справа №759/15590/24 Головуючий у І інстанції - П'яничук І.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/10894/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
30 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Антонов», третя особа: ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди
установив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до АТ «Антонов, третя особа: ОСОБА_2 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював на АТ «Антонов» з 02 серпня 2022 року.
Наказом від 23 серпня 2022 року позивача було переведено на посаду начальника відділу планування та ресурсного забезпечення ДП «Антонов» (правонаступник АТ «Антонов»).
Наказом в.о. генерального директора АТ «Антонов» ОСОБА_2 від 08 липня 2024 року №4269ку, позивача було звільнено з посади начальника відділу планування та ресурсного забезпечення, за скороченням чисельності та штату працівників з виплатою середнього місячного заробітку у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Зазначав, що з моменту повідомлення його про майбутнє скорочення посади по день його звільнення на підприємстві були наявні вакантні посади, на які він міг бути працевлаштований, але йому було відмовлено в цьому з посиланням на відсутність досвіду роботи в аналогічних по суті відділах.
Більш того, відповідачем нібито не було запропоновано позивачу вакансії у реорганізованому відділі, не дивлячись на те, що позивач має вищі кваліфікаційні переваги перед іншими працівниками, зокрема дві вищі освіти, закінчену аспірантуру, трьох малолітніх дітей.
Просив суд, визнати неправомірним та скасувати наказ в.о. генерального директора АТ «Антонов» від 08 липня 2024 року №4269ку «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу планування та ресурсного забезпечення АТ «Антонов».
Стягнути з АТ «Антонов» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі.
Стягнути з АТ «Антонов» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100000 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його у апеляційному порядку, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що відповідач не запропонував йому всі вакантні посади, які були наявні в період скорочення, зокрема:
- вакантну посаду Генерального директора АТ «Антонов»;
- посаду фахівця відділу аналітики, планування та стандартизації (В-444), яка стала вакантною після звільнення ОСОБА_3 на підставі його заяви від 20 червня 2024 року та наказу №4236ку, датованого 28 червня 2024 року. Ця вакансія була наявна станом на дату його звільнення - 08 липня 2024 року і могла бути надана, як та, яка планувалась з 20 червня 2024 року та ряд інших.
Відповідач не надав жодної об'єктивної причини, чому ці вакансії не були запропоновані, попри його відповідну освіту (дві вищі освіти, аспірантура) та професійний досвід. Це свідчить про вибірковий та упереджений підхід до формування переліку пропозицій.
Крім того, відповідач:
- не надав переліку кваліфікаційних вимог до посад, що фактично позбавило його можливості реалізувати право на переведення;
- ігнорував його звернення з проханням повідомити про повний список наявних вакансій з описом до них вимог.
Це свідчить не лише про порушення норм трудового законодавства, а й про недобросовісність дій роботодавця, спрямованих на штучне створення умов для його звільнення.
Суд першої інстанції безпідставно погодився з аргументами відповідача, не дослідивши в повній мірі, чи були надані йому всі наявні вакансії, не витребував штатний розпис у повному обсязі, не дослідив обґрунтованість «невідповідності» його кандидатури до посад, які були дійсно вільними.
Зазначив, що він належить до категорії працівників, які мають переважне право.
На момент звільнення він мав на утриманні трьох малолітніх дітей, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, документами, що свідчать про їх утримання позивачем.
Окрім соціального статусу, він має:
- дві вищі освіти за спеціальностями «Фінанси» та «Право»;
- аспірантуру, у галузі економіки;
- багаторічний досвід у сфері фінансового управління, аналітики, внутрішнього аудиту та управління підрозділами, підприємством.
Жоден із працівників, що були переведені до новостворених відділів замість нього, не мав більшої кваліфікації чи досвіду, однак роботодавець не обґрунтував, чому саме їм надано перевагу.
Це є порушенням обов'язку роботодавця здійснити порівняльний аналіз кандидатів, як того вимагає ст. 42 КЗпП, і надати перевагу більш кваліфікованому та соціально незахищеному працівнику.
Згідно з позицією суду першої інстанції, звільнення позивача відбулось у зв'язку з «реорганізацією структурного підрозділу В-444 та скороченням посади начальника відділу».
Проте реальні обставини свідчать про те, що:
- зміни були поверховими та номінальними;
- функціонал підрозділу залишився ідентичним;
- нові працівники були переведені або прийняті без конкурсу;
- кандидатуру позивача навіть не розглядали на ідентичну за змістом роботу.
Відповідно до наданих доказів, підрозділ, в якому працював позивач, було перейменовано без фактичної зміни:
- посадових обов'язків;
- напряму діяльності;
- структури звітності.
Після «реорганізації» ті ж самі завдання виконувалися новими працівниками або працівниками, які залишилися, однак:
- йому не було запропоновано аналогічної посади в новій структурі;
- інші працівники були переведені без конкурсу, навіть якщо мали нижчу кваліфікацію або досвід.
Це вказує на штучність «скорочення» - його функціонал зберігся, але його свідомо передали іншим без залучення позивача до процесу переведення.
Жодного документального підтвердження необхідності скорочення саме його посади:
- немає рішень про зменшення навантаження, а навпаки в листуванні з АТ «Укроборонпром» обґрунтуванням реорганізації для отримання від нього дозволу наводилась інформація про зростання обсягів роботи;
- не подано розрахунків економічної ефективності;
- не обґрунтовано, чому саме ця одиниця стала «зайвою», коли погоджено реорганізацію у зв'язку зі зростанням обсягів роботи.
Суд першої інстанції:
- не встановив, які саме функції були ліквідовані;
- не дослідив, хто саме виконував його попередні обов'язки після його звільнення.
Впродовж періоду з червня по липень 2024 року він подавав заяви про розгляд його кандидатури на вакантні посади, відповідні його кваліфікації.
Відповідач надавав відмови без належної аргументації, обмежуючись загальними формулюваннями через великі проміжки часу (не розумні строки), по суті ігнорував, на його переконання, порушував свідомо права, а як свідчить судова практика трудових спорів з АТ «АНТОНОВ», це нормальна практика, порушувати права працівників, через їх незаконне скорочення та формальне виконання процедур та обов'язків «роботодавця».
Незаконне звільнення спричинило низку глибоких особистих, психологічних і соціальних наслідків для позивача та його сім'ї, зокрема:
1. Психоемоційний стрес, тривожність, гіпертонічна криза, підозра на інфаркт (документовано в системі охорони здоров'я, перебував на стаціонарі в хірургічному відділені) і безнадія.
2. Після систематичного ігнорування з боку роботодавця, він опинився в стані гострої соціальної та професійної невизначеності. Втрата роботи в умовах, коли йому свідомо не пропонувались наявні вакансії, призвела до відчуття приниження, безпорадності та втрати гідності.
3. Погіршення становища сім'ї.
4. Позивач має троє малолітніх дітей, на яких повністю поширюється його утримання.
Внаслідок звільнення:
- дружина, яка перебувала в декретній відпустці, змушена була відкласти її та вийти на роботу, через відсутність альтернативних джерел життя та неможливість забезпечити харчуванням, одягом дітей;
- кошти на життя повністю вичерпались, що змусило сім'ю економити на базових потребах, включно з харчуванням, одягом і комунальними платежами.
1. Позбавлення дітей нормального розвитку.
2. Через втрату основного джерела доходу, його діти були змушені припинити відвідування гуртків, занять та секцій, що раніше було частиною їх повсякденного життя. Це спричинило їх стрес, зниження емоційного стану та зростання конфліктності в родині.
3. Професійна дискредитація та втрата гідності.
4. Звільнення в умовах імітації процедур переведення викликало професійну репутаційну шкоду, у тому числі в очах колег. Позивач відчув себе виключеним з професійної спільноти, без можливості відстояти своє право навіть на рівні діалогу з роботодавцем.
Враховуючи масштаб та тривалість негативного впливу, а також соціальний статус його родини, сума моральної шкоди заявлена в обсязі 100000 гривень, що є співмірною тяжкості пережитих страждань та узгоджується з практикою Верховного Суду щодо аналогічних справ.
Просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.
На вказану апеляційну скаргу АТ «Антонов» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що позивачу було запропоновано всі вакантні посади, зокрема станом на 29 квітня 2024 року в кількості 179 одиниць на 9 аркушах; станом на 09 травня 2024 року в кількості 173 одиниці на 7 аркушах; станом на 13 червня 2024 року в кількості 164 одиниці на 9 аркушах та станом на 27 червня 2024 року в кількості 157 одиниць на 8 аркушах.
З вказаними вакансіями Позивач ознайомлювався та обирав відповідні посади, згідно наданих переліків.
Відносно не запропонування вакансії посади Генерального директора АТ «АНТОНОВ», зазначило, що вакансія Генерального директора АТ «АНТОНОВ» Позивачу не запропонована, оскільки відповідно до п. 10.23.5 та 10.44 Статуту АТ «АНТОНОВ», затвердженого наказом АТ «Українська оборонна промисловість» Генеральний директор обирається наглядовою радою на конкурсній основі з урахуванням особливостей, встановлених законодавством, на визначений у її рішенні строк.
Конкурс протягом 2024 року та по даний час на зайняття посади Генерального директора АТ «АНТОНОВ» не оголошувався.
Крім того, питання підбору кандидата на посаду Генерального директора АТ «АНТОНОВ», регулюється наказом АТ «Українська оборонна промисловість» №360 від 15 серпня 2023 року «Про утворення комісії з підбору кандидатів на зайняття посад членів виконавчих органів (осіб, які здійснюють повноваження одноосібних виконавчих органів) господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі та керівників державних, у тому числі казенних, підприємств, щодо яких АТ «Українська оборонна промисловість» здійснює повноваження уповноваженого суб'єкта управління об'єктами державної власності, та порядку її роботи», зокрема п. 3 Наказу, згідно якого підбір кандидатів на керівні посади здійснювати за рішенням Генерального директора, оформленого наказом АТ «Українська оборонна промисловість», у випадках наявної вакансії керівної посади або припинення договору (контракту) з членом виконавчого органу (особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, керівником державного підприємства.
Пунктом 4 даного Наказу визначено, що для забезпечення пошуку відповідних кандидатів в розумні строки керівникам структурних підрозділів, що функціонально за напрямом діяльності координують господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі та державні підприємства, протягом 3 календарних днів з моменту видання наказу про підбір кандидатів розробити професійні кваліфікаційні вимоги до осіб, які претендують на зайняття керівних посад, та подати зазначені вимоги Управлінню підбору та розвитку персоналу Департаменту з управління персоналом.
Отже, з огляду на вищевикладене, посада Генерального директора АТ «АНТОНОВ» не могла бути запропонована Позивачу протягом 2024 року і по даний час, оскільки кандидат на таку посаду призначається за результатом конкурсу, а конкурс протягом 2024 року не оголошувався та рішення Генерального директора, оформленого наказом АТ «Українська оборонна промисловість» на підбір кандидата посада Генерального директора АТ «АНТОНОВ» не було.
Відносно вакансії фахівця відділу аналітики, планування та стандартизації (В444), яка з'явилась в результаті звільнення ОСОБА_3 28 червня 2024 року і не була запропонована до дня звільнення позивача, то відповідно до заяви ОСОБА_3 , яка зареєстрована відділом документообігу відповідача 20 червня 2024 року за №Р-347/0-24, останній просив звільнити його з даної посади за власним бажанням 28 червня 2024 року і відповідно до наказу №4236ку про припинення трудового договору ОСОБА_3 був звільнений 28 червня 2024 року.
Отже, посада ОСОБА_3 стала вакантною лише 28 червня 2024 року.
Враховуючи те, що станом на 28 червня 2024 року вирішувалось питання щодо відповідності обраної 27 червня 2024 року вакантної посади позивачем, а саме посади провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності відділу внутрішнього аудиту, тому дана посада ОСОБА_3 не могла бути запропонована йому на той момент.
Суд першої інстанції достовірно встановив, що Позивачу були запропоновані всі наявні у Відповідача вакантні посади станом на відповідні дати, навіть й ті, що не відповідають його кваліфікації, спеціальності, освіті тощо.
Такими діями Відповідач всебічно виконав свій обов'язок.
Крім цього, про відсутність вимог для зайняття посади провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності Позивача було проінформовано в інформаційному повідомленні 08 липня 2024 року під розпис.
Крім того, важливим також є те, що у Позивача взагалі відсутній стаж роботи за вказаною професією, а тому відповідно дані обставини унеможливлювали призначення його на посаду провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності.
Аналогічно судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно зазначено про те, що Позивачу було відмовлено на заняття посади провідного професіонала з фінансово-економічної безпеки відділу фінансово-економічної безпеки (підрозділ 411), з підстав невідповідності його досвіду роботи та освіти, кваліфікаційним вимогам для зайняття вказаної посади, оскільки задля її зайняття відповідно до вимог посадової інструкції Позивач повинен мати повну вищу освіту відповідного до посади напрямку, а також стаж роботи за професією професіонал з фінансово-економічної безпеки не менше 2 (двох) років.
16 квітня 2024 року відповідачем було прийнято наказ №3993к «Про внесення змін до штатного розпису товариства», відповідно до якого датою реорганізації В-444 шляхом його перетворення вважати 01 травня 2024 року, а до штатного розпису товариства було уведено 5 (п'ять) посад у новостворений В-444 та виведено зі штатного розпису товариства 8 (вісім) посад, в тому числі й посаду позивача.
Зі змісту даного наказу чітко вбачається, що посаду, яку займав позивач, а саме «начальник В-444» було виведено зі штатного розпису товариства та в подальшому не введено до перетвореного В-444.
Крім посади начальника відділу зі штатного розпису товариства було виведено також посаду заступника начальника В-444 та фахівця 1 категорії.
На підприємстві ДП «АНТОНОВ» (правонаступник АТ «АНТОНОВ») введено в дію з 18 лютого 2020 року Положення «Про порядок оформлення та внесення змін до штатного розпису підприємства» (діє по даний час), яке встановлює порядок та вимоги з складання, затвердження, внесення змін до штатного розпису підприємства.
Пунктом 3.1 Положення «Про порядок оформлення та внесення змін до штатного розпису підприємства» визначено випадки зміни штатного розпису підприємства, а саме: при створенні підрозділу, при реорганізації підрозділу (в цьому випадку можуть вноситись зміни до діючого штатного розпису підрозділу або складатися новий штатний розпис підрозділу); при змінах в організації виробництва та праці, змінах виробничих планів, номенклатури та обсяг робіт, що виконуються; при скороченні чисельності або штату працівників; шляхом ліквідації.
У разі необхідності внесення протягом календарного року змін до штатного розпису підрозділу, вищестоящий керівник, якому підпорядковується підрозділ або керівник, якому це доручено наказом по підприємству щодо реорганізації підрозділу, готує службову записку на ім'я генерального директора або заступника генерального директора (з операційної та адміністративної діяльності) (п.3.5 Положення з урахуванням змін №1 внесених 2020 році, №2 від 2021 року, №3 від 2022 року та №4 від 2023 року).
Окрім того, відповідно до пункту 3.4 Положення, зміни до штатного розпису підприємства понад бюджет чисельності та/або фонд оплати праці, затверджений у фінансовому плані підприємства, в обов'язковому порядку погоджується з АТ «УОП».
З урахуванням вимог Положення «Про порядок оформлення та внесення змін до штатного розпису підприємства» заступником генерального директора, директором із закупівлі та логістики на ім'я заступника генерального директора (з операційної та адміністративної діяльності) було скеровано службову записку від 07 березня 2024 року №500/48-2024, копія знаходиться в матеріалах справи, щодо реорганізації відділу планування та ресурсного забезпечення шляхом його перетворення у Відділ аналітики, планування та стандартизації, як наслідок з пропозицією, серед іншого, про виключення зі штатного розпису підприємства посаду начальника відділу планування та ресурсного забезпечення - 1 од., яку займав ОСОБА_1 таб. №486076.
Наказом ДП «АНТОНОВ» №3406к від 29 березня 2024 року внесені зміни в структурній схемі підприємства, які вводились у дію з 01 квітня 2024 року шляхом реорганізації відділу планування та ресурсного забезпечення.
Отже, вищенаведені обставини підтверджують, що на підприємстві ДП «АНТОНОВ» дійсно мала місце реорганізація відділу планування та ресурсного забезпечення, у зв'язку із змінами в структурній схемі ДП «АНТОНОВ», згідно якої посада начальника відділу планування та ресурсного забезпечення, яку займав ОСОБА_1 була виключена, а посада начальника у новоствореному відділі не передбачалась, що є вирішенням питання внутрішньогосподарської діяльності підприємства, доцільність проведення якого належить безпосередньо до повноважень керівника підприємства, за наслідками чого було скорочено посаду Позивача.
Отже, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно дійшов до висновку про відсутність в діях Відповідача порушень норм трудового законодавства, оскільки не відбулось скорочення кількох аналогічних посад, що в свою чергу зумовлювало б необхідність вирішення питання про переважне право залишення Позивача на роботі.
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно зазначено, що скорочення чисельності та штату працівників у відповідача підтверджується тим, що 29 березня 2024 року видано наказ №3406к «Про зміни в структурній схемі підприємства», де у п. 2 передбачено, що з 01 квітня 2024 року реорганізувати відділ планування та ресурсного забезпечення (В-444), шляхом його перетворення у відділ аналітики, планування та стандартизації (скорочена назва підрозділу - В-444, шифр підрозділу - 444).
16 квітня 2024 року відповідачем було прийнято наказ № 3993к «Про внесення змін до штатного розпису товариства», відповідно до якого датою реорганізації В-444 шляхом його перетворення вважати 01 травня 2024 року, а до штатного розпису товариства було уведено 5 (п'ять) посад у новостворений В-444 та виведено зі штатного розпису товариства 8 (вісім) посад, в тому числі й посаду позивача.
Зі змісту даного наказу чітко вбачається, що посаду, яку займав позивач, а саме «начальник В-444» було виведено зі штатного розпису товариства та в подальшому не введено до перетвореного В-444.
Крім посади начальника відділу зі штатного розпису товариства було виведено також посаду заступника начальника В-444 та фахівця 1 категорії.
Отже, посади начальника В-444, посади заступника начальника В-444 та фахівця 1 категорії у новоствореному структурному підрозділі товариства немає та не передбачалося.
Наказом № 4519к від 29 квітня 2024 року попереджено позивача про виключення його посади з 01 травня 2024 року зі штатного розпису, а також попереджено, що у разі його відмови від запропонованої іншої роботи з ним буде розірвано трудовий договір на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Тобто, підтверджується факт та обґрунтованість проведення відповідачем змін в організації праці.
Дані накази ніким не оспорено та не скасовані.
Зазначає, що у даній справі не встановлено будь-яких порушень Позивачем прав Відповідача, адже звільнення відбулося із дотриманням норм чинного законодавства про працю.
Для визначення глибини фізичних та душевних страждань Позивача необхідно досліджувати та доводити в судовому порядку належними та допустимими доказами особисті властивості психіки Позивача та яким чином дана подія вплинула на зміну його фізичного та розумового стану.
До прикладу, як до позовної заяви так і в ході судовому засідання не додано жодного документу, який би підтверджував понесені Позивачем витрати на лікування свого фізичного чи розумового стану.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження погіршення своїх професійних чи особистих навичок, не доведено яким чином вказана подія вплинула на Позивача, та які навички, вміння у особистому житті було втрачено безповоротно.
Позивачем не надано належних доказів у зміні способу його життя, не наведено пояснень щодо того яким чином саме такий розмір моральної шкоди хоча б частково компенсує примарну моральну шкоду.
Отже, Позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами по-перше: необхідність відшкодування моральної шкоди; по-друге: необхідність відшкодування моральної шкоди саме в такому розмірі.
Просило, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на АТ «Антонов» з 02 серпня 2022 року.
Наказом від 23 серпня 2022 року позивача було переведено на посаду начальника відділу планування та ресурсного забезпечення ДП «Антонов» (правонаступник АТ «Антонов»).
Наказом в.о. генерального директора АТ «Антонов» ОСОБА_2 від 08 липня 2024 року №4269ку позивача було звільнено з посади начальника відділу планування та ресурсного забезпечення, за скороченням чисельності та штату працівників з виплатою середнього місячного заробітку у відповідності до п. 1 ст. 40 КЗпП України.
З матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача від 29 березня 2024 року №3406к, здійснено зміни в структурній схемі та в штатному розписі відповідача і реорганізовано В-444, в якому позивач обіймав посаду начальника відділу, шляхом його перетворення у відділ аналітики, планування та стандартизації (скорочена назва підрозділу - В-444, шифр підрозділу - 444).
У результаті проведених змін, перетворений В-444 мав 5 (п'ять) посад, при цьому, скорочення чисельності штатних працівників відбулось за рахунок виведення зі штатного розпису посад начальника відділу, заступника начальника відділу та фахівця 1 категорії.
Відповідно до штатного розпису перетвореного В-444, розробленого з урахуванням змін, внесених згідно із раніше вказаними наказом №3993к від 16 квітня 2024 року, посада начальника відділу, аналогічна тій, яку займав позивач раніше, в новому штатному розписі відсутня.
Наказом №4519к від 29 квітня 2024 року попереджено позивача про виключення з 01 травня 2024 року зі штатного розпису його посади а також попереджено, що у разі його відмови від запропонованої іншої роботи з ним буде розірвано трудовий договір на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Одночасно йому запропоновано іншу роботу на вакантних посадах станом на 29 квітня 2024 року в кількості 179 одиниць.
З вказаним переліком позивач був особисто ознайомлений, про що свідчить його підпис, та серед наданого переліку вакансій обрав посаду начальника відділу координації практик розробника (підрозділ 778), однак враховуючи те, що позивач не мав повну вищу освіту технічного профілю; не мав навичок і досвіду стратегічного управління та системного аналізу; не мав навичок та досвіду проектного управління (каскадні моделі, Agile тощо) та формування процесів проектів трансформації; не має досвіду роботи в побудові та управління проектами в частині реінжинірингу бізнес-процесів і цифрової трансформації; відсутній досвід розробки інтернет-проектів, е-навчання, машинного навчання, вільного володіння англійською мовою, відповідачем прийнято рішення про невідповідність кваліфікації позивача вимогам, передбаченим для посади начальника відділу (підрозділ 778), про що позивачу вручено відповідне інформаційне повідомлення від 09 травня 2024 року щодо невідповідності його досвіду роботи та освіти кваліфікаційним вимогам для зайняття вказаної посади.
Наказом №4841к від 09 травня 2024 року відповідач повторно (вдруге) запропонував позивачу іншу роботу в товаристві на вакантних посадах станом на 09 травня 2024 року в кількості 173 одиниці, того ж дня позивач ознайомився, зазначивши при цьому про достатність наданого часу для ознайомлення з вакансіями, та серед наданого переліку вакансій обрав посаду начальника бази відпочинку «Парус», в даному випадку теж було складено інформаційне повідомлення від 13 червня 2024 року, яке вручено цього ж числа позивачу під особистий підпис, щодо невідповідності його досвіду роботи та освіти, кваліфікаційним вимогам для зайняття посади начальника бази відпочинку «Парус».
Зокрема, задля зайняття даної посади в обов'язковому порядку необхідно мати кваліфікаційний стаж та досвід роботи за професією в частині питань відпочинку та оздоровлення, пов'язаних з особливостями діяльності відповідача.
Наказом №6152к від 13 червня 2024 року відповідач повторно (втретє) запропонував позивачу іншу роботу в товаристві, на вакантних посадах станом на 13 червня 2024 року в кількості 164 одиниці, того ж дня позивач ознайомився, зазначивши при цьому про достатність наданого часу для ознайомлення з вакансіями, та серед наданого переліку вакансій обрав посаду провідного професіонала з фінансово-економічної безпеки відділу фінансово-економічної безпеки (підрозділ 411), в даному випадку теж було складено інформаційне повідомлення від 27 червня 2024 року, яке вручено цього ж числа позивачу під особистий підпис, щодо невідповідності його досвіду роботи та освіти, кваліфікаційним вимогам для зайняття посади провідного професіонала з фінансово-економічної безпеки відділу фінансово-економічної безпеки.
Зокрема, задля зайняття даної посади відповідно до вимог посадової інструкції позивач повинен мати повну вищу освіту відповідного до посади напрямку, а також стаж роботи за професією професіонал з фінансово-економічної безпеки не менше 2 (двох) років.
Наказом №6698к від 27 червня 2024 року відповідач повторно (вчетверте) запропонував позивачу іншу роботу в товаристві, на вакантних посадах станом на 27 червня 2024 року в кількості 157 одиниць, того ж дня позивач ознайомився, зазначивши при цьому про достатність наданого часу для ознайомлення з вакансіями, та серед наданого переліку вакансій обрав посаду провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності відділу внутрішнього аудиту (підрозділ 415), в даному випадку теж було складено інформаційне повідомлення від 08 липня 2024 року, яке вручено цього ж числа позивачу під особистий підпис, щодо невідповідності його досвіду роботи та освіти, кваліфікаційним вимогам для зайняття посади провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності відділу внутрішнього аудиту.
Зокрема, задля зайняття даної посади відповідно до вимог посадової інструкції позивач повинен мати повну вищу освіту відповідного до посади напрямку, а також стаж роботи за професією економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності не менше 2 (двох) років.
В подальшому, з урахуванням спливу двомісячного строку, передбаченого ст. 49-2 КЗпПУ, а також враховуючи факт перебування позивача на лікарняному до 05 липня 2024 року, 08 липня 2024 року позивача було звільнено з посади начальника В-444 за скороченням чисельності та штату працівників з виплатою середнього місячного заробітку.
Судом також було встановлено, що скорочення чисельності та штату працівників у відповідача підтверджується тим, що 29 березня 2024 року видано наказ №3406к «Про зміни в структурній схемі підприємства», де у п. 2 передбачено, що з 01 квітня 2024 року реорганізувати відділ планування та ресурсного забезпечення (В-444), шляхом його перетворення у відділ аналітики, планування та стандартизації (скорочена назва підрозділу - В-444, шифр підрозділу - 444).
16 квітня 2024 року відповідачем було прийнято наказ №3993к «Про внесення змін до штатного розпису товариства», відповідно до якого датою реорганізації В-444 шляхом його перетворення вважати 01 травня 2024 року, а до штатного розпису товариства було уведено 5 (п'ять) посад у новостворений В-444 та виведено зі штатного розпису товариства 8 (вісім) посад, в тому числі й посаду позивача.
Зі змісту даного наказу чітко вбачається, що посаду, яку займав позивач, а саме «начальник В-444» було виведено зі штатного розпису товариства та в подальшому не введено до перетвореного В-444.
Крім посади начальника відділу зі штатного розпису товариства було виведено також посаду заступника начальника В-444 та фахівця 1 категорії.
Отже, посади начальника В-444, посади заступника начальника В-444 та фахівця 1 категорії у новоствореному структурному підрозділі товариства немає та не передбачалося.
Наказом №4519к від 29 квітня 2024 року попереджено позивача про виключення його посади з 01 травня 2022 року зі штатного розпису, а також попереджено, що у разі його відмови від запропонованої іншої роботи з ним буде розірвано трудовий договір на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Тобто, підтверджується факт та обґрунтованість проведення відповідачем змін в організації праці.
Дані накази ніким не оспорено та не скасовані.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проведено відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки у відповідача дійсно мало місце скорочення штату працівників.
Відповідачем додержано норми законодавства, що регулюють вивільнення працівників, була відсутня можливість перевести позивача за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, про скорочення працівник був належним чином попереджений.
Інші доводи позивача цих висновків не спростовують, не вбачається порушень процедури вивільнення працівника, передбаченої ст. 49-2 КЗпП України.
З висновками, викладеними у оскаржуваному рішенні погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Зі змісту наведеної норми, вбачається декілька самостійних підстав для розірвання за ініціативою власника трудового договору з працівником: ліквідації; реорганізації; банкрутства (перепрофілювання); скороченні чисельності працівників або скороченні штату працівників.
Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що при його звільненні не було дотримано встановлених ст. 49-2 КЗпП України вимог, щодо не запропонування відповідачем всіх вакантних посад.
Так, статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
За приписами ч. 1 ст. 40, ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.
Вказані висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного суду від 18 серпня 2018 року у справі №800/538/17.
Відповідно до п. 63 Постанови Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №487/4082/21 - «власник або уповноважений ним орган вправі встановлювати відповідний перелік вимог до кандидатів на зазначені вакантні посади у його структурі».
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Наказом 4519к від 29 квітня 2024 року попереджено позивача про виключення його посади з 01 травня 2024 року зі штатного розпису, а також попереджено, що у разі його відмови від запропонованої іншої роботи з ним буде розірвано трудовий договір на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Одночасно позивачу запропоновано іншу роботу на всіх вакантних посадах станом на 29 квітня 2024 року в кількості 179 одиниць; станом на 09 травня 2024 року в кількості 173 одиниці; станом на 13 червня 2024 року в кількості 164 одиниці та станом на 27 червня 2024 року в кількості 157 одиниць.
З вказаними вакансіями позивач особисто ознайомлювався про що свідчить його підпис та обирав відповідні посади, однак на жодну із запропонованих вакантних посад позивач претендувати не міг з огляду на відсутність необхідних навичок та знань, про що і зазначається у відповідних інформаційних повідомленнях.
Відомості про те, що у позивача наявна відповідна освіта для зайняття обраних посад, а також наявний стаж роботи на відповідних напрямках, останнім надано не було.
Попередження про вивільнення працівника відбулось з дотриманням строків, встановлених ст. 49-2 КЗпП України.
Не заслуговують і доводи апелянта про те, що відповідачем здійснено штучне скорочення посад на підприємстві, так як роботодавець має право самостійно вирішувати питання, пов'язані з господарською діяльністю підприємства, у тому числі, щодо затвердження організаційної структури, встановлення чисельності працівників та визначення штатного розпису, втручання у які не допускається.
Аналогічну позицію висловлено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі №755/3495/16-ц, згідно з якою «… не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення».
Висловлена правова позиція викладена і у постановах ВС від 22 січня 2020 року у справі №451/706/18, від 25 березня 2021 року у справі №336/394/19, від 08 лютого 2021 року у справі №591/3598/19.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідачем порушено його переважне право на залишення його на роботі, тобто була наявність вакансій, які йому не були запропоновані не дивлячись на те, що він має вищі кваліфікаційні переваги перед іншими працівниками, зокрема дві вищі освіти, закінчену аспірантуру, трьох малолітніх дітей, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
У постанові від 09 лютого 2022 року у справі №757/74/19-ц Верховний Суд зазначив, що необхідно мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою, на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2024 року відповідачем було прийнято наказ №3993к «Про внесення змін до штатного розпису товариства», відповідно до якого датою реорганізації В-444 шляхом його перетворення вважати 01 травня 2024 року, а до штатного розпису товариства було уведено 5 (п'ять) посад у новостворений В-444 та виведено зі штатного розпису товариства 8 (вісім) посад, в тому числі й посаду позивача.
Зі змісту даного наказу чітко вбачається, що посаду, яку займав позивач, а саме «начальник В-444» було виведено зі штатного розпису товариства та в подальшому не введено до перетвореного В-444.
Крім посади начальника відділу зі штатного розпису товариства було виведено також посаду заступника начальника В-444 та фахівця 1 категорії.
Отже, даними доказами спростовано факт порушення норм трудового законодавства, оскільки не відбулось скорочення кількох аналогічних посад, що в свою чергу зумовлювало б вирішення питання про переважне право залишення на роботі.
Окрім того, переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.
Щодо посилання апелянта на наявність вакансій, які йому не були запропоновані, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відносно вакансії фахівця відділу аналітики, планування та стандартизації (В444), яка як зазначає позивач з'явилась 13 червня 2024 року в результаті звільнення ОСОБА_3 28 червня 2024 року і не була запропонована до дня звільнення позивача, то відповідно до заяви ОСОБА_3 , яка зареєстрована відділом документообігу відповідача 20 червня 2024 року за №Р-347/0-24, останній просив звільнити його з даної посади за власним бажанням 28 червня 2024 року і відповідно до наказу №4236ку про припинення трудового договору ОСОБА_3 був звільнений 28 червня 2024 року. Отже, посада ОСОБА_3 стала вакантною лише 28 червня 2024 року.
Враховуючи те, що станом на 28 червня 2024 року вирішувалось питання щодо відповідності обраної 27 червня 2024 року вакантної посади позивачем, а саме посади провідного економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності відділу внутрішнього аудиту, тому дана посада ОСОБА_3 не могла бути запропонована йому на той момент.
Аналогічна ситуація відбулась з переведенням на іншу посаду ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 .
Відносно вакансії заступника генерального директора (з правових питань та управління активами) ОСОБА_4 , яку також позивачу не було запропоновано, то з матеріалів справи вбачається, що згідно з п. 1.1 Порядку погодження призначення, покладення виконання обов'язків, переведення, звільнення та увільнення від виконання обов'язків окремих працівників підприємств АТ «Українська оборонна промисловість» - підлягають погодженню з АТ «УОП» призначення, покладення виконання обов'язків (на вакантну посаду) та переведення осіб на наступні посади на підприємствах АТ «УОП», а саме: заступник керівника (незалежно від назви посади); директор (за всіма напрямками); головний інженер; головний бухгалтер та інші посади згідно списку.
Відповідно до даного Порядку 18 червня 2024 року за №162/9023-24 виконувачем обов'язків генерального директора ОСОБА_2 надіслано лист в АТ «УОП» щодо погодження призначення на посаду заступника генерального директора (з правових питань та управління активами) ОСОБА_4 .
Враховуючи викладене, вакансія заступника генерального директора (з правових питань та управління активами) не могла бути запропонована позивачу, оскільки станом на 18 червня 2024 року відносно позивача вирішувалось питання на відповідність його кваліфікації та досвіду роботи обраній ним 13 червня 2024 року посаді «провідного професіонала з фінансово-економічної безпеки відділу фінансово-економічної безпеки» та з урахуванням вимог вищевказаного Порядку, на той час в органі управління відбувався в установленому порядку процес погодження призначення ОСОБА_4 на посаду заступника генерального директора з правових питань та управління активами.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 20 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба