Справа № 191/409/24
Провадження № 2/191/700/24
Іменем України
02 жовтня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - Порошиної О.О.
за участю секретаря - Набокової А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області про зняття арешту з нерухомого майна, -
Позивач звернулася до суду із вищезазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що була дружиною ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Чоловіку, на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2006 року завірений Другою Синельниківською нотаріальною конторою, належить будинок АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка, вона звернулася до Другої державної нотаріальної контори з заявою про вступ до спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено, на підставі того, що на будинок, який належав померлому накладений арешт. Звернувшись до Виконавчої служби, для зняття арешту зі спадкового майна, їй листом №7227 від 15.01.2024 року повідомлено, що арешт було накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення на його відчуження виданий 27.11.2014 року, виданої державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Синельниківського міськрайонного управління юстиції Банк А.А. відповідно до заборгованості по аліментам, згідно рішення Самарського районного суду, виконавчий лист № 2-1451/09 від 25.03.2011 року. Більш детальну інформацію їй не надали, у зв'язку з тим, що матеріали виконавчого провадження в період з 2014-2020 роки було знищено. Наявний в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №8007436 від 10.12.2014 року про арешт майна померлого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , обмежує її у реалізації права на спадщину і це право підлягає безумовному захисту.
Враховуючи вищевикладені обставини, просить суд скасувати арешт на нерухоме майно, а саме на будинок АДРЕСА_1 , який зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №8007436 від 10.12.2014 року. Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №8007436 від 10.12.2014 року про заборону відчуження будинку АДРЕСА_1 .
Представник позивача ОСОБА_4 до початку проведення судового засідання надав суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі, не заперечує проти заочного рішення по справі.
Представник відповідача, у судове засідання не з'явився з невідомої суду причини.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, надавши їм належнуоцінку, встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 була дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 від 07.07.2006.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 .
Позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , оскільки на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому накладений арешт.
Після смерті ОСОБА_2 26.06.2018 р. нотаріусом Другої синельниківської державної нотаріальної контори заведена спадкова справа №206/2018, відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину відсутні.
На підставі договору купівлі-продажу жилого будинку 23.11.2006 року, ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Як вбачається з Інформації з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №187758086 від 06.11.2019 р., наявне обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8007436, зареєстровано: 10.12.2014 реєстратором: Синельниківське міськрайонне управління юстиції Дніпропетровської області, підстава обтяження: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17857026 від 10.12.2014 р., опис предмета обтяження: житловий будинок, адреса: АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2
02.06.2025 року отримано відповідь з Синельниківського відділу Державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області, з якої вбачається, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, АСВП (спецрозділ) на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №37833899 з примусового виконання виконавчого листа №2-1451/09 від 25.03.2011 року виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення аліментів з ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Дане виконавче провадження, керуючись п.6 ч.1 ст. 49 закінчене у зв'язку із закінченням передбаченого законом строку для даного виду стягнення (повноліття дитини). Матеріали виконавчих проваджень періоду по 2019 р. знищені відповідно до п.2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1829/5, зареєстрованого МЮУ 08.06.2017 року за №699/30567 у зв'язку із закінченням передбаченого законодавством терміну його зберігання, на підставі розпорядчого документу керівника відділу ДВС.
Фактично позивач не має можливості успадкувати майно після смерті чоловіка через накладений на нього арешт у виконавчому проваджені.
За змістом ст. ст.1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
З аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»підлягає примусовому виконанню.
Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини встановлені ч. 4ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 5ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до висновку Верховного Суду України від 15 березня 2013 року у справі №6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Згідно зі ст. 59 зазначеного Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено арешт.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
За змістом ч. 1ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Отже, наявність накладеного обтяження порушує права позивача на вступ у спадщину, що дає підстави для задоволення позову щодо скасування арешту, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, ст. ст.16, 317, 319, 321 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 81, 206, 263-265, 274-279, 280, 281 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати арешт на нерухоме майно, а саме на будинок АДРЕСА_1 , який зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №8007436 від 10.12.2014 року.
Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис за №8007436 від 10.12.2014 року про заборону відчуження будинку АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. О. Порошина