Справа № 462/3082/25 Головуючий у 1 інстанції: Пилип'юк Г. М.
Провадження № 22-ц/811/2005/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
17 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: представника ОСББ «Фамільний дворик» -
Школьної А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фамільний дворик» на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 26 травня 2025 року,-
у травні 2025 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фамільний дворик» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 26 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Ухвалу суду оскаржило Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фамільний дворик», в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Вказує, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про те, про справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вказаний спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Стверджує, що правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошових коштів за надані послуги. Зазначає, що вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарським, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема, правовідносини, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб'єктів. Вважає, що особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку, а відтак існують усі підстави для розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства. Просить ухвалу суду скасувати та зобов'язати суд першої інстанції відкрити провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСББ «Фамільний дворик» - Школьної А.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вказаний спір є найбільш наближеним до спорів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено особливості предметної та суб'єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, за змістом частини першої якої вони розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року по справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначено, що: «підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18) зазначено, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін. Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2022 року у справі № 757/57731/18 (провадження № 61-7359св22) вказано, що для встановлення наявності між сторонами господарських відносин у справах щодо виконання договорів про управління будинком, надання комунальних послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території необхідна сукупна наявність таких ознак: 1) укладення відповідного договору з юридичною особою та/або фізичною особою-підприємцем; 2) використання об'єкта нерухомості в підприємницькій діяльності.
Звертаючись з позовними вимогами у даній справі, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фамільний дворик» заборгованість за житлово - комунальні послуги за період з 30.04.2022 року по 31.03.2025 року в сумі 13 142.49 грн., три відсотки річних у розмірі 1 151.53 грн. та 4 869.53 грн. інфляційних втрат.
Обгруновуючи вимоги, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є співвласником будинку АДРЕСА_1 в якому створено Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фамільний дворик» та власником квартири АДРЕСА_2 , однак свого обов'язку зі своєчасної оплати за надані житлово-комунальні послуги не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Аналіз змісту позовних вимог свідчить, що такі заявлено про стягнення заборгованості за надані позивачемжитлово-комунальні послуги щодо утримання та обслуговування вищевказаного будинку відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», фізичній особі ОСОБА_1 .
Отже, як за суб'єктним складом, так і виходячи зі змісту спірних правовідносин, спір між сторонами не є спором двох суб'єктів господарювання, а отже підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Схожий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 591/3003/21 (провадження № 61-13964св23), від 12 грудня 2022 року у справі № 757/57731/18 (провадження № 61-7359св22).
Наведене у сукупності дає підстави для висновку про відсутність обставин, які б свідчили про господарську юрисдикцію даного спору, тому такий необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.
Отже, суд першої інстанції належним чином не визначив характеру спору, суб'єктного складу правовідносин, предмета та підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження з відповідних підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Фамільний дворик» - задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 26 травня 2025 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 17.10.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк