Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/14310/2025
м. Київ Справа № 369/5502/24
02 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Янченка А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна про визнання недійсними договору позики та договору іпотеки,-
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна, в якому просила суд:
визнати недійсним договір позики від 20.03.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрований в реєстрі за №1135;
визнати недійсним договір іпотеки від 20.03.2018 року №1134, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна про визнання недійсними договору позики та договору іпотеки.
03 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно) щодо: земельної ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горбовичі з кадастровим номером 3222488202:02:001:0032, розмір земельної ділянки 0,2499 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1336625332224; земельної ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горбовичі з кадастровим номером 3222488202:02:001:0061, розмір земельної ділянки 0,2377 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1336602932000.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2025 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/5502/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна про визнання недійсними договору позики та договору іпотеки, - відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, щосуд першої інстанції не навів будь-яких мотивів відхилення аргументів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та обмежився лише висновком про те, що заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову, про які ним заявлено, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Сторона позивача зазначає, що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки.
З урахуванням викладеного, ймовірна реалізація іпотекодержателем права на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги шляхом визнання за собою права власності на предмет іпотеки унеможливить виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог так як в такому разі заявнику доведеться додатково звертатися до суду з позовними вимогами про скасування рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя та витребування майна, що не може відповідати принципу ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З правових позицій Верховного Суду вбачається, що достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, шляхом арешту або заборони вчиняти певні дії, є можливість відчуження майна у будь-який час, а вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін
Однак суд першої інстанції наведеного не врахував та безпідставно відмовив у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Хільчевська Наталія Олександрівна просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2025 року - без змін.
Зазначає, що доводи, наведенів обгрнунтування позовних вимог щодо неотримання грошових коштів, суперечать вже встановленим обставинам, підтвердженими рішеннями інших судів, які набули законної сили.
Під час розгляду зазначеної справи, 02.07.2025 року Київський апеляційний суд виніс постанову у справі №755/3617/23 про стягнення заборгованості за договором позики від 20.03.2018 року, який у вказаній справі ОСОБА_1 намагається визнати недійсним.
У своєму рішенні Київський апеляційний суд, зокрема, встановив, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20.03.2018 року було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 1135, відповідно до умов якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 1 400 000,00 грн., що складало еквівалент 50 000,00 доларів США. Підписання позичальником цього договору є підтвердженням отримання коштів від позикодавця в повному обсязі.
Окрім вищевказаної постанови Київського апеляційного суду, в період розгляду цієї справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виніс постанову від 25.06.2025 року у справі №755/12310/21 щодо вирішення спору про стягнення заборгованості за договором позики № 4854 від 28 серпня 2017 року на загальну суму - 8 544 040,00 грн.
При розгляді вказаної справи ОСОБА_1 неодноразово посилається на вказаний договір позики № 4854 і паралельно, в іншому судовому провадженні, намагається також визнати його недійсним.
Так, ОСОБА_1 з тих самих підстав намагалась визнати недійсним інший договір позики № 4854 від 28.08.2017 року, який було укладено між нею та ОСОБА_2 . Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 вересня 2025 року ОСОБА_1 (справа №761/42987/23) було відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Сторона відповідача вважає, що позов у вказаній справі було подано позивачем виключно з метою штучного затягування судового процесу та ухилення від виконання зобов'язань за договором позики.
Звертає увагу суду на те, що матеріали справи не містять доказів того, що іпотекодержатель розпочав або планує розпочати процес задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Хільчевська Наталія Олександрівна просилаапеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2025 року - без змін.
Позивач ОСОБА_1 та треті особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна в судове засідання не з'явились. Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції вказані учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності позивача ОСОБА_1 та третіх осіб ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козаєвої Наталії Михайлівни.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Хільчевської Наталії Олександрівни, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна.
Матеріально-правова вимога позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 , щодо якої вона просить ухвалити рішення, зводиться до визнання недійсним договору позики від 20.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрованоого в реєстрі за №1135; визнання недійсним договору іпотеки від 20.03.2018 року №1134, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна про визнання недійсними договору позики та договору іпотеки.
03 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно) щодо: земельної ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горбовичі з кадастровим номером 3222488202:02:001:0032, розмір земельної ділянки 0,2499 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1336625332224; земельної ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горбовичі з кадастровим номером 3222488202:02:001:0061, розмір земельної ділянки 0,2377 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1336602932000.
Заява обгрунтована тим, що предметом договору іпотеки від 20.03.2018 року №1134, який позивач просить визнати недійсним в судовому порядку, є:земельна ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горбовичі з кадастровим номером 3222488202:02:001:0032, розмір земельної ділянки 0,2499 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1336625332224, земельна ділянка за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горбовичі з кадастровим номером 3222488202:02:001:0061, розмір земельної ділянки 0,2377 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1336602932000, та відповідач у будь-який час має можливість реалізувати право на задоволення своїх вимог до боржника, зокрема, шляхом реєстрації права власності за ним на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Таким чином, враховуючи, що між сторонами виник спір щодо дійсності іпотеки та основного зобов'язання, а предметом іпотеки є об'єкти нерухомого майна (земельні ділянки), а також наявність імовірності звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем, відтак такий захід забезпечення позову як заборона органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно)є доцільним, достатнім та співрозмірним позовній вимозі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2025 року в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/5502/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козаєва Наталія Михайлівна про визнання недійсними договору позики та договору іпотеки, - відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду та/або поновлення її порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина друга статті 149 ЦПК України).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема забороною вчиняти певні дії.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4).
Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)).
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції врахував зазначені положення закону та надав належну оцінку доводам заявниці, які викладені в заяві про забезпечення позову.
Судом першої інстанції враховано, що предметом позову у даній цивільній справі є вимоги про визнання недійсним договору позики від 20.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1135; про визнання недійсним договору іпотеки від 20.03.2018 року №1134, укладеноого між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н.М.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції правильно керувався тим, що позивач звернулася до суду з вимогою про недійсність правочину(ів), що полягає у констатації цього факту. Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що невжиття вказаних в заяві заходів забезпечення позову не створює реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсними договору позики та договору іпотеки.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як встановлено колегією суддів апеляційного суду, позивач у цій справі фактично просить вжити заходи забезпечення позову з метою перешкоджання виконання судового рішення, яке набрало законної сили, в іншій справі з приводу спору про стягнення заборгованість за договором позики, що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у даній справі.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для всіх, наявна інформація про справу№ 755/12310/21за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, а також про справу № 755/3617/23 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
У справі № 755/12310/21 Київський апеляційний суд постановою від 31 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 березня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 28 серпня 2017 року станом на 19 липня 2021 року у розмірі 8 544 040,00 грн, 3 % річних за період з 15 квітня 2018 року до 28 лютого 2020 року в розмірі 503 046,93 грн, 3 % річних за період з 29 лютого 2020 року до 19 липня 2021 року в розмірі 355 451,63 грн. В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
У справі № 755/3617/23 Київський апеляційний суд постановою від 02 липня 2025 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 20 березня 2018 року у сумі 1 367 260,99 грн., три проценти річних за період з 15 квітня 2018 року по 23 лютого 2022 року у сумі 160 907,11 грн., інфляційні втрати за період з 15 квітня 2018 року по 23 лютого 2022 року у сумі 385 923,96 грн. а всього 1 914 122,06 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Судові рішення у справах № 755/12310/21, № 755/3617/23 набрали законної сили.
Наявність та обсяг зобов'язання позивача за вказаними договорами не спростовано.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Посилання позивача у доводах апеляційної скарги на ймовірну реалізацію іпотекодержателем ОСОБА_2 права на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки не впливають на висновки суду в частині вирішення питання про забезпечення позову у справі, яка переглядається, оскільки суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, виходив із наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому судом вірно враховано, що забезпеченням позову захищаються законні права (інтереси) позивача у разі, коли відповідач діє недобросовісно.
Отже, вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 149, 150, 153, 263 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку заявленим стороною позивача ризикам утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вірно оцінив співмірність вимог заяви про забезпечення позову із позовними вимогами позову ОСОБА_1 й дійшов обґрунтованого висновку про відмовув задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії (в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно) щодо: земельної ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горбовичі з кадастровим номером 3222488202:02:001:0032, розмір земельної ділянки 0,2499 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1336625332224; земельної ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горбовичі з кадастровим номером 3222488202:02:001:0061, розмір земельної ділянки 0,2377 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1336602932000.
Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими підстави та мотиви ухвали суду першої інстанції для відмови у забезпеченні позову і відхиляє доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки наданих заявником доказів та їх належного обґрунтування.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2025 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: