17.10.2025 року м.Дніпро Справа № 904/5290/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" м. Київ , на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі №904/5290/24 (суддя Новікова Р.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробас" м. Дніпро
про стягнення страхового відшкодування в розмірі 24318 грн. 32 коп
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробас" з позовом про стягнення страхового відшкодування в розмірі 24318грн32коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 року у справі № 904/5290/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробас" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 24318грн32коп.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" не довело належними та допустимими доказами ключові обставини, які є підставою для задоволення позову. Не підтверджено укладення договору страхування самим відповідачем, оскільки надана платіжна інструкція не засвідчила оплату страхового платежу саме ТОВ "Дніпробас", вказуючи іншого платника; не доведено належними доказами факт перебування автобуса "Богдан" (д.р.н. НОМЕР_1 ) у власності чи користуванні ТОВ "Дніпробас" на момент ДТП; не доведено трудові відносини між ТОВ "Дніпробас" та водієм ОСОБА_1 , оскільки позивач надав лише копію наказу, достовірність якої була заперечена відповідачем, а оригінал наказу був відсутній (що, згідно зі ст. 91 ГПК України, унеможливлює врахування такого доказу).
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суд, звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" м. Київ, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 року у справі № 904/5290/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОБАС» про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Суд безпідставно не врахував порушення умов договору страхування, а саме - використання забезпеченого транспортного засобу як маршрутного таксі, що прямо суперечить умовам полісу, в якому зазначено, що транспортний засіб не використовується як таксі/маршрутне таксі. Відповідно до ч. 1 п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у такому випадку страховик має право на регресну вимогу в розмірі 50% від суми виплаченого страхового відшкодування.
Крім того, позивачем надано належні докази перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем - ТОВ «ДНІПРОБАС», зокрема копія наказу про прийняття на роботу. Відповідачем ці обставини не були спростовані, що свідчить про виконання водієм трудових обов'язків на момент настання ДТП.
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична особа несе відповідальність за шкоду, завдану її працівником під час виконання ним трудових обов'язків. Отже, відповідальність за заподіяну шкоду покладається саме на відповідача як роботодавця.
Факт дорожньо-транспортної пригоди, вина водія та виплата страхового відшкодування у розмірі 48 636,63 грн підтверджуються матеріалами справи, зокрема постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, страховим актом та платіжними документами. Таким чином, наявні всі правові підстави для задоволення регресної вимоги в розмірі 50% від виплаченого страхового відшкодування.
Судом першої інстанції не було з'ясовано всі обставини справи, що мають істотне значення, та не надано належної правової оцінки доказам, поданим позивачем, що відповідно до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
ТОВ «Дніпробас» вважає апеляційну скаргу ПрАТ «СГ «ТАС» такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на її формальний характер, необґрунтованість та відсутність належних заперечень проти висновків суду першої інстанції.
Всі викладені у скарзі доводи мають загальний характер і не підкріплені жодними доказами порушення норм матеріального чи процесуального права.
Надана платіжна інструкція не підтверджує сплату страхового платежу саме ТОВ «ДБ», оскільки в графі «платник» зазначено іншу юридичну особу (АТ «КБ «Приватбанк»), а не відповідача.
Позивач не надав належних доказів перебування у володінні або користуванні ТОВ «ДБ» транспортного засобу, що став учасником ДТП. Документів на підтвердження права власності чи користування (наприклад, свідоцтва про реєстрацію) в матеріалах справи немає.
Єдиним доказом є копія наказу про прийняття на роботу, автентичність якого оскаржується Відповідачем. Оригіналу цього наказу не подано, що прямо суперечить вимогам ч. 6 ст. 91 ГПК України.
У повідомленні про ДТП, яке надавав ОСОБА_1 , згаданий наказ не був зазначений серед доданих документів, що додатково ставить під сумнів його достовірність.
Позивач не надав жодного підтвердження того, що автобус використовувався як таксі чи маршрутний транспорт. Фото з місця ДТП не містять ознак того, що це був легковий автомобіль, обладнаний як таксі.
Закон України «Про автомобільний транспорт» чітко визначає, що таксі - це саме легковий автомобіль з певним обладнанням. Представлений ТЗ цим критеріям не відповідає.
У скарзі вказано на застосування Розпорядження Держфінпослуг № 566 від 09.07.2010, яке втратило чинність до виникнення спірних правовідносин.
Чинним на дату укладення полісу було Положення, затверджене постановою Правління НБУ № 108 від 30.05.2022 р., яким встановлювалися актуальні коригуючі коефіцієнти.
В апеляційній скарзі відсутнє обґрунтування, який саме коефіцієнт слід було застосувати, на підставі яких документів, ким він визначався.
Саме Позивач або його уповноважений агент розраховував страхову премію і укладав поліс. Відповідач не впливає на розрахунок коефіцієнтів, що повністю знімає з нього будь-яку відповідальність за ймовірну помилку.
Аргументи Позивача не супроводжуються доказами або новими обставинами, які б могли вплинути на висновки суду першої інстанції.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.03.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/5290/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" м. Київ , на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі №904/5290/24 (суддя Новікова Р.Г.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
28.05.2025р. матеріали справи № 904/5290/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Розглянувши клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 року у даній справі колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його (її проголошення) або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Матеріалами справи встановлено, що в судовому засіданні 16.04.2025, за участю представників позивача та відповідача, було проголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення (повний текст рішення складено 28.04.2025). Відтак останній день звернення з апеляційною скаргою припадає на 19.05.2025.
Відповідно до ч. 7 ст 116 ГПК України, процесуальний строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
19.05.2025 апеляційну скаргу зареєстровано в автоматизованій системі документообігу у Центральному апеляційному господарському суді, отже правові підстави на поновлення процесуального строку відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" м. Київ , на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі №904/5290/24 (суддя Новікова Р.Г.), для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи..
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробас" з позовом про стягнення страхового відшкодування в розмірі 24318грн32коп, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" стверджувало про те, що
- 15.05.2023 у м. Дніпро по вул. Березинська 43 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автобусу "Богдан" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "Audi Q5" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
- на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна правова відповідальність власника автомобіля "Богдан" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ "Страхова група "ТАС" полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 213743463.
- цивільно - правова відповідальність відповідача, пов'язана з експлуатацією автобусу "Богдан" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована без умови використання транспортного засобу в якості таксі.
- на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди автобус "Богдан" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 використовувався як маршрутне таксі.
- постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2023 у справі про адміністративне правопорушення №202/10141/23 водій автобусу "Богдан" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідач не визнавав та заперечував - укладення з позивачем договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ЕР 213743463); знаходження у власності або у користуванні відповідача автобусу "Богдан" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ; перебування товариства у трудових відносинах з ОСОБА_1 .
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 ст. 74 ГПК України ).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( частина 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до положень ст. 78 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 917/483/19.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач долучив до позову поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР 213743463 (далі - поліс №ЕР 213743463), в якому зазначено, що цей документ є візуальною формою полісу, що посвідчує укладення внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Внутрішній електронний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - договір) діє виключно на території України на умовах, встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Страховиком визначено приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС", страхувальником - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробас".
Згідно з полісом №ЕР 213743463 строк дії договору з 20.03.2023 00:00 по 19.09.2023 23:59 включно. Договір набирає чинності з початку строку його дії, що зазначений у цьому страховому полісі, але не раніше дати його реєстрації у єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Дата реєстрації договору в єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - 17.03.2023 00:00.
У полісі №ЕР 213743463 також вказаний забезпечений транспортний засіб - Богдан А09201, тип - D2, номерний знак - НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 , рік випуску - 2005, місце реєстрації - Дніпро. Страховий платіж - 1860грн.
У наданій позивачем до суду платіжній інструкції №@PL948050 від 20.03.2023 на суму 1581грн у графі "призначення платежу" вказано - код РП 05; серія ЕР і №договору 213743463, ТОВ "Дніпробас". При цьому у графі "платник" зазначено - GO_транз. рахунок платежі НОМЕР_4 , а в якості ідентифікаційного коду платника зазначений ідентифікаційний код АТ "КБ "Приватбанк" (14360570).
З урахуванням наведеного, апеляційна інстанція погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що платіжна інструкція №@PL948050 від 20.03.2023 на суму 1581 грн сама по собі не підтверджує факту здійснення страхового платежу саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробас", оскільки з її змісту не вбачається належність платежу відповідачу.
Також обґрунтованим є висновок суду про те, що Позивач не довів належними та допустимими доказами перебування у власності чи користуванні ТОВ "Дніпробас" транспортного засобу Богдан А09201, тип - D2, державний номер НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 . В матеріалах справи відсутні достовірні документи, які б підтверджували право власності або законне користування цим транспортним засобом саме відповідачем на момент ДТП - 15.05.2023.
На підтвердження наявності трудових відносин між ТОВ «Дніпробас» та ОСОБА_1 позивачем було надано до суду лише копію наказу по особовому складу №9/к від 12.02.2022, засвідчену представником самого позивача.
Однак, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, відповідач заперечував достовірність вказаного документа, стверджуючи, що зазначений наказ Товариством не видавався, а водій ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із ТОВ «Дніпробас».
Відповідно до ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо суд або учасник справи ставить під сумнів відповідність копії оригіналу письмового доказу, такий доказ не може братися до уваги без надання оригіналу. Представник позивача повідомив, що оригінал наказу у позивача відсутній, а копія була отримана від ОСОБА_1 разом із повідомленням про ДТП від 17.05.2023.Разом із тим, аналіз змісту цього повідомлення свідчить, що відповідна копія наказу серед доданих документів не значиться.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недопустимості використання зазначеної копії як належного та допустимого доказу, та, відповідно, з висновком про недоведеність позивачем наявності трудових відносин між ТОВ «Дніпробас» та водієм ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги, а саме: «…Вважаємо, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим ухвала повинна бути скасовано з наступних підстав:
15.05.2023 року у Дніпро по вул. Березинська 43 сталася дорожньо транспортна пригода за участю автобусу «БОГДАН» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «АГО С>5» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . В наслідок дорожньо транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічних пошкоджень.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2023 року у справі про адміністративне правопорушення № 202/10141/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
На момент дорожньо транспортної пригоди цивільна правова відповідальність власника автомобіля «БОГДАН» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в ПРАТ «СГ «ТАС» полісом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР 213743463.
Власник пошкодженого автомобіля «АІЮІ С>5» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 звернувся до ПРАТ «СГ «ТАС» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за полісом ОСЦГІВВПТЗ № ЕР 213743463. Дана заява була розглянута, пошкодження автомобіля «АЕІПІ р5» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 визнано страховим випадком, у зв'язку з чим на підставі:
Акту огляду транспортного засобу від 18.05.2023 року;
Ремонтної калькуляції № 09205_05 від 13.06.2023 року;
Страхового акту № 11737/05/923 від 20.06.2023 року;
ПРАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування на користь власника автомобіля «AUDI Q5» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в розмірі 48636 грн 63 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 344584 від 21.06.2023 року;
Відповідно до пункту ст.38 - 1.1. статті 38-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: У разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього закону (при укладені договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Сфери використання транспортного засобу визначено в III розділі таблиці "Коригуючи коефіцієнти та їх розміри" розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 року № 566 та можуть бути такими: 1) легковий автомобіль (крім таксі), мотоцикл, моторолер, який використовується фізичною особою; 2) легковий автомобіль (крім таксі), мотоцикл, моторолер, який використовується юридичною особою; 3) вантажні автомобілі, автобуси, причепи до вантажних та легкових автомобілів; 4) легковий автомобіль або автобус з кількістю місць для сидіння до 20, який використовується фізичною особою для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі; 5) легковий автомобіль або автобус з кількістю місць для сидіння до 20, який використовується юридичною особою для надання послуг із перевезення пасажирів, вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Положеннями п.38-1.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених п.13.2 ст.13 цього Закону(при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Коригуючі коефіцієнти та їх розмір затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09.07.2010 № 566.
У розділі полісу, який називається «особливі умови використання забезпеченого ТЗ» у графі «ТЗ використовується як таксі/маршрутне таксі» стоїть відмітка «ні». Вказане свідчить, що при укладенні договору, який оформлено у вигляді полісу № ЕР 213743463 - застосовано коригуючий коефіцієнт, який використовується для транспортних засобів, які не будуть використовуватися у якості таксі/маршрутного таксі). В порушення умов полісу, забезпечений транспортний засіб використовувався відповідачем як таксі, а тому застосуванню підлягало більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування.
Стаття 1172 Цивільного кодексу України передбачає, що Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
На підтвердження перебування відповідача у трудових відносинах з ОСОБА_1 позивач долучив до позову засвідчену представником позивача копію наказу «ТОВ Дніпробас» по особовому складу від 12.02.2022 №9/к.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В супереч вимог зазначеної статті процесуального закону, відповідачем не надано переконливих доказів на спростування наданих позивачем доказів перебування водія ОСОБА_1 в трудових відносинах (виконання трудових обов'язків) з «ТОВ Дніпробас» під час завдання шкоди.
За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 1172 Цивільного кодексу України, відповідач як юридична особа є відповідальною особою за завдання шкоди.
Оскільки цивільно - правова відповідальність пов'язана з експлуатацією автобусу «БОГДАН» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована без умови використання транспортного засобу в якості таксі, а на час а на час вчинення дорожньо - транспортної пригоди автобус «БОГДАН» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 використовувався саме як маршрутне таксі, про що свідчить сам зовнішній вигляд а (фотографії з місця дтп) то відповідач -страхувальник забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, порушивши умови Полісу обов'язкового страхування зобов'язаний компенсувати Позивачу 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі 48636 грн 63 коп : 50 % = 24318 грн 32 коп.
Таким чином, місцевим господарським судом при ухваленні рішення не були з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, що згідно ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування або зміни судового рішення…» не містять в собі тверджень, які б спростували встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, в зв'язку із чим відхиляються колегією суддів, як такі, що несуть декларативний характер.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про недоведеність обставин, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі №904/5290/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі №904/5290/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2025 у справі №904/5290/24 - залишити без змін.
Судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М.Кощеєв