Справа № 183/12815/24
№ 2/183/2304/25
16 жовтня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Фролової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сторожик А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15532,2 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між відповідачем та ТОВ «МІЛОАН» було укладено кредитний договір № 9785678 від 18.10.2019, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. 16.06.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір відступлення права вимоги №001, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступає ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. В подальшому, 24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» було укладено договір факторингу №1/15, відповідно до умов якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відступає позивачу права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідач в зазначені строки умови договору не виконав, кредитні кошти у встановлені строки не повернув, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі15532,5 грн., яка складається з наступного: 5700 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6412,5 грн. - заборгованість за відсотками; 3420 грн. - заборгованість за пенею. Тому, позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.
Ухвалою суду від 29.04.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, через підсистему Електронний суд подав заяву про розгляд справи без його участі, у якій просив задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу зареєстрованого місця проживання. До суду повернулися поштові конверти, адресатні відповідачу, з довідкою про причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як встановлено у ч.1 ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У свою чергу, відповідач не повідомляв суд про зміну своєї адреси. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався, будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 13.10.2025, є дата складення повного судового рішення 16.10.2025.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Так, судом встановлено, що між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 9785678 від 18.10.2019 (індивідуальна частина) шляхом підписання кредитного договору відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, отриманого від кредитодавця ТОВ «МІЛОАН» на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , вказаний позичальником у заявці на отримання кредиту.
Відповідно до умов Договору № 9785678 від 18.10.2019, ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000 грн. строком на 15 днів з 18.10.2019 (п. п. 1.2, п. п. 1.3 Договору).
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 02.11.2019 (п. п. 1.4 Договору).
Загальні витрати Позичальника за кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3450,00 грн. в грошовому виразі та 840,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включають в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника становить 13450 грн. і розрахована з урахуванням припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього Договору, а строк кредитування залишиться незмінним та, що ТОВ «МІЛОАН» і позичальник виконають свої обов'язки на умовах і у строки, визначені в Договорі. Позичальник розумів та погодився, що наведені у цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань (п. п. 1.5 Договору).
Комісія за надання кредиту 1200 грн., яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. п. 1.5.1 Договору).
Проценти за користування кредитом 2250,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. п. 1.5.2 Договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. п. 1.6 Договору).
Тип процентної ставки за цим договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору (п.п.1.7 Договору).
Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. п. 2.1. Договору).
Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. кредитного договору №9785678 від 18.10.2019.
Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів ( послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід'ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору (пункт 2.3.1.1.).
Пунктом 2.3.1.2 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього договору.
Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1.).
У разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (пункт 4.2.).
Пунктом 6.4 Договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Отже, сторони узгодили істотні умови Кредитного договору: розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, графік погашення платежів, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору саме на таких умовах та шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вказане також підтверджується Анкетою-заявою на кредит № 9785678 від 17.10.2019, графіком розрахунків в Додатку № 1, який є додатком до кредитного договору № 9785678 від 18.10.2019, а також платіжним дорученням № 26665951 від 11.04.2021, з якого вбачається, що ТОВ «МІЛОАН» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 грн.
Із відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «МІЛОАН» за період з 18.10.2019 по 31.01.2020 вбачається, що відповідач в зазначені строки умови договору не виконав, кредитні кошти у встановлені строки не повернув, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 15532,5 грн. яка складається з наступного: 5700 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6412,5 грн. - заборгованість за відсотками; 3420 грн. - заборгованість за комісією.
Таку ж суму заборгованості та її складові позивачем заявлено до стягнення з відповідача.
Станом на час розгляду справи відповідач не надав суду доказів сплати ним зазначеної суми заборгованості за договором про споживчий кредит.
Вирішуючи спір, суд враховує наступні положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України.
За приписами ст.3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
За правилами ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.ч. 3-6, ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова Установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Проте, позичальник кредитного зобов'язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитними договором № 9785678 від 18.10.2019у розмірі 15532,5 грн.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до положень ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року в справі № 6-979цс15, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
16.06.2020 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір відступлення прав вимоги № 04Т, відповідно до якого ТОВ «ФК «МІЛОАН» передало (відступило) ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату права вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з додатку до Договору відступлення прав вимоги № 001 від 16.06.2020 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 9785678 від 18.10.2019.
24.01.2022 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» укладено Договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» передало (відступило) ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» за плату права вимоги, а ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» прийняло належні ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 9785678 від 18.10.2019 на суму 15532,5 грн.
За змістом ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що на підставі договору факторингу позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9785678 від 18.10.2019.
Таким чином, зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд вбачає підстави для задоволення позову та присудження до стягнення заборгованості за кредитним договором на користь позивача у зазначеному вище розмірі.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати позивача на правничу допомогу складають 6 000,00 грн і підтверджуються наданими доказами: Договором № 43657029 від 07.08.2024 про надання правової допомоги, укладеним між ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» та адвокатом Білецьким Б.М., детальним описом робіт (наданих послуг).
Дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що витрати вказані позивачем є занадто завищеними, оскільки виходячи із предмету позову, справа не є складною та розглядається в порядку спрощеного провадження, є стала судова практика з розгляду даної категорії спорів, заявлений розмір витрат правничої допомоги є необґрунтованим та завищеним.
Сума витрат на правничу правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн. є неспівмірною з ціною позову, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру та підлягає зменшенню.
Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. є завищеними, неспівмірними з ціною позову та підлягають зменшенню до 2 000 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12,13,76-82,89,141,223,263,265,280 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» заборгованість за кредитним договором № № 9785678 від 18.10.2019у розмірі 15532 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні 50 коп., яка складається з наступного: 5700 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 6412,50 грн. - заборгованість за відсотками; 3420 грн. - заборгованість за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., а разом судові витрати в сумі 4422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1;
Відповідач:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено і підписано 16 жовтня 2025 року .
Суддя В.О. Фролова