Провадження № 11-сс/803/1919/25 Справа № 202/7794/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
особи, щодо майна
якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року, про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024040000000220 від 24 квітня 2024 року, -
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024040000000220 від 24 квітня 2024 року та накладено арешт на транспортний засіб марки INFINITI QX70, д/н НОМЕР_1 , чорного кольору, vin- НОМЕР_2 , що належить підозрюваному ОСОБА_7 , шляхом заборони відчуження та розпорядження майном.
Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що з реєстраційної картки транспортних засобів встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_3 від 16.08.2024 року належить транспортний засіб INFINITI QХ70, д/н. НОМЕР_4 , чорного кольору, vin- НОМЕР_2 .
З огляду на те, що санкція інкримінованої ОСОБА_7 ч. 5 ст. 191 КК України передбачає обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, накладання арешту на вказаний автомобіль з метою її забезпечення є виправданим.
Вказує, що доводи сторони захисту про належність автомобіля ОСОБА_9 та його дружині на праві спільної сумісної власності не приймаються, оскільки стороною захисту не надано доказів на підтвердження даної обставини.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 08 вересня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою та порушує права співвласника майна, на яке накладено арешт.
Зазначає, що вищевказаний автотранспортний засіб INFINITI QX70, д/н НОМЕР_5 , є спільною сумісною власністю подружжя (ст.ст. 60, 61 СК України), оскільки придбаний ОСОБА_7 під час шлюбу з ОСОБА_10 , який було зареєстровано 26.10.2007, тобто то його частина належить ОСОБА_11 та накладення арешту на транспортний засіб в цілому позбавляє її права власності та можливості вільного розпорядження належним їй майном.
Вказує, що під час судового розгляду було повідомлено слідчому судді про ці обставини, втім при накладенні арешту вони враховані не були.
Заслухавши суддю-доповідача; ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які апеляційну скаргу підтримали, на її задоволенні наполягали з викладених у ній підстав; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
З наданих матеріалів вбачається, що у провадженні СВ ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №42024040000000220 від 24.04.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
11.08.2025 у порядку ст. ст. 276-278 КПК України оголошено про підозру ОСОБА_7 у службовому підробленні, тобто у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також у організації в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах та у службовому підробленні, тобто у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.
Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає покарання у вигляду позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
З реєстраційної картки транспортних засобів вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія та номер НОМЕР_3 від 16.08.2024 року належить транспортний засіб INFINITI QX70, д/н. НОМЕР_1 , чорного кольору, vin НОМЕР_2 .
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо необхідності накладання арешту на вказаний транспортний засіб з огляду на те, що останній є рухомим майном, належним підозрюваному ОСОБА_7 , якому у випадку доведення його винуватості в обсязі пред'явленого обвинувачення може бути призначене додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Доводи сторони захисту про те, що вказаний автомобіль є спільною власністю ОСОБА_7 та його дружини, не можуть бути прийняті, оскільки останній зареєстрований лише за підозрюваним, при цьому стороною захисту не надано доказів на підтвердження обставин та джерел його придбання.
Вважаючи себе співвласником вказаного автомобіля, ОСОБА_11 не позбавлена можливості вимагати у цивільно-правовому порядку визнання за нею права власності на відповідну його частину, у чому застосований оскарженою ухвалю слідчого судді арешт не перешкоджає, втім на даний час достатніх підстав для скасування цього арешту не вбачається.
Аналізуючи надані матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити достатність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів доходить висновку про те, що слідчий суддя обґрунтовано, з дотриманням вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України наклав арешт на майно з метою забезпечення можливої конфіскації, врахувавши при цьому наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді на підставі доводів апеляційної скарги.
Одночасно суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що застосовані слідчим суддею обмеження полягають у забороні лише відчуження та розпорядження арештованим майном, але не користування ним, а відтак вони не є надмірно обтяжливими.
Колегією суддів, при апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 08 вересня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024040000000220 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4