Справа № 456/1056/25 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/1998/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
15 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Підлужного В.І.
з участю: представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - Качмарик Б.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Галицького районного суду м.Львова від 15 травня 2025 року, -
у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Кутецька Вікторія Володимирівна, про визнання права власності на спадкове майно.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що вона є спадкоємцем усього спадкового майна після смерті батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 380/14101/22 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2021 №С/1774 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2021 №С/1774 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.
04.10.2024 року позивачка звернулась з заявою до ГУ ПФУ у Львівській області, у якій попросила виплатити їй, як спадкоємцю, суму недоотриманої пенсії в сумі 197 800,01 грн., однак листом ГУ ПФУ від 22.10.2024 року за № 24054-25700/Ш-52/8-1300/24 їй було відмовлено. Зазначає, що оскільки її батьку за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду, а вона, як спадкоємець за законом, в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, однак свідоцтва про право на спадщину за законом на вказану доплату до пенсії не отримала, то відповідно, вона набула право на її отримання в судовому порядку.
З наведених підстав просить:
визнати за нею право власності, в порядку спадкування за законом, на нараховану та недоотриману пенсію ОСОБА_2 , за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року, яка належала спадкодавцю, в сумі 197 800,01 гривень;
стягнути з Головного управління ПФУ у Львівській області на її користь нараховану та недоотриману пенсію за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року в сумі 197 800,01 грн., яка належала померлому спадкодавцю ОСОБА_2 .
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 15 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за законом, на нараховану та недоотриману пенсію ОСОБА_2 , за період з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року, яка належала спадкодавцю, в сумі 197800,01 гривень.
Стягнуто з Головного управління ПФУ у Львівській області на користь ОСОБА_1 нараховану та недоотриману пенсію за період з з 01 квітня 2019 року по 31 січня 2023 року в сумі 197800,01 грн., яка належала померлому спадкодавцю ОСОБА_2 .
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1582,4? грн.
Рішення суду оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 380/14101/22, в якому предметом розгляду було право ОСОБА_2 на перерахунок пенсії, носить зобов'язальний характер. Останньому на виконання вищевказаного рішення суду проведено відповідний перерахунок пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, в порядку встановленому законодавством. Сума доплати пенсії на виконання судового рішення становить 197 800,01 грн., однак ОСОБА_2 до суду із позовом про стягнення недоплаченої суми пенсії не звертався, судового рішення з цього приводу не існує.
Вказує, що відповідно до частини першої статті 61 Закону №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Вказаний закон визначає спеціальний правовий режим грошових коштів, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону-2262 зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Вказана норма закону є спеціальною щодо інших норм законодавства України і виключно нею регламентовано порядок виплати сум пенсії за вислугу років, які залишилися недоодержаними у зв'язку з смертю пенсіонера з числа військовослужбовців, членам його сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Така процедура не підлягає вирішенню в порядку заміни сторони у справі чи стягувача у виконавчому листі за рішенням суду, за яким пенсіонеру зараховано відповідні суми пенсійних виплат, та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Щодо стягнення коштів саме із Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, вказує, що кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Окрім того, стягнення з рахунків Пенсійного фонду призначених для виплати пенсій, конкретних сум може поставити під загрозу функціонування Пенсійного фонду та нанести шкоду необмеженій кількості осіб.
Грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувати за судовим рішенням, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, не знаходяться на його рахунках. Тому виконання судового рішення у повному обсязі можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. Стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на рахунках, але призначених для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду, виконання покладених на нього функцій.
З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Качмарика Б.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що належними та допустимими доказами безспірно підтверджується те, що батько позивача, ОСОБА_2 , за життя не отримав перераховану йому на підставі судового рішення пенсію у розмірі 197 800,01 грн., а відтак позивач, як спадкоємець, в порядку спадкування за заповітом, має право на отримання нарахованих, але не виплачених у повному обсязі сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя та такі підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 380/14101/22 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2021 №С/1774 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2021 №С/1774 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 992 грн 40 коп.
Вказане рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 380/14101/22 в апеляційному порядку не оскаржувалося, а відтак набрало законної сили.
Згідно з розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № ХВ 44440 за дорученням №Д ХВ44440/4, проведеним Головним управлінням Пенсійного фонду України на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, сума виплати (утримання), яка належить ОСОБА_2 за період з квітня 2019 року до січня 2023 року, становить 197 800,01 грн грн., зазначена сума була нарахована ОСОБА_2 , однак не була йому виплачена.
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З витягу про реєстрацію спадкової справи в спадковому реєстрі №7779966 вбачається, що за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Кутецькою В.В. 29.07.2024 року було відкрито та зареєстровано спадкову справу № № 145/2024, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З повідомлення від 20 лютого 2025 року за №57/02-14, виданого приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Кутецькою В.В. вбачається, що єдиним спадкоємцем за заповітом на майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його донька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з заявою, в якій просила виплатити їй, як спадкоємцю, недоотриману пенсію її батька, - ОСОБА_2 в розмірі 197 800,01 грн, однак зі змісту відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №24054-25700/Ш-52/8-1300/24 від 22.10.2024 року, встановлено, що наведені у заяві ОСОБА_1 від 04.10.2024 року вимоги задоволені не були, роз'яснено останній, що доплату, яка здійснена на виконання судового рішення можливо отримати за умови покладення судом зобов'язань в частині виплати пенсії, яка була нарахована спадкоємцю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував те, що відповідач фактично визнав наявність заборгованості перед позивачем, а також її розмір.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем права на спадкування за законом, а саме на недоотриману пенсію спадкодавця.
Як на підставу позовних вимог позивач покликається на наявність у неї, як спадкоємця після смерті батька, права на спадкування недоотриманої батьком суми пенсії.
Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ , яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від30 січня 2024 року усправі№420/8604/21.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомогу зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати».
Враховуючи те, що рішенням Львівського окружного адміністративного судувід 16 листопада 2022 року у справі № 380/14101/22 яке ухвалене за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2021 №С/1774 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум, однак суми пенсії за результатами проведеного перерахунку в розмірі 119 800,01 грн., що йому належали, залишилися неодержаними у зв'язку з його смертю, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю на день його смерті суми недоотриманої пенсії відповідно до положень 1227 ЦК України, а тому суд першої інстанції підставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .
З урахуванням вище встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач успадкувала належні спадкодавцю суми донарахованої пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент смерті.
Доводи апеляційної скарги про те, що сума пенсії, яка не була нарахована пенсіонеру, не може вважатися недоотриманою, тому не входить до складу спадщини, є необгрунтованими, оскільки сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоотриманими у зв'язку з його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя внаслідок неправомірних дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, який не виконував у добровільному порядку судові рішення, що набрали законної сили, якими його було зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 ..
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області -залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 15 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 15.10.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк