09 жовтня 2025 р. Справа № 120/6044/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Сала П.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Тлустої А.О.,
представника позивача Москаленко О.В.,
представника відповідача Охрімовського Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Вінницькій області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Черкаській області,
про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,
02.05.2025 поштою до суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області або відповідач) про визнання протиправними та скасування: 1) податкового повідомлення-рішення № 0382780705 від 08.11.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1221280,00 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг"; 2) податкового повідомлення-рішення № 0382810705 від 08.11.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 2040,00 грн за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Позовні вимоги вмотивовані тим, що фактична перевірка, за результатами якої були винесені оскаржувані рішення, була призначена без законних підстав, зокрема без наведення у наказі на перевірку обґрунтувань щодо необхідності проведення перевірки саме цього платника податків, а також без зазначення, яка саме отримана в установленому порядку інформація слугувала приводом для висновку про порушення таким платником вимог податкового законодавства.
Крім того, позивач стверджує, що фактична перевірка була проведена посадовими особами Головного управління ДПС у Черкаській області за його відсутності, а особа, яка нібито була присутня під час проведення перевірки, але відмовилися від отримання наказу на перевірку, підписання акту перевірки та надання запитуваних документів, немає відношення до позивача. При цьому контролюючий орган взагалі не встановив, хто була ця особа та чи дійсно вона може вважатися уповноваженим представником платника податків.
Безпідставними, на думку позивача, є також висновки акту перевірки про невиконання запиту про надання документів, оскільки позивач не був присутній під час перевірки, а тому в принципі не міг не виконати відповідну вимогу. Водночас складеним актом перевірки чи іншими доказами не підтверджено тієї обставини, що фактична перевірка була проведена за місцем, де позивач в момент проведення перевірки провадив свою підприємницьку діяльність, а також, що позивач отримав вимогу ревізорів про необхідність подання документів щодо обліку та походження товарних запасів, але не виконав її.
Ухвалою суду 07.05.2025 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.06.2025.
16.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті ГУ ДПС у Вінницькій області на підставі матеріалів фактичної перевірки, проведеної Головним управлінням ДПС у Черкаській області. Так, згідно із актом фактичної перевірки № 12817/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 від 14.10.2024 та доданими до нього документами, за результатами проведеної щодо позивача перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" та п. 85.2 ст. 85 ПК України. Водночас платником податків не подавалися заперечення на акт перевірки та зафіксовані у ньому порушення.
Відтак податковими повідомленнями-рішеннями від 08.11.2024 за №№ 0382780705 та 0382810705 до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі вартості товару на суму 1221280,00 грн, який не облікований у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання, та у розмірі 2040,00 грн за ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Відповідач вважає вказані рішення правомірними і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 27.05.2025 задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та з використанням власних технічних засобів.
29.05.2025 до суду надійшли додаткові письмові пояснення представника відповідача на підтримку своєї позиції у цьому спорі, а 27.06.2025 - заперечення представника позивача на такі пояснення.
Судове засідання від 05.06.2025 відкладено за клопотання представника позивача.
Ухвалою суду від 30.06.2025 задоволено клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі Головного управління ДПС у Черкаській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (далі - ГУ ДПС у Черкаській області або третя особа).
Цією ж ухвалою третій особі встановлено 10-денний строк з дня отримання копії ухвали для подання пояснень щодо позову.
Крім того, вирішено витребувати у третьої особи копії усіх документів щодо проведеної відносно ФОП ОСОБА_1 фактичної перевірки, за результатами якої було складено акт № 12817/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 від 14.10.2024, у тому числі тих, які стосуються призначення відповідної перевірки на підставі наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 02.10.2024 за № 2312-п, а також реалізації зафіксованого актом перевірки порушення, передбаченого ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України (допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).
15.07.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшли пояснення третьої особи щодо позову, у яких третя особа позовні вимоги заперечує та наполягає на правомірності призначення і проведення фактичної перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 та правильності зроблених за наслідками її проведення висновків про порушення цим підприємцем вимог податкового та іншого законодавства України. Просить відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні від 30.07.2025 оголошено перерву за клопотанням представника позивача.
31.07.2025 до суду надійшла відповідь на пояснення третьої особи, у якій представник позивача наголошує на незаконності проведення фактичної перевірки щодо позивача та, відповідно, відсутності наслідків такої перевірки.
Ухвалою суду від 13.08.2025 вирішено витребувати з Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Житомир) належним чином засвідчені копії усіх документів, що пов'язані з розглядом справи відносно ФОП ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності за порушення законодавства про працю відповідно до ст. 265 КЗпП України на підставі акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Черкаській області від 14.10.2024 № 12817/23-00-07-07-01/3746707512.
03.10.2025 до суду надійшла відповідь за підписом начальника вказаного Управління Держпраці, згідно з якою матеріали вищезазначеної фактичної перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 на розгляд управління не надходили та рішення з цього приводу не приймалося.
Ухвалою суду від 08.09.2025 закрито підготовче провадження у справі з призначенням справи до розгляду по суті на 29.09.2025.
Судове засідання від 29.09.2025 не відбулося з технічних причин та перенесено на 09.10.2025.
В судовому засіданні представник позивача (в режимі відеоконференції) підтримав позовні вимоги та надав пояснення, що відповідають змісту позовної заяви та іншим письмовим поясненням, які подавалися під час підготовчого провадження. Просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях. Вважає позов безпідставним та просить суд відмовити у його задоволенні.
Третя особа на виклик суду не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. При цьому клопотань про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило.
Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
З огляду на викладене і враховуючи, що належним чином повідомлена третя особа не забезпечили участі свого представника в судовому засіданні, у тому числі в режимі відеоконференції, суд розглядає справу за її відсутності.
Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізична особа-підприємець зареєстрований з 28.05.2024 та з 29.05.2024 є платником єдиного податку. Основний вид господарської діяльності позивача згідно з КВЕД: "47.41 Роздрібна торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням у спеціалізованих магазинах".
На податковому обліку позивач перебуває у ГУ ДПС у Вінницькій області за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, відповідно до договору субсуборенди № 3107 від 11.07.2024 та повідомлення форми 20-ОПП від 11.07.2024 позивач провадить свою господарську діяльність через відділ магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 "за адресою: АДРЕСА_2 , ТРЦ "Любава".
Відповідно до п.п. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 ПК України, наказу ГУ ДПС у Черкаській області від 02.10.2024 № 2312-п, на підставі направлень, виданих ГУ ДПС y Черкаській області від 02.10.2024 за №№ 3879/23-00-07-07-01 та 3880/23-00-07-07-01, головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Черкаській області Хоменком І.В. та заступником начальника цього ж відділу Сотуленком А.М. проведена фактична перевірка у магазині, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де фактично здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з метою контролю за дотриманням вимог законодавства з питань обліку товарних запасів, відображення обов'язкових реквізитів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, у тому числі забезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, дотримання роботодавцем законодавства про укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за місцем фактичного здійснення діяльності.
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки № 12817/23-00-07-07-01/ НОМЕР_1 від 14.10.2024, згідно з яким позивач допустив порушення вимог:
- пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" а саме: здійснюється платником реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надано під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкті), на загальну суму товарів за цінами реалізації - 1221280,00 грн;
- пункту 85.2 ст. 85 ПК України, а саме: платником податків на запит контролюючого органу не надано документів, які стосуються предмету перевірки.
Крім того, перевіркою зафіксовано порушення вимог ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме допущення працівника до роботи без оформлення з ним трудових відносин.
08.11.2024 на підставі матеріалів вищезазначеного акту перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0382780705 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 1221280,00 грн за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг". При цьому сума штрафу розрахована виходячи з вартості товарів, що реалізуються, не облікованих за місцем продажу.
Також відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0382810705 від 08.11.2024, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 2040,00 грн за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України за повторне протягом року ненадання контролюючому органу документів при здійсненні податкового контролю. Водночас у розрахунку фінансових санкцій відсутні будь-які пояснення щодо застосування санкції у подвійному розмірі. Разом з тим, як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, за аналогічне порушення до ФОП ОСОБА_1 раніше застосовувалась санкція у розмірі 1020,00 грн, що є предметом судового розгляду у іншій адміністративній справі (№ 120/3939/25).
Не погоджуючись з правомірністю вказаних дій та рішень контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При наданні оцінки спірних правовідносин та встановлених обставин справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);
- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);
- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);
- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).
Судом встановлено, що наказом ГУ ДПС у Черкаській області від 02.10.2024 № 2312-п призначено фактичну перевірку щодо ФОП ОСОБА_1 за фактичним місцем здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_2 , з 02.10.2024 тривалістю 10 діб, за період діяльності з 11.07.2024 по 11.10.2024.
Правовою підставою для призначення вказаної перевірки стали, зокрема, положення пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, тоді як фактичною - доповідна записка начальника відділу фактичних перевірок ГУ ДПС у Черкаській області від 02.10.2024 № 3853/23-00-07-07-02 та лист ДПС України від 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07, з яких, зокрема, вбачається наявність у контролюючого органу інформації, яка потребує перевірки, щодо здійснення незаконної реалізації техніки "Apple", яка потрапила на територію України без належного митного оформлення та сплати необхідних податків та платежів, за відсутності відповідних документів, які підтверджують облік та походження таких товарів у місці продажу, зокрема, у магазинах мережі "Yabluka", що, у свою чергу, свідчить про можливе порушення вимог законодавства, контроль за яким здійснюється органами ДПС.
Відповідні документи та інформація на підтвердження обґрунтованості призначення перевірки щодо позивача надані відповідачем та дослідженні судом під час розгляду справи по суті.
Суд враховує, що за змістом положень пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформувала правовий висновок у справі № 420/9909/23 (постанова від 24.03.2024), відповідно до якого судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання "наявності підстав для проведення перевірки" від питання "достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі" та/або "недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки". Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах Податкового кодексу України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові КАС ВС від 19.11.2024 у справі № 160/2202/24.
Під час розгляду справи судом не встановлено, що доповідна записка начальника відділу фактичних перевірок ГУ ДПС у Черкаській області від 02.10.2024 № 3853/23-00-07-07-02, підготовлена за наслідками опрацювання листа ДПС України від 03.07.2024 № 19312/7/99-00-07-04-02-07, мала істотні недоліки або не утримувала в собі достатньої інформації, що була в наявності, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та не могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Суд звертає увагу на те, що у наказі від 02.10.2024 № 2312-п зазначено, що перевірка здійснюється на підставі пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень через неналежне оформлення наказу, на підставі якого проведено перевірку, та, відповідно, прийнято спірні рішення відсутні.
При цьому додатково враховується постанова КАС ВС від 07.08.2025 у справі № 280/6835/23, в якій суд касаційної інстанції підтвердив, що лист ДПС України, в якому повідомлено про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, у розумінні пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок.
Разом з тим суд зазначає, що відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
За змістом пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Пунктом 86.8 статті 86 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.
Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв'язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.
Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).
Відтак порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У ще одній справі за № 520/8836/18 у постанові від 22.09.2020 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: "перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом" та "встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення, а тому відсутня необхідність перевірки підстав для донарахування сум грошових зобов'язань".
Отже, дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору й підлягають першочерговому дослідженню, і суд, установивши під час розгляду справи таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, може не переходити до аналізу інших обставин справи.
Вказаний висновок додатково підтверджується постановами КАС ВС від 25.09.2024 у справі № 2040/5474/18 та від 29.04.2021 у справі № 320/6192/19.
З урахуванням наведеного суд зазначає, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Положеннями цієї глави ПК України встановлюється чітке розмежування щодо порядку проведення окремих видів перевірок, зокрема, й щодо місця проведення податкових перевірок.
За змістом підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Виходячи з буквального аналізу змісту зазначеної норми проведення фактичної перевірки вимагає чіткого з'ясування місця безпосереднього провадження платником податків конкретного виду діяльності та фактичного проведення цієї перевірки у такому місці або ж за місцем розташування тих чи інших об'єктів, які використовуються господарюючим суб'єктом у його діяльності, яка охоплюється предметом фактичної перевірки.
Суд звертає увагу, що особливість фактичних перевірок та їх відмінність від усіх інших перевірок, які проводяться податковими органами, полягає у тому, що при їх проведенні перевіряються не бухгалтерські документи, а правильність фактичних дій (фактичного стану речей) суб'єкта підприємницької діяльності. Тому така перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податку (місцем його реєстрації), а саме за місцем фактичного провадження платником податків діяльності.
Відтак, встановлення обставин, зокрема, щодо проведення контрольного заходу не за місцем фактичного провадження платником податків діяльності свідчить про допущення податковим органом під час фактичної перевірки порушень положень підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 11.11.2020 у справі № 640/2254/19 та постанові від 02.03.2023 у справі № 380/13375/21.
Важливо також зазначити, що фактична перевірка може проводитися за умови дотримання наступних умов: повинна бути наявною одна з визначених підпунктах 80.2.1-80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки; підставою для проведення перевірки повинно бути рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом (процесуальна підстава); копія вказаного рішення має вручатися платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки (процедурна підстава).
Відповідно до статті 80 ПК України нормативне регулювання передбачає окремі вимоги та різні підстави для проведення фактичних перевірок з різних питань, а саме: щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Таким чином, фактичні перевірки можуть проводитися як з окремого питання, яке віднесено до кола питань, що є предметом даного виду перевірок, так і комплексно з усіх питань, визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, але за обов'язкової наявності підстав, вказаних у підпунктах пункті 80.2 статті 80 ПК України.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.07.2024 у справі № 2040/7330/18.
Водночас умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок врегульований статтею 81 ПК України.
Так, згідно з вимогами пунктів 80.5 та 80.7 статті ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції; допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Пунктом 81.1 статті 81 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.2. статті 81 ПК України передбачено, що в разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акту.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акту чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
Таким чином, норми статей 80 та 81 ПК України прямо визначають, що копія наказу про проведення перевірки має бути вручена платнику податків або його уповноваженому представнику, фактична перевірка має відбуватися також у присутності посадових (службових) осіб платника податків або його представників, і саме ці особи мають право надавати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акту перевірки.
У свою чергу, порушення вказаних нормативних приписів та проведення фактичної перевірки без платника податків чи його повноважних представників свідчить про допущення такого порушення процедури проведення перевірки, яке має наслідком визнання протиправними прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 10.10.2023 у справі № 360/4720/20.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ФОП ОСОБА_1 посилається зокрема на те, що фактична перевірка була проведена за його відсутності, а особа, яка нібито була присутня під час проведення посадовими особами ГУ ДПС у Черкаській області фактичної перевірки 03.10.2024, не була його уповноваженим представником та не здійснювала від його імені будь-які розрахункові операції, не має жодного стосунку до позивача, а тому не може вважатися його представником у відносинах з контролюючими органами. Крім того, податковий орган не підтвердив тієї обставини, що фактична перевірка проводилася саме за місцем здійснення позивачем своєї діяльності.
Наведені аргументи є суттєвими та безпосередньо пов'язані з питанням дотримання порядку проведення фактичної перевірки, а тому у своїй сукупності або навіть окремо можуть вказувати на незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відтак в силу приписів ч. 2 ст. 72 КАС України на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладається обов'язок спростовувати вказані твердження позивача.
Утім, на переконання суду, під час розгляду справи зазначеного обов'язку не виконано ані ГУ ДПС у Вінницькій області, яким було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, ані ГУ ДПС у Черкаській області, посадові особи якого провели фактичну перевірку та зафіксували в акті порушення, які стали підставою для прийняття цих рішень.
Так, належними й допустимими доказами контролюючий орган не підтвердив тієї обставини, що фактична перевірка була проведена за місцем, де позивач в момент проведення перевірки дійсно провадив свою підприємницьку діяльність. І оскільки перевірка проводилася в межах приміщення ТРЦ, де розташовані численні магазини, торгівельні місця та господарські одиниці, суд вважає, що однієї лише вказівки в акті перевірки на те, що перевірка проводилася у ФОП ОСОБА_1 у даному випадку є недостатньо. При цьому у матеріалах перевірки відсутні фото- чи відеодокази з місця проведення перевірки, які б могли довести цю обставину, зокрема із фіксацією, наприклад, "куточка споживача" чи документів, з яких можливо було б встановити, що у цьому конкретному місці підприємницьку діяльність здійснює саме ФОП ОСОБА_1 .
Факт відсутності позивача під час проведення фактичної перевірки суд вважає очевидним, адже за змістом акту перевірки та інших пов'язаних з нею документів під час перевірки був присутній продавець, який відмовився зробити відповідні відмітки у направленнях на перевірку та надання пояснень і документів, а також підписання матеріалів перевірки.
Крім того, за висновками акту перевірки ФОП ОСОБА_1 допустив відповідну особу до роботи без укладення трудового договору та подання повідомлення про прийняття працівника на роботу, чим порушив вимоги ст. 24 КЗпП України.
Тобто самими ревізорами визнавалась та обставина, що при проведенні перевірки сам підприємець не був присутній.
Відтак необхідно з'ясувати, чи може вважатися особа, про яку йдеться у матеріалах перевірки як про продавця, тією особою, яка була представником ФОП ОСОБА_1 та/або особою, що фактично здійснює розрахункові операції.
В цьому аспекті суд насамперед звертає увагу на те, що особа продавця взагалі не була встановлена під час перевірки, що само собою повністю нівелює усі твердження контролюючого органу про те, що цю особу необхідно розглядати як таку, що діяла від імені позивача.
Для встановлення вказаної особи працівники поліції не викликалися, а на фіскальному чеку, який фігурує у матеріалах перевірки, теж відсутні будь-які дані про неї.
Отже, враховуючи те, що дана особа категорично відмовилася надавати якісь пояснення чи документи на вимогу перевіряючих та відмовилася від підпису у направленнях на перевірку та від підписання та отримання акту перевірки, абстрактні твердження про те, що проведення перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 у присутності якоїсь (не ідентифікованої ) особи автоматично втрачають будь-який сенс і доказове значення, оскільки не можуть бути перевірені у правомірний спосіб, а кваліфікуються судом як недостовірні і необ'єктивні.
Крім того суд враховує, що актом перевірки зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 24 КЗпП України. Це виглядає цілком закономірно, адже, як вважали ревізори, проведеною перевіркою було виявлено факт допуску особи до виконання обов'язків продавця без оформлення трудових відносин (укладення трудового договору).
Задля перевірки питання щодо реалізації вказаного висновку акту перевірки, на вимогу суду ГУ ДПС у Черкаській області надало лист за № 8956/5/23-00-07-07-01 від 20.11.2024, відповідно до якого копії матеріалів фактичної перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 були надіслані до уповноважених органів Держпраці для прийняття рішення щодо допущеного позивачем порушення трудового законодавства.
Разом з тим, виконуючи ухвалу суду про витребування додаткових доказів, листом від 03.09.2025 за № ЦЗ/1/10696-25 Центрально-Західне міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (м. Житомир) повідомило, що акт фактичної перевірки ГУ ДПС у Черкаській області від 14.10.2024 № 12817/23-00-07-07-01/3746707512 до управління не надходив, а тому розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена статтею 265 КЗпП України, за цим актом не здійснювався та, відповідно, постанова уповноваженою посадовою особою не приймалася.
Аналогічну за змістом відповідь (№ ЦЗ/3.1/10006-25 від 14.08.2025) надано вказаним Управлінням Держпраці на адвокатський запит представника позивача.
Таким чином, недоведеними і безпідставними слід вважати посилання контролюючого органу на те, що зазначена в матеріалах фактичної перевірки (невідома) особа була продавцем ФОП ОСОБА_1 та особою, яка фактично здійснювала розрахункові операції в інтересах позивача.
Наслідки такого висновку очевидні: фактична перевірка проведена за відсутності платника податків та з порушенням встановленого закону порядку, є неправомірною, а отримані за її результатами дані не можуть бути покладені в основу рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій.
Щодо фіскального чеку, який, як стверджує відповідач, був виданий 02.10.2024 о 16:19 год за наслідками проведення контрольної розрахункової операції, то суд зазначає таке.
Згідно з підпунктом 20.1.11 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючи органи мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Крім того, відповідно до пункту 80.4 статті 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Отже, контролюючий орган може перед початком фактичної перевірки проводити контрольні розрахункові операції з метою здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій.
І хоча нормативно-правове регулювання таких юридично значущих дій органів ДПС на сьогодні є достатньо обмеженим, очевидним на думку суду є те, що факт проведення контрольної розрахункової операції має бути зафіксований в акті фактичної перевірки із зазначенням часу її проведення, предмета купівлі, вартості товару, посадової особи, яка здійснила таку операцію, а також інших важливих відомостей, зокрема щодо видачі або невидачі розрахункового документа.
Водночас закон покладає чіткий обов'язок повернути платнику податків товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції.
Однак під час розгляду справи відповідачем та третьою особою не надано обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження щодо придбання у ФОП ОСОБА_1 товару (USB-кабелю вартістю 349 грн) саме в рамках проведення контрольної розрахункової операції.
Суд зауважує, що хоча акт фактичної перевірки містить інформацію про здійснення відповідної закупівлі, разом з тим відсутність в акті перевірки відомостей щодо часу початку фактичної перевірки не дає змогу об'єктивно зробити висновок про те, що контрольна розрахункова операція дійсно була проведена перед початком проведення перевірки.
Крім того, суду не надано доказів щодо повернення суб'єкту господарювання придбаного у нього товару після проведення фактичної перевірки, як цього вимагає закон.
За наведених обставин суд вважає недоведеним факт проведення контрольної розрахункової операції перед початком фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , що, у свою чергу, спростовує твердження відповідача про те, що фіскальний чек від 02.10.2024 підтверджує факт проведення перевірки за місцем здійснення діяльності позивачем і що особа, про яку йдеться в акті перевірки, здійснювала розрахункові операції від його імені.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування" (серед інших справа "Рисовський проти України", заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року, п. 70, 71).
Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
У постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 зазначено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб'єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що саме відповідач як орган публічної влади несе обов'язок доведення перед судом правомірності своїх дій з приводу законності проведення фактичної перевірки, тоді як допущені недопрацювання та недоліки у роботі контролюючого органу і його посадових осіб не можуть трактуватися на шкоду правам та інтересам платника податків.
Окремо суд звертає увагу на те, що 11.10.2024, тобто до завершення перевірки, ФОП ОСОБА_1 на адресу ГУ ДПС у Черкаській області направив відповідь на запит, до якого було долучено форму ведення обліку товарних запасів, накладну № 6401 від 27.08.2024 на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей, копію банківської виписки про рух коштів станом на 11.10.2024 та інші документи на підтвердження здійснення належного документального обліку товарів за місцем їх реалізації.
Разом з тим такі документи у матеріалах перевірки відсутні та вони не були враховані як під час перевірки та формування висновків за наслідками її проведення, так і при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Водночас суд не вдається до оцінки усіх інших доводів та аргументів сторін на підтримку своїх та заперечень, оскільки, як вже зазначалося, згідно з усталеною та послідовною практикою Верховного Суду встановлена судами протиправність наслідків податкової перевірки через істотні порушення процедури її проведення є достатньою підставою для скасування прийнятих за результатами її проведення рішень.
Така позиція відповідає доктрині під умовною назвою "плоди отруйного дерева", сформульованій Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Враховуючи зміст встановлених та проаналізованих вище фактичних обставин, а також нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд доходить висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Вінницькій області від 08.11.2024 за №№ 0382780705 та 0382810705.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 23 липня 2002 рок в справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції" (заява № 36985/97), адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, оскільки адміністративний позов задоволено, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 12233,20 грн стягуються на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі, тобто ГУ ДПС у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 143, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 08.11.2024 за №№ 0382780705 та № 0382810705.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 12 233, 20 грн (дванадцять тисяч двісті тридцять три гривні 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 );
2) представник позивача: адвокат Москаленко Олена Василівна (РНКОПП НОМЕР_2 , має електронний кабінет в ЄСІТС);
3) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028);
4) третя особа: Головне управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ ВП 44131663, місцезнаходження: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002).
Повне судове рішення складено 17.10.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович