Справа № 465/1967/25 Головуючий у 1 інстанції: Кушнір Б.Б.
Провадження № 22-ц/811/1760/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
16 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» на заочне рішення Франківського районного суду м.Львова від 05 травня 2025 року, -
у березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 03.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103310378, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 18 747 грн. Вищезазначений кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер його мобільного телефону. Стверджує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладеним. Сторони договору узгодили між собою розмір кредиту, грошову одиницю, в якій її надано, строк та умови кредитування, а підтвердженням волі відповідача на укладення договору є заповнена та підписана позичальником анкета-заява на отримання кредиту. Зазначає, що кредитні кошти надано відповідачу шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 103310378 від 03 січня 2024 року в розмірі 61 818,08 грн., з яких 18747,00 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 41758,80 грн. - прострочена заборгованість за відсотками, 1312,29 грн. - прострочена заборгованість за комісією. Вказує, що набуло право вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором на підставі договору відступлення права вимоги № 107-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року. Після набуття права вимоги до відповідача надіслало йому письмову претензію про погашення кредитної заборгованості, однак така не виконана відповідачем.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором № 103310378 від 03 січня 2024 року в розмірі 61 818,09 грн.
Заочним рішення Франківського районного суду м.Львова від 05 травня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 103310378 від 03 січня 2024 року в розмірі 39 743,64 гривень та судові витрати у розмірі 1 557,39 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви, а всього разом 41 301,02 грн.
Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що оскільки кредитний договір №103310378 був укладений 03.01.2024 року, тобто після набранням чинності 24.12.2023 року внесеними змінами до Закону України «Про споживче кредитування», враховуючи поетапність введення нових положень Закону в період 24.12.2023 року по 22.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %. Зазначає, що ТОВ «Мілоан», враховуючи нові положення щодо встановлення відсоткових ставок за користування кредитними коштами у кредитному договорі встановив розмір відсоткових ставок: за пільговий період - 1.05%; за поточний період - 2.30%. Вважає підставними позовні вимоги, оскільки позивач просив не лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Стверджує, що позовні вимоги позивача заявлені в межах чинного законодавства та не порушують вимог Закону України «Про споживче кредитування». З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал», суд першої інстанції виходив з того, що максимальний розмір денної процентної ставки, у межах строку вказаного договору за період 03.01.2024 року до 17.04.2024 року включно не може перевищувати 1 %, що відповідає вимогам чинного законодавств, і оскільки ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов'язань за договором про споживчий кредит № 103310378 від 04.01.2024 року, не повернув отримані в кредит кошти, не сплатив проценти за користування кредитними коштами, у нього виникла заборгованість в розмірі 39 743,64 грн.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» із заявою на отримання кредиту № 103310378, в якій просив надати йому кредит для задоволення особистих потреб на суму 18747 грн. шляхом перерахування суми кредиту на його платіжну карту НОМЕР_1 строком на 105 днів, з яких 15 днів пільговий період та 90 днів поточний період, з денною процентною ставкою протягом пільгового періоду 1,05 %, протягом поточного періоду 2,30 %.
03 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103310378, за умовами якого кредитодавець на умовах визначених цим договором зобов'язується надати позичальникові грошові кошти у сумі визначеній в п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 договору, та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Пунктом 1.2. договору про споживчий кредит № 103310378 від 03 січня 2024 року передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 18 747.00 грн.
Відповідно до п. 1.3. договору про споживчий кредит № 103310378 від 03 січня 2024 року кредит надається загальним строком на 105 днів з 03 січня 2024 року, що складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 18 січня 2024 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 17 квітня 2024 року.
Пунктом 1.5.1 договору про споживчий кредит № 103310378 від 03 січня 2024 року передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 1312,29 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Відповідно до п. 1.5.2 договору про споживчий кредит № 103310378 від 03 січня 2024 року проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за процентною ставкою 1.05 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду нараховуються за процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору про споживчий кредит № 103310378 від 03 січня 2024 року).
Згідно з п. 2.1. договору про споживчий кредит № 103310378 від 03 січня 2024 року кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Платіжним дорученням № 79905993 від 03 січня 2024 року підтверджується, що ТзОВ «Мілоан» перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 кошти на виконання договору № 103310378 від 03 січня 2024 року.
26 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» укладено договір про відступлення права вимоги № 107-МЛ/Т, за умовами якого ТзОВ «Мілоан» передає (відступає) за плату ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» права вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначених у реєстрі боржників.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 107-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року, ТзОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» передано право вимоги за договором №103310378 від 03 січня 2024 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Крім того, на підтвердження переходу права вимоги позивач надав акт приймання-передачі реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги № 107-МЛ/Т від 26 квітня 2024 року та платіжну інструкція № 1402 від 26 квітня 2024 року на суму 1944279,09 грн.
Отже, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит-капітал» перейшло право вимоги до боржника за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №103310378 від 03 січня 2024 року.
04 лютого 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» звернулося до ОСОБА_1 з претензією, в якій вимагало протягом 3 днів погасити заборгованість за договором про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року в розмірі 61 818,09 грн.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року вбачається, що така становить 61 818,09 грн., що складається із: заборгованості за простроченим тілом в розмірі 18747.00 грн., заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 41758,80 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 1312,29 грн.
Згідно з вищезазначеним розрахунком заборгованості нарахування відсотків за користування кредитними коштами до 18 січня 2024 року здійснювалося за процентною ставкою, що становить 1,05 % в день від залишку неповерненої суми кредиту, а починаючи з 19 січня 2024 року - за процентною ставкою 2,30 % в день.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки договір про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року укладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак положення цього Закону застосовуються до договору про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.
З розрахунку заборгованості вбачається, що з 03 січня 2024 року до 18 січня 2024 року позичальнику нараховувалися проценти за користування кредитними коштами в розмірі 1,05 % в день від залишку неповерненої суми кредиту, а починаючи з 19 січня 2024 року і до 17 квітня 2024 року, тобто до закінчення строку дії договору про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року - в розмірі 2,30 %.
Аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, визначеною п.п. 1.5.2, 1.5.3. договору, що свідчить про правомірність їх нарахування.
Отже, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами складається із нарахованих відсотків за пільговою процентною ставкою в розмірі 1,05 % в день від залишку неповерненої суми кредиту протягом перших 15 днів користування кредитними коштами в сумі 2 952, 60грн. (18 747,00 грн. х 1,05 % х 15 днів = 2952,60 грн.) та відсотків, нарахованих за процентною ставкою 2,30 % в день від залишку неповернутої суми кредиту за період з 19 січня 2024 року до 17 квітня 2024 року в сумі 38 806, 20 грн. (18747 грн. х 2,3 % х 90 днів = 38 806,20 грн.).
Відтак, загальна сума заборгованості відповідача за відсотками за користування кредитними коштами за договором про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року становить 41 758,80 грн. (2952,60 грн. + 38 806,20 грн. = 41758,80 грн.).
При цьому, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується отримання відповідачем кредитних коштів за договором про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року в розмірі 18747.00 грн., однак Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» розрахувало заборгованість ОСОБА_1 включивши в цю суму заборгованості, крім тіла кредиту в розмірі 18 747.00 грн. та відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 41 758,80 грн., комісію за надання кредиту в розмірі 1312,29 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5,7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1312,29 грн., встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Оскільки положення договору про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1312,29 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 1312,29 грн., яка за своєю правової природою не є тілом кредиту, тому безпідставно включена позивачем до суми заборгованості відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року в розмірі 60 505,80 грн., з яких 18 747. 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 41 758,80 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 60 505,80 грн., що становить 97,88 % позовних вимог, то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 2 370,59 грн. судового збору за подання позову та 3 555,98 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал»- задовольнити частково.
Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2025 року в частині розміру заборгованості за договором про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року та судового збору - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №103310378 від 03 січня 2024 року в розмірі 60 505,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 2 370,59 грн. судового збору за подання позову.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» 3 555,98 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 16.10.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк