16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 642/3070/24
провадження № 51 - 3984ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 червня 2025 року, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2024 року щодо ОСОБА_4 ,
встановила:
за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2024 року затверджено угоду про примирення від 05 серпня 2024 року між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4
ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі -КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком 1 рік), з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, на підставі якої ухвалою судді-доповідача судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 15 червня 2025 року було відкрито апеляційне провадження.
У подальшому, дійшовши висновку, що вирок Ленінського районного суду
м. Харкова від 26 серпня 2024 року щодо ОСОБА_4 , яким було затверджено угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілим, не може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором з підстав, наведених в апеляційній скарзі; тобто про те, що суддею-доповідачем було помилково відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, керуючись позицією Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 569/17036/18, ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 червня 2025 року було закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказаний вирок.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки прокурор мав право на оскарження зазначеного судового рішення з підстав затвердженням угоди судом у кримінальному провадженні, в якому вона не може бути укладена.
Убачає, що внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_4 було першочергово завдано шкоди суспільним інтересам у сфері безпеки дорожнього руху, а за таких умов, на думку прокурора, укладення угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим є неприпустимим. В обґрунтування посилається на те, що судом не враховано, що обумовлене в угоді основне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки із застосуванням ч.ч. 2, 3 ст. 75 КК України суперечить Закону України про кримінальну відповідальність, оскільки застосування ст.75 КК України прямо заборонено до осіб, засуджених за ч. 1
ст. 286-1 КК України. Окрім цього, зазначає, що в укладеній угоді про примирення сторони лише дійшли згоди щодо основного покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки із застосуванням ч.ч.2, 3 ст.75 КК України, однак з приводу додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке за санкцією ч. 1 ст. 286 - 1 КК України є обов'язковим, сторони згоди не дійшли. Однак, суд призначив обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки, яке не було узгоджено угодою, чим вийшов за межі такої угоди.
Мотиви Суду
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, дослідивши додану до неї копію оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вбачає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.
Як убачається зі змісту судових рішень, прокурор, не погоджуючись з вироком місцевого суду, яким було затверджено угоду про примирення між потерпілим та обвинуваченим, оскаржив його в апеляційному порядку. При цьому прокурор указував на істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.
Суд апеляційної інстанції, спершу відкривши апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора, згодом закрив його.
Мотивуючи своє рішення про закриття апеляційного провадження, цей суд зазначив, що відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржено в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угоду не може бути укладено.
Крім того, апеляційний суд вказав на те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , згідно з положеннями ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких, а тому, враховуючи зміст ч. 3 ст. 469 КПК України, у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 286-1 КК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена.
Також апеляційний суд зазначив, що повноваження прокурора при оскарженні вироку суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим чітко обмежені приписами п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України, згідно з якими такі вироки можуть бути оскаржені прокурором лише у зв'язку з порушеннями вимог ч. 3 ст. 469 КПК України під час укладення угоди, і не підлягають розширенню.
При цьому, прокурором зазначено про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, що не може бути предметом апеляційного розгляду, виходячи з вимог п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України. Відповідно, наведені норми кримінального процесуального закону не передбачають можливості оскарження прокурором вироку щодо ОСОБА_4 в частині покарання.
Зважаючи на те, що угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, колегія суддів касаційного суду в цілому погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції, вбачаючи необхідним при цьому вказати таке.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з ч. 3
ст. 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Згідно зі змістом санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України з урахуванням положень ст. 12 цього Кодексу зазначене кримінальне правопорушення відноситься до нетяжких злочинів.
Колегія суддів касаційного суду вбачає, що апеляційний суд, закривши помилково відкрите апеляційне провадження, дотримався вимог процесуального закону, оскільки, як правильно зазначив в оскарженому рішенні суд апеляційної інстанції, повноваження прокурора при оскарженні вироку суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим обмежені приписами п. 3 ч. 3 ст. 394 КПК України, згідно з якими такі вироки можуть бути оскаржені прокурором лише у зв'язку з порушеннями вимог ч. 3
ст. 469 КПК України під час укладення угоди, і не підлягають розширенню.
Зазначене відповідає позиціям, висловленим Верховним Судом в постанові від 06 грудня 2018 року у справі № 756/11661/17; в постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 395/773/18; в ухвалі від 03 квітня 2023 року у справі № 607/18153/22; в ухвалі від 20 липня 2023 року у справі № 302/211/23; в ухвалі від 13 лютого
2025 року у справі № 273/753/23; в ухвалі від 28 квітня 2025 року у справі № 279/6292/24; ухвалі від 19 червня 2025 року у справі № 357/13234/24.
Таким чином, апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та вважає, що на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкриттікасаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 15 червня 2025 року, якою закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 26 серпня 2024 року щодо ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3