20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 201/2750/24
провадження № 61-12835ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 25 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди та встановлення відповідальності за невиконання судових рішень,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася д осуду з позовом до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди та встановлення відповідальності за невиконання судових рішень, в якому просила суд стягнути на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 липня
2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ» про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди та встановлення відповідальності за невиконання судових рішень відмовлено.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року за нововиявленими обставинами.
Заява обґрунтована тим, що після набрання рішення законної сили їй стало відомо про відсутність заборгованості.
Так, 27 вересня 2024 року нею було надіслано банку АТ «ПУМБ» лист про дозвіл на розкриття банківської таємниці бухгалтерського обліку банківських операцій договору карткового рахунку № НОМЕР_1 .
04 листопада 2024 року отримала відповідь від 23 жовтня 2024 року, що для отримання розрахунку та виписки необхідно звернутися до відділення АТ «ПУМБ»
АДРЕСА_1 .
02 листопада 2024 року вона отримала виписку за період з 19 листопада 2013 року по 01 жовтня 2016 рік та з 02 жовтня 2016 року по 30 вересня 2020 рік, в якій зазначено погашення заборгованості по процентам та погашення кредиту за договором № 26257018497429 від 03 жовтня 2016 року по 22 листопада 2017 року на суму 6 654,74 грн.
Всього за період з 19 листопада 2013 року по 01 жовтня 2016 року на «Внутрішньобанківські операції по рахунку» нараховано переказ коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 від 16 грудня 2013 року в сумі 5 066,42 грн.
05 листопада 2024 року згідно виписки АТ «ПУМБ» за період з 19 листопада
2013 року по 01 жовтня 2014 року не зараховано переказ коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 6 697,00 грн, а зарахована на «Витрати по рахунку».
Всього за період з 19 листопада 2013 року по 01 жовтня 2016 року поповнено картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 21 763,42 грн.
Отже, витрати коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 за період
з 19 листопада 2013 року по 06 липня 2015 року становить 12 940,00 грн, поповнення коштів за період з 16 грудня 2013 року по 22 листопада 2017 року становить 28 417,89 грн, що свідчить про повне погашення заборгованості.
Згідно виписки вона дізналася, що згідно протоколу Правління № 823 від 22 вересня 2020 року з неї списується прострочена заборгованість, проте коли ця прострочена заборгованість утворилась, їй не відомо.
Наразі від банку продовжують надходити дзвінки стосовно існування заборгованості, що негативно впливає на стан її здоров'я.
Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 25 червня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв'язку
з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ» про захист прав споживачів відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини на які посилається заявниця, не є нововиявленими у розумінні положень статті 423 ЦПК України, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, які були дослідженні судом під час ухвалення рішення, а тому відсутні правові підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
11 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Соборного районного суду
м. Дніпра від 25 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 09 вересня 2025 року (надійшла до суду 16 жовтня 2025 року), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про задоволення її позовних вимог у справі № 201/2750/24.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 25 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За змістом наведених норм процесуального права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом
у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, вирішується судом
у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду
є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Пункт 1 частини першої стаття 424 ЦПК України зазначає, що строк подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, визначається для учасників справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року у справі № 201/2750/24 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ» про захист прав споживачів, відшкодування моральної шкоди та встановлення відповідальності за невиконання судових рішень відмовлено. Вказане рішення залишено в силі апеляційною інстанцією та набрало законної сили.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на нововиявлені, не є нововиявленими в розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки долучені докази підтверджують ті обставини, що вже існували під час розгляду цієї справи і про них було відомо сторонам.
Верховний Суд погоджується з тим, що заявником не доведено наявність обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
При цьому Верховний Суд зазначає, що у абзацах 1 і 3 пункту 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» вказано, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неналежне повідомлення заявника про час і місце розгляду справи, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв'язку
з нововиявленими обставинами.
Суди не уповноважені здійснювати повторну оцінку фактичних даних, на які посилається заявник як на підставу для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, які вже були предметом розгляду судів першої, апеляційної інстанції, перевірені та оцінені ними.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення
у справах «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Устименко проти України» від 29 січня 2016 року, «Рябих проти Російської Федерації» від 03 грудня 2003 року, «Нелюбін проти Російської Федерації» від 02 листопада 2006 року) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не
є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним
з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи
і постановлення нового рішення.
Таким чином, наведені ОСОБА_1 підстави не підпадають під дію пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України та не спростовують факти, покладені в основу рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024 року,
а фактично зводяться до незгоди заявника з рішенням суду першої інстанції по суті справи.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої та апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального законодавства України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень, то колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 25 червня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 25 червня
2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська
від 24 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про захист прав споживачів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник