16 жовтня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 369/10762/22
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12665/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Янченко А.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування збитків, -
У жовтні 2022 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування збитків, в обґрунтування якого зазначала, що 28 червня 2021 року близько 17 год. 25 хв. в Київській області, 24 км траси М-06 в напрямку м. Київ, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Volksvagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції із автомобілем Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до зіткнення, що по інерції призвело до подальшого зіткнення з автомобілем Mazda, 3, д.н.з. НОМЕР_3 , який також по інерції відкинуло в автомобіль Suzuki SX4, д.н.з. НОМЕР_4 , що призвело до зіткнення, який в свою чергу відкинуло в попереду стоячий автомобіль Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_5 . В результаті зіткнення всі перелічені ТЗ отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями відповідач порушив п.п. 12.1., 13.1., 2.3. (б) ПДР України, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, чим вчинив адміністративне правопорушення.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.09.2021 року у справі № 369/9055/21 відповідача визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Вказувала, що внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 .
З метою відшкодування шкоди, завданої ТЗ, на замовлення страхової компанії позивача ТДВ «Експрес Страхування» було проведено огляд ТЗ, за результатами якого було складено висновок експерта № 2496 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначенням розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_2 , ФОП ОСОБА_3 . Згідно звіту вартість відновлювального ремонту ТЗ склала 243 539,87 грн.
З метою підтвердження реальної вартості збитків, завданих належному позивачу ТЗ, позивач замовила огляд ТЗ на станції обслуговування автомобілів ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський». Відповідно до рахунку-фактури № ВР-001942 від 06.07.2021 року, вартість робіт та запчастин по ремонту ТЗ становить 240 267,05 грн.
Таким чином, розмір шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, що сталась з вини відповідача, становить 240 267,05 грн. За умовами договору страхування СК здійснила страхову виплату в розмірі 100 295,56 грн. Так як ТЗ було придбано на кредитні кошти, страхову виплату було здійснено на користь вигодонабувача АБ «УКРГАЗБАНК».
Різниця між фактичним розміром шкоди, завданої позивачу діями відповідача, і страховою виплатою становить 139 971,49 грн., які просила стягнути.
Крім того, просила стягнути інфляційні втрати в розмірі 34 470,60 грн. та судові витрати (т. 1 а.с. 1-5).
10 липня 2023 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про призначення у справі судової транспортно-товарознавчої експертизи з метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля марки Renault Sandero, д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28 червня 2021 року, станом та в цінах на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Проведення експертизи доручити експертам Дніпропетровського НДІСЕ (т. 1 а.с. 105-108).
02.04.2024 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області клопотання відповідача задоволено. Призначено у справі № 369/10762/22 судову транспортно-товарознавчу експертизу. На вирішення експертів поставлено таке питання: Яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого(ї) власнику транспортного засобу автомобіля марки Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28 червня 2021 року, станом та в цінах на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди? Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (04119, вул. Сім'ї Хохлових, 5, м. Київ), попередивши їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. Оплату за проведення експертизи покладено на відповідача. Роз'яснити учасникам справи ст. 109 ЦПК України, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (т. 1 а.с. 155-157).
01.11.2024 року до суду надійшло повідомлення від директора Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про неможливість проведення судової експертизи (т. 1 а.с. 187-190).
18.11.2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Спиридонова К.С. звернулась до суду з клопотанням про проведення транспортно-товарознавчої експертизи без надання для огляду об'єкта дослідження (т. 1 а.с. 199), посилаючись на те, що автомобіль було відремонтовано і відчужено, жодних законодавчих заборон на проведення таких дій не було. ДТП мало місце кілька років тому і позивач потребуючи грошових коштів, відремонтував та продав автівку. Додатково позивачем 31.01.2025 року було подано до суду копію звіту про оцінку КТЗ № 2496, виданий суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 на підставі заяви ТДВ «Експрес-Страхування» (т. 1 а.с. 199).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2025 року призначено у справі № 369/10762/22 судову транспортно-товарознавчу експертизу та провести експертизу по матеріалам справи без об'єкта дослідження. На вирішення експертів поставлено таке питання:
- Яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого(ї) власнику транспортного засобу автомобіля марки Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_6 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28 червня 2021 року, станом та в цінах на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди?
Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (04119, вул. Сім'ї Хохлових, 5, м. Київ), попередивши їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, передбачену ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Оплату за проведення експертизи покладено на відповідача ОСОБА_1 .
Роз'яснено учасникам справи ст. 109 ЦПК України, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи(т. 1 а.с. 237-238).
Не погодившись з ухвалою суду, 04 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду(т. 2 а.с. 1-5).
На обґрунтування скарги зазначав, що дійсно, у березні 2024 року він звертався до Києво-Святошинського суду Київської області з клопотанням про призначення у справі судової транспортно-товарознавчої експертизи для визначення майнового збитку, внаслідок пошкодження автомобіля марки Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_6 , у дорожньо-транспортній пригоді. Це клопотання заявив у зв'язку із пред'явленою до нього вимогою про відшкодування збитків, які позивачка змушена буде понести задля відновлення автомобіля, пошкодженого у ДТП, в якій його було визнано винним.
Позивачка, посилаючись на додану до позову рахунок-фактуру зі станції технічного обслуговування, твердила, що саме такі витрати вона понесе в процесі відновлення автомобіля. Воднораз на неодноразові запитання щодо актуального стану автомобіля представниця позивачки чіткої відповіді не давала. То автомобіль потребував ремонту, то частково був відремонтований.
Така невизначеність і водночас необґрунтованість наданого позивачкою рахунку-фактури із СТО (очевидно завищений розмір збитків, який знайшов своє пояснення у довільних позиціях як у графі запчастин, так і робіт), який до того ж не може бути належним доказом у спірних правовідносинах, стали підставою клопотати про об'єктивну експертизу.
Вказував, що на вимогу експерта оплатив проведення експертизи. Однак, як виявилося згодом, експертизу не змогли провести через ненадання позивачкою в розпорядження експерта предмета експертизи.
Тобто позивачка, яка вважала, що деліктні правовідносини не вичерпалися (в той час як вже відбулося страхове врегулювання, страхова перерахувала всю суму, про яку було заявлено за результатами цього врегулювання, не вичерпавши при цьому мій страховий ліміт), відремонтувала автомобіль та пред'явила майнові вимоги безпосередньо до відповідача, не надала доказів понесених витрат (щоб їх можна було б хоча б співвставити із сумою виплаченого страхового відшкодування) та в основу обґрунтування своїх вимог поклала довідку із СТО, на якому вона ремонт не здійснювала.
Вказував, з оскаржуваної ухвали також стало відомо, що до суду надійшов звіт про оцінку КТЗ № 2496, виданий суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 на підставі заяви ТДВ «Експрес-Страхування», який ймовірно в порушення статті 83 ЦПК України був прийнятий судом та є неналежним і недопустимим доказом.
Позивачка не долучала згаданого звіту до позову та інших заяв по суті справи, а також не надсилала його відповідачу та ймовірно третій особі в цій справі. Цього документа немає в розпорядження відповідача і його зміст йому не відомий, позаяк до процесу оцінки останнього не залучали. Суд не навів жодного мотивування необхідності прийняття такого доказу та не пояснив, чим позивачка обґрунтувала неможливість його подання у встановлений процесуальним законом строк з причин, що не залежали від неї.
Цей документ подала до суду представниця позивачки, яка є адвокатом і в силу статті 14 ЦПК повинна мати зареєстрований кабінет в ЄСІТС та використовувати його, а у випадку невиконання цих правил суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду.
Також, в контексті можливості вказівки суду на використання цього документа при проведенні експертизи зауважував про неналежність цього доказу.
Так, цей звіт виготовлений за замовленням ТДВ «Експрес-Страхування», яке не є учасником цієї справи та не бере участі у деліктних правовідносинах (на існуванні яких наполягає позивачка), які за його (товариства) переконанням завершилися в рамках договірного врегулювання і зворотної вимоги до відповідача (в особі страховика);
Відповідач не був залучений при проведенні цієї оцінки, про її здійснення його не повідомляли. Посилаючись на нього в оскаржуваній ухвалі суд фактично легітимізує наданий документ як такий, що стосується спірних правовідносин, без встановлення чи дотична проведена оцінка до шкоди, завданої внаслідок ДТП за участю відповідача. Воднораз, такі матеріали будуть створювати для експерта преюдицію щодо цього факту, яку відповідач жодним чином не зможе спростувати через відсутність власної доказової бази;
У правовідносинах, що склалися, автомобіль є відремонтованим, тому зміст доказування має полягати у доведенні суми коштів, які позивачка фактично витратила на ремонт автомобіля, а не суми, яку вона змушена буде понести.
Таким чином, виникає така ситуація: Після ДТП позивачка йде до своєї страхової для врегулювання ситуації. Використовуючи договірні механізми страхова пропонує конкретний шлях вирішення проблеми - компенсація реальної вартості автомобіля до ДТП у грошовому еквіваленті. Позивачка, не висловлюючи заперечень щодо визначеної суми вартості автомобіля до ДТП, відмовляється від відчуження автомобіля і обирає гібридний варіант: залишити автомобіль і отримати суму, на яку зменшилася вартість автомобіля внаслідок ДТП. Страховик позивачки виплачує цю суму і звертається зі зворотною вимогою до відповідача (через страховика). Відповідач (через свого страховика) виконує таку вимогу і на цьому правовідносини завершуються. Після цього позивачка ремонтує пошкоджений автомобіль і пред'являє безпосередньо до відповідача позов про відшкодування збитків, і не тих, які вона реально понесла, а тих, яких вона гіпотетично могла би понести, звернувшись на конкретне СТО (де вона ремонт не здійснювала). Намагаючись встановити істину, відповідач хотів об'єктивної експертизи транспортного засобу, однак, не зберігши його у стані після ДТП та тривалий час не заявляючи про не вичерпання деліктних правовідносин, позивачка позбавила відповідача належного захисту. А тепер пропонує провести експертизу за матеріалами, достовірність яких відповідач не може ні підтвердити, ні спростувати, а їх автор з великою ймовірністю не брав на себе відповідальність за об'єктивність проведеного дослідження.
Крім того, вказував, що ухвалою від 18 березня 2024 року в цій справі Києво-Святошинський районний суд Київської області, розглянувши його клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначив судове засідання на 02 квітня 2024 року о 9 год. 30 хв. і визначив його проведення в режимі відеоконференції. Постановив всі подальші засідання за участю відповідача проводити в режимі відеоконференції.
Подальше судове засідання було призначене на 05 лютого 2025 року о 9 год. 45 хв. (після поновлення провадження у справі у зв'язку із неможливістю проведення експертизи).
Для участі в цьому засіданні відповідач завчасно налаштував свої технічні засоби, навіть приєднався до створеної на його прохання тестової конференції, де перевірив справність комп'ютерної техніки. Однак, в цей день запрошення від Києво-Святошинського районного суду Київської області не отримав, про що відразу близько 11 години повідомив цей суд заявою з долученням відповідних доказів.
Наголошував, що він з'явився на судове засідання, однак, з невідомих причин, не був допущений до нього.
Крім цього, констатуючи факт неявки сторін, суд жодним чином не висловився щодо (не)поважності такої неявки.
Вказував, що в цій ситуації він, очікуючи на доєднання до судового засідання в режимі відеоконференції, прагнув реалізувати своє право на участь в розгляді справи. Навіть припустивши, що недопуск до судового засідання був наслідком технічних несправностей, у суду, який виніс ухвалу про призначення експертизи через тривалий час після цього засідання, не виникло бажання розібратися у цьому з урахуванням інформації, викладеної в заяві від 05 лютого 2025 року.
Водночас, суд мав у розпорядженні інформацію з якої можна було встановити, що відповідач не отримував ні клопотання про призначення експертизи, ні того «доказу», на який суд послався в оскаржуваній ухвалі.
Також, задовольняючи клопотання представниці позивачки про призначення експертизи, суд поклав обов'язок з її оплати одноосібно на відповідача - на особу, яка не ініціювала проведення експертизи і у випадку залучення його до розгляду цього питання категорично заперечував би проти призначення такої «експертизи».
Такі дії суду є істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасником судового процесу наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, порушенням засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (т. 2 а.с. 1-5).
16 вересня 2025 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Спиридонової К.С., в якому остання просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги (т. 2 а.с. 31-32).
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, були сповіщені належним чином про що у справі є докази (т. 2 а.с. 27-30).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Зважаючи на вимоги ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як визначено у ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Частиною 1 ст. 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Отже, діючим цивільним процесуальним законодавством передбачено, що експертиза у справі призначається судом у разі необхідності з'ясування фактичних обставин, що становлять предмет доказування.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є відшкодування збитків, завданих власнику автомобіля Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка мала місце 28 червня 2021 року у зв'язку з винними діями відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що необхідно у справі призначити судову транспортно-товарознавчу експертизу.
При цьому, суд першої інстанції призначив експертизу проведення якої просив відповідач ОСОБА_1 відповідно до поданої заяви та до експертної установи, яка була визначена ухвалою суду від 02 квітня 2024 року (т. 1 а.с. 105-108, 156-157).
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що судом необґрунтовано взято до уваги звіт, наданий відповідачем звіт про оцінку КТЗ № 2496, виданий суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 на підставі заяви ТДВ «Експрес-Страхування», оскільки оцінка наданому позивачем надається судом під час розгляду справи і ухвалення рішення по суті спору.
Крім того, продаж автомобіля не може бути безумовною підставою для відмови у проведенні експертизи, оскільки остання може бути здійснена на основі наявних матеріалів справи, зокрема актів, фото, а також інших доказів.
Разом з тим, п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що призначення експертизи не порушує прав ОСОБА_1 , а є лише способом доведення/спростування позовних вимог.
При цьому, висновок експертизи оцінюється з урахуванням положень процесуального права, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, суд оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Також, призначення експертизи не є засобом затягування судового розгляду, а навпаки - спрямоване на забезпечення всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що призначення експертизи та зупинення провадження затягне розгляд цієї справи, не є самостійною та безумовною підставою для скасування ухвали про її призначення, зважаючи на те, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися цим завданням, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями.
Хоча однією з основних засад цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи, справедливість та неупередженість розгляду також є визначальними принципами. Тривалість розгляду справи не повинна обмежувати право сторони на ефективний захист та доведення своєї позиції шляхом проведення необхідних експертиз.
Проведення транспортно-товарознавчої експертизи у даній справі є необхідним для повного та всебічного з'ясування обставин справи та встановлення істини, що є запорукою постановлення законного та обґрунтованого судового рішення. Відмова у її призначенні на підставі лише ризику затягування розгляду може призвести до порушення права сторони на справедливий судовий розгляд.
Крім того, з огляду на положення ч. 5 ст. 212 ЦПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта, що судом першої інстанції не було забезпечено останньому доступ до судового засідання 23 травня 2025 року, оскільки останнього не було підключено до розгляду справи в режимі відеоконференції, оскільки такі твердження не доведені апелянтом.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів визнає їх необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Процесуальних порушень, які б могли бути визнані підставою для скасування оскаржуваної ухвали, не встановлено.
Відповідно до положень п.п. 12,14 ст. 353, ст. 389 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи та зупинення провадження у справі на час її проведення не віднесена процесуальним законом до переліку ухвал, які після їх перегляду апеляційним судом, підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Дата складання повного судового рішення - 17 жовтня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
Є.П. Євграфова
В.В. Саліхов