Справа № 761/16386/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12307/2025
08 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Мальцева Д.О.,-
встановив:
У травні 2024 року орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації звернувся до суду із названим позовом.
Позивач просив: позбавити батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі не виконують свої батьківські обов'язки, не виховують та забезпечують сина належним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 року названий позов задоволено.
ПозбавленоОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ПозбавленоОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В судовому засіданні ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їх представник доводи апеляційної скарги підтримали.
Представники органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації просили відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.
ОСОБА_3 заперечила щодо доводів апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із наявності переконливих доказів на підтвердження ухилення відповідачів від виконання своїх батьківських обов'язків щодо належного виховання та утримання дитини.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_7 батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
03 лютого 2023 року ОСОБА_3 повідомила Службу у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про невиконання відповідачами своїх батьківських обов?язків та вживання наркотичних засобів.
Згідно акту обстеження умов проживання від 13 лютого 2023 року комісією рекомендовано: терміново зареєструвати дитину до дитячого садка та працевлаштуватись ОСОБА_2 . Відповідачі попереджені про можливість позбавлення їх батьківських прав.
Відповідно до письмових пояснень від 13 лютого 2023 року ОСОБА_4 зобов?язався виконувати батьківські обов?язки належним чином та зазначив, що не є наркозалежним.
Листом від 07 квітня 2023 року № 270/1-04 Шевченківським районним в місті Києві Центром соціальних служб повідомлено про те, що відповідачі не працюють, вживають наркотичні засоби, мають соціально небезпечні хвороби та не йдуть на співпрацю із фахівцями центру.
Згідно інформації начальника сектору ювенальної превенції відділу превенції Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції в місті Києві від 05 лютого 2024 року № 3197/125/56-2024, 31 січня 2024 року надійшло повідомлення на лінію «102» від директора закладу дошкільної освіти (ясел-садка) комбінованого типу № 429 Шевченківського району міста Києва про те, що відповідачі прийшли до садочку забирати сина ймовірно перебуваючи в наркотичному сп'янінні.
У листі від 05 березня 2024 року № 4995/125/56-2024 Національної поліції України Головного управління Національної поліції у місті Києві Шевченківського управління поліції вказано, що відповідачі неодноразово притягувались до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_8 24 травня 2023 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; 06 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП; 11 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 44 КУпАП; 06 січня 2024 року за ч. 1 ст. 44 КУпАП;
ОСОБА_9 24 травня 2023 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; 24 травня 2023 року за ч. ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП; 06 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно наказу від 25 квітня 2023 року № 63-од Службою у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації взято на облік малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що опинився у складних життєвих обставинах.
Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні малолітня дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є зареєстрованим.
Листом Шевченківського районного в місті Києві Центру соціальних служб від 26 грудня 2023 року № 1250/1-04 повідомлено, що за інформацією правоохоронних органів 17 грудня 2023 року зафіксовано випадок домашнього насилля із застосуванням фізичної сили ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Представниками поліції у батька дитини виявлено наркотичні речовини.
Враховуючи, що батьки малолітньої дитини не виконують рекомендації фахівців центру, ухиляються від виконання батьківських прав, ведуть асоціальний спосіб життя, що може нести загрозу життю та здоров'ю дитини, Шевченківський районний в місті Києві Центр соціальних служб звернувся до начальника служби у справах дітей та сім'ї для проведення роботи в межах компетенції.
Згідно висновку Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації керуючись інтересами дитини, відповідно до ст. 155, 164, 165 СК України, орган опіки вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Обґрунтовуючи позов, орган опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації зазначив, що відповідачі свідомо нехтують своїми батьківськими обов'язками. Відповідачі не забезпечують дитину належним збалансованим харчуванням, медичним доглядом, не спілкуються із сином у необхідному для його усвідомлення розмірі, не виявляють інтересу до його внутрішнього світу.
Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини.
За ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зверталась до Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації із повідомленням про невиконання відповідачами своїх батьківських обов'язків, систематичне вживання наркотичних засобів, відсутності у дитини харчування.
Листом від 07 квітня 2023 року № 270/1-04 Шевченківським районним в місті Києві Центром соціальних служб повідомлено про те, що відповідачі не працюють, вживають наркотичні засоби, мають соціально небезпечні хвороби та не йдуть на співпрацю із фахівцями центру.
У листі від 05 березня 2024 року № 4995/125/56-2024 Національної поліції України Головного управління Національної поліції у місті Києві Шевченківського управління поліції вказано, що відповідачі неодноразово притягувались до адміністративної відповідальності: ОСОБА_8 24 травня 2023 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; 06 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП; 11 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 44 КУпАП; 06 січня 2024 року за ч. 1 ст. 44 КУпАП;
ОСОБА_9 24 травня 2023 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; 24 травня 2023 року за ч. ч. 1, 2 ст. 184 КУпАП; 06 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Згідно наказу від 25 квітня 2023 року № 63-од Службою у справах дітей та сім?ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації взято на облік малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що опинився у складних життєвих обставинах.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі без поважних та обґрунтованих причин в повній мірі самоусунулись від належного виконання своїх батьківських обов'язків.
При цьому обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідачі не навели аргументів та не надали доказів виконання ними обов'язків щодо догляду, розвитку, піклування дитини, а також фінансового забезпечення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає встановлення балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для позбавлення відповідачів батьківських прав щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 упродовж тривалого періоду не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідачі зазначили щодо відсутності доказів свідомого та умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Колегією суддів встановлено, що на даний часОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із бабусею ОСОБА_3 . Спілкування між відповідачами та сином відсутнє.
В судовому засіданні апелянти повідомили, що з моменту позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 було вчинено кримінальні правопорушення, а ОСОБА_2 офіційно не працевлаштувався, що свідчить про небажання відповідачів виправити свою поведінку в кращу сторону та про свідоме нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 звертав увагу, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов'язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.
Також у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 Верховний Суд вказав, що лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.
У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, виходив із того, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов'язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
У судовому засідання бабуся ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,ОСОБА_3 категорично заперечила щодо задоволення вимог апеляційної скарги та повернення дитини відповідачам, оскільки жодного покращення їх умов проживання чи способу життя не відбулось. Відповідачі на даний час проходять курс лікування від наркозалежності.
Враховуючи вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, самі лише заперечення відповідачів проти позбавлення їх батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позову.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що після позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав, вони проявляли будь-який значимий інтерес до сина, цікавились його життям та брали участь у його вихованні, що в свою чергу, підтверджує обставини свідомого ухилення відповідачів від виконання батьківських обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не повно з'ясовано фактичні обставини справи, колегія справи оцінює критично, оскільки вони фактично зводяться до незгоди відповідачів із рішенням суду про позбавлення їх батьківських прав. Посилання апелянтів на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 піклуються про належний стан своєї дитини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються долученими до матеріалів справи доказами.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 19 березня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 березня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко