Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5950/2025
02 жовтня 2025року місто Київ
справа №757/33169/24
Київський апеляційний судв складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Ільєвої Т.Г., повний текст рішення складено 20 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська група», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання кредитного договору недійсним, -
В липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив визнати недійсним договір №3327314594/528476 від 05 липня 2020 року, що був укладений між ним та ТОВ «Європейська група».
В обґрунтування вимог посилався на те, що 23 вересня 2020 року та 20 серпня 2021 року на його адресу надходили листи про те, що він є боржником за кредитним договором №3327314594/528476 від 05 липня 2020 року, який ніби то було укладено між ним та ТОВ «КУ «Європейська кредитна група».
Вказував, що на підставі договору відступлення права вимоги №ГФГ-2 від 20 серпня 2021 року право вимоги по кредитному договору №3327314594/528476 від 05 липня 2020 року відступлено від ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» до ТзОВ «ФК «Кредит Капітал».
Зазначав, що він не підписував вказаного кредитного договору, не здійснював жодної реєстрації на сайті відповідача з метою отримання кредитних коштів, не вносив на такий сайт жодні відомості, які можуть бути відомі лише йому та не отримував на рахунки кошти від відповідача.
Посилався на те, що за згаданими вище фактами Солом'янським відділом поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві було внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12020105090001156 за ч.1 ст.190 КК України, айого визнано потерпілим у даному кримінальному правопорушенні.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування матеріального та порушення процесуальних норм права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог посилався на те, що судом першої інстанції не було досліджено ключовий доказ по справі, а саме акт повернення права вимоги від 17 червня 2022 року до договору відступлення права вимоги №ЕМ-7 від 20 серпня 2021 року, який був долучений до матеріалів справи разом з заявою про усунення недоліків до позовної заяви.
Вказував, що в даному акті в Таблиці №1 в стовпчику №10 зазначено, що причина повернення права вимоги від третьої особи до відповідача є шахрайство. Даний акт підписаний як відповідачем, так і третьою особою. Ні відповідач, ні третя особа не заперечували існування даного акту та фактів, які там передбачено.
Зазначав, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року було витребувано у ТОВ «Європейська група» копію договору №3327314594/528476 від 05 липня 2020 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Європейська група», а також інших документів, що підтверджують укладання позивачем зазначеного договору. Проте дана ухвала відповідачем виконана не була - жодні документи відповідач суду не надав.
Посилався на те, що судом першої інстанції помилково в рішенні було зазначено, що відповідач по справі надав суду письмові пояснення, оскільки відповідач до суду жодних пояснень не надав, не виконав ухвалу про витребування доказів. При цьому пояснення по справі надала третя особа.
Вказував, що фактично судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову виключно керуючись поясненням третьої особи, яка не мала відомостей про порядок укладення позивачем кредитного договору з первісним кредитором.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Відповідач ТОВ«Європейська група» та третя особа ТОВ«Фінансова компанія «Кредит-Капітал» всудове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справуу відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як зазначав позивач у позовній заяві, 23 вересня 2020 року та 20 серпня 2021 року на його адресу надходили листи про те, що він є боржником за кредитним договором №3327314594/528476 від 05 липня 2020 року, який було укладено між ним та ТОВ «КУ «Європейська кредитна група».
На підставі договору відступлення права вимоги №ГФГ-2 від 20 серпня 2021 року право вимоги по кредитному договору №3327314594/528476 від 05 липня 2020 року було відступлено від ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» до ТОВ «ФК «Кредит -Капітал».
Згідно акту від 17червня 2022 року повернення Права вимоги до договору відступлення прав вимоги №ЕМ-7 від 20 серпня 2021 року, новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»повернув, а кредитор ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» прийняв, згідно з вимогами пунктів 9.1, 9.2, 9.3 договору відступлення прав вимоги №ЕМ-7 від 20 серпня 2021 права вимоги щодо позивача, номер кредитного договору №3327314594/528476 від 05 липня 2020 року.
Звертаючись до суду з даним позовом про визнаннянедійсним договору№3327314594/528476 від 05 липня 2020року, що був укладений між ним та ТОВ«Європейська група», позивач посилався на те, що він не укладав кредитного договору, готівкових коштів не отримував, свої персональні дані, у тому числі дані паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків не поширював, повноважень для укладання даного кредитного договору від його імені третім особам не надавав.
За вказаним фактом Солом'янським відділом поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві було внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12020105090001156 за ч.1 ст.190 ККУкраїни, а позивача, ОСОБА_1 визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року витребувано у ТОВ«Європейська група» копію договору №3327314594/528476 від 05 липня 2020 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Європейська група», а також інших документів, що підтверджують укладання позивачем зазначеного договору.
При цьому, доказів на підтвердження того, що вказана ухвала направлялася та була отримана ТОВ«Європейська група» матеріали справи не містять.
У зв'язку з тим, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від08 жовтня 2024 року не виконана та матеріали справи не містять оскаржуваного договору, представником позивача у суді апеляційної інстанції було заявлено клопотання про витребування у відповідача копії договору №3327314594/528476, а також інших документів, що підтверджують укладення позивачем зазначеного договору.
Протокольною ухвалою від 01 липня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування у ТОВ «Європейська група»копії договору №3327314594/528476, а також інших документів, що підтверджують укладення позивачем зазначеного договору.
Разом з тим, на запит апеляційного суду ТОВ «Європейська група»не надав витребовуваних у нього документів.
Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Оскільки ТОВ«Європейська група» не надав витребовуваних у нього документів, колегія суддів погоджується з доводами сторони позивача про те, що ОСОБА_1 не укладав договір №3327314594/528476від 05 липня 2020 року з ТОВ«Європейська група».
В судовому засіданні апеляційного суду, представник позивача на питання колегії суддів зазначив, що підставою недійсності договору№3327314594/528476 від 05 липня 2020року, що був укладений між позивачем та ТОВ«Європейська група»є те, що ОСОБА_1 не підписував вказаний договір та не узгоджував його умов.
Разом з тим, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі №910/10784/16 (провадження №12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21 (провадження №61-12101св23), від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19 (провадження №61-11625сво22)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 (пункт 67), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах №334/3161/17 (пункт 55) і 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі №916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі №766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63)).Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18 (пункт 63)).
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19).
Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункти 110-113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі №910/2592/19 (провадження № 12-41гс23)).
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Отже, підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Таким чином, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним та такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Беручи до уваги те, що сторона позивача посилалася на те, що договір №3327314594/528476 від 05липня 2020року слід визнати недійсним, оскільки позивач його не підписував та відповідно не узгоджував умов договору, а відтак позовна вимога про визнання недійсним в договору №3327314594/528476 від 05 липня 2020 рокуне є належним способом захисту прав позивача.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що ним не були вчинені всі дії для отримання кредитних коштів та укладення кредитного договору відбулось поза його волею.
Таким чином, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вимоги позивача є не належним способом захисту його прав, а відтак рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ«Європейська група», третя особа: ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання кредитного договору недійснимз інших підстав.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року - скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська група», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про визнання кредитного договору недійсним- відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: