17 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 456/489/17
провадження № 61-8283св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Стрийська міська рада, державний реєстратор комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христина Романівна,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шандри М. М.,
Крайник Н. П., Левика Я. А., від 07 травня 2025 року,і ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Стрийської міської ради, державного реєстратора КП «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про скасування незаконних рішень органу місцевого самоврядування, свідоцтва про право власності, визнання права власності.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є донькою ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 . Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 225/9 від 22 травня 1959 року її батькові була надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 500 кв. м під індивідуальне житлове будівництво. На земельній ділянці батьком був побудований житловий будинок, який 17 грудня 1974 року актом про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння прийнятий в експлуатацію. У подальшому виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області рішенням № 118 від 17 березня
1988 року «Про дозвіл громадянам м. Стрия на проведення будівництва і подальшу експлуатацію житлових і господарських приміщень, споруд на власних земельних ділянках» дозволив батькові двоповерхову добудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 з влаштуванням окремого входу розміром 5,0 х 9,52 кв. м. У 1997 році батько своїми силами та за власні кошти добудував будинок, в якому проживав він особисто, а також відповідач
ОСОБА_2 разом із своєю сім'єю.
3. Після завершення будівництва відповідач ОСОБА_2 зареєстрував право власності на 52/100 частин будинку на своє ім'я. Вважає таку реєстрацію права власності незаконною, оскільки дозвіл на двоповерхову добудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 з влаштуванням окремого входу розміром 5,0 х 9,52 кв. м на належній батькові земельній ділянці був наданий лише батькові, а присвоєний ще у 1959 році номер будинку не змінювався.
4. Позивачка вказувала, що на підставі договору дарування від 05 грудня
2001 року ОСОБА_6 подарував їй 48/100 частин житлового будинку
АДРЕСА_1 разом з відповідною частиною належних до нього господарських споруд. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак до складу спадщини не увійшла 52/100 частина спірного будинку, хоча він, на думку позивачки, був власником цієї 52/100 частини будинку, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи будинку
АДРЕСА_1 , договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального жилого будинку на праві особистої власності від 17 червня 1959 року, засвідченим нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори, реєстровий № 3707.
5. Вказує, що існування права власності ОСОБА_6 на будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 500 кв. м виключає можливість взагалі видачі у 1997 році відповідачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на 52/100 частини житлового будинку, оскільки існує зареєстроване право власності батька ОСОБА_6 на будинковолодіння, яке не припинене, що у свою чергу виключає й перехід права від батька ОСОБА_6 до відповідача ОСОБА_2 і з будь-яких інших підстав для виникнення права ОСОБА_2 на частину житлового будинку.
6. Крім того, 26 червня 2018 року державний реєстратор комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості щодо ОСОБА_2 , як власника майна, визначеного рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року. Однак вказаним рішення суд не розподіляв житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 , і така адреса в рішенні суду відсутня. Тобто 26 червня 2018 року державний реєстратор комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. внесла до державного реєстру на нерухоме майно відомості, які не підтверджуються рішенням суду, і такими діями порушено її права як спадкоємця за законом.
7. З урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила:
- визнати нечинним пункт 1.8 рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 370 від 28 листопада 1997 року «Про затвердження актів про закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлових будинків, які належать громадянам на праві особистої власності» в частині, а саме:
«гр. ОСОБА_2 », та скасувати його;
- визнати нечинним пункт 2 рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 397 від 22 грудня 1997 року «Про оформлення права власності на будинок
АДРЕСА_1 » в частині, а саме: «гр. ОСОБА_2 », та скасувати його;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок, на 52/100 частини, АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2 , видане 25 грудня 1997 року Стрийською міською радою Львівської області на підставі рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 397 від 22 грудня 1997 року, та скасувати його;
- визнати за нею право власності на 26/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 разом з відповідною частиною належних до нього господарських споруд в порядку спадкування за законом;
- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41853579 від 02 липня 2018 року 11:59:12, про державну реєстрацію прав
ОСОБА_2 як власника майна, а саме: житлового будинку загальною площею (кв. м): 123, житлової площі (кв.м): 51.1, сараю літ. Є, вбиральні (вбудованої)
літ. Ж гаражу літ. К, воріт з хвірткою № 5, огорожі № 6, огорожі № 7, огорожі № 8, хвіртки № 9, вимощення І, за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1588353446112, номер запису про право власності - 26850957);
- скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна, а саме: житлового будинку загальною площею (кв. м): 123, житлової площі (кв.м): 51.1, сараю літ. Є, вбиральні (вбудованої) літ. Ж, гаражу
літ. К, воріт з хвірткою № 5, огорожі № 6, огорожі № 7, огорожі № 8, хвіртки № 9, вимощення І, за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1588353446112, номер запису про право власності - 26850957) та зобов'язати державного реєстратора комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , як власника майна, а саме: житлового будинку загальною площею (кв. м): 123, житлової площі (кв. м):
51.1, сараю літ. Є, вбиральні (вбудованої) літ. Ж, гаражу літ. К, воріт з хвірткою № 5, огорожі № 6, огорожі № 7, огорожі № 8, хвіртки № 9, вимощення І, за адресою: АДРЕСА_2 , (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна - 1588353446112, номер запису про право власності - 26850957);
- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька на 26/100 частини житлового будинку, загальною площею 214,7 кв. м, який складається в цілому з двох кухонь та шести житлових кімнат площею 96,4 кв. м, до якого належать господарські будівлі та споруди: цегляні сараї «Г», «Є», цегляна літня кухня «Д», цегляна вбиральня «Ж», бетонне замощення І, водоколонка № 1, металеві ворота № 3, огорожа № 2, дерев'яна огорожа № 4, гаражі «Е» і «К», розташованого на земельній ділянці площею
500 кв. м, який знаходиться по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 (стара адреса АДРЕСА_1 ).
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
8. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 27 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки спірні рішення виконкому були виконані та відповідач набув право власності на нерухоме майно. Спірні рішення виконкому Стрийської міської ради Львівської області є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою юридичну силу після реалізації, а саме після одержання відповідачем документа, що посвідчує право власності та державної реєстрації цього права. Визнання незаконним та скасування рішення, яке вичерпало свою дію фактом його виконання не породжує жодних наслідків для позивачки, зважаючи на той факт, що право власності зареєстроване за відповідачем, а відтак обраний спосіб захисту порушених прав не забезпечує реального захисту її прав на спірне майно. Позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу, який би породжував підстави для висновку про незаконність оскаржених рішень виконавчого комітету Стрийської міської ради. Оскаржувані рішення ухвалено компетентним органом - виконавчим комітетом Стрийської міської ради, у межах наданих йому повноважень. Свідоцтво про право особистої власності на жилий будинок від 22 грудня 1997 року видано на підставі рішення від 22 грудня 1997 року, що також відповідає встановленим на час його видачі приписами нормативно-правових актів.
10. Оскільки проведення державної реєстрації права власності, об'єкту нерухомого майна проведено на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, рішення № 318 від 18 серпня 2010 року, прийняте виконавчим комітетом Стрийської міської ради, визнання нечинним чи незаконним позивачкою не ставиться в позовній заяві, технічного паспорту від 02 травня 2018 року, відтак доводи позивачки про незаконність рішення державного про державну реєстрацію прав ОСОБА_2 , як власника майна, а саме: житлового будинку по АДРЕСА_1 , є необґрунтованими. Приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності, державний реєстратор діяла на підставі, в межах і в спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому рішення про державну реєстрацію від 26 червня 2018 року № 26850957 є законним і не порушує права та інтереси сторін.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
11. Постановою Львівського апеляційного суду від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
12. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорювані позивачкою рішення виконавчого Стрийської міської ради Львівської області від 28 листопада 1997 року за № 370 та рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 397 від 22 грудня 1997 року є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою юридичну силу після їх виконання, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині з підстав обрання неефективного способу захисту. Позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу, який би давав підстави для висновку про незаконність рішень виконавчого комітету Стрийської міської ради від 28 листопада 1997 року за № 370 та від 22 грудня 1997 року за № 97 та виданого на їх підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 25 грудня 1997 року.
13. Встановивши, що житловий будинок по АДРЕСА_1 не належав померлому ОСОБА_6 на момент смерті, а тому не увійшов до складу спадщини, відкритої після його смерті, з огляду на відсутність підстав для визнання недійсними рішень виконавчого комітету, державної реєстрації прав власності за ОСОБА_2 , місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 .
14. Разом з тим, що справа розглянута судом першої інстанції 27 липня
2023 року за відсутності позивачки ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи, доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення позивачки про розгляд справи є обґрунтованими, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 27 червня 2025 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
16. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17, від 02 листопада 2022 року у справі № 910/11273/20, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18, від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц, у постановах Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі № 361/953/16-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 351/1317/18, від 05 липня 2023 року у справі № 756/9405/21(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Зазначає, що суди не розглянули клопотання про витребування та огляд оригіналу інвентаризаційної справи, а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом першої інстанції було допущено грубе порушення вимог процесуального закону через неналежне повідомлення про час та місце розгляду справи. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не встановив фактичні обставини справи, не зібрав та не перевірив належним чином докази, не надав їм належної оцінки, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду.
18. Заявниця вказує, що під час вирішення спору судом першої інстанції не було задоволено клопотання про витребування доказів, а апеляційним судом не було усунуто вказані порушення. Мотиви апеляційного суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог є суперечливими, апеляційний суд безпідставно послався на неефективний спосіб захисту порушених прав позивачки. Постанова апеляційного суду не містить висновку про наявність чи відсутність підпису її батька ОСОБА_6 в акті державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів садибної забудови до експлуатації від 29 жовтня 1997 року, а відтак суд не зробив головного висновку у справі. Апеляційний суд зобов'язаний був дослідити підстави видачі свідоцтва, перевірити законність процедури його оформлення та оцінити доводи позивачки щодо його недійсності, однак цього не зробив.
19. Зауважує, що суди попередніх інстанцій замість дослідження підстав видачі оскарженого свідоцтва, перевірки законності процедури його оформлення та оцінки доводів позивачки щодо його недійсності послалися на встановлені у справі № 456/2327/15-ц обставини. Апеляційний суд не встановив, що право власності її батька ОСОБА_6 на житловий будинок зареєстроване 09 січня 1975 року. Суди не застосували до спірних правовідносин положення статті 13 Закону України «Про власність», чинної на момент виникнення спірних правовідносин.
20. Згідно з доводами касаційної скарги, станом на 09 січня 1975 року батько позивачки був власником будинковолодіння
АДРЕСА_1 , а добудова, проведена батьком, сама по собі не створює окремого об'єкта нерухомості у зв'язку із чим свідоцтво про право власності на нерухоме майно не могло бути видане відповідачу. Відсутність договору між її батьком та відповідачем свідчить про те, що не було переходу права власності від її батька до відповідача. Також заявниця стверджує, що державний реєстратор не мав права реєструвати нерухоме майно за відповідачем. Реєстрація спірного нерухомого майна за іншою адресою, є спробою ухилення відповідача від виконання судового рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 456/489/17 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22. Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради депутатів трудящих від 22 травня 1959 року у № 225/9 ОСОБА_6 була надана земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 500 кв. м під індивідуальне житлове будівництво.
23. Згідно з рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради депутатів трудящих від 26 грудня 1974 року № 787 «Про затвердження актів про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуальних житлових будинків, які належать громадянам на праві особистої власності» затверджено акт про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуальних житлових будинків в м. Стрию від 17 грудня 1974 року про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку одноповерхового, одноквартирного, цегляного, житловою площею 38,05 кв. м, по АДРЕСА_1 , забудовника ОСОБА_6 .
24. Відповідно до рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 118 від 17 березня 1988 року «Про дозвіл громадянам м. Стрия на проведення будівництва і подальшу експлуатацію житлових і господарських приміщень, споруд на власних земельних ділянках» виконавчий комітет дозволив ОСОБА_6 двоповерхову добудову до житлового будинку по АДРЕСА_1 з влаштуванням окремого входу розміром 5,0 х 9,52 кв. м.
25. Рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради № 370
від 28 листопада 1997 року «Про затвердження актів про закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлових будинків, які належать громадянам на праві особистої власності» затверджено акти про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння
АДРЕСА_3 , житловою площею 45,2 кв. м, загальною площею 57,0 кв. м, на ім'я ОСОБА_6 та кв. АДРЕСА_4 , житловою площею 51,2 кв. м, загальною площею
85,2 кв. м, на ім'я ОСОБА_2 .
26. Згідно з актом Державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів садибної забудови до експлуатації, від 29 жовтня 1997 року, затвердженого виконкомом Стрийської міської ради 28 листопада 1997 року
№ 370, житловий будинок по АДРЕСА_1 складається з двох квартир, забудовниками значиться: ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
27. 22 грудня 1997 року виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області рішенням № 397 «Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 » у вирішив:
1) оформити право власності на житловий будинок (домоволодіння), що розташований по АДРЕСА_1 та видати йому свідоцтво про право власності;
2) доручити Стрийському МБТІ зареєструвати домоволодіння за ОСОБА_2 -52/100 частин будинку та ОСОБА_6 - 48/100 частин будинку.
28. На підставі рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області рішенням № 397 від 22 грудня 1997 року Стрийською міською радою Львівської області ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на 52/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_6 - свідоцтво про право власності на 48/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
29. Відповідно до договору дарування від 05 грудня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т., ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар 48/100 частин житлового будинку разом з відповідною частиною належних до нього господарських споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 500 кв. м.
30. ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31. Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,0524 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності по 1/2 частки
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
32. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області
від 21 вересня 2017 року у справі № 456/2327/15-ц, яке набрало законної сили, проведено розподіл у натурі житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , між її співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , пропорційно до їхніх часток у вказаному домоволодінні.
33. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05 березня 2019 року, 26 червня 2018 року державний реєстратор комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Х. Р. на підставі виписки з рішення, серії та номер: 318, виданого 18 серпня 2010 року, видавник: виконавчий комітет Стрийської міської ради Львівської області; технічний паспорт, серія та номер: 135, виданий 02 травня 2018 року, видавник: фізична особа-підприємець ОСОБА_7 ; рішення Стрийського міськрайонного суду № 456/2327/15-ц, виданого 21 вересня 2017 року, провела державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєструвала за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок загальною площею 123 кв. м, житловою площею 51,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
34. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
35. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
36. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
37. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
38. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
39. Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
40. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
41. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57),
від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
42. Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном
(стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).
43. Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не створює правових наслідків, на які воно спрямоване.
44. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86, 94), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункти 42-43, 47, 49).
45. Верховний Суд звертає увагу, що судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20).
46. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
47. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
48. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
49. Скасовуючи рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, мотивовано виходив з того, що позивачкою не надано достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про порушення її прав оскаржуваними рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 28 листопада 1997 року за № 370 «Про затвердження актів про закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлових будинків, які належать громадянам на праві особистої власності» в частині, а саме: «гр. ОСОБА_2 » та рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 397 від 22 грудня 1997 року «Про оформлення права власності на будинок АДРЕСА_1 » в частині, а саме: « гр. ОСОБА_2 ».
50. Слід зазначити, що судовими рішеннями (які набрали законної сили) у справі № 456/2327/15-ц встановлено, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок б/н від 25 грудня 1997 року, зареєстрованого у встановленому порядку, належить 52/100 частини житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд, розташованого по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 на праві власності належить решту 48/100 частини вказаного житлового будинку з відповідною частиною приналежних до нього господарських будівель та споруд, що ідтверджується договором дарування житлового будинку від 05 грудня 2001 року, нотаріально посвідченим та зареєстрованим у встановленому порядку.
51. Також сторонам на праві спільної часткової власності - по 1/2 частині кожному, належить земельна ділянка, площею 0,0524 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 46112000000:11:007:0016, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер: 26536493 від 09 вересня 2014 року.
52. Вказаними судовими рішеннями у справі № 456/2327/15-ц проведено поділ у натурі житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 між її співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , пропорційно їхніх часток у вказаному будинковолодінні 52/100 у ОСОБА_2 та 48/100 у ОСОБА_1 .
53. Виділено ОСОБА_2 наступні приміщення у житловому будинку (позначений у технічному паспорті літерою А-2): у підвалі кладову ІІІ, площею
23,8 кв. м та кладову ІV, площею 18,4 кв. м, загальна площа яких складає
42,2 кв. м; на першому поверсі коридор 2-1, площею 11,5 кв. м, житлову кімнату
2-2 площею 18,8 кв. м, кухню 2-3, площею 8,4 кв. м, ванну 2-4, площею 3,9 кв. м, загальна площа яких складає 42,6 кв. м; на другому поверсі коридор 2-5, площею 10.2 кв. м, житлову кімнату 2-6, площею 18,5 кв. м, житлову кімнату 2-7, площею 13,8 кв. м, загальна площа яких складає 42,5 кв. м, а також залишено у його користуванні сходи (позначені у технічному паспорті літерою «А-5»).
54. Загальна площа таких приміщень складає 127,3 кв. м, з яких житлова площа - 51,1 кв. м, допоміжна площа - 76,2 кв. м.
55. В особистому користуванні ОСОБА_2 залишено убиральню (позначена у технічному паспорті літерою Ж), сарай (позначений у технічному паспорті літерою Є), 1/2 частину замощення (позначене у технічному паспорті літерою І), водоколонку (позначена у технічному паспорті під № 1), 1/2 частину огорожі (позначена у технічному паспорті під № 2), а також ворота з хвірткою (позначені у технічному паспорті під № 5).
56. Виділено ОСОБА_1 наступні приміщення у житловому будинку (позначений у технічному паспорті літерою А-1): у підвалі кладову І, площею
5,1 кв. м та кладову ІІ, площею 14,4 кв. м, загальна площа яких складає
19,5 кв. м; у веранді коридор І площею 5,3 кв. м, ванну ІІ, площею 4,1 кв. м, загальна площа яких складає 9,4 кв. м; на першому поверсі кухню 1-1, площею
7,6 кв. м, житлову кімнату 1-2, площею 12,5 кв. м, житлову кімнату 1-3, площею 16,8 кв. м, житлову кімнату 1-4, площею 16,8 кв. м, коридор 1-5, площею 4,8 кв. м, загальна площа яких складає 67,9 кв. м, а також залишивши у її користуванні сходи (позначені у технічному паспорті літерою «а3»).
57. Загальна площа таких приміщень складає 87,4 кв. м, з яких житлова площа - 46,1 кв. м, допоміжна площа - 41,3 кв. м.
58. В особистому користуванні ОСОБА_1 залишено сарай (позначений у технічному паспорті літерою Г), літню кухню (позначена у технічному паспорті літерою Д), 1/2 частину замощення (позначене у технічному паспорті літерою І), 1/2 частину огорожі (позначена у технічному паспорті під № 2), а також ворота з хвірткою (позначені у технічному паспорті під № 3).
59. Під час вирішення спору апеляційним судом враховано, що державна реєстрація за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок загальною площею 123 кв. м, житловою площею 51,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , проведена на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, рішення № 318 від 18 серпня 2010 року, прийнятого виконавчим комітетом Стрийської міської ради, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
60. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
61. Позивачкою не наведено жодних доказів на підтвердження тих обставин, що за відповідачем було зареєстровано право власності на частину житлового будинку у більшому розмірі, ніж визначено судовим рішенням у справі № 456/2327/15-ц.
62. Позивачкою не надано належних та допустимих доказів, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 належав її померлому батьку ОСОБА_6 на момент смерті у повному обсязі, а тому частина будинку, який знаходиться у власності відповідача, могла увійти чи увійшла до складу спадщини після його смерті.
63. Окрім зазначеного, батько позивачки, за життя, не оскаржував рішень виконавчого комітету Стрийської міської ради, погоджувався з частками співвласників у спірному будинковолодінні.
64. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
65. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, апеляційним судом надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
66. Колегія суддів, надаючи оцінку судовому рішенню апеляційного суду на предмет його законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин апеляційний суд правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли загалом обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог. Процесуальні недоліки, допущені судом першої інстанції були усунуті судом апеляційної інстанції.
67. Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
68. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
69. Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня
2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).
70. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
71. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі
№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
72. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
73. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного суду від 07 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович