Справа № 760/13407/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10610/2025
08 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року, ухваленого під головуванням судді Аксьонової Н.М.,-
встановив:
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
Позивач просила розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 березня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м. Києва, актовий запис № 139.
Позивач зазначала, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені. ОСОБА_1 категорично заперечує щодо надання судом строку для примирення.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 12 березня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м. Києва, Україна, актовий запис № 139.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_1 заперечила щодо задоволення вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що подальше збереження шлюбу між сторонами неможливе та буде суперечити інтересам позивача.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що 12 березня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого району м. Києва між сторонами зареєстровано шлюб, актовий запис № 139.
Від спільного шлюбу подружжя має спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із матір'ю.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 листопада 2024 року клопотання ОСОБА_4 про надання строку для примирення задоволеночастково, надано сторонам строк для примирення тривалістю два місяці, а саме до 15січня 2025 року включно.
Обґрунтовуючи позов, позивач вказувала, що сторони не підтримують шлюбних відносин, мають різні погляди на життя, а сам шлюб носить виключно формальний характер. На момент звернення до суду із позовом ведення спільного господарства та сумісне проживання остаточно припинено між сторонами протягом шести місяців.
Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч. 1 ст. 55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3 та 4 статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
За ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції, встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, правильно дійшов висновку про розірвання шлюбу.
У своїх письмових поясненнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила своє бажання розірвати шлюб із ОСОБА_2 . Відповідач вважає, що спільне життя із позивачем є неможливим.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції необґрунтовано надано подружжю два місяці строку для примирення замість шести, колегія суддів відхиляє, оскільки судом правильно враховано викладені у позовній заяві заперечення ОСОБА_1 щодо неможливості примирення подружжя. Надання та визначення строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 17 лютого 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко