справа №754/9278/25 Головуючий у І інстанції - Буша Н.Д.
апеляційне провадження №22-ц/824/13323/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
30 вересня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії
установив:
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії.
Просив суд, встановити факт порушення його особистих немайнових прав шляхом внесення стосовно позивача недостовірної інформації до інформаційної системи ІПНП (Інформаційний портал Національної поліції України) відповідачем;
Зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, внесену до ІПНП Деснянського УП ГУНП у м. Києві про нібито перебування позивача в «розшуку» ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
Зобов'язати відповідача видалити з інформаційної системи ІПНП (Інформаційний портал Національної поліції України) всі відомості, що стосуються необхідності доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такі, що не мають правової підстави та суперечать вимогам чинного законодавства;
Зобов'язати відповідача утриматися в подальшому від внесення недостовірної інформації про позивача до інформаційних ресурсів Національної поліції України, без документального підтвердження та/або законних підстав.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року, відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснено ОСОБА_1 про право звернення з позовними вимогами до окружного адміністративного суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її у апеляційному порядку, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача про те, що позов не є публічно-правовим спором, адже не оскаржуються владні управлінські дії чи рішення Головного управління Національної поліції у місті Києві, а у позові йдеться про захист приватних прав особи та відновлення порушених немайнових прав, порушених безпосередньо. Проте суд не дав і жодної оцінки цим доводам позивача.
Зазначає, що він не просить у позові встановити правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, а просить суд встановити факт порушення особистих немайнових прав позивача.
Звертає також увагу на те, що він не є військовослужбовцем та взагалі не охоплює в позові питання проходження будь-якої служби, питання прийняття його на службу, її проходження та звільнення, а постанова Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі №362/643/21, на яку послався суд першої інстанції стосується реалізації військовослужбовцями соціальних гарантій та забезпечення їх і членів їх сімей житловими приміщеннями і відповідно, не може стосуватися справи Позивача в даному конкретному випадку.
Вважає, що він довів факт поширення інформації Відповідачем, а також довів те, внаслідок чого були порушені його особисті немайнові права. Проте суд першої інстанції залишив це поза увагою.
На думку позивача суд помилково відмовив йому у відкритті провадження, обмеживши право Позивача на доступ до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України.
Просив скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На вказану апеляційну скаргу ГУ НП у м. Києві подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що саме до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства в порядку Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства в порядку Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
До такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі того, що до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
З висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною 1 ст. 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів ст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про Національну поліцію», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У справі, яка переглядається, позивач висуває вимоги до ГУ НП у м. Києві та вони зводяться до неналежного на думку позивача виконання публічно-владних управлінських функцій відповідача, в тому числі на виконання делегованих повноважень, в результаті чого виник спір.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, саме до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року (справа №362/643/21).
При цьому, саме до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по справі.
Висновки суду в оскаржуваній ухвалі відповідають вимогам закону.
Викладені в апеляційній скарзі доводи на думку колегії суддів не є переконливими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повни текст постанови складений 15 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба