Справа № 459/338/24 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л. Ю.
Провадження № 22-ц/811/1945/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
16 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 травня 2025 року, -
у лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 03 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі ел джи мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3035446, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 18.12.2021 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених п.п.1.3-1.7 кредитного договору. 29 листопада .2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі ел джи мікрофінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення прав грошової вимоги №29/11-1 відповідно до умов якого останній набув права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №3035446 від 03 грудня 2021 року. 10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги №10-01/2023, у тому числі за кредитним договором №3035446 від 03 грудня 2021 року. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконала у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 54 351,57 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 30 000.00 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги - 23 805,00 грн., 3% річних - 66,57 грн. та інфляційних втрат - 480 грн.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №3035446 від 03 грудня 2021 року в розмірі 54351.57 грн., судовий збір у розмірі 3028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000 грн.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 06 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №3035446 від 03 грудня 2021 року в розмірі 30 000. 00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 1671.35 грн. сплаченого судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 3000.00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт вказує, що звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування коштами в загальному розмірі 23 805,00 грн., нараховані 3% річних в розмірі 66,57 грн, інфляційні втрати в розмірі 480, 00 грн, відповідно до умов договору позики та норм чинного законодавства, а не Умов отримання кредитів та інших послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі ел джи мікрофінанс». Зазначає, що пунктом 1.1. договору позики кредитодавець зобов'язався надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти на умовах та у порядку, встановлених цим договором. Підписуючи кредитний договір позичальник був належним чином ознайомлений з його умовами, погодився з ними, проте зобов'язань не виконував. З наведених підстав просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення прцентів, 3% річних та інфляційних втрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні кредитного договору позивач не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а відтак оскільки позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі тілом кредиту в розмірі 30 000.00 грн.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі ел джи мікрофінанс» та ОСОБА_1 та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3035446 відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти (плату за користування грошовими коштами) на умовах та у порядку, встановлених цим договором (п. 1.1. договору).
Відповідно до п.1.3 кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року розмір кредиту: 30 000,00 грн.
Кредит надається строком на 15 днів (основний строк, строк А) (п. 1.4 договору).
Термін (дата) повернення кредиту - 18.12.2021 (п. 1.5 договору).
Згідно з п. 1.6. кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року з 1-го по 15-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,2900%.
Згідно з п. 1.7. кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року сторони домовилися, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов'язань зі сплати процентів згідно п. 1.6. та повернення кредиту у визначений у п. 1.5. термін (після спливу строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів (пролонгований строк, Строк Б). Під час пролонгованого строку (Строку Б) позичальник сплачує проценти за користування кредитом в розмірі 2,00 % за кожен день пролонгованого строку (Строк Б).
Пунктом п. 1.8. кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року передбачено, що сторони домовилися, що основний строк надання кредиту (Строк А) може бути продовжений та змінена дата повернення кредиту (п. 1.5.) у разі виконання певних дій позичальником, а саме:
1.8.1. продовження основного строку надання кредиту протягом строку А здійснюється шляхом часткового погашення зобов'язань позичальника за договором, в сумі, не меншій, ніж 7 667,38 грн. Зазначене погашення може відбуватися декількома платежами, але протягом дії Строку А. У такому разі термін надання кредиту вважається подовженим на 15 днів на умовах, передбачених п. 1.6. договору, а вказана в п. 1.5. договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів.
1.8.2. продовження основного строку надання кредиту протягом строку Б здійснюється шляхом сплати позичальником платежу, передбаченого п. 1.8.1. договору, або суми нарахованих процентів протягом строку А та строку Б (якщо сума процентів на дату оплати перевищує розмір платежу згідно п. 1.8.1. договору). В такому разі основний строк надання кредиту (Строк А) вважається подовженим на 15 днів на умовах, передбачених п. 1.6. договору, а вказана в п. 1.5. договору дата повернення кредиту продовжується на відповідну кількість днів.
Згідно з п. 1.9. кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року умови п. 1.7. та 1.8. договору є домовленістю сторін про зміну умов договору на умовах відкладальної обставини відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.1.10 кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти (плату за користування кредитом), які нараховуються на фактичний залишок виданого кредиту.
Пунктом 1.12 кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року визначено строк дії договору: до повного виконання сторонамисвоїх зобов'язань але не більше 1 календарного року.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом видачі готівки з каси кредитодавця або шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника після підписання сторонами договору.
Згідно до п 2.3 кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року реквізити банківської картки позичальника для перерахування кредиту кредитодавцем: НОМЕР_1 .
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №3035446 від 03 грудня 2021 року вбачається, що станом на 10 січня 2023 року така становить 54351.57 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 30 000.00 грн, заборгованість за відсотками- 23805.00 грн., 3% річних за користування грошовими коштами - 66,57 грн., інфляційні збитки за користування грошовими коштами - 480 грн.
29 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі ел джи мікрофінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 29/11-1, відповідно до якого на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (додаток №1 до договору), укладеними між кредитором і боржниками.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 28 січня 2022 року до договору відступлення права вимоги № 29/11-1 від 29 листопада 2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3035446 від 03 грудня 2021 року в розмірі 53 805.00 грн.
10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених в додатках №1 та №3 до цього договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10 січня 2023 року до договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3035446 від 03 грудня 2021 року в розмірі 54 351,57.00 грн.
Враховуючи те, що за умовами кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року ОСОБА_1 отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала, відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заборгованість за тілом кредиту в розмірі 30 000.00 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр».
Пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги - 23 805,00 грн., 3% річних - 66,57 грн. та інфляційних втрат - 480 грн.
Умовами кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року передбачено, що кредит надається в розмірі 30 000. 00 грн. строком на 15 днів, зі сплатою процентів за кожен день строку користування кредитом у розмірі 1,2900%, термін повернення кредиту - 18 грудня 2021 року.
Крім того, умовами кредитного договору №3035446 від 03 грудня 2021 року сторони передбачили, що загальний строк надання кредиту може бути автоматично продовжений (пролонгований) у разі невиконання позичальником в повному обсязі зобов'язань зі сплати процентів згідно п. 1.6. та повернення кредиту у визначений у п. 1.5. термін (після спливу строку А). У такому разі строк надання кредиту автоматично пролонгується на строк 30 календарних днів (пролонгований строк, Строк Б). Під час пролонгованого строку (Строку Б) позичальник сплачує проценти за користування кредитом в розмірі 2,00 % за кожен день пролонгованого строку (Строк Б).
Отже, протягом перших 15 днів користування кредитними коштами кредитодавець мав право нараховувати проценти в розмірі 5 805.00 грн (30 000 грн х 1,2900% % х 15 днів = 5 805.00 грн).
Починаючи з 16 дня користування кредитними коштами і до закінчення строку дії кредитного договору, тобто по 45 день користування кредитними коштами кредитодавець мав право нараховувати проценти в розмірі 18 000.00 грн (30 000 грн х 2 % х 30 днів = 18000 грн).
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №3035446 від 03 грудня 2021 року, така становить 54 315,57 грн., з яких 30 000 грн. - заборгованість за основним боргом, 23805.00 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 03 грудня 2021 року по 17 січня 2022 року, 66,57 грн. - 3% річних та 480 грн. - інфляційні втрати.
Відтак, проценти за користування кредитними коштами нараховані в межах строку кредитного договору та за процентною ставкою, що передбачена його умовами, що свідчить про правомірність їх нарахування.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нараховані на підставі статті 625 ЦК України три проценти річних становлять 66,57 грн., та інфляційні втрати - 480 грн.
Разом з тим, відповідач, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також не надала свого розрахунку заборгованості, який би містив інший розмір заборгованості.
Колегія суддів враховує і те, що ні кредитний договір, ні окремі його умови відповідачкою не оспорювалися, недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є чинними і підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором №3035446 від 03 грудня 2021 року в розмірі 23 805.00 грн., а також 66,57 грн. - 3% річних та 480 грн. - інфляційних втрат.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» в повному обсязі, то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 3028 грн. судового збору за подання позову та 3633.60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» - задовольнити.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 травня 2025 року в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог - скасувати та ухвалити в цій частині постанову, якою позовні вимоги з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» про стягнення з ОСОБА_1 процентів за користування кредитними коштами, трьох відсотків річних та інфляційних втрат задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором №3035446 від 03 грудня 2021 року в розмірі 23 805.00 грн., трьох процентів річних в розмірі 66,57 грн. - 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 480 грн.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 травня 2025 року в частині розподілу судових витрат - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 3028 грн. судового збору за подання позову.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 3633.60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 16.10.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк