Справа № 11-кп/824/5580/2025 .
№ 362/4879/25
Категорія КК: ч. 2 ст. 1142 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
30 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2025 року, -
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2025 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 до 09 листопада 2025 року включно.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем її реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
На думку захисника, ухвала суду є незаконною у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону.
Сторона захисту вважає, що суд не надав належної оцінки клопотанню, оскільки воно не містить жодних доказів та доводів обґрунтування, які б підтверджували наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для подальшого тримання під вартою обвинуваченої, на які посилався прокурор.
Захисник вказує, що суд першої інстанції не врахував те, що обвинувачена має міцні соціальні зв'язки, в неї є постійне місце проживання, та на її утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, яким вона забезпечує належний моральний та фізичний розвиток. Крім того вказує, що ОСОБА_6 раніше не була судимою та зобов'язується не вчиняти жодних дій для переховування від слідства та суду, з'являтися в судові засідання та сприяти встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час судового розгляду суд, відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як убачається з матеріалів, наданих захисником, судом розглянуто письмове клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 .Судом заслухано думку сторін кримінального провадження, вивчено матеріали судового провадження.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання. Мотивувальна частина ухвали суду містить детальне обґрунтування наявності ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою. Отже будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою не є можливим згідно з процесуальними нормами КПК України.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Судом враховано те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2КК України.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, судом першої інстанції враховано обставини скоєння інкримінованого обвинуваченій злочину, покарання, яке може бути призначене, за умови визнання її винною, що, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування та саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (п. 80), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що тяжкість можливого покарання може спонукати обвинувачену переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, судом враховано дані про особу обвинуваченої, сімейний стан, перебування на її утриманні неповнолітніх дітей, майновий стан та репутацію. Проаналізовано судом наявність ризику неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченої, з огляду на стадію кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю ризику незаконного впливу на свідків в кримінальному провадженні з огляду на фактичні обставини кримінального правопорушення, надання обвинуваченою інформації невстановленій особі.
Судом обґрунтовано наявність ризику продовження вчиненого кримінального правопорушень обвинуваченою з урахуванням того, що остання може продовжити поширювати інформацію, яка може зашкодити основам національної безпеки України в умовах воєнного стану.
Вказані обставини, на думку колегії суддів, обґрунтовано враховані судом. Також, на даний час відсутні дані про зменшення або зникнення ризиків, доведених прокурором під час обрання запобіжного заходу під час досудового розгляду. Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не вбачає.
Крім того, судом належним чином обґрунтовано неможливість призначення застави ОСОБА_6 з чим погоджується і колегія суддів.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2025 року. Тому апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 407, ст. 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2025 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 09 листопада 2025 року включно, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2