Справа № 191/2259/25
Провадження № 2/191/1024/25
13 жовтня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Форощука О.В.
за участю секретаря - Рибак М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Синельникове Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до Синельниківської міської ради Дніпропетровської області про визнання прав забудовника на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,-
Позивач ОСОБА_1 інтересах якого діє представник ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання прав забудовника на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що позивач є спадкоємцем за заповітом посвідченим державним нотаріусом Другої синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 13.03.2014 року за реєстровим № 2-1019, на все майно належне його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 04.11.2016 року Синельниківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис про смерть № 361.
Звернувшись до Першої синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області для оформлення спадщини, позивачем було отримано: свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23.10.2020 року, зареєстрованого у реєстрі за №401, за яким позивач в порядку спадкування за заповітом отримав після смерті своєї матері у спадщину земельну ділянку кадастровий номер 1220784400:01:004:0017, що має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 29.04.2025 року, зареєстрованого у реєстрі за №245, за яким позивач в порядку спадкування за заповітом отримав після смерті своєї матерів земельну ділянку кадастровий номер 1213000000:01:364:0003, що має цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, далі за текстом - земельна ділянка.
Крім того, за свого життя, ще у 1991 році спадкодавець на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці кадастровий номер 1213000000:01:364:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , побудувала житловий будинок загальною площею 76,5 кв. м, житловою 28.1 кв.м (А1-1) з господарськими будівлями та спорудами (прибудови а 2 та а 3, Г- гараж, Д-вбиральня, Л-літній душ, № 1-3 огорожа). Будівництво фактично закінчено і експлуатується за своїм функціональним призначенням, що підтверджується технічним паспортом житлового будинку садибного типу виданого КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», та якому присвоєно реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:1386:0729:1865:6024, Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 24.10.2024 року та довідкою КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 05.11.2024 року за № 806.
Проте спадкодавець за свого життя не встигла оформити право власності на житловий будинок, прийняти цей будинок до експлуатації та зареєструвати право власності на нього.
У зв'язку з відсутністю реєстрації права власності за спадкодавцем на побудований нею житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, нотаріус усно повідомила позивачу, що відсутність реєстрації права власності спадкодавця на житловий будинок унеможливлює для позивача, як спадкоємця отримання свідоцтва про право на спадщину на цей житловий будинок, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
На підставі вищевикладеного у позивача виникає право забудовника на об'єкт незавершеного будівництва збудованого у 1991 році за життя спадкодавця, але не прийнятого до експлуатації житлового будинку з господарськими спорудами, державна реєстрація права власності на який не здійснена, на яке він мав право, та що способом захисту цього права є визнання за позивачем цього права у порядку спадкування за заповітом.
Просить суд, визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право забудовника на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
До початку судового засідання представник позивача Лисенко В.В. надав суду заяву в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач до початку судового засідання надав заяву в якій просив справу розглянути без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 04.11.2016 року Синельниківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис про смерть № 361.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавці ОСОБА_3 , який після її смерті прийняв спадщину в порядку спадкування за заповітом, звернувшись до Першої синельниківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області для її оформлення.
Позивачем ОСОБА_1 було отримано: свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23.10.2020 року, зареєстрованого у реєстрі за №401, за яким останній в порядку спадкування за заповітом отримав після смерті своєї матері у спадщину земельну ділянку кадастровий номер 1220784400:01:004:0017, що має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 29.04.2025 року, зареєстрованого у реєстрі за №245, за яким позивач в порядку спадкування за заповітом отримав після смерті своєї матерів земельну ділянку кадастровий номер 1213000000:01:364:0003, що має цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель - землі житлової та громадської забудови, далі за текстом - земельна ділянка.
На належній ОСОБА_3 на праві приватної власності земельній ділянці кадастровий номер 1213000000:01:364:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , остання побудувала житловий будинок загальною площею 76,5 кв. м, житловою 28.1 кв.м (А1-1) з господарськими будівлями та спорудами (прибудови а 2 та а 3, Г- гараж, Д-вбиральня, Л-літній душ, № 1-3 огорожа), який експлуатується за своїм функціональним призначенням.
У зв'язку з тим, що право власності на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за спадкодавцем ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстровано та побудований будинок не введено в експлуатацію, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Належність спадкодавцю житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку отриману на запит від 12.05.2025, технічним паспортом житлового будинку садибного типу виданого КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», та якому присвоєно реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності ТІ01:1386:0729:1865:6024, Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 24.10.2024 року та довідкою КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 05.11.2024 року за № 806.
З поданих позивачем документів, випливає, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 не оформила і не зареєструвала права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а тому за відсутності правовстановлюючого документа на спадкове майно, спадкоємцю за заповітом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в той час як стаття 16 ЦК України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів, серед інших, є визнання права.
Пункт 1 ч.2 ст. 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Право громадян на власність, як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства, закріплено в Конституції України, стаття 41 якої передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Частиною 1 статті 178 ЦК України передбачено, що об'єкти цивільних прав (тобто і майнові права) можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до положень ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до абз. 3 ч.2 ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до положень ч.3 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно з ч. 3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових правна нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно ч.1 п.11 ст.346 ЦК України право власності припиняється в разі смерті.
Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися після його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини, а виходячи з пункту 23 вказаної постанови в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з інформаційним листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН A3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23.03.1999 року № 12/5-126.
ВССУ у листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» дійшов висновку, що якщо будівництво відбулося на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, але після закінчення будівництва житловий будинок не було здано в експлуатацію, до спадкоємців переходить право забудовників на оформлення зазначеного жилого будинку та господарських будівель і споруд у встановленому законом порядку, а сам житловий будинок слід вважати до здачі його в експлуатацію незавершеним будівництвом.
У листі Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів у разі смерті власника нерухомого майна» визначено, що оскільки на нерухоме майно не було оформлено право власності, то таке право в разі відсутності правовстановлюючих документів вирішується в судовому порядку.
Таким чином, будівництво спірного житлового будинку спадкодавцем здійснено на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, однак він не зданий в експлуатацію, тому на підставі викладеного, до спадкоємців переходить право забудовника на оформлення зазначеного будинку у встановленому законом порядку, а будинок, до здачі його в експлуатацію, слід вважати незавершеним будівництвом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вказані обставини, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, повністю підтверджені документально, а також не порушують права та інтереси інших осіб, тому позовні вимоги підлягаю задоволенню в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 16, 177-178, 328, 331, 346, 392, 1216-1218, 1220, 1223 ЦК України, ст. ст. 4, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право забудовника на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з правом реєстрації права власності на вказаний житловий будинок в установленому законом порядку.
На рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Форощук