15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 501/2695/20
провадження № 61-622св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортов Ігор Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича, на постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Комлєвої О. С., Сєвєрової Є. С.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І. О. про визнання незаконним та скасування запису про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, припинення права власності.
2. Позов обґрунтовувала тим, що у 1999 році побудувала сторожку «Причал-423 Північна коса» ИМТП (НОМЕР_5), яка знаходилась на земельній ділянці Громадської організації «Дачне товариство «Клуб рибалок-аматорів» (далі - ГО «ДТ «КРА») як користувача земельною ділянкою на підставі Державного акту на право користування земельною ділянкою №033098 від 18 вересня 1986 року.
3. Будівництво сторожки здійснювалось на підставі договору підряду
від 26 серпня 1999 року, укладеного між нею та малим ремонтно-будівельним товариством «Ремстрой СРЗ». Вказувала, що оригінал договору не зберігся, проте зберігся кошторис та акт приймання-передачі.
4. На момент звернення до суду будівля, що у 1999 році була сторожкою, зареєстрована як дачний будинок, розташований за адресою:
АДРЕСА_1 , НОМЕР_5.
5. 07 серпня 2017 року відповідачці ОСОБА_2 головою правління ГО «ДТ «КРА» було видано довідку про належність останній будівлі в громадській організації за адресою: АДРЕСА_1 , НОМЕР_5.
6. 15 серпня 2017 року на підставі зазначеної довідки ОСОБА_2 зареєструвала право власності на дачний будинок, а згодом, 04 вересня 2017 року, відчужила це нерухоме майно ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу: 1/2 частки дачного будинку за реєстровим № 2-976 та іншої 1/2 частки дачного будинку за реєстровим № 2-972.
7. ОСОБА_1 вважає, що відповідач ОСОБА_2 була власником дачного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та самовільно виправила у наданій їй 17 серпня 2017 року довідці цифру «НОМЕР_4» на цифру «НОМЕР_5»
і на підставі довідки із виправленнями зареєструвала своє право власності на нерухоме майно, а потому здійснила його відчуження; що будівля, яка була побудована у 1999 році як сторожка, незаконно перейшла у власність ОСОБА_3 .
8. З урахуванням вищезазначеного, уточнивши позовні вимоги,
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконними та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №36620873 від 15 серпня 2017 року державним реєстратором
КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І. О., номер запису про право власності №21877357 щодо державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ряд НОМЕР_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О. Ю. 04 вересня 2017 року за реєстровим №2-976 щодо 1/2 частини дачного будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_3 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О. Ю. 04 вересня 2017 року за реєстровим №2-972 щодо 1/2 частини дачного будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_3 ;
- припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину дачного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 ; номер запису про право власності 22158632, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1327229051108;
- припинити право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину дачного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , дачний будинок АДРЕСА_5 ; номер запису про право власності 22157147, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1327229051108.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27 вересня
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано запис про право власності № 21877357, який вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
№ 36620873 від 15 серпня 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортовим І. О. щодо державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . дачний будинок АДРЕСА_5 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер 2-976 від 04 вересня 2017 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О. Ю. щодо 1/2 частини дачного будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер 2-972 від 04 вересня 2017 року, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О. Ю. щодо іншої 1/2 частини дачного будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ряд НОМЕР_1 .
Припинено право власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на 1/2 частину дачного будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності: 22158632, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1327229051108.
Припинено право власності ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на 1/2 частину дачного будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , номер запису про право власності: 22157147, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна: 1327229051108.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області»
Махортова І. О. на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 522,40 грн.
10. Міський суд мотивував своє рішення тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено факт участі у будівництві спірного об'єкта нерухомості не лише позивача, а й інших осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
11. Відповідачкою ОСОБА_2 , в свою чергу, не було надано до суду доказів участі у будівництві спірного об'єкта та того, яке відношення має до цього об'єкту.
12. Позивачка, як і інші особи, які брали участь у будівництві, мають майнові права на створений ними об'єкт нерухомості за адресою:
АДРЕСА_4 , дачний будинок АДРЕСА_6 , НОМЕР_5.
13. Незважаючи на те, що не встановлено факт підроблення довідки від 07 серпня 2017 року, яка стала підставою для реєстрації права власності ОСОБА_2 , сукупність доказів дає підстави для висновку, що викладені в ній відомості
є недостовірними.
14. Реєстрація права власності за ОСОБА_2 , на переконання суду першої інстанції, порушує майнове право ОСОБА_1 на спірний об'єкт нерухомості, оскільки вона теж бажає приватизувати об'єкт наряду з іншими особами, які брали участь у його створенні.
15. ОСОБА_2 , реєструючи за собою право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою:
АДРЕСА_1 , ряд НОМЕР_1 , на переконання міського суду, діяла очевидно недобросовісно та зловживала правами, оскільки останній було відомо, що у будівництві спірного об'єкту брали участь інші особи, зокрема, позивачка.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
16. Постановою Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - адвоката Кузнєцової Любові Олександрівни, та представника ОСОБА_3 - адвоката Подорожнього Андрія Сергійовича, задоволено.
17. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27 вересня 2022 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 783,60 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 783,60 грн.
18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд мотивував своє рішення недоведеністю позовних вимог, оскільки позивачкою не надано суду достатніх доказів на підтвердження порушення відповідачем ОСОБА_2 її прав у зв'язку з оформленням права власності на дачний будинок
АДРЕСА_7 .
19. Водночас апеляційний суд зазначив, що саме по собі посилання позивачки на обставини будівництва сторожки у 1999 році, яка не перебуває на документальному обліку та не зареєстрована як об'єкт нерухомості, не є підставою для оскарження набуття ОСОБА_2 права власності на дачний будинок.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Племениченка Г. В., на постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у вказаній справі.
21. Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2025 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
22. Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23. У касаційній скарзі заявниця просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
24. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1920цс15, від 30 березня 2016 року в справі № 6-265цс16, від 07 грудня 2016 року в справі № 6-1111цс16, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 201/13156/14-ц, від 27 червня 2018 року в справі № 921/403/17-г/6, від 20 березня 2019 року в справі № 761/20612/15-ц, від 07 квітня 2021 року в справі № 640/12313/19, від 26 жовтня 2022 року в справі № 712/1100/20, від 02 листопада 2022 року в справі № 766/11182/20 від 31 березня 2021 року в справі № 923/875/19(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки матеріали справи містять належні та достатні докази, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 майнових прав на спірне майно.
26. Відтак, оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду саме із вимогою про захист свого майнового права на спірний об'єкт нерухомого майна, яке вона могла б отримати в майбутньому, якби одержала довідку від ГО «ДТ «КРА», так само, як
і відповідачка у справі, це, своєю чергою, спростовує висновки апеляційного суду щодо відсутності у позивачки майнових прав.
27. Крім того, на переконання заявниці, матеріали справи містять достатні докази, які підтверджують, що ОСОБА_1 та інші особи брали участь
у будівництві спірного майна, а відтак мають майнові права на створений ними об'єкт нерухомості.
28. Заявниця зазначає, що, незважаючи на невстановлення апеляційним судом факту підроблення довідки від 07 серпня 2017 року, яка стала підставою для реєстрації права власності відповідачкою, сукупність досліджених доказів дає підстави для висновку про недостовірність викладених у ній відомостей.
29. З огляду на викладене, заявниця касаційної скарги звертає увагу Верховного Суду на те, що ОСОБА_2 , реєструючи за собою право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , дачний будинок АДРЕСА_6 , ряд НОМЕР_1 , діяла очевидно недобросовісно та зловживала правами, оскільки їй було відомо, що
у будівництві спірного об'єкта брали участь інші особи, у тому числі
ОСОБА_1 .
Доводи інших учасників справи
30. 28 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_3 - адвоката Подорожнього Андрія Сергійовича, які по суті, є відзивом на касаційну скаргу, поданим поза строками, визначеними у змісті ухвали Верховного Суду від 28 січня 2025 року про відкриття касаційного провадження у справі, а відтак підлягають залишенню без розгляду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) та від 04 грудня
2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22)).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26 серпня 1999 року між ОСОБА_1 як замовником та малим ремонтно-будівельним підприємством «Ремстрой СРЗ» як виконавцем укладено договір підряду №10, відповідно до змісту якого, а також доданих до останнього документів, замовник доручила, а виконавець прийняв на себе зобов'язання із виконання робіт зі свого матеріалу, своїми засобами: будівництво сторожки «Причал 423. Північна коса» ИМТП (ряд НОМЕР_6)», вартість робіт 34 972,30 грн (Т.1, а.с.12-13).
32. Відповідно до Державного акту на право користування землею, серія Б №033098, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради народних депутатів №597 від 18 вересня 1986 року, земельна ділянка за місцем знаходження причалу рибаків - аматорів № НОМЕР_3 надана для переносу причалу рибаків - аматорів № НОМЕР_3 на праві користування (Т.1, а.с.32-37).
33. Згідно змісту Довідки, виданої 07 серпня 2017 року головою ГО «ДТ «КРА», ОСОБА_2 має будівлю за адресою: АДРЕСА_8 на земельній ділянці, розташованій на території ГО «ДТ «КРА», Державний акт №033098 від 18 вересня 1986 року. За вищезазначеною адресою ніхто не зареєстрований (Т.1, а.с.215).
34. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 зареєстровано об'єкт нерухомого майна - дачний будинок
АДРЕСА_9 вул. Чорноморська дорога, будинок 2. Запис про право власності за номером 21877357 внесений 11 серпня 2017 року державним реєстратором комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області»
Махортовим І. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36620873 від 15 серпня 2017 року. Підстава виникнення права власності - державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер Б №033098, виданий 18 вересня 1986 року, виданий виконавчим комітетом Іллічівської міської ради народних депутатів Одеської області; технічний паспорт, виданий 09 серпня 2017 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_14 ; довідка №б/н від 07 серпня 2017 року видана
ГО «ДТ «КРА». Форма власності - приватна; розмір частки - 1/1 (Т.1, а.с.213-227;
Т.2, а.с.85).
35. Зі змісту Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О. Ю. 04 вересня 2017 року, зареєстрованого
в реєстрі за №2-972, встановлено, що ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив нерухоме майно у вигляді 1/2 частки дачного будинку
АДРЕСА_10 , який в цілому складається з одного дачного будинку під літ. «А», загальною площею 33,9 кв. м., житловою площею 13,4 кв. м., розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні.
36. Відповідно до довідки, виданої міськрайонним управлінням
в Овідіопольському районі та місті Чорноморську Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 31 серпня 2017 року за №2202/123-17, право власності (користування) на земельну ділянку не зареєстровано, кадастровий номер не присвоювався.
37. Дачний будинок, 1/2 частка якого відчужується, належить продавцю ( ОСОБА_2 ) на праві приватної власності, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2017 року, номер запису про право власності 21877357, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1327229051108 (Т.2, а.с.73-76; Т.2, а.с.77-119).
38. Відповідно до Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О. Ю. 04 вересня 2017 року, зареєстрованого
в реєстрі за №2-976, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купив нерухоме майно
у вигляді 1/2 частки дачного будинку
АДРЕСА_10 , який в цілому складається з одного дачного будинку під літ. «А», загальною площею 33,9 кв. м., житловою площею 13,4 кв. м., розташованого на земельній ділянці, яка знаходиться у фактичному користуванні.
39. Згідно довідки, виданої міськрайонним управлінням в Овідіопольському районі та місті Чорноморську Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 31 серпня 2017 року за №2202/123-17, право власності (користування) на земельну ділянку не зареєстровано, кадастровий номер не присвоювався. Дачний будинок, 1/2 частка якого відчужується, належить продавцю на праві приватної власності, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 11 серпня 2017 року, номер запису про право власності 21877357, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1327229051108 (Т.2, а.с.120-123, Т.2, а.с.124-145).
40. Відповідно до інформаційної довідки № 127550266 від 14 червня 2018 року
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за ОСОБА_3 зареєстровано об'єкт нерухомого майна - дачний будинок
АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1327229051108.
41. Також зі змісту вищезгаданої довідки судами встановлено, що запис про право власності ОСОБА_3 за номером 22158632 внесено 04 вересня 2017 року державним реєстратором Савицькою О. Ю., Третьої одеської державної нотаріальної контори на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36900552 від 04 вересня 2017 року.
42. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О. Ю. 04 вересня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №2-976. Форма власності - приватна; розмір частки - 1/2.
43. Як вбачається зі змісту вищезгаданої довідки, станом на 14 червня 2018 року за ОСОБА_3 зареєстровано об'єкт нерухомого майна - дачний будинок
АДРЕСА_7 . Запис про право власності за номером 22157147, внесений 04 вересня 2017 року державним реєстратором
Савицькою О. Ю., Третя одеська державна нотаріальна контора, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1327229051108.
44. Підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, посвідчений державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Савицькою О. Ю. 04 вересня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №2-972. Форма власності - приватна; розмір частки - 1/2 (Т.1, а.с.40-44).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
45. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
46. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
47. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
48. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
49. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
50. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог мотивував своє рішення відсутністю доказів на підтвердження того, що права на будівлю (сторожка «Причал 423. Північна коса» ИМТП /ряд НОМЕР_6/), яка, як зауважувала позивачка, була збудована у 1999 році, були зареєстровані відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення таких прав, тобто, станом на 1999 рік, або у подальшому.
51. Спірна будівля (дачний будинок
АДРЕСА_9 . Чорноморська дорога, будинок 2) була зареєстрована
у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на праві приватної власності (розмір частки 1/1) державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області»
Махортовим І. О. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 36620873 від 15 серпня 2017 року.
52. Підставою виникнення права власності відповідачки ОСОБА_2 на дачний будинок зазначено державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер Б №033098, виданий 18 вересня 1986 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради народних депутатів Одеської області; технічний паспорт, виданий 09 серпня 2017 року ФОП ОСОБА_14 ; довідка №б/н
від 07 серпня 2017 року, видана ГО «ДТ «КРА».
53. Водночас апеляційний суд зауважив, що стороною позивача не було надано доказів на підтвердження того, що Довідка №б/н від 07 серпня 2017 року, видана
ГО «ДТ «КРА» на підтвердження того, що ОСОБА_2 має будівлю за адресою:
АДРЕСА_8 на території ГО «ДТ «КРА», є підробленою.
54. Також апеляційний суд зауважив на відсутність доказів на підтвердження того, що будівля (сторожка «Причал 423. Північна коса» ИМТП /ряд НОМЕР_6/, збудована у 1999 році) та будівля (дачний будинок
АДРЕСА_7 ) є одним і тим самим об'єктом.
55. Більше того, суд апеляційної інстанції мотивуючи відсутність підстав для задоволення позову, вказав на відсутність обґрунтування того, чому будівля (сторожка «Причал 423. Північна коса» ИМТП /ряд НОМЕР_6/, збудована у 1999 році) як об'єкт (адміністративна будівля) не була зареєстрована у встановленому законом порядку ГО «ДТ «КРА».
56. Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду з огляду на таке.
57. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
58. Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
59. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
60. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
61. Відповідно до положень ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
62. Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
63. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частини перша, друга статті 264 ЦПК України).
64. Відповідно до правового висновку, викладеного у змісті постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
65. Аналогічні висновки викладено також у змісті постанови Верховного Суду
у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року
у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
66. У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони
у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Процесуальний закон не містить підстав не враховувати при розгляді спору підстави позову, які заявив позивач. Вищезазначений висновок викладено у змісті постанови Верховного Суду від 05 серпня 2025 року у справі № 372/6438/23 (провадження № 61-5521св25).
67. Відповідно до частини першої та другої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
68. Згідно з частиною першою, частиною другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
69. За змістом частини першої та другої статті 321 ЦК України право власності
є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
70. Згідно з частинами першою, третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
71. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови
у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження
№ 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
72. Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).
73. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
74. Пунктом 2 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державним реєстратором є нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено порядок проведення державної реєстрації прав.
75. У частині першій статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.
76. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 , на обґрунтування останнього зазначала, що відповідачка ОСОБА_2 була власником дачного будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_2 та самовільно виправила у наданій їй 17 серпня 2017 року довідці цифру «НОМЕР_4» на цифру «НОМЕР_5» та на підставі довідки із внесеними виправленнями зареєструвала своє право власності на нерухоме майно та у подальшому відчужила майно ОСОБА_3 , внаслідок чого будівля, яка була побудована у 1999 році як сторожка, незаконно перейшла у власність ОСОБА_3 .
77. З урахуванням предмета та підстав позову предметом доказування у справі, зокрема, є набуття відповідачкою права власності на спірне майно внаслідок самовільного внесення змін до довідки, яка стала підставою для реєстрації за останньою права власності на спірне майно, а також те, що будівля сторожки та дачний будинок є одним і тим самим об'єктом нерухомості.
78. Відтак, врахувавши характер спірних правовідносин між сторонами, оцінивши підстави та обґрунтування позову, який, своєю чергою, обґрунтовувався набуттям відповідачкою права власності на спірне майно внаслідок самовільного внесення змін до довідки, яка стала підставою для реєстрації за останньою права власності на спірне майно із подальшим відчуженням такого на користь третьої особи, колегія суддів, врахувавши недоведеність факту самовільного внесення відповідачкою змін до довідки, вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
79. Крім того, апеляційний суд обґрунтовано зауважив на відсутність доказів на підтвердження того, що будівля сторожки «Причал 423. Північна коса» ИМТП /ряд НОМЕР_6/, збудована у 1999 році, та дачний будинок
АДРЕСА_7 є одним і тим самим об'єктом нерухомості.
80. Доводи касаційної скарги в частині неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1920цс15, від 30 березня 2016 року в справі № 6-265цс16, від 07 грудня 2016 року в справі № 6-1111цс16, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 201/13156/14-ц, від 27 червня 2018 року в справі № 921/403/17-г/6, від 20 березня 2019 року в справі № 761/20612/15-ц, від 07 квітня 2021 року в справі № 640/12313/19, від 26 жовтня 2022 року в справі № 712/1100/20, від 02 листопада 2022 року в справі № 766/11182/20 від 31 березня 2021 року в справі № 923/875/19, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані у справі, що переглядається, оскільки сформульовані за інших фактичних обставин.
81. Більше того, апеляційний суд обґрунтовано зауважив, що в іншій справі №501/1698/18 за позовом ОСОБА_7 до того самого кола осіб, пред'явленого з аналогічних підстав щодо того самого об'єкта нерухомості, судами, зокрема
і Верховним Судом (провадження № 61-10162св20), вже досліджувались обставини, на які посилається ОСОБА_1 на обґрунтування своїх позовних вимог
у справі, яка є предметом касаційного перегляду.
82. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року
у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
83. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
84. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження
№ 14-446цс18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
85. Згідно із пунктами 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
86. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
87. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Племениченка Геннадія Вячеславовича,залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович