вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4183/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лабораторія водної хімії» (18008, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Лук'янова, буд. 7, код ЄДРПОУ 36029050)
до Фізичної особи - підприємця Редька Іллі Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 32 100 гривень
Суддя Дичко В.О.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лабораторія водної хімії» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Редька Іллі Сергійовича про стягнення 32 100 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позову вказує, що Фізична особа - підприємець Редько Ілля Сергійович не виконав зобов'язання з поставки дошки обрізної за виставленим відповідачем рахунком на оплату № 303/5 від 19.05.2025, незважаючи на те, що позивач оплатив цей товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 2297 від 20.05.2025року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/4183/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 надсилались засобами поштового зв'язку за місцезнаходженням Фізичної особи - підприємця Редька Іллі Сергійовича, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 про відкриття провадження у справі № 904/4183/25 повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області 20.08.2025 з відміткою Акціонерного товариства «Укрпошта» від 18.08.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 26-30).
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання вказаного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Також суд наголошує, що згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Отже, у відповідача були всі відомості, необхідні для пошуку та відстеження руху справи №904/4183/25, у тому числі можливість отримання такої інформації з відкритого джерела - Єдиного державного реєстру судових рішень.
З огляду на вищевикладене, Фізична особа - підприємець Редько Ілля Сергійович не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 у справі № 904/4183/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, відповідач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2025 про відкриття провадження у справі № 904/4183/25, з урахуванням вимог ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від Фізичної особи - підприємця Редька Іллі Сергійовича не надходило, поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з абз. 1 ч. 2 ст. 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фізична особа - підприємець Редько Ілля Сергійович не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, тому господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Ураховуючи предмет та підстави позову в даній справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позовну заяву, так і доказів, у разі їх наявності, чого Фізична особа - підприємець Редько Ілля Сергійович не зробив, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідач суду також не повідомив.
З огляду на достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, беручи до уваги принципи змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, у межах наданих йому повноважень, створив належні умови учасникам судового процесу для реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 «Розгляд справ у порядку спрощеного позовного провадження» цього Кодексу.
Ураховуючи, що Фізична особа - підприємець Редько Ілля Сергійович не скористався наданим законом правом на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
З огляду на режим воєнного стану та повітряні тривоги, в суді встановлено особливий режим роботи й запроваджено певні організаційні заходи. Справу розглянуто в розумний строк, ураховуючи вищенаведені обставини, а також з огляду на необхідність надання сторонам часу для реалізації своїх прав.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є встановлення обставин укладення сторонами договору поставки у спрощений спосіб, порядок розрахунків, наявність/відсутність заборгованості постачальника.
Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лабораторія водної хімії» (далі - замовник, покупець, ТОВ «НВП «ЛВХ») домовилось з Фізичною особою - підприємцем Редьком Іллею Сергійовичем (далі - постачальник) про поставку товару «Дошка обрізна 25*150*6000».
Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 303/5 від 19.05.2025 (а.с. 5), згідно з яким оплата здійснюється за поставку товару «Дошка обрізна 25*150*6000» у кількості 4,85 м3,за ціною за 1 м3 - 6 618,55 грн (без ПДВ), загальною вартістю 32 100 грн (тридцять дві тисячі сто гривень 00 копійок).
У вказаному рахунку зазначено, що оплата цього рахунка означає погодження з умовами поставки товарів. Попереднє повідомлення про намір оплати є обов'язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів. Товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лабораторія водної хімії» рахунок на оплату № 303/5 від 19.05.2025 оплатило, що підтверджується платіжною інструкцією № 2297 від 20.05.2025 (а.с. 6) на суму 32 100 грн, призначення платежу: оплата за дошку обрізну згідно рахунка № 303/5 від 19.05.2025 р. Без ПДВ.
Отримувачем указаний ФОП Редько Ілля Сергійович, код отримувача: НОМЕР_1 .
Позивач повідомляє, що відповідач перестав виходити на зв'язок, тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лабораторія водної хімії» направило претензію від 13.06.2025 (а.с. 7), у якій просило негайно письмово повідомити про причину непостачання товару покупцю; в разі неможливості поставити товар, негайно повернути кошти на банківський рахунок ТОВ «НВП «ЛВХ» у сумі 32 100 гривень. Зазначена претензія Фізичною особою - підприємцем Редьком Іллею Сергійовичем не отримана та повернулась до відправника з відміткою Акціонерного товариства «Укрпошта» від 30.06.2025 «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 8).
Відповідач товар не поставив, грошові кошти позивачу не повернув, що стало причиною виникнення спору та звернення з позовом до господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
На підставі ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються загальними положеннями про договір поставки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як убачається з матеріалів справи, Фізична особа - підприємець Редько Ілля Сергійович виставив рахунок на оплату № 303/5 від 19.05.2025 (а.с. 5), а Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лабораторія водної хімії» зазначений рахунок оплатило, що підтверджується платіжною інструкцією № 2297 від 20.05.2025 (а.с. 6).
Отже, указаними діями сторони засвідчили свою волю на укладення договору поставки товару у спрощений спосіб.
На підставі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем (постачальником) свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцеві. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця (постачальника), або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця.
Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця (постачальника). Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: або звернення до продавця (постачальника) з претензією, листом, телеграмою тощо, або пред'явлення до суду позову.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1, 3 ст. 74, ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену у процесуальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах, у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, що мають значення для справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Докази поставки товару, зазначеного в рахунку на оплату № 303/5 від 19.05.2025, відповідач не надав, позовну заяву не спростував.
З урахуванням вищевикладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості Фізичної особи - підприємця Редька Іллі Сергійовича в сумі 32 100 грн є більш вірогідними, тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лабораторія водної хімії» про стягнення 32 100 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лабораторія водної хімії» до Фізичної особи - підприємця Редька Іллі Сергійовича про стягнення 32 100 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Редька Іллі Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Лабораторія водної хімії» (18008, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Лук'янова, буд. 7, код ЄДРПОУ 36029050) 32 100 грн (тридцять дві тисячі сто гривень 00 копійок) та судовий збір у сумі 2422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 17.10.2025.
Суддя В.О. Дичко