15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 760/14936/23
провадження № 61-17243св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Міністерство юстиції України, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_4»,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток Ірина Володимирівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В.А.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_4» (далі - ОСББ «АДРЕСА_4»), третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток І. В., про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 листопада 2021 року № 4087/5 «Про задоволення скарги».
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 11 березня 2021 року уклав із Закритим акціонерним товариством «Українська будівельна компанія» (далі - ЗАТ «Українська будівельна компанія») договір купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення № 1/178-140.
Згідно з пунктом 1.1. договору продавець зобов'язується передати покупцю майнове право на отримання у власність 1/500 частки новозбудованого нежитлового приміщення (далі - майнове право), визначеного у пункті 1.2. цього договору у будинку, що знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 і позначений на схемі генерального плану № 3, поштова адреса: АДРЕСА_2 , що належить продавцю згідно договору від 08 вересня 2004 року № 15-5/184 про будівництво чотирьох житлових будинків із вбудованими та прибудинковими нежитловими приміщеннями та паркінгами на АДРЕСА_3 , укладеного ЗАТ «Українська будівельна компанія» з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій, а покупець зобов'язується сплатити продавцю ціну продажу згідно з пунктом 3.1. цього договору та прийняти майнове право на умовах цього договору.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що під майновими правами сторони розуміють право набуття у власність 1/500 частки нежитлового приміщення № 178 загальною площею 156,6 кв. м, що знаходиться на - 1 (мінус першому) поверсі, з метою розміщення мікроскладу. Майнові права передбачають право покупця після прийняття будинку в експлуатацію, проведення його технічної інвентаризації, сплати ціни продажу майнових прав та передачі будинку під заселення набути у власність 1/500 частки нежитлового приміщення.
За змістом пункту 1.4. договору покупець набуває право приватної власності на майнові права на підставі цього договору з моменту повної сплати ціни продажу майнових прав, що підтверджується довідкою продавця. Протягом 5-ти днів після повної сплати ціни продажу майнових прав покупець зобов'язаний отримати в офісі продавця вказану довідку. Право власності на нежитлове приміщення набувається покупцем у порядку, встановленому законом, на підставі цього договору, довідки продавця про сплату ціни продажу майнових прав, акту прийому-передачі нежитлового приміщення.
Зазначав, що він виконав свої зобов'язання та 01 червня 2021 року отримав від продавця довідку про 100 % оплату вартості майнових прав.
01 червня 2021 року згідно з актом прийому-передачі майнових прав на виконання договору № 1/178-140 купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення продавець передав, а покупець прийняв майнове право на отримання у власність 1/500 частки нежитлового приміщення відповідно до договору від 11 березня 2021 року № 1/178-140 купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення.
Також 01 червня 2021 року на підставі акта прийому-передачі частки нежитлового приміщення згідно договору від 11 березня 2021 року № 1/178-140 купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення відповідно до пункту 1.4. договору продавець передав, а покупець прийняв 1/500 частки нежитлового приміщення, визначеного у пункті 1.2. договору у новозбудованому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і позначеній на схемі генерального плану АДРЕСА_4 . Характеристика 1/500 частки нежитлового приміщення (враховуючи уточнення за офіційними даними Бюро технічної інвентаризації): нежитлове приміщення № 178, загальною площею 156,6 кв.м, що знаходиться на - 1 (мінус першому) поверсі.
Пунктом 1.3. договору передбачено, що реєстрація права власності на нежитлове приміщення здійснюється покупцем.
12 червня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток І. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58715694 зареєструвала за ним право спільної часткової власності у розмірі частки 1/500 на нежитлове приміщення на -1 (мінус першому) поверсі, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення від 11 березня 2021 року, укладеного міх ним та ЗАТ «Українська будівельна компанія».
08 липня 2021 року ОСББ «АДРЕСА_4» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення від 27 квітня 2021 року № № 57874975, 57890989, від 28 квітня 2021 року № № 57920997, 57923371, від 12 червня 2021 року № 58715694, від 13 червня 2021 року № 58716253, від 14 червня 2021 року № 58741319, від 15 червня 2021 року № 58753864, від 02 липня 2021 року № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І. В. щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення № 178, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 (нежитлове приміщення). Скарга зареєстрована Міністерством юстиції України 08 липня 2021 року за № СК-136-21.
Скарга від імені ОСББ «АДРЕСА_4» підписана фізичними особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , із зазначенням посад, як члени правління ОСББ «АДРЕСА_4», але до скарги не надано жодних документів на підтвердження повноважень осіб, які її підписали, представляти інтереси ОСББ «АДРЕСА_4». Водночас додатком до скарги є протокол від 16 червня 2021 року № 16/06-21 та додаток № 1 до вказаного протоколу, в якому вирішено припинити їх повноваження, як членів правління ОСББ «АДРЕСА_4».
14 липня 2021 року були проведені загальні збори ОСББ «АДРЕСА_4», на яких прийняті рішення, оформлені протоколом загальних зборів від 14 липня 2021 року № 14/07-21, зокрема змінено найменування ОСББ «АДРЕСА_4» на ОСББ «АДРЕСА_4».
Судовим рішенням у справі № 910/21303/21 за позовом ОСББ «АДРЕСА_4» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 03 грудня 2021 року № 4323/5 «Про задоволення скарги», яке набрало законної сили та є преюдиційним для цієї справи, задоволено позов і встановлено, що 22 червня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тверська І. В. провела реєстраційну дію щодо ОСББ «АДРЕСА_4» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1000731070007024897, якою змінено керівника на ОСОБА_9 та зареєстровано Статут у новій редакції.
15 листопада 2021 року Міністерством юстиції України винесено наказ № 4087/5 «Про задоволення скарги» (далі - Наказ № 4087/5) відповідно до якого вирішено:
1. Скаргу ОСББ «АДРЕСА_4» задовольнити у повному обсязі.
2. Скасувати рішення від 27 квітня 2021 року № № 57874975, 57890989, від 28 квітня 2021 року № № 57920997, 57923371, від 12 червня 2021 року № 58715694, від 13 червня 2021 року № 58716253, від 14 червня 2021 року № 58741319, від 15 червня 2021 року № 58753864, від 02 липня 2021 року № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І. В.
3. Тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Черток І. В. строком на 1 (один) місяць.
4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.
5. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Оскаржуваний наказ винесено на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 26 жовтня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСББ «АДРЕСА_4», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 08 липня 2021 року за № СК-136-21.
Згідно з цим висновком Колегії законодавство зобов'язує державного реєстратора перевіряти подані документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій; законодавством визначено, що державний реєстратор повинен відмовляти у державній реєстрації, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну, припинення прав на нерухоме майно; для проведення права власності було подано, зокрема, договори купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення, однак приватним нотаріусом Черток І. В. було зареєстровано право власності на 1/500 частки в праві власності на нежитлове приміщення; відповідно до пункту 1.4 договорів купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення право власності набувається на підставі, зокрема, акта прийому-передачі нежитлового приміщення, проте для проведення державної реєстрації було надано акти прийому-передачі частки нежитлового приміщення; рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
Позивач вважав наказ Міністерства юстиції України № 4087/5 протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, як законного власника об'єкта нерухомого майна (1/500 частки нежитлового приміщення № 178, що знаходиться на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_6 ) та прийнятий із порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», положень Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25грудня 2015 року № 1128.
Зокрема, у скарзі ОСББ «АДРЕСА_4» не зазначено дати її складання; скарга не містить жодних аргументів порушення прав скаржника та копії документу, що підтвердив би факт порушення його прав; до скарги не додано довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження осіб, що її підписали від імені ОСББ; щодо окремих оскаржуваних рішень закінчився встановлений законом строк оскарження; Мін'юст повинен був залишити скаргу без розгляду, оскільки ОСББ перед її розглядом подало заяву про відкликання скарги; Мін'юстом порушено строки розгляду скарги; Мін'юст двічі безпідставно повертав скаргу на повторний розгляд, здійснюючи тиск на Колегію; позивача не було повідомлено про час і місце засідань комісії; приватним нотаріусом Черток І. В. було дотримано норм законодавства при здійсненні реєстраційних дій.
Посилаючись не наведене, просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 листопада 2021 року № 4087/5 «Про задоволення скарги».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 листопада 2021 року № 4087/5 «Про задоволення скарги» в частині пунктів 2 та 4, які стосуються скасування рішення від 12 червня 2021 року № 58715694 прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І. В.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи протиправним і скасовуючи оспорюваний наказ Міністерства юстиції України від 15 листопада 2021 року № 4087/5 в частині пунктів 2 та 4, які стосуються скасування рішення від 12 червня 2021 року № 58715694, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І. В., суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем неправомірності та невідповідності цього наказу нормам чинного законодавства та порушення, внаслідок його прийняття, прав останнього.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування.
Короткий зміст вимоги касаційної скарги
23 грудня 2024 року представник Міністерства юстиції України - Литвин А. А. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 910/2529/22, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/15358/17, від 08 травня 2023 року у справі № 826/15320/17, від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 826/14164/17, від 16 березня 2023 року у справі № 910/574/22, від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, від 31 травня 2019 року у справі № 810/328/18, від 04 червня 2019 року у справі № 815/5049/17, від 20 березня 2023 року у справі 640/9782/21, від 27 лютого 2019 року у справі № 922/1163/18, від 29 серпня 2018 року у справі № 909/105/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17, від 31 січня 2018 року у справі № 910/8763/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Зміст касаційної скарги свідчить про те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Заявник зазначає, що ухвалюючи оскаржувані рішення про скасування спірного наказу, суди попередніх інстанцій вдались до надмірного формалізму.
Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення пункти 10, 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Суди не врахували, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство у сфері державної реєстрації ототожнює день подання скарги саме з моментом її реєстрації (фактичного отримання) у Міністерстві юстиції України. Якщо відсутність підпису скаржника або його представника становить перешкоди для розгляду такої скарги (зокрема, в силу положень частини першої статті 8 Закону України «Про звернення громадян»), то відсутність дати складання скарги не становить перешкоди для розгляду скарги Мін'юстом (тобто, відсутність такої дати жодним чином не впливає на процедуру розгляду скарги у сфері державної реєстрації), а також не впливає на суть самої скарги (тобто, дата складання скарги не є датою обізнаності скаржника про порушення своїх прав або іншою датою, що має суттєве значення для правильного розгляду скарги).
Посилання судів на не розгляд заяви про залишення скарги без розгляду також не можуть бути достатньою підставою для скасування законного наказу, оскільки заява про відкликання скарги подана новим Головою правління ОСББ «АДРЕСА_4» (обраного після 16 червня 2021 року), права та інтереси якого не порушено та не зачіпаються у самій скарзі.
Виходячи з цього, Міністерство юстиції України діяло на засадах та принципах діяльності, що закріплені в Конституції України, та інших нормативно-правових актах, установивши, що скаржники та новий голова правління ОСББ «АДРЕСА_4» не об'єднані спільним інтересом, а, навпаки, мають різні інтереси, що й стало підставою для продовження розгляду скарги.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Солом'янського районного суду м. Києва цивільну справу № 760/14936/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_4», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток Ірина Володимирівна про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15 листопада 2021 року № 4087/5 «Про задоволення скарги».
Зупинено дію рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року до закінчення касаційного провадження.
Матеріали справи № 760/14936/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2025 року справу № 760/14936/23 призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року зупинено касаційне провадження у справі № 760/14936/23 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/2546/22 (провадження № 12-43гс24).
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року касаційне провадження у справі № 760/14936/23 поновлено.
Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій
Суди встановили, що 11 березня 2021 року ОСОБА_1 уклав із ЗАТ «Українська будівельна компанія» договір №1/178-140 купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення.
Згідно з пунктом 1.1. договору продавець зобов'язується передати покупцю майнове право на отримання у власність 1/500 частки новозбудованого нежитлового приміщення, визначеного у пункті 1.2. цього договору у будинку, що знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 і позначений на схемі генерального плану № 3, поштова адреса: АДРЕСА_2 , що належить продавцю згідно договору Києва від 08 вересня 2004 року № 15-5/184 про будівництво чотирьох житлових будинків з вбудованими та прибудинковими нежитловими приміщеннями та паркінгами на АДРЕСА_3 , укладеному ЗАТ «Українська будівельна компанія» з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій, а покупець зобов'язується сплатити продавцю ціну продажу згідно з пунктом 3.1. цього договору та прийняти майнове право на умовах цього договору.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що під майновими правами сторони розуміють право набуття у власність 1/500 частки нежитлового приміщення № 178 загальною площею 156,6 кв. м, що знаходиться на - 1 (мінус першому) поверсі з метою розміщення мікроскладу. Майнові права передбачають право покупця після прийняття будинку в експлуатацію, проведення його технічної інвентаризації, сплати ціни продажу майнових прав та передачі будинку під заселення, набути у власність 1/500 частки нежитлового приміщення.
За змістом пункту 1.4. договору покупець набуває право приватної власності на майнові права на підставі цього договору з моменту повної сплати ціни продажу майнових прав, що підтверджується довідкою продавця. Протягом 5-ти днів після повної сплати ціни продажу майнових прав покупець зобов'язаний отримати в офісі продавця вказану довідку. Право власності на нежитлове приміщення набувається покупцем у порядку, встановленому законом, на підставі цього договору, довідки продавця про сплату ціни продажу майнових прав, акту прийому-передачі нежитлового приміщення.
Позивач виконав свої зобов'язання та отримав від продавця довідку про 100 % оплату вартості майнових прав від 01 червня 2021 року.
01 червня 2021 року згідно з актом прийому-передачі майнових прав на виконання договору № 1/178-140 купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення продавець передав, а покупець прийняв майнове право на отримання у власність 1/500 частки нежитлового приміщення відповідно до договору від 11 березня 2021 року № 1/178-140 купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення.
Також 01 червня 2021 року на підставі акта прийому-передачі частки нежитлового приміщення згідно договору № 1/178-140 купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення від 11 березня 2021 року відповідно до пункту 1.4. договору продавець передав, а покупець прийняв 1/500 частки нежитлового приміщення, визначеного у пункті 1.2. договору у новозбудованому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і позначеній на схемі генерального плану АДРЕСА_4 . Характеристика 1/500 частки нежитлового приміщення (враховуючи уточнення за офіційними даними Бюро технічної інвентаризації): нежитлове приміщення № 178 загальною площею 156,6 кв. м, що знаходиться на - 1 (мінус першому) поверсі.
Договір купівлі - продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення від 11 березня 2021 року є чинним та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
12 червня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток І. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 58715694 зареєструвала за позивачем право спільної часткової власності у розмірі частки 1/500 на нежитлове приміщення на -1 (мінус першому) поверсі, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення, серія та номер: 1/178-140, виданий 11 березня 2021 року, видавник: ЗАТ «Українська будівельна компанія»; акт прийому-передачі частки нежитлового приміщення згідно договору від 11 березня 2021 року № 1/178-140 купівлі-продажу майнових прав на частку нежитлового приміщення, серія та номер: б.н, виданий 01 червня 2021 року, видавник: ЗАТ «Українська будівельна компанія».
08 липня 2021 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_4» звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення від 27 квітня 2021року № №57874975, 57890989, від 28 квітня 2021 року № № 57920997, 57923371, від 12 червня 2021 року № 58715694, від 13 червня 2021 року № 58716253, від 14 червня 2021 року № 58741319, від 15 червня 2021 року №58753864, від 02 липня 2021 року № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І. В. щодо державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення №178, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 (нежитлове приміщення). Скарга зареєстрована Міністерством юстиції України 08 липня 2021 року за № СК-136-21.
22 липня 2021 року голова правління ОСББ ОСОБА_13 подав до Міністерства юстиції України заяву від 21 липня 2021 року про залишення скарги № СК-136-21 без розгляду, посилаючись на те, що ОСББ прийняло рішення про припинення усіх довіреностей та розірвання усіх договорів, які пов'язані з представництвом інтересів, та не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до центральної Колегії Мін'юсту з розгляду скарг щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І. В. щодо нежитлового приміщення № 178. Указана заява була отримана Міністерством юстиції України 22 липня 2021 року.
22 липня 2021 року Центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг розглянула скаргу і за результатами розгляду Колегія рекомендувала відмовити у її задоволенні, посилаючись у висновку на те, що оскаржувані рішення є такими, що їх прийнято відповідно до законодавства, а подані нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.
26 серпня 2021 року Міністр юстиції України видав доручення № 425/7/48-21, в якому просив Директора департаменту (керівника офісу) Офісу протидії рейдерству розглянути скаргу ОСББ за №СК-136-21 повторно.
17 вересня 2021 року Центральною колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг було повторно розглянуто скаргу і за результатами розгляду Колегія рекомендувала відмовити у її задоволенні, посилаючись у висновку на те, що оскаржувані рішення є такими, що прийняті відповідно до законодавства, а подані нотаріусу документи відповідали вимогам законодавства у сфері державної реєстрації прав.
15 жовтня 2021 року Міністр юстиції видав доручення №497/1/48-21, в якому просив Директора департаменту (керівника офісу) Офісу протидії рейдерству розглянути скаргу ОСББ за №СК-136-21 повторно.
15 листопада 2021 року Міністерством юстиції України винесено Наказ № 4087/5 «Про задоволення скарги», відповідно до якого вирішено:
1. Скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «АДРЕСА_4» задовольнити у повному обсязі.
2. Скасувати рішення від 27 квітня 2021року № №57874975, 57890989, від 28 квітня 2021 року № № 57920997, 57923371, від 12 червня 2021 року № 58715694, від 13 червня 2021 року № 58716253, від 14 червня 2021 року № 58741319, від 15 червня 2021 року №58753864, від 02 липня 2021 року № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І. В.
3. Тимчасово блокувати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Черток Ірині Володимирівні строком на 1 (один) місяць.
4. Виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.
5. Виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, у постановах Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 910/2529/22, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/15358/17, від 08 травня 2023 року у справі № 826/15320/17, від 29 жовтня 2018 року у справі № 826/14749/16, від 15 серпня 2019 року у справі № 826/14164/17, від 16 березня 2023 року у справі № 910/574/22, від 06 червня 2018 року у справі № 804/2296/17, від 31 травня 2019 року у справі № 810/328/18, від 04 червня 2019 року у справі № 815/5049/17, від 20 березня 2023 року у справі 640/9782/21, від 27 лютого 2019 року у справі № 922/1163/18, від 29 серпня 2018 року у справі № 909/105/15, від 29 серпня 2018 року у справі № 910/23428/17, від 31 січня 2018 року у справі № 910/8763/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру (пункт 1 частини першої статті 2 Закону; тут і далі, якщо не вказано інше, - у редакції, чинній на момент ухвалення Наказу).
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону).
Разом із цим Закон, крім визнання та підтвердження державою таких прав, також спрямований на їх захист.
Так, частиною першою статті 37 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мін'юсту, його територіальних органів або до суду.
Згідно із частиною другою цієї ж статті Мін'юст розглядає скарги 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Мін'юсту.
За загальним правилом, захист порушених прав особи здійснюється у судовому порядку.
Крім судового розгляду справи, оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до Мін'юсту є додатковим механізмом захисту речових прав на нерухоме майно. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав, однак не може підміняти собою судовий розгляд.
Мін'юст у межах своїх повноважень здійснює контроль у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; оцінює помилковість дій та рішень державного реєстратора, однак не досліджує помилки або протиправні дії скаржника, інші аспекти захисту прав на нерухоме майно.
Тобто Мін'юст оцінює законність проведеної державним реєстратором адміністративної процедури, а не вирішує по суті спір. При розгляді скарги на рішення державного реєстратора Мін'юст не вправі вирішувати спір між сторонами, зокрема робити висновки про права сторін на майно.
Натомість вирішення спору про право (і забезпечення тим самим юридичної визначеності у правовідносинах між сторонами такого спору) належить до компетенції суду. Розглядаючи спори, пов'язані з реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в судовому порядку, держава захищає порушене право та забезпечує правову визначеність [див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21 (пункти 76-82) та від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21 (підпункти 6.18-6.21)].
У постанові від 03 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22 (провадження № 12-43гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи спір про визнання протиправним та скасування наказу Мін'юсту, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, суд насамперед повинен установити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного цивільного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (див. пункт 7.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19). Вирішення цього питання передує з'ясуванню, чи мало місце порушення, невизнання або оспорювання такого права чи інтересу, зокрема, внаслідок стверджуваних у позові порушень, допущених під час розгляду відповідної скарги та/або ухвалення наказу.
У вказаній постанові Велика Палат Верховного Суду також указала, що чинний абзац третій частини третьої статті 26 Закону містить вказівку на те, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Мін'юсту, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Мін'юсту. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Реєстрі, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, якщо суд дійшов висновку, що речове право позивача було порушене та підлягає поновленню зі скасуванням рішення Мін'юсту, прийнятого згідно з пунктом 1 частини сьомої статті 37 Закону, посадова особа Мін'юсту на підставі судового рішення повинна повернути таке право позивача у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації на користь позивача змін чи набуття зазначеного речового права.
Оскарження рішення, дії або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав до МЮУ є додатковим механізмом захисту права власності. Таке оскарження може бути оперативним механізмом захисту державою порушених помилковими діями та рішеннями державного реєстратора прав власника, однак не може підміняти собою судовий розгляд (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 916/4093/21, провадження № 12-69гс23).
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що оспорюваний ним наказ Міністерства юстиції України № 4087/5 є протиправним та таким, що порушує його права та законні інтереси, як законного власника об'єкта нерухомого майна (1/500 частки нежитлового приміщення № 178, що знаходиться на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_6 ) та прийнятий із порушенням норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», положень Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25грудня 2015 року № 1128, оскільки:
у скарзі ОСББ «АДРЕСА_4» не зазначено дати її складання;
скарга не містить жодних аргументів порушення прав скаржника та копії документу, що підтвердив би факт порушення його прав;
до скарги не додано довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження осіб, що її підписали від імені ОСББ; щодо окремих оскаржуваних рішень закінчився встановлений законом строк оскарження;
Мін'юст не залишив скаргу без розгляду, незважаючи на те, що ОСББ перед її розглядом подало заяву про відкликання скарги;
Мін'юстом порушено строки розгляду скарги;
Мін'юст двічі безпідставно повертало скаргу на повторний розгляд;
позивача не було повідомлено про час і місце засідань комісії;
приватним нотаріусом Черток І. В. було дотримано норм законодавства при здійсненні реєстраційних дій.
Визнаючи протиправним та скасовуючи оспорюваний наказ Міністерства юстиції України від 15 листопада 2021 року № 4087/5 в частині пунктів 2 та 4, які стосуються скасування рішення від 12 червня 2021 року № 58715694, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І. В., суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що:
від імені ОСББ була подана особами, які не мали на це відповідних повноважень, тому відповідач повинен був відмовити у її задоволенні;
Міністерство юстиції України на порушення положень Порядку № 1128, не повернуло скаргу без розгляду, незважаючи на наявність відповідної заяви про відкликання скарги, а продовжило розглядати її по суті;
Міністерство юстиції України не виконало свого обов'язку з забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення їх про розгляд вказаної скарги, внаслідок чого позивач був фактично позбавлений можливості бути присутніми під час розгляду скарги та надавати відповідні пояснення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, з огляду на таке.
Процедура розгляду скарги по суті визначена статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (далі - Порядок № 1128).
Частиною 5 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;
3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;
4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;
6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСББ звернулося зі скаргою до Міністерства юстиції України на рішення від 27 квітня 2021 року № 57874975 та № 57890989, від 28 квітня 2021 року № 57920997 та №57923371, від 12 червня 2021 року № 58715694, від 13 червня 2021 року № 58716253, від 14 червня 2021 року № 58741319, від 15 червня 2021 року № 58753864, від 02 липня 2021 року № 59074048, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І. В. щодо державної реєстрації права спільної часткової власності на нежитлове приміщення на -1 (мінус першому) поверсі, за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 156,6 кв. м.
Указана скарга була отримана Мін'юстом 08 липня 2021 року.
Скарга від імені ОСББ була підписана членами правління ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Також суди встановили, що 16 червня 2021 року (тобто до подання скарги) були проведено загальні збори ОСББ «АДРЕСА_4» (згідно з рішеннями загальних зборів від 14 липня 2021 року змінено найменування на ОСББ «АДРЕСА_4»), на яких прийняті рішення, оформлені протоколом загальних зборів від 16 червня 2021 року № 16/06-21, зокрема, про відкликання та припинення повноважень голови правління об'єднання, діючого складу правління та ревізійної комісії; обрано новий склад правління об'єднання (ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13)) та ревізійної комісії; затверджено Статут ОСББ у новій редакції.
Тобто особи, які підписали та подали 08 липня 2021 року скаргу від імені ОСББ до Міністерства юстиції України на зазначені рішення, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І. В., не мали відповідних повноважень діяти від імені ОСББ.
Окрім того, відповідно до матеріалів справи, до скарги від 08 липня 2021 року не додано жодних документів на підтвердження повноважень осіб, які її підписали, представляти інтереси ОСББ, що свідчить про наявність порушень абз. 1 пункту 4 частини п'ятої статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якою, зокрема визначено, що якщо скарга подається представником скаржника, до скарги додаються довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Також, на порушення вимог пункту 6 частини п'ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у вказаній скарзі не було зазначено дати її складання.
Абзацом 3 пункту 3 Порядку № 1128 передбачено, що скаржник може відкликати подану ним скаргу у сфері державної реєстрації до прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішення щодо неї. Відкликана скарга у сфері державної реєстрації залишається без розгляду.
У цій справі суди встановили, що 22 липня 2021 року голова правління ОСББ Трач Ю.Р. подав до Міністерства юстиції України заяву від 21 липня 2021 року про залишення скарги № СК-136-21 без розгляду, посилаючись на те, що ОСББ прийняло рішення про припинення усіх довіреностей та розірвання усіх договорів, які пов'язані з представництвом інтересів, та не уповноважувало будь-яких осіб на звернення зі скаргою до центральної Колегії Мін'юсту з розгляду скарг щодо оскарження рішень, прийнятих приватним нотаріусом Черток І.В. щодо нежитлового приміщення №178.
Вказану заяву Міністерство юстиції України отримало 22 липня 2021 року, проте, на порушення наведених положень Порядку № 1128, не повернуло скаргу без розгляду, а продовжило її розгляд по суті.
У Законі України «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» і Порядку № 1128 врегульовано правила щодо строків подання скарги, які достатні для того, щоб сторони реєстраційних відносин могли оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, а також стосовно кола осіб, які вправі подати скарги, форми і змісту скарги та її обґрунтування, встановленого Урядом України порядку розгляду скарги.
Порядок № 1128 спрямований на врегулювання суспільних відносин щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу МЮУ, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами, визначає конкретну поведінку учасників цих відносин, передбачає усвідомлення учасниками права своїх прав та обов'язків та здійснення Міністерства юстиції України дій на дотримання встановленої процедури розгляду скарги.
Отже, Міністерство юстиції України повинно обрати і дотримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб'єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги, дату, час і місце її розгляду. Відповідно обрати такі форми повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду, які з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб'єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об'єктивну спроможність суб'єктів реєстраційних відносин висловити і донести до МЮУ свою позицію щодо доводів скарги.
Пунктом 11 Порядку № 1128 визначено, що Мін'юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально, повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Пунктом 12 Порядку передбачено, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін'юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2021 року у справі № 640/18150/19 зроблено висновок, що чинне законодавство передбачає обов'язок комісії під час розгляду скарги запросити до цього процесу суб'єктів оскарження та інших заінтересованих осіб, які зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей у реєстрі, надати цим особам копію скарги та доданих до неї матеріалів не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті та своєчасно повідомити осіб, запрошених до розгляду скарги по суті, про час і місце її розгляду скарги в один із встановлених Порядком № 1128 способів.
Неповідомлення скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі, не може вважатися формальним порушенням, оскільки обов'язковість здійснення такого повідомлення передбачена чинним законодавством, та суть такого повідомлення зводиться не лише до інформування суб'єкта оскарження та зацікавлених осіб про розгляд скарги, а має забезпечити їм реальну можливість брати участь у засіданні, надати пояснення (див.: постанову Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 826/3442/17).
Неприбуття належно повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому, якщо на засідання не прибула особа, яку належно не повідомили, тоді це перешкоджає розгляду скарги. Ці обставини повинні з'ясовуватися до початку розгляду скарги секретарем комісії відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації. Коли в результаті рішення органу державної влади може відбутися втручання у права або інтереси особи, такий орган має пересвідчитися, що ним використано всі можливі способи повідомлення такої особи та забезпечено її безпосередню участь або можливість надання письмових пояснень, заперечень тощо. Аналогічні висновки зробив Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 640/17492/20 (провадження № К/9901/5501/21). Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 826/19452/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/9614/17, від 11 жовтня 2019 року у справі № 810/1701/18, від 15 серпня 2019 року у справі № 826/3539/17, що процедурні порушення розгляду скарги обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.
Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що Міністерство юстиції України не виконало свого обов'язку з забезпечення участі заінтересованих осіб у розгляді скарги шляхом належного повідомлення їх про розгляд вказаної скарги, внаслідок чого позивач був фактично позбавлений можливості бути присутніми під час розгляду скарги та надавати відповідні пояснення. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про повідомлення позивача про розгляд скарги та докази направлення йому копії скарги.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ Міністерства юстиції України від 15 листопада 2021 року № 4087/5 «Про задоволення скарги» в частині пунктів 2 та 4, які стосуються скасування рішення від 12 червня 2021 року № 58715694, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І. В., є противоправним та підлягає скасуванню.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Встановивши у справі, яка переглядається, неправомірність та невідповідність наказу Міністерства юстиції України від 15 листопада 2021 року № 4087/5 «Про задоволення скарги» нормам чинного законодавства та порушення, внаслідок його прийняття, прав позивача, суди попередніх інстанцій правильно визнали його протиправним та скасували.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскарженій частині - залишити без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року зупинено дію рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаних судових рішень підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року в оскарженій частині залишити без змін.
Поновити дію рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов