16.10.2025 Справа №2-1767/06 Провадження №4-с/607/30/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді - Якімця Т.І.,
за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,
за участі сторін:
заявниці - ОСОБА_1 ,
її представника - адвоката Александрова В.В.,
державного виконавця - Витвицького В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Віктора Валерійовича про закриття провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Александров Віктор Валерійович, заінтересована особа: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити певні дії та
І. Описова частина
13 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Александров В. В. - звернувся в порядку цивільного судочинства до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, заінтересована особа: Тернопільський відділ ДВС Тернопільської області ЗМУ МЮ, про зобов'язання зняти арешт із усього майна та скасувати інші заходи примусового виконання рішення щодо ОСОБА_1 , накладених у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 2-1767/06 від 26 грудня 2006 року (а.с. 1 - 16).
28 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Александров В. В. - через підсистему «Електронний суд» подав заяву про закриття провадження у цій справі посилаючись на те, що спір вирішено під час розгляду справи в суді. Крім того, у цій заяві було висловлено прохання про стягнення з Тернопільського відділ ДВС Тернопільської області ЗМУМЮ витрати на правничу допомогу на користь ОСОБА_1 у розмірі 12 000 грн (а.с. 109 - 115).
Тернопільський відділ ДВС Тернопільської області ЗМУМЮ через підсистему «Електронний суд» надіслав клопотання, в якому просив у задоволенні клопотання представника скаржника адвоката Александрова В.В. про стягнення судових витрат, а саме: витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 гривень відмовити в повному обсязі. посилаючись на те, що правова позиція скаржника у справі № 2-1767/06 не змінювалася, адвокатом не вивчалися додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими скаржник у справі обґрунтовував свої вимоги, та інші обставини, а тому, витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 гривень є такими, що не підлягають до задоволення, а також є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи (а.с. 128 - 132).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2025 року прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Александров В. В., заінтересована особа: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити певні дії (а.с. 61).
ОСОБА_1 та її представник адвокат Александров В.В. у судовому засіданні заяву підтримали, просили її задовольнити в повному обсязі. ОСОБА_1 зазначила, що у позасудовому порядку виконавча служба не погодилася вчинити дії щодо задоволення її клопотання стосовно зняття арешту із усього майна та скасування інших заходів примусового виконання рішення, що зумовило потребу у зверненні за правничою допомогою. Надання такої допомоги потребувало значних грошових витрат, що, ураховуючи її теперішнє складне матеріальне становище, стало суттєвим фінансовим тягарем. З огляду на вказане, просила врахувати такі обставини при вирішенні питання у частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Представник Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області ЗМУМЮ у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання у частині витрат на правничу допомогу з підстав, наведених у надісланих на адресу суду запереченнях.
Заслухавши сторони, дослідивши та оцінивши заяву про закриття провадження, суд виходить з наступного.
ІІ. Мотивувальна частина
2.1. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з пунктами 3, 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року (справа № 456/48/19) вказав, що зміст спірних матеріальних правовідносин сторін становлять права та обов'язки, тому відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Отже відсутність спірного матеріального правовідношення, тобто відсутність предмета судового розгляду, тягне за собою припинення провадження у справі. Підстави припинення матеріального правовідношення як цивільного зобов'язання визначені Цивільним кодексом України. І лише за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов'язків і відсутності з боку жодної із сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, може йтися про закриття провадження в справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України - у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Як встановлено судом, предметом спору у цій цивільній справі є зобов'язання начальника Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області ЗМУМЮ зняти арешт із усього майна та скасувати інші заходи примусового виконання рішення щодо ОСОБА_1 , накладених у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 2-1767 від 26 грудня 2006 року та зобов'язати: - виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про державну реєстрацію обтяжень (дані про арешт) майна особи - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: обтяження № 4525192 від 29 січня 2007 року накладене Державною виконавчою службою у місті Тернополі № 2; - виключити з Реєстру обтяжень рухомого майна (дані про арешт) майна особи - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), а саме: обтяження № 4525344 від 29 січня 2007 року, накладене Державною виконавчою службою у місті Тернополі № 2.
Із дослідженої в судовому засіданні заяви про закриття провадження у справі № 2-1767/06, суд встановив, що Тернопільський відділ ДВС Тернопільської області ЗМУМЮ знято всі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, що є предметом спору.
З огляду на встановлені судом обставини та засоби доказування, що їх підтверджують, суд встановив, що між сторонами цивільної справи № 2-1767/06 не залишилося неврегульованих питань, які потребують судового захисту.
У зв'язку із наведеним, суд погоджується із позицією скаржника, що матеріали цивільної справи № 2-1767/06 свідчать, що Тернопільський відділ ДВС Тернопільської області ЗМУМЮ, після подання скарги та відкриття провадження у справі, добровільно задовольнив вимоги ОСОБА_1 . У зв'язку з цим, предмет спору відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першою статті 255 ЦПК України.
Частиною другою статті 255 ЦПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Разом з тим, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу наслідки закриття провадження у справі, а саме: приписи частини другою статті 256 ЦПК України, відповідно до якої, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
2.2. Представник ОСОБА_1 - адвокат Александров В.В. - у скарзі та заяві про закриття провадження також заявив клопотання про стягнення з Тернопільського відділу ДВС Тернопільської області ЗМУМЮ на користь ОСОБА_1 12 000 гривень витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону № 5076 передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону № 5076).
За статтею 30 Закону № 5076: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (частина перша); порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина друга); при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) вказано, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (див., зокрема, пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії»/Nikolova v. Bulgaria від 25 березня 1999 року (заява № 31195/96).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року; так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн представником ОСОБА_1 - адвокатом Александровим В.В. - було надано: ордер на надання правничої допомоги серії ВО № 1104554 від 08 травня 2025 року, договір про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 061 051 251 1 від 06 травня 2025 року на суму 1 500 гривень, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22 травня 2025 року, квитанцією до прибуткового касового ордера № 221 051 251 1 від 22 травня 2025 року на суму 10 500 гривень, (а.с. 55 - 58, 69 - 72).
Згідно пункту 1.2. договору про надання правничої допомоги від 06 травня 2025 року клієнт зобов'язується сплачувати Адвокатському об'єднанню гонорар в наступному порядку та розмірах: 12 000 гривень, з яких: 1 500 гривень сплачуються авансом у день підписання даного договору. Решта гонорару в розмірі 10 500 гривень сплачується протягом місяця, з дня підписання цього договору.
У акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 22 травня 2025 року вказано, що вартість виконаної роботи становить 12 000 гривень, а саме: надання консультацій клієнту, пошук, аналіз і підбір норм законодавства та судової практики щодо питання зняття арешту з майна, вивчення та наліз доказів, узгодження правової позиції із клієнтом, підготовка та подача скарги на дії/бездіяльність органу ДВС, зобов'язання вчинити дії, підготовка до участі в судових засіданнях/участь в судових засіданнях.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат:
1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (див., пункти 37 - 39 вказаної постанови).
Також найвищий суд у системі судоустрою України у цій постанові зауважив, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності. Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вважає за необхідне надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких позивач має заперечення. Велика Палата Верховного Суду приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню (пункти 47 - 49 постанови).
Врахувавши критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) на підставі наданих стороною скаржника доказів, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції з 12 000 грн до 6 000 грн. Правова позиція щодо розв'язання спорів у таких правовідносинах є сталою, практика численна, складністю справа не відрізняється.
Отже, з огляду на вищенаведені положення процесуального законодавства, на користь скаржника підлягають стягненню з заінтересованої особи 6 000 грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду заяви
Враховуючи вищенаведене, суд доходить обґрунтованого висновку, про закриття провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Александров В.В., заінтересована особа: Тернопільський відділ ДВС Тернопільської області
ЗМУ МЮ про зобов'язання вчинити певні дії, у зв'язку з волевиявленням скаржника, яке знайшло свій прояв у поданій заяві про закриття провадження у справі № 2-1767/06, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Керуючись статтями 13, 43, 133, 137, 141, 223, 255 - 256, 258 - 261, 273, 352 - 355 ЦПК України, суд
1. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Александрова Віктора Валерійовича про закриття провадження у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Александров Віктор Валерійович, заінтересована особа: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Провадження у цивільній справі № 2-1767/06 за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Александров Віктор Валерійович, заінтересована особа: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - закрити.
3. Роз'яснити скаржнику ОСОБА_1 наслідки закриття провадження у справі, а саме: приписи частини другою статті 256 ЦПК України, відповідно до якої, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
4. Клопотання в частині витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
5. Стягнути з Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ: 45000236, адреса місцезнаходження: вул. Василя Костянтина Острозького, 14, м. Тернопіль) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати, які складаються: з витрат на професійну (правничу) допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.
6. Копію ухвали негайно направити сторонам.
7. Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
8. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
9. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 16 жовтня 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Скаржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія
НОМЕР_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ: 45000236, адреса місцезнаходження: вул. Василя Костянтина Острозького, 14, м. Тернопіль.
Головуючий суддя Т. І. Якімець