Справа № 372/6654/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12423/2025
08 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 квітня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Проць Т.В.,-
встановив:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із названим позовом.
ОСОБА_1 просила: визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку площею 0, 0994 га. кадастровий номер 3223110100:01:024:0025 в АДРЕСА_1 та незавершений будівництвом житловий будинок площею 141, 6 кв.м., який розташований на вказаній земельній ділянці; визнати за позивачем та за ОСОБА_3 по 1/2 частини незавершеного будівництва та по 1/2 частини земельної ділянки площею 0, 0994 га. кадастровий номер 3223110100:01:024:0025; визнати спільною сумісною власністю по 1/2 частини транспортного засобу «KIA CERATO», д.н.з. НОМЕР_1 , та стягнути на користь позивача 1/2 частини його вартості у розмірі 100 000 грн 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.
29 листопада 2013 року ОСОБА_2 подарувала своєму сину ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:024:0025.
Починаючи з 18 квітня 2014 року на спільні кошти подружжя сторони придбали будівельні матеріали та почали будівництво житлового будинку.
21 серпня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб «KIA CERATO», д.н.з. НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 просить визнати спірне майно спільною сумісною власністю, оскільки воно набута за час фактичних шлюбних відносин подружжя та визнати за нею його 1/2 частину.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 квітня 2025 року названий позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кожним право власності на 1/2 частку об'єкту незавершенного будівництва, що розташований на земельній ділянці № НОМЕР_2 , масив Лукавиця, в м. Обухів Київської області, площею 0, 0994 га, кадастровий номер 3223110100:01:024:0025;визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2частку земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0, 0994 га, кадастровий номер 3223110100:01:024:0025 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), іншу 1/2 частку вказаної земельної ділянки залишиеноу власності ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля «KIA CERATO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 75 000 грн 00 коп., залишивши вказаний автомобіль у власності ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнутоз ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 15 140 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду в частині визнання за сторонами по 1/2 частини права власності земельної ділянки та по 1/2 частини об'єкту незавершеного будівництва скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали.
ОСОБА_1 та її представник заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля «KIA CERATO», д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 75 000 грн 00 коп. ОСОБА_2 не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи за сторонами по 1/2 частині земельної ділянки та по 1/2 частиніоб'єкту незавершеного будівництва, судом першої інстанції враховано рівність часток подружжя.
Колегія суддів не погоджуються з такими висновками суду першої інстанції.
Враховуючи стан готовності будівлі та наявність інженерного забезпечення, суд першої інстанції вважав, що спірний житловий будинок підлягає поділу між подружжям.
Колегія суддів вважає такий висновок обгрунтованим.
Встановлено, що 10 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.
29 листопада 2013 року за договором дарування ОСОБА_2 подарувала безоплатно у власність своєму сину ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0, 0994 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223110100:01:024:0025, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
ОСОБА_1 зазначала, що починаючи з 2014 року на вказаній земельній ділянці сторонами розпочато будівництво житлового будинку на спільні кошти подружжя.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 21 серпня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб «KIA CERATO», 2006 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначила, що спірне майно набуте сторонами за час фактичних шлюбних відносин, відтак, за позивачем має бути визнано право власності на його 1/2 частину.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 СК України).
Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
За ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно ст. ч. 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Відповідно до п. 1-3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Водночас не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Колегією суддів встановлено, що 10 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.
29 листопада 2013 року за договором дарування ОСОБА_2 подарувала безоплатно у власність своєму сину ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0, 0994 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223110100:01:024:0025, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).
Враховуючи, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223110100:01:024:0025 належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, колегія суддів вважає, що вказане майно є особистою приватною власністю відповідача, відтак, відсутні правові підстави для його поділу між подружжям.
Розв'язуючи спір, судом першої інстанції не враховано вищевикладене та необґрунтовано визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0, 0994 га, кадастровий номер 3223110100:01:024:0025, оскільки вказане майно підлягає поділу між сторонами.
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частку об'єкту незавершенного будівництва, що розташований на земельній ділянці № НОМЕР_2 , масив Лукавиця, в м. Обухів Київської області, площею 0, 0994 га, кадастровий номер 3223110100:01:024:0025.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що згідновитягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 265/2024 від 14 листопада 2024 року на земельній ділянці з кадастровим номером 3223110100:01:024:0025 18 квітня 2014 року розпочато та 01 лютого 2020 року завершено будівництво житлового будинку з мансардним поверхом загальною площею 141,6 кв.м.
Листом відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Обухівської міської ради від 05 листопада 2021 року за № 0511/1 повідомлено про реєстрацію Департаментом архітектурно-будівельної інспекції в Київській області 18 квітня 2014 року за № КС062141080399 повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва житлового будинку за адресою: житловий масив «Лукавиця», будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не звертались із заявами про реєстрацію вказаного житлового будинку.
Встановлено, що спірний житловий будинок побудований сторонами за період перебування у шлюбі, за спільні кошти подружжя та є об'єктом спільної сумісної власності. Будинокфактично експлуатується за своїм функціональним призначенням.
До матеріалів справи долучено технічний паспорт житлового будинку садибного типу № ТІ01:1867-5420-1039-7750 від 14 листопада 2024 року.
Враховуючи, що будівництво спірного житлового будинку завершено 01 лютого 2020 року, але право власності на нього у встановленому законом порядку не оформлено та не прийнято в експлуатацію, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, що є підставою для визнання за сторонами у справі права на 1/2 частину спільно нажитого майна за кожним.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем мають бути заявлені позовні вимоги про визнання права власності на будівельні матеріали та на обладнання, колегія суддів відхиляє, оскільки спірний житловий будинок не є новоствореним нерухомим майном, на яке у сторін не виникає права власності. Житловий будинок повністю збудований, виготовлений технічний паспорт. Відсутність оформленого права власності у встановленому Законом порядку позбавляє ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право на поділ спільного майна подружжя.
Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Враховуючи долучену до матеріалів справи копію технічного паспорту та витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 265/2024 від 14 листопада 2024 року, а також цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223110100:01:024:0025 - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), колегія суддів вважає, що вказаний об'єкт нерухомості підлягає поділу.
Розв'язуючи спір в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції правильно вважав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частку об'єкту незавершенного будівництва, що розташований на земельній ділянці № НОМЕР_2 , масив Лукавиця, в м. Обухів Київської області, площею 0, 0994 га, кадастровий номер 3223110100:01:024:0025.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля «KIA CERATO», д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 75 000 грн 00 коп. ОСОБА_2 не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 25 квітня 2025 року в частині поділу земельної ділянки та судового збору ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення суду про відмову у задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 квітня 2025 року в частині поділу земельної ділянки та судового збору скасувати.
В цій частині ухвалити нове рішення суду.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя та її поділ відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко