17жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 638/1651/22
провадження № 61-14343св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивачка (відповідачка за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, у складі судді Штих Т. В.,
від 20 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Мальованого Ю. М., від 17 вересня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності, визнання коштів спільним майном, стягнення грошових коштів, заміну боржника за договором позики.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що сторони із
11 серпня 1990 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2022 року у справі № 535/879/22.
3. У період перебування в шлюбі подружжям придбано квартиру АДРЕСА_1 за кредитні кошти, отримані на підставі кредитного договору № 11/11/2004 від 03 березня 2004 року.
4. Позивачка зазначає, що у вказаній квартирі вона мешкає разом із дочкою - ОСОБА_3 . Фактичне припинення шлюбних відносин між подружжям відбулось 19 листопада 2021 року, коли відповідач забрав особисті речі та виїхав із спільної квартири.
5. Вказує, що відповідач не виділяв кошти на утримання спільного майна подружжя. Комунальні платежі по квартирі за період 2016-2022 роки здійснювались позивачкою самостійно та разом із дочкою на суму
89 433,60 грн. Побутові витрати на утримання квартири, придбання продуктів харчування, тощо зазвичай здійснювались позивачкою самостійно, або разом із дочкою.
6. Відповідач, який працював на різних посадах у банківських установах, упродовж тривалого часу приховував від неї власні доходи, чим порушував її право спільної власності на отриману відповідачем заробітну плату. Згідно з розрахунком, здійсненим позивачкою, сума заробітної плати, отримана відповідачем за період з 2011 року по 19 листопада 2021 року, складає 4 191 834,28 грн, які ОСОБА_2 приховав та використав на власний розсуд, не в інтересах сім'ї.
7. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає, що належна їй сума у заробітній платі, отриманій відповідачем, складає 2 095 917,14 грн та має бути врахована під час поділу спільного майна подружжя.
8. З урахуванням ринкової вартості спільної квартири та вартості частки кожного із подружжя у спільному майні у розмірі 661 100 грн, факту приховування відповідачем отриманої заробітної плати, позивачка вважає доцільним та справедливим присудити їй право власності на спірну квартиру та стягнути з відповідача на її користь різницю між належною йому часткою у спільному майні та половиною заробітної плати відповідача, отриманої ним за період 2011-2021 роки, у розмірі 1 434 817,14 грн.
9. Крім того, 03 вересня 2021 року ОСОБА_3 набула право вимоги за кредитним договором № 11/01/2004 від 03 березня 2004 року, за яким отримані кошти були витрачені в інтересах сім'ї на придбання спірної квартири, у розмірі 1 460 620,18 грн. Позивачка є зобов'язаною особою за цим договором.
10. ОСОБА_3 , як кредитор за договором позики № 03/09/21-1
від 03 вересня 2021 року, висловила свою згоду щодо покладення на ОСОБА_1 обов'язків позичальника (боржника) за цим договором, а тому позивачка вважає за можливе в судовому порядку замінити боржника (позичальника), перевести борг за вказаним договором позики із
ОСОБА_2 на неї.
11. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- здійснити поділ майна подружжя, а саме квартири
АДРЕСА_1 , що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- визнати право приватної власності на вказану квартиру за
ОСОБА_1 ;
- визнати суму заробітної плати, отриману ОСОБА_2 , за період з 2011 року по 19 листопада 2021 року у розмірі 4 191 834 грн спільним майном подружжя;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частку у сумі заробітної плати, отриманій ОСОБА_2 за період 2011-2021 роки, яка складає 1 434 817,14 грн;
- замінити боржника (позичальника) і перевести борг за договором позики № 03/09/21-1 від 03 вересня 2021 року на суму 1 460 620,18 грн із ОСОБА_2 на нового боржника (позичальника) - ОСОБА_1 .
12. У вересні 2022 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Укрексімбанк»), про встановлення факту окремого проживання, визнання кредитних та факторингових зобов'язань за відповідними договорами спільними сумісними зобов'язаннями, поділ майна подружжя, стягнення грошових коштів.
13. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що у вересні 2021 року він повідомив ОСОБА_1 про припинення сімейних відносин, після чого сторони не ведуть спільне господарство та не підтримують будь-яких стосунків. Він не має доступу до спільної квартири.
14. Вказує, що квартира придбана за спільні кошти подружжя та кошти, отриманні подружжям в кредит за кредитним договором № 11/01/2004
від 03 березня 2004 року.
15. Станом на вересень 2021 року кредит повністю сплачений не був, а з врахуванням досягнутих домовленостей, зокрема договору № 03/09/21-1
від 03 березня 2021 року, заборгованість за договором становить
1 460 620,18 грн, з умовами її повернення у повному обсязі шляхом сплати щомісячно грошових коштів у розмірі 1 000 грн.
16. Поряд з цим, з метою виконання зобов'язань за кредитним договором
№ 11/01/2004 від 03 березня 2004 року та подальшого розірвання договору іпотеки спірної квартири за взаємною згодою подружжя та в інтересах сім'ї на підставі заяви ОСОБА_2 про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку від 08 грудня 2020 року в АТ «Укрексімбанк» була відкрита кредитна лінія «Бонус» та 09 грудня 2020 року надано кредит в розмірі 450 000 грн. Ці грошові кошти були витрачені на часткове погашення боргу перед попереднім кредитором АТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 11/01/2004
від 03 березня 2004 року, а саме 03 вересня 2021 року сплачено заборгованість по кредиту у розмірі 13 456 доларів США та компенсацію судового збору у справі № 619/6073/13-ц за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 996,41 грн.
17. Крім того, із отриманих в АТ «Укрексімбанк» кредитних коштів було сплачено 03 вересня 2022 року нотаріусу 7 000 грн за послуги по нотаріальному посвідченню договору про розірвання договору іпотеки спірної квартири
від 03 вересня 2021 року.
18. Вказує, що за період шлюбу і до моменту фактичного припинення шлюбних відносин було сплачено АТ «Укрексімбанк» заборгованість за спільним кредитним договором подружжя від 08 грудня 2020 року у розмірі 199 567,52 грн. На момент припинення шлюбних відносин кредит за вказаним кредитним договором не був погашений та починаючі з жовтня 2021 року зобов'язання за кредитним договором самостійно сплачував ОСОБА_2 особистими коштами.
19. У період із жовтня 2021 року по серпень 2023 року ним сплачено за кредитним договором АТ «Укрексімбанк» в рахунок сплати основного боргу та процентів за користування кредитним лімітом грошові кошти у розмірі 299 922,17 грн, половина з яких має бути стягнута на його користь із ОСОБА_1 . Станом на 07 вересня 2023 року залишок заборгованості за кредитною лінією, тобто сумісні зобов'язання подружжя, складає 99 968,13 грн.
20. Вважає, що при поділі спільного майна подружжя справедливим буде, враховуючи суму зобов'язань подружжя, зменшити частку ОСОБА_1 у спільному майні подружжя та визнати за ним право власності на спірну квартиру, з покладенням на нього обов'язку по виплаті зобов'язань за кредитними договорами.
21. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив суд:
- встановити факт окремого проживання ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 з 22 вересня 2021 року, в зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин та не веденням спільного господарства;
- визнати зобов'язання у розмірі 1 460 620,18 грн за договором позики
№ 03/09/21-1 від 03 вересня 2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс» (далі - ТОВ «ФК «Фактор плюс») та ОСОБА_2 в результаті невиконання подружжям в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором № 11/01/2004
від 03 березня 2004 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , та зобов'язання в розмірі 450 000 грн за кредитним договором від 08 грудня
2020 року, укладеним між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 , спільним сумісним зобов'язанням подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
- здійснити поділ майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином: визнати за ОСОБА_2 право власності на спірну квартиру, покласти на ОСОБА_2 обов'язок з повернення позики у розмірі 1 460 620,18 грн за договором позики № 03/09/21-1 від 03 вересня
2021 року, укладеним між ТОВ «ФК «Фактор плюс» і ОСОБА_2 , та обов'язок зі сплати заборгованості в розмірі 173 786,52 грн за кредитним договором від 08 грудня 2020 року, укладеним між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 149 961,09 грн, що становлять 1/2 частку спільного зобов'язання подружжя за кредитним договором від 08 грудня 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 та АТ «Укрексімбанк», сплаченого ним після припинення шлюбних відносин;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 119 294,16 грн в рахунок виконання кредитних зобов'язань подружжя за кредитним договором від 08 грудня 2020 року, укладеним між
ОСОБА_2 та АТ «Укрексімбанк», та за договором позики № 03/09/21-1 від 03 вересня 2021 року.
22. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 травня
2024 року від 22 грудня 2022 року об'єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень
23. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 травня
2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду
від 17 вересня 2024 року, вимоги первісного та зустрічного позову задоволено частково. Визнано право власності по 1/2 частині квартири
АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В іншій частині вимог позовів відмовлено.
24. Суди попередніх інстанцій врахували, що спірна квартира придбана подружжям під час зареєстрованого шлюбу та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, сторони не домовились про її поділ, тому є підстави для її поділу між сторонами з дотриманням принципу рівності часток.
25. Також суди вказали, що зобов'язання за договором позики № 03/09/21-1
від 03 вересня 2021 року у розмірі 1 460 620,18 грн є спільним зобов'язанням подружжя, яке визнається сторонами та не підлягає врахуванню при поділі майна, оскільки сторони у цьому випадку виступають як солідарні боржники.
26. Крім того, ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами те, що кредитний договір від 08 грудня 2020 року, укладений між ним та АТ «Укрексімбанк», є договором, що укладений в інтересах сім'ї, а кредитні кошти за цим договором в розмірі 450 000 грн витрачені на потреби сім'ї.
27. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, отриманої ОСОБА_2 у період 2011-2021 років, суди вважали необґрунтованими.
28. Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року скасувати, ухваливши нове судове рішення, про задоволення зустрічного позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
30. 16 жовтня 2024 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року.
31. Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
32. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15, а також у постановах Верховного Суду від 13 березня
2019 року у справі № 609/67/18, від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17, від 08 липня 2020 року у справі № 754/11103/16, від 09 вересня 2020 року
у справі № 572/2515/15, від 24 листопада 2021 року у справі № 675/347/18,
від 01 вересня 2022 року у справі № 295/9244/17, від 31 січня 2024 року у справі № 638/18499/18, від 03 липня 2024 року у справі № 362/2112/21, від 12 липня 2024 року у справі № 495/1719/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
33. Зауважує, що ОСОБА_1 визнала наявність спільного кредитного зобов'язання в сумі 1 460 620,18 грн за договором позики № 03/09/21-1
від 03 вересня 2021 року, а тому в цій частині позовні вимоги підлягали задоволенню та мали бути вирішені одночасно з вимогами про поділ майна подружжя. Вважає, що суд позбавив його можливості в подальшому ставити питання щодо повернення половини сплачених ним після розірвання шлюбу коштів в рахунок погашення боргу за договором позики.
34. Вказує, що апеляційний суд помилково зазначив про припинення зобов'язань за кредитним договором № 11/01/2004 від 03 березня 2004 року у зв'язку з погашенням заборгованості за рахунок коштів, отриманих за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 і ТОВ «ФК «Фактор плюс», оскільки в цьому випадку відбулась новація зобов'язання (заміна платіжного зобов'язання), а не сплата заборгованості.
35. Стверджує, що ОСОБА_1 не спростувала факт отримання та використання ним в інтересах сім'ї кредитних коштів, отриманих за кредитним договором від 08 грудня 2020 року, який був укладений в період шлюбу та в інтересах сім'ї. Кошти були витрачені на погашення заборгованості за кредитним договором № 11/01/2004 від 03 березня 2004 року, після сплати яких, за згодою ОСОБА_1 , було укладено договір про розірвання (припинення) договору іпотеки спірної квартири.
36. Вважає, що судами попередніх інстанцій безпідставно відмовлено у задоволенні його вимог про стягнення 1/2 частки сплачених ним за кредитним договором від 08 грудня 2020 року коштів після припинення шлюбних відносин. Ця заборгованість була сплачена ним за особисті кошти.
37. Також суди безпідставно відмовили у встановленні факту окремого проживання сторін з 22 вересня 2021 року у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин та веденням спільного господарства.
38. Наполягає, що суди необґрунтовано здійснили поділ майна подружжя з дотриманням принципу рівності часток та не врахували спільні зобов'язання подружжя за договором позики № 03/09/21-1 від 03 вересня 2021 року та за кредитним договором від 08 грудня 2020 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
39. У грудні 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що у матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження використання ОСОБА_2 в інтересах сім'ї кредитних коштів, отриманих ним за кредитним договором від 08 грудня 2020 року. Своєї згоди на отримання цих коштів вона не надавала. Вважає, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
Обставини справи, встановлені судами
40. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 11 серпня 1990 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2022 року у справі № 535/879/22.
41. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно
від 18 лютого 2005 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова від 08 лютого 2005 року за № 23/44, право власності на квартиру
АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 ..
42. Відповідно до звіту про оцінку майна від 05 січня 2022 року ринкова вартість вказаної квартири складає (без урахування ПДВ) 1 322 200 грн.
43. 03 березня 2004 року було укладено кредитний договір № 11/01/2004 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , згідно з яким банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі
21 500 доларів США. Строк повернення кредиту - 03 березня 2014 року. Цільове призначення кредиту - придбання нерухомості. Договір укладено за взаємною згодою подружжя та в інтересах сім'ї.
44. Додатковою угодою № 2 від 25 березня 2005 розмір кредитного ліміту за вказаним кредитним договором було збільшено на 7 000 доларів США, додатковою угодою № 3 від 12 липня 2005 розмір кредитного ліміту збільшено на 5 000 доларів США, додатковою угодою № 4 від 29 грудня 2005 року розмір кредитного ліміту збільшено на 13 000 доларів США, додатковою угодою № 5 від 30 серпня 2006 року розмір кредитного ліміту збільшено на 4 000 доларів США, а загалом до суми 50 500 доларів США.
45. Відповідно до договору іпотеки від 30 серпня 2006 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець), іпотекодавець передав в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11/01/2004 від 03 березня 2004 року на суму 50 500 доларів США, квартиру АДРЕСА_1 .
46. Договір іпотеки від 30 серпня 2006 року розірвано відповідно до договору про розірвання договору іпотеки від 03 вересня 2021 року, укладеного між
АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2
ОСОБА_1 у заяві від 02 вересня 2021 року, надала згоду чоловіку ОСОБА_2 на підписання та укладання договору про розірвання (припинення) договору іпотеки. У заяві зазначено, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, як набута у період зареєстрованого шлюбу.
47. 03 вересня 2021 року між АТ «УкрСиббанк» і ТОВ «ФК «Фактор плюс» укладено договір факторингу № 03/09/2021, за умовами якого банк зобов'язався передати у власність товариству, а товариство - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження банку за плату та на умовах, визначених цим договором.
У пункті 1.3 договору вказано, що загальна заборгованість за кредитним договором № 11/01/2004 боржника ОСОБА_2 становить: основна сума боргу 23 231,21 доларів США, проценти - 30 756,39 доларів США.
48. Згідно з договором № 1 від 03 вересня 2021 року про новацію, укладеним між ТОВ «ФК «Фактор плюс» та ОСОБА_2 , сторони домовились про зміну (новацію) платіжних зобов'язань позичальника перед товариством за кредитним договором та позиковим договором № 03/09/21-1. Сума зобов'язань позичальника перед товариством припиняється шляхом новації та змінюється новим позиковим зобов'язанням позичальника. З моменту укладення цього договору зобов'язання позичальника за кредитним договором № 11/01/2004 від 03 березня 2004 року та відповідно кредитний договір № 11/01/2004 від 03 березня 2004 року припиняються повністю.
49. Згідно з додатком до договору № 1 від 03 вересня 2021 року про новацію договору позики № 03/09/21-1 від 03 вересня 2021 року, укладеним між ТОВ «ФК «Фактор плюс» та ОСОБА_2 , в результаті здійснення новації зобов'язань позичальника за кредитним договором № 11/01/2004
від 03 березня 2004 року між сторонами виникли зобов'язання щодо позики на умовах, викладених в цьому договорі.
50. У пункті 1.2, 2.1 договору позики № 03/09/21-1 від 03 вересня 2021 року зазначено, що загальна сума позики становить 1 460 620,18 грн, яка є безпроцентною. Позичальник зобов'язався повернути позикодавцю суму позики у повному розмірі шляхом сплати позикодавцю щомісячно грошових коштів у розмірі 1 000 грн, починаючи з 01 січня 2070 року.
51. Відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 03/09/21
від 03 вересня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фактор плюс» та ОСОБА_3 , первинний кредитор відступає шляхом відступлення новому кредитору належні первинному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первинного кредитора до позичальника, зазначених у додатку № 1 до цього договору.
52. Як зазначено у пункті 4.1 вказаного договору за відступлення прав вимоги за основним договором новий кредитор сплачує первинному кредитору грошові кошти у сумі 40 550 грн.
53. Згідно з додатком № 1 до договору про відступлення прав вимоги
№ 03/09/21 від 03 вересня 2021 року договір позики № 03/09/21 від 03 вересня 2021 року, укладений між ТОВ «ФК «Фактор плюс» та ОСОБА_2 , є договором, права вимоги за яким відступаються. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора складає 1 460 620,18 грн.
54. З квитанції № 1412880311 від 03 вересня 2021 року АТ «Ощадбанк» вбачається, що ОСОБА_3 через ОСОБА_2 сплатила ТОВ «ФК «Фактор плюс» грошові кошти у розмірі 40 550 грн згідно з договору про відступлення прав вимоги № 03/09/21 від 03 вересня 2021 року.
55. ОСОБА_2 заповнив заяву про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку від 08 грудня 2020 року, на підставі якої йому було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок, відкритий на його ім'я.
Згідно пункту 3.1. цієї заяви, керуючись умовами договору про надання банківських та інших послуг від 06 липня 2020 року, укладеного між АТ «Укрексімбанк» і ОСОБА_2 , останній просив банк відкрити кредитну лінію до карткового рахунку згідно з такими параметрами і умовами: кредитна лінія «Бонус» з розміром ліміту кредитної лінії 450 000 грн, строком дії кредитної лінії - 36 місяців, до 07 грудня 2023 року, та розміром фіксованої процентної ставки - 16% річних.
56. Відповідно до довідки АТ «Укрексімбанк» від 15 вересня 2022 року
№ 164-2/34 ОСОБА_2 в АТ «Укрексімбанк» було відкрито кредитну лінію з лімітом 450 000 грн, згідно із заявою про відкриття кредитної лінії до карткового рахунка від 08 грудня 2020 року. Станом на 09 вересня 2022 року залишок заборгованості за кредитною лінією становить 269 708,78 грн, з яких 250 000 грн - основний борг, 19 708,78 грн - проценти за користування кредитною лінією.
57. Надання кредитних коштів за кредитною лінією, повернення боргу та сплата процентів за користування кредитом підтверджена інформацією поточної виписки за період з 08 грудня 2020 року по 15 вересня 2022 року, та з 01 січня 2023 року по 18 серпня 2023 року, наданою АТ «Укрексімбанк».
58. Відповідно до квитанцій АТ «Укрексімбанк» від 01 жовтня 2021 року,
13 жовтня 2021 року, 01 листопада 2021 року, 16 листопада 2021 року, 01 грудня 2021 року, 13 грудня 2021 року, 15 грудня 2021 року, 16 грудня 2021 року,
30 грудня 2021 року, 31 грудня 2021 року, 08 січня 2022 року, 12 січня 2022 року, 14 січня 2022 року, 01 лютого 2022 року, 17 лютого 2022 року, 14 квітня
2022 року, 06 січня 2023 року, 17 січня 2023 року, 03 лютого 2023 року, 15 лютого 2023 року, 23 лютого 2023 року, 20 березня 2023 року, 20 квітня 2023 року,
16 травня 2023 року, 16 червня 2023 року, 21 липня 2023 року, 17 серпня
2023 року, у період жовтень 2021 року - серпень 2023 року ОСОБА_2 сплачено за кредитним договором від 08 грудня 2020 року (кредитна лінія «Бонус») АТ «Укрексімбанк» в рахунок сплати основного боргу та процентів за користування кредитним лімітом грошові кошти у розмірі 299 922,17 грн.
59. Згідно з довідки АТ «Укрексімбанк» від 18 серпня 2023 року станом на
18 серпня 2023 року залишок заборгованості за кредитною лінією становить - 99 968,13 грн, з яких 98 966,05 грн - основний борг, 1 002,68 грн - проценти за користування кредитною лінією.
60. Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_2 , відкритому в
АТ «ПУМБ» за період з 01 січня 2017 року по 04 жовтня 2022 року, у період до 22 вересня 2021 року відбувалось списання грошових коштів за купівлю товарів, здійснених в один день як у м. Києві (за місцем мешкання
ОСОБА_2 ), так і в м. Харкові (за місцем мешкання ОСОБА_1 ).
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
61. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
62. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
63. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
64. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
65. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
66. Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
67. Згідно із частиною першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
68. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
69. Норми статті 60 СК України закріплюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, зокрема в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
70. Відповідні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17,
від 29 червня 2021 року в справі № 916/2813/18.
71. Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, зокрема гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
72. Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
73. Під час укладення договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
74. Якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Подружжя має відповідати за спільними зобов'язаннями всім майном, яке належить їм на праві спільної сумісної власності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15).
75. У постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі
№ 758/5172/20 зазначено, що для визначення, чи є боргові зобов'язання, набуті одним з подружжя, спільними та чи підлягатимуть вони врахуванню під час поділу майна, потрібно з'ясувати, чи укладено договір в інтересах сім'ї, а не у власних, а також чи використано одержане за договором в інтересах сім'ї.
Якщо один з подружжя, уклавши відповідний правочин, отримує кошти чи інше майно, яке використовує в інтересах сім'ї, то в іншого виникає зобов'язання щодо повернення цих коштів. Однак якщо гроші одержано для власних потреб, таке боргове зобов'язання поділу не підлягає.
76. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
77. У розглядуваній справі суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи вимоги первісного та зустрічного позовів, правильно врахували, що спірна квартира придбана під час зареєстрованого шлюбу, а тому є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу між ними з дотриманням принципу рівності їх часток.
78. Суди також обґрунтовано вказали, що зобов'язання за договором позики № 03/09/21-1 від 03 вересня 2021 року у розмірі 1 460 620,18 грн є спільним зобов'язанням подружжя, яке визнається сторонами та не підлягає врахуванню при поділі майна, оскільки сторони у цьому випадку виступають як солідарні боржники.
79. Крім того, на момент розгляду справи право вимоги за цими договорами не виникло, з огляду на строк початку погашення заборгованості. Підстави вважати, що наразі у подружжя є непогашена заборгованість відсутні.
80. Колегія суддів, погоджуючись з такими висновками, додатково зауважує, що визнання судом вказаного зобов'язання спільним зобов'язанням подружжя, як того просить ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві, у цьому випадку не є необхідним.
81. Встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, пункт 70).
Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала і щодо вимог про встановлення юридичного факту у справах про поділ майна подружжя, вказавши, що у резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи (див. пункт 44 вказаної постанови).
82. Наведене спростовує відповідні доводи касаційної скарги.
83. Щодо боргових зобов'язань за кредитним договором від 08 грудня
2020 року, то Верховний Суд неодноразово наголошував, що перебування сторін у зареєстрованому шлюбі на час виникнення правовідносин щодо позики саме по собі не є безумовною підставою для покладення на іншого з подружжя, який не був позичальником за договором позики, в солідарному порядку обов'язків, визначених договором позики щодо повернення суми боргу (див., зокрема постанови Верховного Суду від 14 листопада 2024 року в справі № 727/1140/21, від 03 грудня 2024 року у справі № 553/2879/21).
84. Питання щодо боргових зобов'язань за укладеним ОСОБА_2 кредитним договором від 08 грудня 2020 року суди вирішили за результатами оцінки доказів наданих сторонами та встановлених обставин конкретної справи.
85. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15, а також у постановах Верховного Суду від 13 березня
2019 року у справі № 609/67/18, від 13 травня 2019 року у справі № 638/1962/17, від 08 липня 2020 року у справі № 754/11103/16, від 09 вересня 2020 року
у справі № 572/2515/15, від 24 листопада 2021 року у справі № 675/347/18,
від 01 вересня 2022 року у справі № 295/9244/17, від 31 січня 2024 року у справі № 638/18499/18, від 03 липня 2024 року у справі № 362/2112/21, від 12 липня 2024 року у справі № 495/1719/18, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
86. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
87. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
88. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
89. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
90. У межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.
91. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
92. Вирішуючи питання щодо витрат на правову допомогу, суд касаційної інстанції виходить з реальності надання адвокатських послуг позивачці під час касаційного перегляду справи, принципів розумності та справедливості.
93. Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
94. Враховуючи характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом (написання відзиву), Верховний Суд дійшов висновку про можливість частково компенсувати за рахунок ОСОБА_2 витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у зв'язку із касаційним переглядом справи в у розмірі 5 000 грн.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 травня
2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня
2024 року залишити без змін.
3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) грн на відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников