріалів справи, якими підтверджується факт підготовки та направлення досудової вимоги на адресу відповідача, факт підготовки та подання позовної заяви із додатками до суду першої інстанції.
Предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній, не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5550 грн відповідає критеріям обґрунтованості та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, є співмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з відповідача на користь позивача 5 500 грн. витрат на правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» - 5 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом першої інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Дата складання повного судового рішення - 17 жовтня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов