08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 756/19257/21
провадження № 61-7799св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року в складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про припинення нарахування відсотків за кредитом.
Вказував, що 24 лютого 2020 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір № SAMDNWFC00058413215, на підставі якого він отримав картку із встановленим кредитним лімітом в розмірі 40 000,00 грн.
18 вересня 2021 року невідома особа шахрайським шляхом зняла із його кредитної картки 44 821,00 грн.
04 листопада 2021 року за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом шахрайських дій та розпочато досудове розслідування № 12021105060002206 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, в якому його визнано потерпілим. На день звернення до суду з позовом досудове розслідування триває.
Водночас він повідомив про вказані події працівників АТ КБ «ПриватБанк» та просив зупинити нарахування відсотків за кредитним договором із 18 вересня 2021 року. Однак АТ КБ «ПриватБанк» відмовило в зупиненні вказаних нарахувань.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» зупинити нарахування відсотків за кредитним договором № SAMDNWFC00058413215, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», із 18 вересня 2021 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року поновлено строк та відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами АТ КБ «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року задоволені апеляційні скарги АТ КБ «ПриватБанк», скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 26 березня 2025 рокузадоволено касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касандяка В. В., скасовано постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Скасовуючи зазначені судові рішення, Верховний Суд вказав на те, що банк в апеляційній скарзі визнав, що ознайомився із повним текстом рішення суду першої інстанції в Єдиному державному реєстру судових рішень 04 вересня 2023 року. З огляду на зазначене суд виснував, що відповідно до статті 354 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» мало подати апеляційну скаргу до 04 жовтня 2023 року включно, а подало - 11 жовтня 2023 року із пропуском строку на апеляційне оскарження, не мотивувавши поважність причин пропуску такого строку. Водночас апеляційний суд в ухвалі від 30 листопада 2023 року також не навів підстав для поновлення пропущеного процесуального строку, формально зазначивши, що його пропущено з поважних причин.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», поданою представником Колодочкою П. О., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що в своїй апеляційній скарзі на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року банк визнав, що ознайомився із повним текстом рішення суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень 04 вересня 2023 року, і з огляду на вказане не надав суду поважних та вмотивованих причин пропуску строку на апеляційне оскарження протягом періоду з 05 вересня 2023 року до 04 жовтня 2023 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
13 червня 2025 року від імені АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Хитрова Л. В. подала до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року, у якій просила її скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 272, 354, 358 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження. При цьому, на переконання заявника, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду: від 19 травня 2021 року у справі № 910/16033/20, від 21 серпня 2024 року у справі № 316/1563/20 та ін. щодо належності вручення судового рішення, та у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 752/19105/21, від 16 листопада 2022 року у справі № 752/24301/19 та ін. щодо ознайомлення з повним текстом судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
На обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказав, що доказів направлення або вручення банку у передбаченому частиною шостою статті 272 ЦПК України порядку рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року матеріали справи не містять, а тому апеляційна скарга подана 11 жовтня 2023 року, тобто після фактичного ознайомлення представника банку із повним текстом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У поданій апеляційній скарзі банк вказав дату оприлюднення повного тексту судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а не дату ознайомлення із вказаним судовим рішенням, а тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про початок обрахунку строку на апеляційне оскарження з 04 вересня 2023 року.
Крім того, заявник звертає увагу на те, що у відзиві на позов, поданому представником банку, зазначене інша офіційна електронна адреса банку, на яку копія судового рішення не направлялась взагалі.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 серпня 2023 року Печерським районним судом м. Києва ухвалено рішення у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Копію оскаржуваного рішення суд надіслав учасникам справи засобами поштового та електронного зв'язку 28 серпня 2023 року, зокрема, надіслав АТ КБ «ПриватБанк» засобами електронного зв'язку на електронну адресу zapros.v.sud@privatbank.ua.
Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року судом надіслано до реєстру 02 вересня 2023 року, оприлюднено 04 вересня 2023 року.
11 жовтня 2023 року банк подав апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у зв'язку із тим, що не отримував повний текст оскаржуваного судового рішення, з яким ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року поновлено строк та відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами АТ КБ «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року.
Постановою Верховного Суду від 26 березня 2025 року задоволено касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Касандяка В. В., скасовано постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, визнано причини пропуску строку неповажними, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: вказати інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження в період з 05 вересня 2023 року до 04 жовтня 2023 року.
На виконання цієї ухвали суду банк подав заяву про поновлення пропущеного процесуального строку, у якій вказав про те, що доказів направлення на офіційну електронну пошту банку або вручення оскаржуваного судового рішення матеріали справи не містять, а тому апеляційна скарга подана 11 жовтня 2023 року, коли представник банку фактично ознайомився з його текстом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», поданою представником Колодочкою П. О., на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2023 року на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно із статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
У поданій 11 жовтня 2023 року апеляційній скарзі на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року представникбанку ОСОБА_2 вказав про відсутність у нього відомостей щодо надходження копії оскаржуваного рішення на адресу банку, водночас зазначив, що в «Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржуване рішення оприлюднено 04.09.2023 року», та просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, визнано причини пропуску строку неповажними, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: вказати інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження в період з 05 вересня 2023 року до 04 жовтня 2023 року.
На обґрунтування доводів заяви від 28 квітня 2025 року про поновлення пропущеного процесуального строку банк вказав про те, що доказів направлення на офіційну електронну пошту банку або вручення оскаржуваного судового рішення матеріали справи не містять, а тому апеляційна скарга подана 11 жовтня 2023 року, коли представник банку фактично ознайомився з його текстом в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Водночас представник банку просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року.
Надаючи оцінку аргументам банку про те, що матеріали справи не містять доказів направлення або вручення банку у передбаченому частиною шостою статті 272 ЦПК України порядку повного тексту оскаржуваного судового рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року, апеляційний суд установив, що копію оскаржуваного рішення судом надіслано учасникам справи засобами електронного зв'язку 28 серпня 2023 року на електронну адресу zapros.v.sud@privatbank.ua, про що свідчить супровідний лист (а. с. 108, т. 1).
Колегія суддів також звертає увагу на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи тричі направляв судову кореспонденцію відповідачу засобами електронного зв'язку на електронну адресу zapros.v.sud@privatbank.ua (а. с. 26, 87, 100, т. 1), банк отримував вказану кореспонденцію (див. зокрема довідку про доставку електронного листа а. с. 28, т.1) та реагував на неї шляхом надіслання відповіді на ухвалу суду про витребування доказів (а. с. 94-98, т.1).
Крім того, матеріали справи містять відомості щодо доставки документів по справі до зареєстрованого електронного кабінету АТ КБ «ПриватБанк» як користувача ЄСІТС (а. с. 93, т. 1).
Враховуючи, що банк достовірно був обізнаний про наявність цього судового провадження, комунікував з судом, отримуючи судову кореспонденцію за допомогою електронного зв'язку, мав безперешкодну можливість ознайомитись з повним текстом оскаржуваного судового рішення з 04 вересня 2023 року, суд апеляційної інстанції підставно вважав необґрунтованими доводи банку щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2023 року.
Процесуальний закон надає учасникам судового процесу відповідні процесуальні гарантії, які забезпечують їм реалізацію права на справедливий судовий розгляд, яке закріплене в статті 6 Конвенції.
Поновлення процесуального строку є відновленням судовим органом (суддею) права на вчинення процесуальної дії, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Можливість поновлення процесуального строку для вчинення певних дій учасником справи пов'язується з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Суд має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про поновлення строку. Заявник повинен у заяві обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами подання доказів, установленими ЦПК України.
У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Поважність причин пропуску строку є оціночною категорією і встановлюється за розсудом суду. Визнаючи причини пропуску поважними чи неповажними, суд має оцінити їх у кожній конкретній ситуації виходячи з обставин справи та обставин пропуску, які мають об'єктивно перешкоджати особі виконати процесуальну дію у встановлений строк, та вимог статті 6 Конвенції про забезпечення права на справедливий суд.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Пономарьов проти України»).
У вказаному рішенні ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом.
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поновлення процесуального строку за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції правильно врахував, що представник банку не надав суду доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги. Наслідки такої процесуальної поведінки були передбачуваними для представника юридичної особи.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо таке обтяження не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Надаючи оцінку поважності пропуску банком строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, апеляційний суд констатував, що банк не надав до суду апеляційної інстанції поважних та вмотивованих причин пропуску строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення протягом періоду з 05 вересня 2023 року (дати оприлюднення судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень) до 04 жовтня 2023 року (моменту закінчення строку на апеляційне оскарження).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та бере до уваги, що з метою своєчасного подання апеляційної скарги, заявник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися зміст оскарженого місцевого суду, скориставшись для цього відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, у якому повний текст оскаржуваного судового рішення був опублікований 04 вересня 2023 року.
Оскільки банк не навів інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження та не виконав вказані в ухвалі від17 квітня 2025 року недоліки, суд апеляційної інстанції на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою банку.
Аргументи касаційної скарги про те, що оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не скасовує обов'язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи є безпідставними, оскільки відповідач в особі його представників не був позбавлений можливості в розумні строки звернутися до суду для його отримання.
Інші доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович