Справа № 461/3115/25 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/2013/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
15 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Підлужного В.І.
з участю: представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - Качмарик Б.І.,
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду м.Львова від 16 травня 2025 року, -
у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 21 січня 2025 року вона звернулась до відповідача з заявою про надання інформації та розрахунку, нарахованої за життя, але не виплаченої пенсії ОСОБА_3 , проте отримала відмову, оскільки нею не долучено документів, що засвідчують родинні відносини. На заяву позивачки Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області надіслало лист за №1300-5405-8/27713 від 24.02.2025 року із розрахунком на доплату пенсії, нарахованої за життя ОСОБА_3 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року у справі №380/1892/23, у якому зазначено, що сума до виплати ОСОБА_3 , за пенсійною справою № ХВ46782 становить 439 379 грн. 02 коп.
05 березня 2025 року вона звернулась до відповідача з заявою в якій просила відповідно до частини першої та другої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передати їй суму пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_3 , та залишилася ним недоотриманою у зв'язку з його смертю оскільки вона проживала тимчасово з батьком до дня його смерті. Листом Головного управління ПФУ у Львівській області за №1300-5405-8/35378 від 11.03.2025 року позивачку повідомлено, що відповідно до частини 1 статті 61 Закону-2262 передбачено, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право за цим Законом та членам їх сімей і залишились недоотриманими у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, коли вони належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені виплати виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Враховуючи викладене, для виплати недоотриманої пенсії підстав немає. Вважає відмову ГУ ПФУ у Львівській області порушенням її права на спадкування та такою, що суперечить нормам чинного законодавства.
З наведених підстав просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на її користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію у розмірі 439379, 02 гривень., яка була нарахована, але не виплачена її батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 16 травня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію у розмірі 439379, 02 гривень., яка була нарахована, але не виплачена її батькові ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3515, 03 грн.
Рішення суду оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року у справі №380/1892/23, в якому предметом розгляду було право ОСОБА_3 на перерахунок пенсії, носило зобов'язальний характер. Звертає увагу на те, що сам ОСОБА_3 до суду із позовом про стягнення недоплаченої суми пенсії, тим паче в розмірі 439 379, 02 грн. не звертався. Судового рішення з цього приводу не існує. Виплата коштів на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року у справі №380/1892/23 буде здійснена після надходження коштів з Державного бюджету. Вказує, що позивачка звернулась з заявою щодо отримання суми доплати на виконання рішення суду лише у січні 2025 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, причин пропуску строку нею не зазначено. Крім того, заява про виплату недоодержаної пенсії подана позивачкою з порушенням Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1.
Щодо стягнення коштів саме із Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, вказують, що кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Окрім того, стягнення з рахунків Пенсійного фонду призначених для виплати пенсій, конкретних сум може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб. Грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувати за судовим рішенням, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не знаходяться на його рахунках. Тому виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. Стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на рахунках, але призначених для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду, виконання покладених на нього функцій.
З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - Качмарик Б.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами безспірно підтверджується те, що батько позивачки, ОСОБА_3 , за життя не отримав донараховану йому на підставі судового рішення пенсію у розмірі 439379, 02 грн., а відтак донарахована, але не виплачена сума пенсія підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивачки, як спадкоємця за законом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 11 березня 1982 року.
Свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 , виданим 01 жовтня 2000 року відділом реєстрації актів громадського стану м. Броди Львівської області, підтверджується, що 01 жовтня 2000 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 одружились, прізвище дружини після одруження - ОСОБА_6 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № №380/1892/23 позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про перерахунок пенсії задоволено повністю.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у перерахунку та виплаті ОСОБА_3 пенсії з 01.01.2018 у розмірі 75% грошового забезпечення, а з 01.04.2019 відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.08.2021 №С/3965.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_3 відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановами Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 75% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з урахуванням у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії додаткових видів грошового забезпечення визначених у довідці від 26.08.2021 №С/3965 виданій ІНФОРМАЦІЯ_4 виходячи з відсоткового значення 75% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 судові витати у виді судового збору в сумі 2147 грн. 20 коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 судові витрати у виді витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. 00 коп.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 380/1892/23 повернуто скаржнику.
Отже, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 380/1892/23 набрало законної сили.
Згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №ХВ46782, проведеним Головним управлінням Пенсійного фонду України 12 вересня 2023 року на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № 380/1892/23, сума доплати, яка належить ОСОБА_3 за період з січня 2018 року до вересня 2023 року становить 439 379,02 грн.., зазначена сума була нарахована ОСОБА_3 , однак не була виплачена.
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Бродівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З витягу про реєстрацію спадкової справи в спадковому реєстрі №76829329 вбачається, що 01.05.2024 року приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Кривіцькою М.А. відкрито та зареєстровано спадкову справу № 70/2024, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29 серпня 2024 року приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Кривіцькою М.А. видано свідоцтва про право на спадщину за законом, якими посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_3 , а саме: 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 та гаража № НОМЕР_4 , що знаходиться: гаражне товариство № НОМЕР_5 м. Броди, є його дочка - ОСОБА_1 .
21 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області з заявою про надання інформації та розрахунку, нарахованої за життя, але не виплаченої пенсії ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У січні 2025 року на адресу позивачки надійшла відповідь з Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області за №1704-1843/Д-54/8-1300-25 від 24.01.2025 року про відмову, оскільки ОСОБА_1 не долучено документів, що засвідчують родинні відносини.
Крім того, на заяву позивачки Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області надіслало лист за №1300-5405-8/27713 від 24.02.2025 року із розрахунком на доплату пенсії, нарахованої за життя ОСОБА_3 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 року у справі №380/1892/23, у якому зазначено, що сума до виплати ОСОБА_3 , за пенсійною справою № ХВ46782 становить 439379,02 грн.
05.03.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою в якій просила передати їй відповідно до частини першої та другої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суму пенсії, що належала пенсіонерові ОСОБА_3 , пенсійна справа №ХВ 46782 і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_6 на суму 439 379,02 грн.
В березні 2025 року позивачці надійшов лист Головного управління ПФУ у Львівській області за №1300-5405-8/35378 від 11.03.2025 року, з якого вбачається, що відповідно до частини 1 статті 61 Закону-2262 передбачено, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право за цим Законом та членам їх сімей і залишились недоотриманими у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, коли вони належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені виплати виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Враховуючи викладене, для виплати недоотриманої пенсії підстав немає.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем права на спадкування за законом, а саме на недоотриману пенсію спадкодавця.
Як на підставу позовних вимог позивач покликається на наявність у неї, як спадкоємця першої черги за законом після смерті батька, права на спадкування недоотриманої ним суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно достатті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
Частинами першою та третьою статті 1268, частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.
У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Частина 5 ст. 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Таким чином, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного правам чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведене узгоджуєтьсяз правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження№ 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження№ 14-338цс18) та від 04 червня2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження№ 12-304гс18).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Зважаючи на те, що у позасудовий спосіб ОСОБА_1 не може захистити свої права, оскільки фактично отримала відмову про спадкування доплати пенсії після смерті батька, звернення останньої до суду є цілком обґрунтованим та логічним, а протилежні доводи у цьому контексті не заслуговують на увагу.
В свою чергу, у статті 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Як зазначалося вище, померлий ОСОБА_3 перебував на пенсійному забезпеченні, призначеному відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Згідно із статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Схожі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), які стосуються аналізу та тлумачення тлумачення статті 1227 ЦК України.
За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивачка має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на її користь в порядку спадкування за законом після смерті її батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотриману пенсію у розмірі 439 379, 02 грн.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено та набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов'язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Оскільки суми пенсії, що належали батьку позивачки залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 успадкувала такі відповідно до статті 1227 ЦК України, тому заявлені нею позовні вимоги про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективними в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі № №380/1892/23, яке ухвалене за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 , однак суми пенсії за результатами проведеного перерахунку в розмірі 439 379,02 грн., що йому належали, залишилися неодержаними у зв'язку з його смертю, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми недоотриманої пенсії відповідно до положень 1227 ЦК України, а тому такі підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на її користь.
Доводи апеляційної скарги про те, що сума пенсії, яка не була нарахована пенсіонеру, не може вважатися недоотриманою, тому не входить до складу спадщини, є необгрунтованими, оскільки сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, який не виконував у добровільному порядку судові рішення, що набрали законної сили, якими його було зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 .
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 16 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 15.10.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк