Справа № 466/9420/24 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.
Провадження № 22-ц/811/3530/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
17 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретар: Чиж Л.М.
за участю: представника ТОВ «ЄвроЛьвів» - Маланій І.Я.,
представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СітіЛьвівДевелопмент» про визнання майнових прав на об'єкт,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
В порядку забезпечення позову накладено арешт на однокімнатну житлову квартиру, що знаходиться у 2 (другому) під'їзді на 3 (третьому) поверсі, за будівельним номером 100 (сто), загальна проектна площа 48,98 кв.м., яка розташована у багатоквартирному житловому будинку з збудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:07:004:0024.
Заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів», Товариству 3 обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент» та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам, органам та суб'єктам державної реєстрації, Державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь - які правочини та будь-які реєстраційні дії щодо однокімнатної житлової квартири, що знаходиться у 2 (другому) під'їзді на 3 (третьому) поверсі, за будівельним номером 100 (сто), загальна проектна площа 48,98 кв.м., яка розташована у багатоквартирному житловому будинку збудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:07:004:0024 та/або майнових прав на таку.
Ухвалу суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів».
Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Зазначає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на однокімнатну житлову квартиру за адресою АДРЕСА_2 та заборони вчиняти будь - які правочини та будь-які реєстраційні дії щодо однокімнатної житлової квартири не лише неспівмірні з предметом позову, але й не відповідають чинному законодавству, не забезпечують можливе виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також перешкоджають законній господарській діяльності юридичної особи. Зокрема, суд наклав арешт на квартиру, яка не існує, оскільки багатоквартирний будинок не прийнятий в експлуатацію та право власності на квартири не зареєстроване у Державному реєстрі речових прав. Накладеній арешт не відповідає правовій природі спірних правовідносин. Вважає, що зобов'язання із укладення основного договору купівлі-продажу квартири припинилося і в позивача виникло лише право на відшкодування збитків, завданих невиконанням попереднього договору (право грошової вимоги), а не право власності чи майнові права на квартиру, оскільки закон не містить такого правового наслідку невиконання попереднього договору. Звертає увагу на те, що між ТОВ «ЄвроЛьвів» та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» укладено договір № 01-26/03-24 від 26.03.2024, за умовами якого майнові права та функції забудовника передані девелоперу, який проводить добудову будинку та сплачує ТОВ «Єврольвів» грошові кошти для їх повернення попереднім покупцям квартир. Тобто, майнові права на об'єкт незавершеного будівництва ще 26.03.2024 були передані за договором новому девелоперу, а накладення арешту на квартиру перешкоджає його законній господарській діяльності.
Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
У судовому засідання апеляційної інстанції представник ТОВ «ЄвроЛьвів» - Маланій І.Я. апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. Інші учасники в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи слід проводити без їх участі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Як убачається з матеріалів справи, 17.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЄвроЛьвів», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «СітіЛьвівДевелопмент» про визнання за ОСОБА_1 майнових прав на однокімнатну житлову квартиру, що знаходиться у 2 (другому) під'їзді на 3 (третьому) поверсі, за будівельним номером 100 (сто), загальна проектна площа 48,98 кв.м, яка розташована у багатоквартирному житловому будинку з будованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:07:004:0024 та стягнення з відповідача судових витрат.
17.09.2024 ОСОБА_1 в порядку забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ЄвроЛьвів», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «СітіЛьвів Девелопмент» про визнання майнових прав на об'єкт подала заяву про забезпечення позову шляхом: - накладення арешту на однокімнатну житлову квартиру, що знаходиться у 2 (другому) під'їзді на 3 (третьому) поверсі, за будівельним номером 100 (сто), загальна проектна площа 48,98 кв.м., яка розташована у багатоквартирному житлвоому будинку з будованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:07:004:0024; - заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Єврольвів», Товариству 3 обмеженою відповідальністю «Сіті Львів Девелопмент» та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам, органам та суб'єктам державної реєстрації, Державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь - які правочини та будь-які реєстраційні дії щодо однокімнатної житлової квартири, що знаходиться у 2 (другому) під'їзді на 3 (третьому) поверсі, за будівельним номером 100 (сто), загальна проектна площа 48,98 кв.м., яка розташована у багатоквартирному житловому будинку з будованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , будівництво якого здійснюється на земельній ділянці з кадастровим номером 4610137500:07:004:0024 та/або майнових прав на таку.
Заява мотивована тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі. Вказує на те, що забезпечення позову є важливим і передусім дієвим засобом унеможливлення ухилення ТОВ «ЄвроЛьвів» від взятих на себе зобов'язань, а також ефективним засобом забезпечення реального виконання судового рішення та захисту прав позивача. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арешт нерухомого майна, яке фактично перебуватиме у володінні відповідача, обмежує лише можливість розпоряджатися ним.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами дійсно виник спір про право, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забепечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог; пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25.05.2016, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Таким чином, забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання. Вказані заходи не стосуються інших можливих подальших наслідків, що можуть виникнути внаслідок задоволення позовних вимог.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21 зазначено, що «за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам».
Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (постанова Верховного Суд від 24 липня 2024 року в справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).
При цьому, Верховний Суд зазначав, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Помилковим є накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі (постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20 (провадження № 61-17180св20), постанова Верховного Суду від 01 листопада 2023 року в справі № 453/179/23 (провадження № 61-11618св23), постанова Верховного Суду від 29 лютого 2024 року в справі № 902/611/22).
Судом встановлено, що 26 березня 2024 року між ТОВ «ЄвроЛьвів» (замовник) та ТОВ «Сіті Львів Девелопмент» (девелопер) укладено договір № 01-26/03-24, за умовами якого майнові права на багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 , що буде збудований на земельній ділянці, разом з усім функціонуючим інженерним обладнанням, які необхідні для забезпечення належної його експлуатації, який після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку та здійснення відповідної державної реєстрації права власності, стане самостійним об'єктом нерухомого майна, зокрема, - квартирою; а також функції забудовника передані ТОВ «Сіті Львів Девелопмент»; право розпорядження спірним об'єктом на час прийняття оскаржуваної ухвали належало ТОВ «Сіті Львів Девелопмент».
Таким чином, право на розпорядження спірним об'єктом на час постановлення оскаржуваної ухвали вже не належало ТОВ «ЄвроЛьвів», оскільки з 26 березня 2024 року належить ТОВ «Сіті Львів Девелопмент», яке не є стороною у справі та не перебуває в статусі відповідача, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі, відповідачем у якій є ТОВ «ЄвроЛьвів».
При цьому арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (постанова Верховного Суд від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23, провадження № 61-10214св23).
З матеріалів справи вбачається, як на час звернення ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, так і на час вирішення вказаного процесуального питання, спірна квартира не існувала як об'єкт цивільних прав, оскільки будинок не прийнятий в експлуатацію і право власності на квартири у цьому будинку не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав. Тобто районним судом помилково накладено арешт на майно, яке не є об'єктом цивільних прав.
Оскільки оскаржувана ухвала не відповідає вимогам закону, така підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄвроЛьвів» - задоволити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2024 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено:17.10.2025
Головуючий
Судді