м. Вінниця
16 жовтня 2025 р. Справа № 120/4235/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дончика В.В.;
за участю:
секретаря судового засідання: Кравець О.П.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління поліції охорони у Вінницькій області до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення
31.03.2025 року Управління поліції охорони у Вінницькій області звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправним, на думку позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №21 від 20.03.2025 року, у зв'язку з чим звернулись з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 07.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
23.04.2025 року представником Головного управління ПФУ у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зокрема зазначає, що в період з 17.02.2025 року по 28.02.2025 року Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області проведено документальну планову перевірку Управління поліції охорони у Вінницькій області, щодо дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду за період з 01.01.2017 року по 31.12.2024 року.
Під час проведення документальної планової перевірки Управління поліції охорони у Вінницькій області, виявлено порушення порядку використання страхувальником страхових коштів, відповідно до пункту 1 частини другої статті 8, абзацу 4 частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року №1105-XIV, а саме: використання страхових коштів, зарахованих на окремий поточний рахунок у банку на сплату сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованого на суми заробітної плати працівників та грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.01.2017 року по 31.12.2024 року в сумі 387919,69 грн., суми яких включені до рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду від 20.03.2025 року №21.
Представник відповідача вказав, що згідно з абзацом 4 частини 2 статті 26 Закону №1105-XIV страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на здійснення застрахованим особам страхових виплат за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Спрямування страхових коштів на сплату сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з окремого поточного рахунку законом не передбачено.
З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Ухвалою суду від 04.09.2025 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до судового розгляду на 18.09.2025 року.
Ухвалою суду від 18.09.2025 року розгляд справи відкладено на 02.10.2025 року.
Ухвалою суду від 02.10.2025 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 09.10.2025 року.
09.10.2025 року представником позивача подано додаткові пояснення у справі, у яких зазначав, що вважає доводи відповідачів викладені у відзиві на позовну заяву необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, оцінивши інші докази, суд встановив наступне.
Наказом Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 18.12.2025 року №944 вирішено провести документальну планову перевірку Управління поліції охорони у Вінницькій області щодо дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду за період з 01.01.2017 року по 31.12.2024 року.
За результатами перевірки Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області складено Акт документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів від 28.02.2025 року №0200-0902-3/19, в якому зафіксовано порушення пункту 1 частини 2 статті 8, абзацу 1 частини 2 статті 15, статті 14, частини 1 статті 17, частини 3 статті 23, частини 1 статті 22, частини 2 статті 25, абзацу 4 частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року №1105-XIV.
Відповідно встановлених порушень, до Головного управлінням ПФУ у Вінницькій області підлягає поверненню 408306,21 грн. неправомірно використаних страхових коштів у тому числі 387919,69 грн. за порушення пункту 1 частини 2 статті 8, абзацу 4 частини 2 статті 26 Закону №1105-XIV та 20386,52 грн. за порушення абзацу 1 частини 2 статті 15, статті 14, частини 1 статті 17, частини 3 статті 23, частини 1 статті 22, частини 2 статті 25 Закону №1105-XIV.
07.03.2025 року Управлінням поліції охорони у Вінницькій області подано до пенсійного органу доповнення до Акту документальної перевірки.
Розглянувши вищевказане доповнення, відповідач повідомив, що відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на здійснення застрахованим особам страхових виплат за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Спрямування страхових коштів на сплату сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з окремого поточного рахунку законом не передбачено.
20.03.2025 року за наслідками встановлених порушень Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №21.
Суд звертає увагу, що у судовому засіданні представник позивача пояснив, що Управління поліції охорони у Вінницькій області оскаржує лише частину рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №21 від 20.03.2025 року, а саме щодо порушення порядку використання страхових коштів, що полягає у спрямуванні отриманих коштів на сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ).
Вважаючи вказане рішення в частині спрямування отриманих коштів на сплату єдиного соціального внеску (ЄСВ) протиправним та таким, що підлягає скасування, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).
Положеннями статті 3 Закону №1105 визначено, що соціальне страхування здійснюється за такими принципами, зокрема: державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковість фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; цільового використання коштів соціального страхування; відповідальності роботодавців та страховика за реалізацію права застрахованої особи на страхові виплати та соціальні послуги згідно з цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1105-XIV основними завданнями уповноваженого органу управління та його територіальних органів є:
- здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону (пункт 2);
- проведення перевірки обґрунтованості видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів (пункт 4);
- здійснення контролю за використанням страхувальниками та застрахованими особами страхових коштів (пункт 5).
Згідно частини 1 статті 6 Закону №1105-XIV уповноважений орган управління та його територіальні органи мають право, зокрема, перевіряти достовірність відомостей, поданих страхувальником для отримання страхових коштів, дотримання порядку використання страхувальником наданих йому страхових коштів, відмовляти у фінансуванні виплат у разі відмови або перешкоджання страхувальником проведенню перевірки, виявлення фактів подання страхувальником до уповноваженого органу управління недостовірних відомостей або порушення порядку використання страхових коштів (пункт 4); накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону (пункт 6).
Пунктами 1-4 частини 2 статті 6 Закону №1105-XIV передбачено, що уповноважений орган управління та його територіальні органи зобов'язані:
- забезпечувати фінансування та здійснення страхових виплат, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;
- здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів;
- вживати заходів для раціонального використання страхових коштів;
- контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування.
Згідно з частиною 3 статті 8 Закону №1105-XIV достовірність зазначених у документах відомостей перевіряється уповноваженим органом управління. У разі подання недостовірних відомостей, використання роботодавцем страхових коштів з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду.
Частиною 5 статті 8 Закону №1105-XIV встановлено, що роботодавець несе відповідальність за:
- порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або неповне їх повернення;
- несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом;
- подання недостовірних відомостей про використання страхових коштів;
- шкоду, заподіяну застрахованим особам або уповноваженому органу управління внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 6, 8 статті 8 Закону №1105-XIV у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавець відшкодовує уповноваженому органу управління в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачує штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Пунктами 2, 3 частини 2 статті 10 Закону №1105-XIV передбачено, що на Фонд покладено обов'язок здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів та контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування.
Частиною 1 статті 26 Закону №1105-XIV встановлено, що фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.
Згідно частини 1 статті 30 Закону №1105-XIV матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).
Порядок фінансування Фондом соціального страхування України страхувальників визначено статтею 34 Закону №1105-XIV.
Так, частиною 1 статті 34 Закону №1105-XIV, серед іншого, встановлено, що фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.
Частиною 2 статті 34 Закону №1105-XIV передбачено, що страхувальник відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.
Страхувальник, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку.
Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Відповідно до частини 6 статті 15 Закону №1105-XIV у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Системний аналіз наведених норм Закону №1105-XIV свідчить, що страхові кошти Фонду мають цільовий характер, а їх використання обмежене виключно напрямами, прямо визначеними законом. Втручання роботодавця у порядок розподілу таких коштів (у тому числі їх часткове спрямування на податкові платежі) розцінюється як порушення порядку використання страхових коштів, незалежно від наявності умислу чи фактичного спричинення шкоди.
Судом встановлено, що за наслідками проведеної документальної планової перевірки, відповідачем прийнято рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №21 від 20.03.2025 року, яким Управління поліції охорони у Вінницькій області зобов'язано повернути 612459,32 грн., у тому числі 581 879,54 грн. за порушення пункту 1 частини 2 статті 8 та абзацу 4 частини 2 статті 26 Закону України від 23.09.1999 року №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Водночас, суд звертає увагу, що рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області №21 від 20.03.2025 року оскаржується позивачем лише в частині порушення, встановленого відповідно до пункту 1 частини 2 статті 8 та абзацу 4 частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 року №1105-XIV, а саме: використання страхових коштів, зарахованих на окремий поточний рахунок у банку на сплату сум єдиного соціального внеску (ЄСВ) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахованого на суми заробітної плати працівників та грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.01.2017 року по 31.12.2024 року.
Управління поліції охорони у Вінницькій області у своїх поясненнях вказує, що сплачувало всі податки, включаючи єдиний соціальний внесок, для виплати страхових сум застрахованим особам, при цьому частина ЄСВ сплачувалася з власних коштів Управління, а частина - з коштів, отриманих від Фонду соціального страхування.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 34 Закону №1105-XIV, страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, можуть бути використані виключно для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Використання цих коштів для сплати ЄСВ або інших цілей, не передбачених Законом №1105-XIV, та є порушенням порядку їх використання.
Доводи позивача про досягнення кінцевої мети та відсутності негативний правових наслідків, а саме наявності шкоди, заподіяної застрахованим особам, страховику чи страхувальнику, суд вважає такими, що не спростовують встановлені порушення, оскільки відповідальність за порушення порядку використання страхових коштів, передбачена статтею 8 Закону №1105-XIV, не залежить від факту спричинення шкоди чи умислу роботодавця. Законодавство чітко встановлює обов'язок страхувальника використовувати страхові кошти виключно за цільовим призначенням, а будь-яке відхилення від цього порядку тягне за собою відповідальність, визначену законом.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що Управлінням поліції охорони у Вінницькій області порушено порядок використання страхових коштів, оскільки нормами абзацу 4 частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прямо передбачено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на здійснення застрахованим особам страхових виплат за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Наведене свідчить про правомірність та обґрунтованість рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду №21 від 20.03.2025 року, а тому суд дійшов висновку, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Управління поліції охорони у Вінницькій області (пров. Залізничний, 4, м. Вінниця, РНОКПП 40109131);
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Повний текст судового рішення виготовлено 16.10.2025 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович