16.10.2025 Справа №607/15396/25 Провадження №3/607/5981/2025
місто Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Якімець Тарас Ігорович розглянув матеріали, що надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення
25.07.2025 на розгляд Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від тимчасового виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
У протоколі про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП, серії ЛВТ № 71 від 22 липня 2025 року зазначено, що 22 липня 2025 року під час проведення перевірки посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 стану дотримання вимог законів України військовослужбовцями в/ч НОМЕР_1 в діях військовослужбовця встановлені ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП. Зокрема, 22 липня 2025 року був виявлений молодший сержант ОСОБА_1 , в діях якого встановлені ознаки зазначеного військового адміністративного правопорушення.
У протоколі вказано, що станом на 22 липня 2025 року у військовій частині НОМЕР_1 проходив військову службу за мобілізацією молодший сержант ОСОБА_1 . Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог статей 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), молодший сержант ОСОБА_1 був зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців. Проте, всупереч наведеним вимогам Статуту, діючи умисно, всупереч інтересам служби, молодший сержант ОСОБА_1 , перебував на території в/ч НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння та виконував обов'язки військової служби в умовах особливого періоду, за наступних обставин. 22 липня 2025 року о 20 год. 05 хв. начальником патруля ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим сержантом ОСОБА_3 , на території в/ч НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , був виявлений молодший сержант ОСОБА_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння. 22 липня 2025 року о 20 год. 20 хв. молодший сержант ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ), де йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (аналізатор вмісту парів алкоголю «Алконт-М» №?00239-15; акт № 46 огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 22 липня 2025 року). За результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів у молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп'яніння - показник 2,33 проміле, що підтверджено тестом № 799 від 22 липня 2025 року, час 20 год. 59 хв.
Таким чином, за наведених обставин, молодший сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, займаючи посаду старшого стрільця 1 взводу, 5 роти, 5 батальйону, в/ч НОМЕР_1 у порушення вимог статей 9, 11, 16 Статуту, діючи умисно, протиправно, всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду, 22 липня 2025 року о 20 год. 05 хв. (за адресою: АДРЕСА_2 ) вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП, тобто поява військовослужбовця на території військової частини в нетверезому стані та виконання ним обов'язків військової служби в нетверезому стані, вчинене в умовах особливого періоду.
ОСОБА_1 був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0610270740300, № 0610278013807, у судове засідання не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи у відсутності особи, яку притягують до відповідальності, де зазначив, що просить справу розглядати без його участі вину визнає у повному обсязі.
Європейський суд з прав людини зазначив, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 41 рішення у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2018 року (справа № 761/41616/16-ц) вказав: рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_1 , достеменно знаючи про дату, час та місце розгляду своєї справи, у судове засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд справи без його участі, суд, беручи до уваги релевантну практику Європейського суду з прав людини, правові позиції Верховного Суду, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів.
При вирішенні питання про розгляд цієї справи за відсутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, суд також враховує положення статті 268 КУпАП, якими не встановлено імперативної законодавчої вимоги щодо присутності при розгляді справи за статтею 172-20 КУпАП особи, яку притягують до відповідальності.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, полягає, зокрема, у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
При цьому процедура огляду на стан сп'яніння військовослужбовців Збройних Сил України регламентована положеннями статті 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32 (далі за текстом - Порядок).
Відповідно до частин першої та другої статті 266-1 КУпАП та пункту 3 Порядку військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Пункти 6, 7 Порядку та частина шоста статті 266-1 КУпАП визначають, що уповноважена посадова особа, яка проводить огляд, застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі неможливості застосування спеціальних технічних засобів відеозапису такий огляд проводиться у присутності двох свідків.
Результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються в акті огляду на стан сп'яніння.
У разі встановлення факту перебування у стані сп'яніння результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду на стан сп'яніння.
У разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (частина четверта статті 266-1 КУпАП).
Вказані приписи статті 266-1 КУпАП відтворені у пункті 8 Порядку, який визначає, що військовослужбовець/військовозобов'язаний, який відмовився від проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд військовослужбовця/ військовозобов'язаного, складає за його результатами акт медичного огляду та висновок (пункт 14 Порядку).
Відповідно до пункту 11 Порядку у разі відмови військовослужбовця/ військовозобов'язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії військовослужбовця/військовозобов'язаного щодо ухилення від огляду.
Згідно з частиною дев'ятою статті 266-1 КУпАП огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до статті 16 Статуту військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно з вимогами статті 11 Статуту військовослужбовці, зокрема, зобов'язані свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
За статтею 127 Статуту солдат у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Положеннями статті 128 Статуту, з-поміж іншого, визначено, що солдат зобов'язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців тощо.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби (стаття 4 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року був затверджений Указ Президента України № 303 «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року, який набрав чинності 18 березня 2014 року.
Також, відповідно до Указу Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації на всій території держави.
З цього часу указами Президента України воєнний стан в Україні перманентно продовжується. Отже, в Україні станом на цей час діє особливий період. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.
Так, суд встановив, що молодший сержант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, займаючи посаду старшого стрільця 1 взводу, 5 роти, 5 батальйону, в/ч НОМЕР_1 , у порушення вимог статей 9, 11, 16 Статуту, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 22 липня 2025 року о 20:05 год. за адресою: АДРЕСА_2 , під час проведення перевірки посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 стану дотримання вимог законів України військовослужбовцями, був виявлений з явними ознаками алкогольного сп'яніння на території в/ч НОМЕР_1 . Після виявлення військовослужбовця з явними ознаками алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 де йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; за результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів у молодшого сержанта ОСОБА_1 встановлено алкогольне сп'яніння - показник 2,33 проміле, що підтверджено тестом № 799 від 22 липня 2025 року,
час 20 год. 59 хв.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення суду надано докази, досліджені у судовому засіданні, а саме:
- протокол серії ЛВТ № 71 від 22 липня 2025 року про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП (а.с. 1 - 3);
- акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу від 22 липня 2025 року № 46 (а.с. 4);
- результат тесту на стан алкогольного сп'яніння з використанням аналізатору вмісту парів алкоголю «Алконт-М» прилад №?00239 від 22 липня 2025 року, результат - 2,33 проміле, тест № 799 (а.с. 5);
- копія витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 223 від 10 серпня 2024 року (а.с. 6);
- копія протоколу про адміністративне затримання серії ЛВТ № 45 від 22 липня 2025 року (а.с. 7);
- рапорт лейтенанта ОСОБА_4 від 22 липня 2025 року (а.с. 8);
- рапорт начальника патруля ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого сержанта ОСОБА_5 від 22 липня 2025 року (а.с. 9);
- рапорт патрульного ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого сержанта ОСОБА_6 від 22 липня 2025 року (а.с. 10);
- копія військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 09 серпня 2024 року (а.с. 11 - 14).
Обставини, встановлені у судовому засіданні, узгоджуються з даними, які містяться в серії ЛВТ № 71 від 22 липня 2025 року про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП, від 22 липня 2025 року, в якому процесуально зафіксовані конкретні обставини вчинення адміністративного правопорушення. При цьому такий протокол складений із дотриманням вимог КУпАП, містить всі необхідні реквізити, підписаний особою, яка склала протокол, та особою, яку притягують до адміністративної відповідальності.
Крім того, суд бере до уваги подану до суду заяву ОСОБА_1 , в якій він визнає вину у вчиненні правопорушення.
За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, що знайшло свій прояв в перебуванні військовослужбовця на території військової частини у стані алкогольного сп'яніння, вчинене в умовах особливого періоду. Тож ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.
Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд відповідно до статей 33, 34, 35 КУпАП приймає до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Так, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, свою вину у вчиненні адміністративного проступку визнав. Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, відсутні.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що ОСОБА_1 слід притягнути до відповідальності та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, визначеному санкцією частини третьої статті 172-20 КУпАП, оскільки це буде достатнім та необхідним для виховання правопорушника та запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
Також суд враховує, що відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків, а тому не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору за розгляд цієї справи.
Керуючись статтями 7, 9, 27, 33 - 36, 172-20, 245, 251 - 252, 283 - 285, 287, 289, 294 КУпАП, суд
1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить
17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок в дохід держави.
2. Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
3. У випадку несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
4. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
5. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
6. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
7. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
8. Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
9. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Головуючий суддя Т. І. Якімець