16 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 754/8626/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/14963/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року, постановлену під головуванням судді Скрипки О.І., у справі за скаргою ОСОБА_1 , боржник: Деснянський відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ), суб'єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на дії/бездіяльність органу примусового виконання,-
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання.
Свої вимоги заявник мотивує тим, що ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 30.09.2024 року у справі №754/11650/24 задоволено її скаргу на бездіяльність державного виконавця та зобов'язано начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення, шляхом скасування арешту майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Відділом державної виконавчої служби у Ватутінському районі № 6-114/8 від 03.08.2001 року (реєстраційний номер обтяження 1356835). Ухвала набрала законної сили 30.12.2024 року.
Вищевказану ухвалу суду із заявою про примусове виконання рішення та іншими документами 24.04.2025 року було надіслано засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та 28.04.2025 року одержано уповноваженою особою Відділу.
05.05.2025 року на її адресу надійшло повідомлення від 30.04.2025 року головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коломієць І.М. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, згідно п. 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись з цим повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу, 14.05.2025 року в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» її представником начальнику Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслано скаргу на дії головного державного виконавця Відділу, яка отримано 19.05.2025 року.
До скарги було долучено виконавчий документ - належним чином завірені судом (підписано уповноваженою особою та скріплено печаткою) копії ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 30.09.2024 року та ухвала Київського апеляційного суду від 10.12.2024 року, а також, ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 13.05.2025 року.
Однак, 30.05.2025 року на адресу представника скаржника надійшло повідомлення від 28.05.2025 року за електронним підписом заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ю. Бучацького, з якого слідує про відмову в задоволенні скарги.
Заявник стверджує, що в діях посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) є ознаки умисного невиконання ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 30.09.2024 року у справі №754/11650/24, що набрало законної сили ще 30.12.2024 року, а повернення виконавчого документу є незаконним і має ознаки надмірного формалізму.
При цьому заявник звертає увагу на те, що відповідно до резолютивної частини ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 30.09.2024 по справі №754/11650/24 у начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві є конституційний обов'язок та зобов'язання щодо виконання судового рішення, законодавством України, у тому числі Законом України «Про виконавче провадження» передбачений повний та чіткій алгоритм дій щодо не порушення її прав, а тому ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 13.05.2025 року було відмовлено в задоволенні заяви про роз'яснення ухвали суду від 30.09.2024 року.
Отже, виконавчий документ відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні підстави для повернення державним виконавцем документу без прийняття до виконання, а такі дії державного виконавця є неправомірними.
Відтак, заявник вважає, що посадові особи Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинили неправомірні дії та прийняли неправомірні рішення щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Посилаючись на викладені обставини, та з урахування уточненої заяви, заявник просила:
- визнати неправомірними дії та рішення головного державного виконавця Коломієць І.М. та начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бучацького Ю.О. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 30.09.2024 у справі №754/11650/24, що набрала законної сили 30.12.2024 року;
- скасувати повідомлення головного державного виконавця Коломієць І.М. від 30.04.2025 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу - ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 30.09.2024 року у справі №754/11650/24 та повідомлення начальника Відділу Бучацького Ю.О. від 28.05.2025 року про розгляд скарги та повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу;
- зобов'язати начальника Відділу Бучацького Ю.О. прийняти до виконання і відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого документу - ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 30.09.2024 року у справі №754/11650/24, якою зобов'язано начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення, шляхом скасування арешту майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , накладеного Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Відділом державної виконавчої служби у Ватутінському районі № 6-114/8 від 03.08.2001 (реєстраційний номер обтяження 1356835).
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії та рішення посадових осіб Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 30.09.2024 року у справі №754/11650/24, що набрала законної сили 30.12.2024 року.
Скасовано повідомлення від 30.04.2025 року про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу - ухвали Деснянського районного суду м.Києва від 30.09.2024 року у справі №754/11650/24 та повідомлення від 28.05.2025 року за результатами розгляду скарги.
Зобов'язано уповноважену особу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повторно розглянути заяву представника стягувача Сторожук С.С. про примусове виконання рішення та вирішити питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» по примусовому виконанню виконавчого документу - ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 30.09.2024 року у справі №754/11650/24, якою зобов'язано начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути порушення, шляхом скасування арешту майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , накладеного Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Відділом державної виконавчої служби у Ватутінському районі № 6-114/8 від 03.08.2001 (реєстраційний номер обтяження 1356835).
В іншій частині вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Деснянський відділдержавної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернувся з апеляційною скаргою. в якій просить скасувати ухвалу суду та скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції формально поставився до розгляду справи, не з'ясував всі фактичні обставини справи та помилково постановив оскаржувану ухвалу. Зауважував, що виконавчий документ було правомірно повернено заявниці на підставі п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - Строжук С.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та зводяться до формальної незгоди з оскаржуваною ухвалою.
В судове засідання представник Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з'явився, про час та місце розгляду справи відділ виконавчої служби був повідомлений належно, тому колегія суддів враховуючи ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала можливим розглянути справу у відсутності його представника.
ОСОБА_1 та її представник - адвокат Сторожук С.С. в судове засідання не з'явилася, надіслала клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 30.09.2024 року у справі № 754/11650/24 задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов'язано начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) усунути порушення, шляхом скасування арешту майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , накладеного Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої Відділом державної виконавчої служби у Ватутінському районі № 6-114/8 від 03.08.2001 (реєстраційний номер обтяження 1356835).
24.04.2025 року представником стягувача Сторожук С.С. до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м.Київ) подано заяву про примусове виконання вказаної ухвали.
30.04.2025 року головним державним виконавцем Коломієць І. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відповідно до п.10 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження».
14.05.2025 року представник стягувача Сторожук С.С. звернулась до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м.Київ) Бучацького Ю. зі скаргою на дії головного державного виконавця щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, на яку 30.05.2025 року надано відповідь, ідентичну за змістом тексту оскаржуваного повідомлення, в якому також роз'яснено про можливість оскарження дій державного виконавця до суду.
Скаржник зазначає, що головним державним виконавцем неправомірно винесено повідомлення від 30.04.2025 року, оскільки, подана на виконання ухвала суду відповідала вимогам закону та була оформлена у встановленому законом порядку, подана до виконання за підвідомчістю, а відтак дії посадових осіб суб'єкта оскарження є неправомірними, а зазначені повідомлення підлягають скасуванню.
Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що повернення виконавчого документу згідно п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» є необґрунтованим та передчасним, оскільки згідно оскаржуваного повідомлення вбачається, що виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», тобто виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю, однак, у повідомленні із посиланням на приписи ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу зазначено наступне: «Додатково повідомляємо, що для прийняття відповідного рішення щодо виконання вищезазначеної ухвали № 754/11650/24 від 30.09.2024 року потрібно надати належним чином завірену копію ухвали». Проте, яким саме вимогам ч.1 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» вищевказана ухвала не відповідає - у повідомленні не зазначено. За відсутності у повідомленні обґрунтування щодо належного/неналежного завірення копії ухвали суду його не можна вважати законним та обґрунтованим. Крім того, невідповідність виконавчого документу вимогам статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» є самостійною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 5 зазначеного Закону, визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України, передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно частини 3 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ може бути видано у формі електронного документа, на який накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Як визначено ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.
Згідно оскаржуваного повідомлення від 30.04.2025 року, виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання відповідно до п.10 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У повідомленні із посиланням на приписи ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу зазначено наступне: «Додатково повідомляємо, що для прийняття відповідного рішення щодо виконання вищезазначеної ухвали № 754/11650/24 від 30.09.2024 року потрібно надати належним чином завірену копію ухвали».
Проте, яким саме вимогам ч.1 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» вищевказана ухвала не відповідає - у повідомленні не зазначено.
За відсутності у повідомленні обґрунтування щодо неналежного завірення копії ухвали суду його не можна вважати законним та обґрунтованим.
Крім того, невідповідність виконавчого документу вимогам статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження» є самостійною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття, а саме згідно п.6 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження».
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що в даному випадку повернення виконавчого документу згідно п.10 ч.4 ст.4 ЗУ «Про виконавче провадження» є необґрунтованим та передчасним. Це ж стосується і повідомлення від 28.05.2025 року за результатами розгляду скарги, в зв'язку із чим вказані повідомлення підлягають скасуванню, а дії та рішення посадових осіб суб'єкта оскарження щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття мають бути визнані неправомірними.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції формально поставився до розгляду справи, не з'ясував всі фактичні обставини справи та помилково постановив оскаржувану ухвалу, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив ухвалу, що відповідає вимогам закону.
Інших доводів щодо незаконності ухвали суду апеляційна скарга не містить.
У даній справі, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого судового рішення та фактично зводиться до спонукання суду до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 21 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: