16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 761/39546/24
провадження № 61-11111ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року тапостанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Казенного підприємства «Укрспецзв'язок», Державної адміністрації служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
стягнути з Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» на користь позивача майнову шкоду, завдану діяльністю працівників цього підприємства у формі умисного знищення особистого майна позивача технічними кіберзасобами випромінюючого типу, у розмірі 330 720,00 грн.;
стягнути з Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» на користь позивача немайнову шкоду, завдану умисним руйнуванням технічними кіберзасобами випромінюючого типу зубів позивача, у розмірі, що становить 272 074,00 грн.;
стягнути з Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» на користь позивача немайнову шкоду, завдану умисним ушкодженням його здоров'я (зокрема статевих органів) технічними кіберзасобами випромінюючого типу, що призвело до каліцтва, тривалих душевних страждань, фізичного болю та приниження честі і гідності позивача, у розмірі, що становить 15 000 000,00 грн.;
стягнути з Казенного підприємства «Укрспецзв'язок» на користь позивача недоотриману вигоду за 11 років (з 2013 року по 2024 рік включно), що виникла внаслідок порушення права позивача на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку позивач міг би вільно обрати або на яку міг би погодитись, у розмірі середньої заробітної плати державного експерта у сфері інформаційної та кібербезпеки Апарату Ради національної безпеки і оборони України за 2023 рік;
стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь позивача моральну шкоду, нанесену його здоров'ю у формі каліцтва технічними кіберзасобами випромінюючого типу зі станції, яка функціонує в локації метро «Університет» та функціонування якої забезпечується безпосередньо Комунальним підприємством «Київський метрополітен» у розмірі 50% від суми, що стягується з Казенного підприємства «Укрспецзв'язок», а саме 7 500 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
28 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду касаційну скаргуна рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року тапостанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику: 1) направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази; 2) надіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав), та яка відповідає вимогам статтям 392 ЦПК України та надіслати копії уточненої скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, а у разі подання касаційної скарги у новій редакції та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет надати докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів всім учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексунадіслати на адресу суду касаційну скаргу у новій редакції з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав), та яка відповідає вимогам статтям 392 ЦПК України та надіслати копії уточненої скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, а у разі подання касаційної скарги у новій редакції та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет надати докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів всім учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу; 3) сплатити судовий збір у розмірі 24 224,00 грн; 4) надати докази надсилання касаційної скарги та доданих до неї матеріалів до електронного кабінету учасникам справи або надсилання листом з описом вкладення цим учасникам справи копії касаційної скарги.
26 вересня 2025 року та 29 вересня 2025 року ОСОБА_2 подав однакові за змістом уточнені касаційні скарги разом з квитанцією про сплату судового збору та доказами надсилання касаційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.
Крім того, в касаційних скаргах ОСОБА_2 посилається на те, що вперше касаційну скаргу було подано 10 липня 2025 року. Ухвалою Верховного Суду надано строк для усунення недоліків для сплати судового збору в розмірі 30 280 грн. В подальшому він виконав вимоги вказаної ухвали, сплатив судовий збір та направив касаційну скаргу з додатками на адресу суду, однак працівниками суду було складено акт про відсутність додатків, а касаційну скаргу повернуто.
Проаналізувавши надані на усунення недоліків матеріали на відповідність вимогам частини другої статті 392 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що недоліки касаційної скарги заявником не усунуто.
В уточнених касаційних скаргах, які надійшли на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12 вересня 2025 року, ОСОБА_2 формально цитує підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, узагальнено посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, описує фактичні обставини справи та незгоду зі змістом оскаржених судових рішень, однак жодного обґрунтування виключних підстав касаційного оскарження в уточненій касаційній скарзі не зазначає.
Цитування змісту постанов Верховного Суду також не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава касаційного оскарження, оскільки заявник не конкретизує, який саме висновок щодо застосування норми права, застосованої апеляційним судом, та в яких подібних правовідносинах не було враховано в оскаржуваних судових рішеннях, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
В касаційній скарзі у новій редакції не зазначено, який правовий висновок Верховного Суду, на переконання заявника, мав застосувати суд апеляційної інстанції під час ухвалення судового рішення у цій справі або обґрунтувати наявність іншої підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Отже, заявник не виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 12 вересня 2025 року.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain»
від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не усунув недоліки касаційної скарги та не виконав вимоги процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо її форми, змісту та оплати судового збору, така скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Казенного підприємства «Укрспецзв'язок», Державної адміністрації служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Кабінету Міністрів України, Офісу Президента України, Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відшкодування майнової та моральної шкоди повернути заявнику.
Копію ухвали надіслати учасникам справи, а додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська