16 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 2-3600/12
апеляційне провадження № 22-ц/824/14672/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка Миколи Олександровича на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Григоренко І.В., у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка Миколи Олександровича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фанс»,-
У травні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Овчаренко М.О. звернувся до суду з поданням, в якому просить звернути стягнення на земельну ділянку за кадастровим номером 3221286400:04:006:0147 площею 0,100 га, яка знаходиться за адресою Київська обл., Броварський район, Погребська сільська рада та належить ОСОБА_1 , але право власності на яку не зареєстровано за боржником в установленому законом порядку.
В обґрунтування подання приватний виконавець Овчаренко М.О. зазначає, що на виконанні знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3600/12 виданого 10 липня 2014 року Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором №28.4/АА-323.06.2 від 31 серпня 2006 року в розмірі 11 927 доларів США 14 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом складає 95 333 грн 87 коп., з яких: 9 383,77 доларів США- сума заборгованості за кредитом, 2 543,37 доларів США- сума заборгованості за процентами та 58 866 грн 10 коп., з яких: 52 776 грн 50 коп. - сума пені, 6 089 грн 60 коп. - 3% річних від суми простроченої заборгованості та відшкодування судового збору 1 542 грн 00 коп.
Боржником за зазначеним виконавчим провадженням є ОСОБА_1 .
Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:04:006:0147 площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою Київська обл., Броварський район, Погребська сільська рада належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 .
Разом з цим, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3221286400:04:006:0147 за ОСОБА_1 відсутній. Відсутній також і запис щодо прав власності на нерухоме майно за кадастровим номером земельної ділянки.
Оскільки у виконавчому провадженні встановлено відсутність у боржника коштів та інших цінностей, чи будь-якого рухомого майна, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, а згідно черговості звернення стягнення, наступним майном для звернення стягнення є окрема від будинку земельна ділянка, тобто земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:04:006:0147.
З огляду на наведене, приватний виконавець Овчаренко М.О. просив задовольнити його подання.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка М.О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку - відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, приватний виконавець Овчаренко М.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким подання задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.Зазначає, що до подання дійсно додано відповідь пенсійного фонду України відповідно до якої останнє місце роботи боржника було ще в лютому 2022 року. Але станом на 2025 рік інформація про наявне актуальне місце роботи боржника відсутнє.
Вказує, що оскільки у боржника наявне майно, на яке можливо звернути стягнення, а сума до стягнення перевищує пять мінімальних розмірів заробітної плати, то навіть при наявності доходу боржника звертати стягнення на нього не дозволяє діюче законодавство.
Зауважує, що відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанціїх унеможливив примусове виконання рішення суду відповідно до черговості звернення стягнення на майно боржника.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання приватний виконавець Овчаренко М.О. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належно, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, про причини неявки суду не повідомили, тому колегія суддів враховуючи ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала можливим провести розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овчаренка М.О. знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3600/12 виданого 10.07.2014 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» ( код ЄДРПОУ 14349442, МФО 321712) заборгованість за кредитним договором №28.4/АА-323.06.2 від 31.08.2006 року в розмірі 11 927 доларів США 14 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом складає 95 333 грн 87 коп., з яких: 9 383,77 доларів США- сума заборгованості за кредитом, 2543,37 доларів США- сума заборгованості за процентами та 58 866 грн 10 коп., з яких: 52 776 грн 50 коп. - сума пені, 6 089 грн 60 коп. - 3% річних від суми простроченої заборгованості та відшкодування судового збору 1542 грн 00 коп.
Боржником за зазначеним виконавчим провадженням є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді № 8-10-0.222-11602/2-23 від 06.12.2023 року ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області за боржником зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:04:006:0147. На додатковий запит виконавця, листом № 8-10-0.222-437/2-24 від 17.01.2024 року ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області повідомило другого примірнику державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286400:04:006:0147 в архіві не виявлено. Крім цього також не виявлені документація із землеустрою на зазначену земельну ділянку.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 3221286400:04:006:0147 площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою Київська обл., Броварський район, Погребська сільська рада належить на праві власності боржнику - ОСОБА_1 .
Разом з цим, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3221286400:04:006:0147 за ОСОБА_1 відсутній. Відсутній також і запис щодо прав власності на нерухоме майно за кадастровим номером земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що до подання приватного виконавця додано відомості щодо наявності у боржника, які отримують пенсії та працюють за трудовим чи цивільно правовим договорами станом на 01.12.2023 року. З поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника приватний виконавець звернувся до суду 13.05.2025 року. Доказів, які підтверджують те, що на момент звернення з вказаним поданням до суду боржник не отримує доходу Приватний виконавець Овчаренко М.О. не надано.Таким чином, до вчинення приватним виконавцем всіх можливих дій спрямованих на виконання рішення суду, звернення державного виконавця до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, яке є крайнім заходом, суд вважає передчасним, а тому відповідне подання до задоволення не підлягає.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій реалізації права на доступ до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
За змістом частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна, виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірку, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстроване
в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що нею чітко визначена умова, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, - це відсутність державної реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване
в установленому законом порядку, вирішується судом в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано в установленому законом порядку.
Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20) та від 07 липня 2023 року у справі № 2-2727/11 (провадження № 61-8007св23).
При розгляді справ указаної категорії необхідно враховувати, що однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення. Немає сенсу в правосудді, якщо рішення судів не виконуються, а невиконання судових рішень є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційним судом встановлено, що боржник не має грошових коштів та іншого майна, на яке приватним виконавцем може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду.
Колегія суддів вважає, що приватний виконавець обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації права власності за боржником ОСОБА_1 на нерухоме майно, унеможливлює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже і виконання судового рішення.
Задоволення подання державного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, сприятиме належному виконанню рішення суду. У свою чергу боржник добровільно не виконував рішення суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19) зроблено висновок про те, що розгляд процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Правовідносини з виконання судових рішень є триваючими до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом.
Матеріали справи містять підтвердження, що приватним виконавцем вживалися визначені Законом України «Про виконавче провадження» заходи для виконання рішення суду, а саме: винесено постанову про арешт коштів боржника, постанову про решт майна боржника, здійснено запити про перевірку майнового стану боржника.
Із урахуванням встановлених у цій справі обставин, державним виконавцем було здійснено усі необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», для належного виконання судового рішення на цьому етапі, проте вжиті заходи примусового виконання рішення суду не призвели до задоволення вимог стягувача.
Під час проведення виконавчих дій приватним виконавцем було встановлено, що у боржника відсутні кошти на банківських рахунках чи інше майно, на яке можливо звернути стягнення для задоволення вимог стягувача у повному обсязі. В силу положень частини п'ятої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» боржник не запропонував види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу з метою виконання судового рішення про стягнення боргу.
Приватний виконавець Овчаренко М.О. обґрунтовано звернувся до суду з указаним поданням, оскільки відсутність державної реєстрації за боржником ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно утруднює подальшу примусову реалізацію цього майна, а отже, і виконання судового рішення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Суд першої інстанції не звернув належної уваги на це та неправильно застосував частину четверту статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частину десяту статті 440 ЦПК України, безпідставно відмовивши у задоволенні подання приватного виконавця Овчаренка М.О.
Враховуючи наведене колегія суддів, встановивши, що ОСОБА_1 не має грошових коштів та іншого майна, на яке може бути звернуто стягнення з метою виконання рішення суду, приходить до висновку про задоволення подання приватного виконавця щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року та ухвалення нового суду рішення про задоволення подання приватного виконавця.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргуприватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка Миколи Олександровича - задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овчаренка Миколи Олександровича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, боржник: ОСОБА_1 , стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фанс» - задовольнити.
Звернути стягнення на земельну ділянку за кадастровим номером 3221286400:04:006:0147 площею 0,100 га, яка знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, Богребська сільська рада та належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), але право власності на яку не зареєстровано за боржником в установленому законом порядку.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: