вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.10.2025м. ДніпроСправа № 904/4849/22 (904/2762/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мартинюка С.В. за участю секретаря судового засідання Рибалки Г.Д.
Представники:
Позивач: Плесюк О.В. (ліквідатор ТОВ "ЛАН-СНАБ").
Третя особа: Стеценко А.І. (адвокат).
Відповідач - 1: не з'явився.
Відповідач - 2: не з'явився.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича
до відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХЛІБНИЙ КРАЙ", м. Дніпро
відповідача-2 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб", с. Маломихайлівка Кам'янського району Дніпропетровської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна", с. Крупець Славутського району Хмельницької області
про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння
в межах справи №904/4849/22
за заявою Фізичної особи-підприємця Ребеко Світлани Юріївни, м. Дніпро
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ", Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Військове
про визнання банкрутом
28.05.2025 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ" арбітражний керуючий Плесюк Олексій Степанович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення, в якій просить вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомості, що знаходяться у власності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ" та розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1225081900:01:120:0002.
Ухвалою господарського суду від 29.05.2025 у справі №904/4849/22 (904/2762/25) про забезпечення позову до подання позовної заяви заяву ліквідатора ТОВ "ЛАН-СНАБ" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича задоволено.
03.06.2025 від ліквідатора ТОВ "ЛАН-СНАБ" арбітражного керуючого Плесюка Олексія Степановича надійшла позовна заява до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ХЛІБНИЙ КРАЙ", відповідача-2 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" про визнання договорів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою господарського суду від 05.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна". Підготовче засідання призначено на 23.06.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 призначено підготовче засідання на 08.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2025 відкладено підготовче засідання на 21.07.2025.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача-2 надійшло клопотання про призначення судової експертизи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2025 відкладено підготовче засідання на 29.07.2025.
21.07.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення документів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2025 в задоволенні клопотання (вх. №31389/25 від 21.07.2025) СТОВ "Лан-Снаб" про призначення судової експертизи по справі відмовлено та відкладено підготовче засідання на 09.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 07.10.2025.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України ухвала є судовим рішенням.
Вищевказані ухвали господарського суду від 05.06.2025, 19.06.2025, 08.07.2025, 21.07.2025, 29.07.2025 та 09.09.2025 по справі №904/4849/22 (904/2762/25) було направлено відповідачу-1 до електронного кабінету, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Однак відповідач-1 не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
У поданому позові ліквідатор зазначає, що між ТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Продавця та ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Покупця було укладено Договори купівлі-продажу нерухомого майна та проведено відповідну державно реєстрацію права приватної власності за суб'єктом: ТОВ «ТД «ХЛІБНИЙ КРАЙ».
В подальшому між ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Продавця та Сільськогосподарського ТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна частинами (яке було предметом Договорів купівлі-продажу між ТОВ "ЛІН-СНАБ" та ТОВ "ТД "Хлібний Край") та проведено відповідну державно реєстрацію права приватної власності за суб'єктом: Сільськогосподарське ТОВ «ЛАН-СНАБ».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі №904/4849/22 було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «ЛАН-СНАБ», а постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 у справі №904/4849/22 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
В обґрунтування позову ліквідатор ТОВ "ЛАН-СНАБ" зазначає, що боржник ТОВ «ЛАН-СНАБ» менше, як за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство відчужив належні йому активи, фактично, переоформивши їх на особу, заінтересовану відносно боржника у справі про банкрутство, що має всі ознаки фраудаторності.
Також ліквідатор зазначає, що фактична вартість відчуженого майна не відповідає ринковій вартості нерухомого майна, що призвело до зменшення ліквідаційної маси ТОВ "ЛАН-СНАБ".
Таким чином позивач вважає, що оскаржувані правочини не мають на меті настання реальних наслідків, а тому просить суд визнати недійним спірні Договори та витребувати спірне майно на користь Позивача.
Позиція відповідача-1
Відповідач-1 не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Позиція відповідача-2
Відповідач-2 не скористався наданим правом на подання відзиву на позовну заяву.
Позиція третьої особи
Третя особа не скористалась своїм процесуальним правом на подання пояснень щодо позову.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі
Предметом доказування у даній справі є законність укладених правочинів, наявність порушеного права позивача.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.08.2021 року № 2928.
03 серпня 2021 року між ТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Продавця та ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 2928.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Б, а саме: Будівля мехмайстерні, під літерою Б-1, прибудова б-1, загальною площею 859.4 кв.м.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 7 083,33 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47114577, дата та час реєстрації: 03.08.2021 14:22:34, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл, прийняла рішення № 59630991 від 03 серпня 2021 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на будівлю мехмайстерні з реєстраційним номером 667852312250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Б, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХЛІБНИЙ КРАЙ».
25 липня 2022 року між ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Продавця та СТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1275.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає частку у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт вказаного нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Б.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 3541,66 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51853951, дата та час реєстрації: 25.07.2022 18:37:34, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл, прийняла рішення № 64288267 від 25 липня 2022 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на частку у будівлі мехмайстерні з реєстраційним номером 667852312250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Б, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАН-СНАБ ".
26 липня 2022 року між ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Продавця та СТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1289.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає частку у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт вказаного нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Б.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 3541,66 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51866794, дата та час реєстрації: 26.07.2022 16:25:32, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл, прийняла рішення № 64300603 від 26 липня 2022 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на частку у будівлі мехмайстерні з реєстраційним номером 667852312250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Б, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАН-СНАБ ".
Відповідно до консультаційного висновку ПП «Ажіо.» від 18.07.2025 № 407/25 щодо об'єкту нерухомого майна, а саме: будівля мехмайстерні, загальною площею 859.4 кв.м., яка складається з цегляної будівлі мехмайстерні Б-1, цегляної прибудови б-1, з реєстраційним номером 667852312250, що розташована за адресою Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Б, ймовірна ринкова вартість зазначеного об'єкту нерухомості станом на 18.07.2025 складає 1 008 990, 00 грн. без ПДВ.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.08.2021 року № 2927.
03 серпня 2021 року між ТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Продавця та ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 2927.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-В, а саме: гараж, загальною площею 385,8 кв.м., та який складається із цегляного гаражу Б-1; цегляної прибудови б-1; цегляної прибудови б'-1; споруд 1,2.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 2 916,67 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47115527, дата та час реєстрації: 03.08.2021 14:40:51, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл, прийняла рішення № 59631579 від 03 серпня 2021 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на гараж з реєстраційним номером 667875912250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-В, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХЛІБНИЙ КРАЙ».
25 липня 2022 року між ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Продавця та СТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу частки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міськог нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1277.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає частку у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт вказаного нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-В.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 1458,33 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51853909, дата та час реєстрації: 25.07.2022 18:29:43, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл, прийняла рішення № 64288217 від 25 липня 2022 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на частку у нежитловій будівлі з реєстраційним номером 667875912250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-В, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАН-СНАБ".
26 липня 2022 року між ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Продавця та СТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу частки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1287.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає частку у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт вказаного нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-В.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 1458,33 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51866315, дата та час реєстрації: 26.07.2022 16:09:57, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл, прийняла рішення № 64300283 від 26 липня 2022 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на частку у нежитловій будівлі з реєстраційним номером 667875912250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-В, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАН-СНАБ".
Відповідно до консультаційного висновку ПП «Ажіо.» від 18.07.2025 № 407/25 щодо об'єкту нерухомого майна, а саме: гараж, загальною площею 385,8 кв.м., який складається із цегляного гаражу Б-1; цегляної прибудови б-1; цегляної прибудови б'-1; споруд 1,2, з реєстраційним номером 667875912250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-В, ймовірна ринкова вартість зазначеного об'єкту нерухомості станом на 18.07.2025 складає 485 660, 00 грн. без ПДВ.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.08.2021 року № 2929.
03 серпня 2021 року між ТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Продавця та ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 2929.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, провулок Абельханова, будинок 15, а саме: Комплекс будівель механізованого току, загальною площею - 4438,2 кв.м., що складається з: з/б плити, метал мехтік В-1, загальна площа 4438,2 кв.м.; вапнякові блоки вагова Б - 1; металеві стійки навіс Б'-1.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 16 666,67 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47116304, дата та час реєстрації: 03.08.2021 14:55:47, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл, прийняла рішення № 59632227 від 03 серпня 2021 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на Комплекс будівель механізованого току з реєстраційним номером 667781612250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, провулок Абельханова, будинок 15, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХЛІБНИЙ КРАЙ».
25 липня 2022 року між ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Продавця та СТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1274.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає частку у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт вказаного нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, провулок Абельханова, будинок 15.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 8 333,33 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51853989, дата та час реєстрації: 25.07.2022 18:45:03, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл, прийняла рішення № 64288311 від 25 липня 2022 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на частку у нежитловій будівлі з реєстраційним номером 667781612250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, провулок Абельханова, будинок 15, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАН-СНАБ".
26 липня 2022 року між ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Продавця та СТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1290.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає частку у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт вказаного нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, провулок Абельханова, будинок 15.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 8 333,33 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51866550, дата та час реєстрації: 26.07.2022 16:17:17, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл, прийняла рішення № 64300459 від 26 липня 2022 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на частку ? у нежитловій будівлі з реєстраційним номером 667781612250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, провулок Абельханова, будинок 15, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАН-СНАБ".
Відповідно до консультаційного висновку ПП «Ажіо.» від 18.07.2025 № 407/25 щодо об'єкту нерухомого майна, а саме: комплекс будівель механізованого току, загальною площею - 4438,2 кв.м., що складається з: з/б плити, метал мехтік В-1, загальна площа 4438,2 кв.м.; вапнякові блоки вагова Б - 1; металеві стійки навіс Б'-1, з реєстраційним номером 667781612250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, провулок Абельханова, будинок 15., ймовірна ринкова вартість зазначеного об'єкту нерухомості станом на 18.07.2025 складає 3 768 030, 00 грн. без ПДВ.
Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.09.2021 року № 3669.
21 вересня 2021 року між ТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Продавця та ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 3669.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Г, а саме: Будівля електроцеху, загальною площею 120,2 кв.м. та який складається з будівлі електроцеху з інкерманських блоків під літерою Б-1.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 10 000,00 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48003927, дата та час реєстрації: 21.09.2021 16:50:57, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл, прийняла рішення № 60498657 від 21 вересня 2021 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт з реєстраційним номером 667534412250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Г, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХЛІБНИЙ КРАЙ».
25 липня 2022 року між ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Продавця та СТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу частки нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1276.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає частку у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт вказаного нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Г.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 10 000,00 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51853868, дата та час реєстрації: 25.07.2022 18:22:11, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл, прийняла рішення № 64288160 від 25 липня 2022 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на частку у нежитловій будівлі з реєстраційним номером 667534412250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Г, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАН-СНАБ".
26 липня 2022 року між ТОВ «Торговий дім «Хлібний Край» в якості Продавця та СТОВ «ЛАН-СНАБ» в якості Покупця було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1288.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець передає частку у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність наступний об'єкт вказаного нерухомого майна, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Г.
Ціна Договору, відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, була встановлена на рівні його балансової вартості - 10 000,00 грн.
На підставі Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 51865673, дата та час реєстрації: 26.07.2022 15:49:57, державний реєстратор прав на нерухоме майно приватний нотаріус Вдовіна Ліана Леонідівна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська обл., прийняла рішення № 64300124 від 26 липня 2022 року, яким вирішила провести державну реєстрацію права приватної власності на частку у нежитловій будівлі з реєстраційним номером 667534412250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Г, кадастровий номер земельної ділянки 1225081900:01:120:0002, за суб'єктом: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛАН-СНАБ".
Відповідно до консультаційного висновку ПП «Ажіо.» від 18.07.2025 № 407/25 щодо об'єкту нерухомого майна, а саме: будівля електроцеху, загальною площею 120,2 кв.м. та матеріал стін: інкерманські блоки, з реєстраційним номером 667534412250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Г, ймовірна ринкова вартість зазначеного об'єкту нерухомості станом на 18.07.2025 складає 175 840, 00 грн. без ПДВ.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини першої статі 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.
Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, правом оспорити правочин наділені не лише сторони такого правочину, але й інші заінтересовані особи.
Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов'язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори; майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ст. 42 КУзПБ, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Кодексі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми, а майнові дії спростовані застосуванням наслідків передбачених цією нормою. Відповідна правова позиція щодо правильного застосування норми прана висловлена Верховним Судом у постановах від 13.02.2019 у справі №04/01/5026/1089/2011, від 30.01.2019 у справі №910/6179/17, від 23.04.2019 у справі №19/5009/2383/11, від 30.01.2019 у справі №910/7827/17.
При розгляді спорів в порядку ст. 42 КУзПБ належить брати до уваги, що дії боржника, зокрема, але не виключно щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна За ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова бід власних майнових вимог, укладені із заінтересованими особами, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
З огляду на сферу регулювання Кодексу України з процедур банкрутства загалом і за змістом зазначеної норми статті 42 Кодексу, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №910/1405/14.
При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Тобто, цивільні-права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов'язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.
Вирішуючи спір про визнання недійсним правочину, оспорюваного заінтересованою особою, підлягає встановленню, яким чином наслідки такого правочину вплинули або можуть, вплинути на права та інтереси цієї особи, оскільки звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору направлене на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов'язаних із вчиненням такого правочину.
Також необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності,, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не с реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).
У постанові від 07.10.2020 у справі №755/17944/18 Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника. "
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій. які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
07.09.2022 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі №310/16579/20 (провадження № 12-60гс21), в якій виклала досить чіткі правові позиції щодо фраудаторного правочину, зокрема наступні:
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент учинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересові держави і суспільства, його "моральним" засадам (частина перша статті 203 цього Кодексу). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
Отже, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина третя статті 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з які/ми закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними па момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності таз метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
У ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав: Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку Поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
Формулювання «зловживання правом» передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.
Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) «використовувала / використовували право на зло»; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів / умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи / осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), пункти 76.3, 76.5).
У Рішенні від 28 квітня 2021 року №2-р(II)/2021 у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку «Індустріалбанк» щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини третьої статті 13, частини третьої статті 16 ЦК України Конституційний Суд України визнав, що зазначені положення ЦК України є конституційними та такими, що не суперечать частині другій статті 58 Конституції України. Оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 ЦК України, Конституційний Суд України констатував, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 цього Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими ЦК України та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення ЦК України або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку Поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням
Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі №904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).
Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.
Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.
Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов'язаних (або непов'язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов'язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.
Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об'єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі.
Відтак перед судом постає завдання за наслідком оцінки обставин справи встановити взаємопов'язаність дій учасників оспорюваного правочину, направлену на досягнення єдиної недобросовісної мети - вивести майно (грошові кошти) боржника поза межі єдиної процедури банкрутства цього боржника для унеможливлення задоволення вимог визнаного у процедурі банкрутства кредитора (кредиторів) за рахунок такого активу з дотриманням правил процедури банкрутства.
Згідно із частиною третьою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо керівник та інші органи боржника не виконують цих законодавчих приписів, учиняють та виконують від імені боржника фраудаторні правочини, учиняють інші фраудаторні дії або не вчиняють дій щодо стягнення боргів з інших осіб, які мають заборгованість перед боржником, то це свідчить про дефект волі органу управління боржника в особі його керівника.
Для виправлення такого дефекту у процедурах банкрутства існує механізм припинення повноважень керівника боржника (інших органів управління) з покладенням таких повноважень на розпорядника майна (арбітражного керуючого у справі про банкрутство) відповідно до частини другої статті 40 КУзПБ (частини дванадцятої статті 22 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; далі - Закон № 2343-XII).
Також законодавством про банкрутство (частина перша статті 42 КУзПБ) арбітражний керуючий або кредитор у справі про банкрутство наділені повноваженнями на звернення до суду у справі про банкрутство про визнання недійсними окремих угод боржника, вчинених у підозрілий період (за три роки до моменту відкриття провадження у справі та під час процедури банкрутства). У такому випадку кредитор діє на захист прав боржника, маючи похідний інтерес (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 78)) щодо задоволення грошових вимог у справі про банкрутство за рахунок активів боржника (якщо за наслідком укладення фраудаторного правочину було відчужено гроші, рухоме або нерухоме майно, яке підлягало включенню до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів боржника).
КУзПБ є спеціальним нормативним актом, у якому поєднуються норми матеріального та процесуального права, що регулюють неплатоспроможність, а за відсутності відповідного регулювання за цим Кодексом застосовуються загальні приписи ГПК України, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативних актів (частина шоста статті 12 ГПК України).
Особливістю провадження у справі про банкрутство є велика кількість учасників провадження, на відміну від позовного провадження, яке учасниками справи визнає сторін і третіх осіб (частина перша статті 41 ГПК України). Так, абзацами двадцять другим і двадцять четвертим частини першої статті 1 КУзПБ до учасників у справі про банкрутство віднесено сторін (конкурсних кредиторів (представника комітету кредиторів), забезпечених кредиторів, боржника (банкрута)), а також арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представника органу місцевого самоврядування, представника працівників боржника, уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір. Відтак у справі про банкрутство вже в ході провадження можуть з'являтися (чи вибувати) нові учасники справи.
Також частиною другою статті 7 КУзПБ визначено юрисдикційність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спорів про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника, у тому числі спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Отже, законодавством про банкрутство розширено межі щодо можливості залучення до провадження у справі різних осіб (учасників провадження) задля досягнення процесуальної економії розгляду всіх спорів щодо активів боржника у межах єдиного провадження - провадження у справі про банкрутство та прискорення самого провадження у справі про банкрутство, яке часто зупинялося для розгляду спорів окремих учасників у різних провадженнях у судах різних юрисдикцій.
Обмеживши строки процедури банкрутства, законодавець у той же час наділив кредитора боржника, як і арбітражного керуючого, спеціальними повноваженнями щодо визнання недійсними угод боржника, передбачивши при цьому настання спеціального наслідку визнання недійсними таких угод - обов'язок кредитора, який отримав майно боржника, повернути його до складу ліквідаційної маси, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент учинення правочину (частина третя статті 42 КУзПБ).
Отже, якщо багатосторонній правочин учинено за участю боржника з недобросовісною метою виведення його активів (майна) зі складу ліквідаційної маси для задоволення вимог окремого кредитора поза межами процедури банкрутства, такий правочин може бути визнаний недійсним (фраудаторним) як із підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ, так і відповідно до статей 3, 13 ЦК України.
У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 83). У зв'язку із цим господарський суд, з'ясувавши в розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх і застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19, пункт 7.43).
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.20.19 у справі № 638/2304/17).
Таким чином, як вбачається із практики застосування норм права стосовно фраудаторного правочину, господарський суд зазначає, що фраудаторним є правочин, який хоча формально і відповідає приписам законодавства, але вчинений з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого «використання права на зло», коли формально законні права реалізуються з протиправними цілями.
Факт виконання (повного чи часткового) фраудаторного правочину не впливає жодним чином на можливість визнання цього правочину недійсним, бо дуже часто фраудаторний правочин дійсно вчиняється із наміром його виконання, наприклад, у разі незаконного відчуження активів без оплати чи з оплатою нижче ринкових цін тощо. Тобто, для ідентифікації правочину як фраудаторного не важливо, чи його виконано, а важливо, чи виконано його без злого наміру на шкоду іншим особам. При цьому, фраудаторним правочином може бути і правочин, вчинений з порушенням частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, і фіктивний правочин, і правочин, який сторони не встигли виконати чи відклали виконання з якихось інших міркувань.
Фраудаторним може визнаватися правочин як на підставі спеціальних норм законодавства (у провадженнях про банкрутство чи виконавчих провадженнях тощо), так і з посиланням на загальні норми законодавства, зокрема статті 3,13, 203 ЦК України.
Оскільки способів незаконної діяльності особи всупереч принципів, добросовісності та з метою використати «право на зло» для шкоди інтересів інших осіб може бути необмежена кількість (бо власне йде мова про протиправну поведінку в господарсько-правовому аспекті, що межує із кримінальними чи адміністративними правопорушеннями), то встановити вичерпний перелік формально виражених критеріїв, за якими-можна було б ідентифікувати фраудаторний правочин - неможливо. Тому не виключено поєднання фраудаторного правочину із іншими самостійними підставами для визнання цього ж правочииу недійсним. Наприклад, фраудаторний правочин може поєднуватися із п. 2 статті 203 ЦК, коли він вчиняється особою, що не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи під впливом обману (ст. 230 ЦКУ) чи насильства (ст. 231 ЦКУ). В наявності в одному правочині ознак і фраудаторності, і недійсності, що передбачена іншими підставами, немає внутрішньої суперечності.
При цьому ще раз звертаємо увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо принципу jura novit curia («суд знає закони») - неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
Відповідно до статті 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення, крім іншого, формує ліквідаційну масу. За змістом норм КУзПБ ліквідаційна маса є джерелом погашення вимог кредиторів.
Відповідно до статті 62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Як вже зазначалося судом, спеціальні підстави для визнання правочину недійсним встановлені у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства:
« 1. Господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
2. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник уклав договір із заінтересованою особою;
боржник уклав договір дарування».
Як вбачається із матеріалів справи, комплекс будівель та споруд за 4-ма різними адресами загальною площею 5 803,6 м2 нежитлових приміщень було продано за 36 666,67 грн., тобто по 6,32 грн. за 1 м2 нерухомості.
При цьому, реальна ринкова вартість вказаного нерухомого майна Сторонами спірних правочинів не визначалася з огляду на те, що в усіх Оспорюваних договорах вказано, що сторони погодились відчужити вказане нерухоме майно за балансовою вартістю.
Проте суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», активами є ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Для оцінки та підтвердження визнання активів існує ряд нормативних документів, у тому числі тих, що регулюють проведення інвентаризації, а також стандарти бухгалтерського обліку, які встановлюють вимоги до визнання до оцінки та переоцінки активів; для кожного виду активів існують свої стандарти.
Іноді законодавство надає право підприємствам самостійно визначати ті методики та принципи (із кількох можливих), які ним застосовуватимуться при визнанні та оцінці активів, встановлюючи власну облікову політику.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
Інвентаризація активів та зобов'язань підприємства повинна проводитися відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 (надалі також - Положення про інвентаризацію).
Відповідно до пункту 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, проведення інвентаризації є обов'язковим перед складанням річної фінансової звітності в обсязі, визначеному пунктом 6 цього розділу, з урахуванням особливостей проведення інвентаризації і в строки, визначені пунктом 10 цього розділу.
Відповідно до пункту 5 розділу І. (Загальні положення) Положення про інвентаризацію, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.
Таким чином, нерухоме майно Позивача, як і будь-які інші матеріальні активи, підлягали систематичній інвентаризації, визнанню та оцінці (переоцінці) Позивачем.
Натомість відповідно до консультаційного висновку ПП «Ажіо.» від 18.07.2025 №407/25 щодо об'єктів нерухомого майна, які були відчужені за спірними правочин, загальна ймовірна ринкова вартість відповідних об'єктів нерухомості станом на 18.07.2025 складає 5 438 520, 00 грн. без ПДВ.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 названого Кодексу є підставою для визнання його недійсним.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
Аналізуючи викладене, господарський суд доходить до висновку, що спірні правочини вчинено ТОВ "ЛАН-СНАБ", ТОВ "ТД "Хлібний Край" та СТОВ "ЛАН-СНАБ" з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування чи незаконного відчуження боржником своїх активів шляхом так званого “використання права на зло».
Вчинені Сторонами дії шляхом укладання спірних правочинів приховують за собою фактичне виведення майна боржника власником на третіх осіб за цінами, що не відповідають ринковим, що, в свою чергу, перешкоджає справедливому задоволенню кредиторів у справі про банкрутство.
За наведених обставин господарський суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним Договорів купівлі продажу нерухомого майна від 03.08.2021 та 21.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хлібний Край".
В той же час господарський суд зазначає, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Способи захисту прав особи визначаються, зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути серед іншого визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).
Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним.
Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі "status quo" у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб'єктами - учасниками недійсного правочину.
Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
У разі звернення із вимогами про застосування наслідків недійсного правочину з купівлі-продажу майна у вигляді двосторонньої реституції за нормами ст. 216 Цивільного кодексу України, підлягають з'ясуванню обставини перебування саме у покупця на момент розгляду спірних правовідносин проданого майна, оскільки не підтвердження або спростування цих обставин та фактів унеможливлює застосування норм вказаної статті та є неправомірним.
Норма ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.
Положення ст. 216 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише до сторін недійсного правочину (угоди). У разі ж встановлення обставин перебування проданого за недійсним правочином майна у третьої особи (яка не є стороною недійсного правочину) має бути застосований інший спосіб повернення майна.
У такому разі застосовуються способи захисту, передбачені, зокрема нормами ст.ст. 387, 388, 392 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно положень ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна від добросовісного набувача.
Господарський суд зазначає, що з огляду на обставини вибуття нерухомого майна із власності Боржника (після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька), то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 29.03.2018 по справі №909/1066/13 та від 22.03.2018 по справі №910/22788/15.
Господарський суд принагідно акцентує увагу на постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц від 23.11.2021, за змістом якої вбачається, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Відповідно до п. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 для державної реєстрації права власності у разі витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подається відповідне рішення суду.
За загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.
Власник з дотриманням вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
У спорах за віндикаційними позовами обов'язковим є встановлення обставини вибуття майна за волею власника, а також набуття майна добросовісним набувачем.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Отже, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача.
Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсного правочину. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.
Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними перший правочин і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.
Враховуючи викладене, суд виснує про те, що Позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту, а саме визнання недійсними низки договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння.
З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову покладаються на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 76-80, 86, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.08.2021 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» (ідентифікаційний код 31614611) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хлібний край» (ідентифікаційний код 39746176), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №2927.
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.08.2021 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» (ідентифікаційний код 31614611) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хлібний край» (ідентифікаційний код 39746176), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №2928.
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.08.2021 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» (ідентифікаційний код 31614611) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хлібний край» (ідентифікаційний код 39746176), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №2929.
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 21.09.2021 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» (ідентифікаційний код 31614611) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хлібний край» (ідентифікаційний код 39746176), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за №3669.
Витребувати з чужого незаконного володіння Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» (ідентифікаційний код 44148070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» (ідентифікаційний код 31614611) наступні об'єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 1225081900:01:120:0002:
- будівля мехмайстерні, загальною площею 859.4 кв.м., яка складається з цегляної будівлі мехмайстерні Б-1, цегляної прибудови б-1, з реєстраційним номером 667852312250, що розташована за адресою Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Б;
- гараж, загальною площею 385,8 кв.м., який складається із цегляного гаражу Б-1; цегляної прибудови б-1; цегляної прибудови б'-1; споруд 1,2, з реєстраційним номером 667875912250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-В;
- будівля електроцеху, загальною площею 120,2 кв.м. та матеріал стін: інкерманські блоки, з реєстраційним номером 667534412250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, вулиця Степова, будинок 13-Г;
- комплекс будівель механізованого току, загальною площею - 4438,2 кв.м., що складається з: з/б плити, метал мехтік В-1, загальна площа 4438,2 кв.м.; вапнякові блоки вагова Б - 1; металеві стійки навіс Б'-1, з реєстраційним номером 667781612250, що розташований Дніпропетровська обл., Солонянський р., с. Військове, провулок Абельханова, будинок 15.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Хлібний Край" (49038, м. Дніпро, вул. Пастера, буд. 10; ідентифікаційний код 39746176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" (52472, Дніпропетровська область, Солонянський район, село Військове, провулок Абельханова, будинок 15; ідентифікаційний код 31614611) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 661, 60 грн.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАН-СНАБ" (52342, Дніпропетровська обл., Кам'янський р-н, село Маломихайлівка, вулиця Незалежності, будинок 1а; ідентифікаційний код 44148070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" (52472, Дніпропетровська область, Солонянський район, село Військове, провулок Абельханова, будинок 15; ідентифікаційний код 31614611) витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 661, 60 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17.10.2025.
Суддя С.В. Мартинюк