15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 175/17354/24
провадження № 61-2951св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
стягувач - Публічне акціонерне товариство акціонерний Банк «Укргазбанк»,
заінтересована особа - начальник Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марія Миронова,
суб'єкт оскарження - державний виконавець Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ашумов Таір,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Фесенком Анатолієм Леонідовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л.П., Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
Описова частина
Короткий зміст вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просила:
скасувати постанови головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби (далі - ДВС) у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ашумова Таіра від 22 грудня 2022 року та від 13 червня 2023 року про накладання арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;
зобов'язати уповноважених осіб Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомити належним чином Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про скасування постанов про накладання арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Скарга обґрунтована тим, що 29 березня 2013 року стягувач Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») подав до Краматорського ДВС виконавчий лист від 16 грудня 2010року №2-5723, внаслідок чого відносно неї, як боржника, було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2
22 грудня 2022 року та 13 червня 2023 року повторно державний виконавець Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Ашумов Таір, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», наклав арешт на кошти, що містяться на її відкритих рахунках.
23 листопада 2023 року державний виконавець повернув виконавчий лист від 16 грудня 2010 року № 2-5723 стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» зі статусом «завершення» виконавчого провадження.
Посилаючись на статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження», 21 жовтня 2024 року начальник Донецького відділу ДВС відмовила у задоволенні її заяви про зняття арешту у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Оскільки через накладений арешт на її кошти вона позбавлена можливості отримувати пенсію, яка є її єдиним джерелом існування, просила скаргу задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2024 року скаргу задоволено.
Визнано неправомірними та скасовано постанови головного державного виконавця Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ашумова Таіра від 22 грудня 2022 року та від 13 червня 2023 року про накладання арешту коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Зобов'язано уповноважених осіб Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомити належним чином АТ «Ощадбанк» про скасування постанов про накладання арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Суд першої інстанції, задовольняючи скаргу, виходив із того, що рахунок заявниці є таким, на який заборонено законом накладення арешту.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ПАТ АБ «Укргазбанк» ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2024 року скасовано, у задоволенні скарги відмовлено.
Встановивши, що державний виконавець, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», наклав арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на її відкритих рахунках у межах суми звернення стягнення, зокрема наклав арешт із зазначенням меж суми стягнення та саме на грошові кошти, а не на рахунки заявника, дійшов висновку про те, державний виконавець діяв у межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
08 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фесенко А. Л. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального та порушення судом норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні скарги.
Доводи інших учасників справи
Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм процесуального права, є законним та обґрунтованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 175/17354/24 за скаргою ОСОБА_1 , стягувач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк», заінтересована особа - начальник Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марія Миронова, на дії державного виконавця Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Матеріали справи № 175/17354/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року справу № 175/17354/24 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що 16 грудня 2010 року Краматорський міський суд Донецької області ухвалив рішення у справі № 2-5723/2010 та стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк», заборгованість за кредитним договором від 20 червня 2008 року у розмірі 42 900,29 дол. США, пеню 26 299,45 грн, судовий збір у сумі 1 700,00 грн та витрати зі сплати інформаційно технічного забезпечення у сумі 120,00 грн.
27 листопада 2012 року Краматорський міський суд видав стягувачу виконавчий лист № 2-5723/2010, з яким останній звернувся до Краматорського ДВС та на підставі якого було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2 відносно боржника ОСОБА_1
22 грудня 2022 року державний виконавець Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Ашумов Таір, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», наклав арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на її відкритих рахунках. 13 червня 2023 року державний виконавець наклав арешт на кошти боржника ОСОБА_1 повторно.
23 листопада 2023 року державний виконавець повернув виконавчий лист від 16 грудня 2010 року стягувачу ПАТ АБ «Укргазбанк» на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
27 лютого 2024 року на підставі заяви стягувача державний виконавець Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повторно відкрив виконавче провадження № НОМЕР_3 за виконавчим листом від 16 грудня 2010 року №2-5723.
13 серпня 2024 року начальник Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувала постанову про відкриття виконавчого провадження від 27 лютого 2024 року № НОМЕР_3.
21 жовтня 2024 року начальник Донецького відділу ДВС Миронова М. надала письмову відповідь про відсутність підстав для зняття арешту у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, посилаючись на статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження оскарженого судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Права та обов'язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що «арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і є сукупністю заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з'ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей зазначити про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним. Стаття 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. Водночас на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не поширюється. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок. Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».
Зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною, встановленою законом.
У справі, яка переглядається, встановлено, що 22 грудня 2022 року державний виконавець Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Ашумов Таір, керуючись статтею 56 ЗУ «Про виконавче провадження», наклав арешт на кошти боржника ОСОБА_1 , що містяться на її відкритих рахунках. 13 червня 2023 року державний виконавець наклав арешт на кошти боржника ОСОБА_1 повторно.
10 жовтня 2024 року в.о. керуючого ТВБВ № 10023/0349 АТ «Ощадбанк» надала довідку ОСОБА_1 про те, що не може видати їй пенсію з рахунку № НОМЕР_1 «Пенсійний «Арсенал» «Мігрант», з огляду на наявність діючого виконавчого провадження № НОМЕР_2
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 звернулась до Донецького відділу ДВС з заявою про зняття арешту з коштів на рахунку, призначеному для зарахування на нього пенсії.
21 жовтня 2024 року начальник Донецького відділу ДВС надала письмову відповідь про відсутність підстав для зняття арешту у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, посилаючись на статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Між тим, залишення арешту на кошти, які складають пенсію боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання боржником пенсії, яка є її єдиним джерелом існування.
З урахуванням наведеного, визнаючи неправомірною та скасовуючи постанову головного державного виконавця Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ашумова Таіра від 22 грудня 2022 року про накладання арешту коштів боржника, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рахунок заявниці є таким, на який заборонено законом накладення арешту.
26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
На підставі Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року, пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у новій редакції, зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Отже, на цей час тимчасове обмеження щодо звернення стягнення стосується виключно пенсії та стипендії, тоді як в попередній редакції Закону обмеження стосувалося також заробітної плати та інших доходів боржника.
Така редакція Закону України «Про виконавче провадження» була чинна на час винесення державним виконавцем постанови від 13 червня 2023 року про накладання арешту на кошти боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки при розгляді її заяви про зняття арешту з коштів на рахунку, призначеному для зарахування на нього пенсії, державний виконавець діяв не у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи, встановленим відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, апеляційний суд виходив із недоведеності ОСОБА_1 того, що зазначений нею рахунок (№ НОМЕР_1 ) має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, які знаходилися на ньому, заборонено законом, про що вона повідомила виконавця.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що державний виконавець діяв у межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», пославшись, зокрема на те, що АТ «Ощадбанк» не зверталось до державного виконавця з повідомленнями про спеціальний режим використання рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1, та неможливість накладення арешту й звернення стягнення на розміщені на них кошти. Також ОСОБА_1 не надала доказів про те, що рахунки на її ім'я, на які накладено арешт, є рахунками зі спеціальним режимом використання. Відсутні й докази того, що вона надавала виконавцю відповідні документи з цього приводу.
Проте неповідомлення банківською установою виконавця про наявність заборон чи перешкод у накладенні відповідного арешту, не спростовують передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язку виконавця скасувати арешт після отримання ним, зокрема і від боржника, документального підтвердження, що відповідний рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Крім того, наявна у матеріалах справи письмова відповідь начальника Донецького відділу ДВС від 21 жовтня 2024 року про відсутність підстав для зняття арешту свідчить про те, що ОСОБА_1 зверталась до державного виконавця з заявою про зняття арешту з коштів на рахунку, призначеного для зарахування на нього пенсії.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця та помилково скасував законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції. Тому оскаржувану постанову апеляційного суду належить скасувати та залишити силі ухвалу суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку про те, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Фесенком Анатолієм Леонідовичем, задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2025 року скасувати та залишити в силі ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2024 року.?
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов