ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 жовтня 2025 року Справа № 3/5025/1379/12
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників:
арбітражного керуючого Іващук В.А.
інші учасники - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2025 у справі №3/5025/1379/12 (повний текст складений 21.08.2025)
за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
до Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка"
про визнання банкрутом
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2025 у справі №3/5025/1379/12 затверджено звіт ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" арбітражного керуючого Іващука В.А. про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 в розмірі 96 000,00 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича 68 428,80 грн - основної грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора за чотири місяці з 01.12.2024 по 31.03.2025 в результаті проведення ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" арбітражного керуючого у справі №3/5025/1379/12.
Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на користь арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича 27 571,20 грн - основної грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора за чотири місяці з 01.12.2024 по 31.03.2025 в результаті проведення ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" арбітражного керуючого у справі №3/5025/1379/12.
Суд першої інстанції повважав, що зобов'язання сплати грошової винагороди ліквідатора Іващука В.А. необхідно покласти на кредиторів боржника пропорційно до розміру визнаних їх кредиторських вимог у даній справі про банкрутство, оскільки фонд оплати послуг ліквідатора кредиторами не утворювався, майна необхідного для покриття витрат не виявилось, договір між ліквідатором та кредиторами про оплату його послуг на певну суму не укладався, а також на засіданні комітету кредиторів (протокол від 14.08.2025) був затверджений звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс.
Не погоджуючись із постановленою ухвалою, Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося дот суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Хмельницької області від 20.08.2025 по справі №3/5025/1379/12 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" (ухвала щодо затвердження звіту ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" арбітражного керуючого Іващука В.А. про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 в розмірі 96 000,00 грн).
Ухвалити нове рішення, яким відмовити у затвердженні звіту ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" арбітражного керуючого Іващука В.А. про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора за підсумками ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 в розмірі 96 000,00 грн та відмовити у стягненні з Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на користь арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича 27 571,20 грн - основної грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора за чотири місяці з 01.12.2024 по 31.03.2025 в результаті проведення ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" арбітражного керуючого у справі №3/5025/1379/12.
Повідомити про час і місце розгляду справи. Здійснити розгляд справи за участі представника ГУ ДПС у Хмельницькій області в режимі відеоконференції та доручити забезпечення її проведення одному із наступних судів: Хмельницькому окружному адміністративному суду, Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області, Господарському суду Хмельницької області.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:
- протоколом зборів кредиторів у справі №3/5025/1379/12 Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" від 14.08.2025 звіт ліквідатора банкрута про нарахування грошової винагороди в ліквідаційній процедурі не схвалено (щодо оплати послуг проголосували проти). Тому у судовому засіданні 20.08.2025 представники кредиторів Головного управління ДПС у Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного Фонду України в судовому засіданні 20.08.2025 заперечували проти задоволення клопотання про затвердження звіту про нарахування основної грошової винагороди ліквідатора;
- оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура. Отже, винагорода арбітражному керуючому має оплачуватись за виконання ним повноважень у процедури банкрутства боржника, яке полягає у вчиненні конкретних дій та вжиття конкретних заходів
- в умовах воєнного стану фінансування податкових органів суттєво обмежене, а тому контролюючий орган об'єктивно позбавлений можливості щодо виплати основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі №3/5025/1379/12.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2025 у справі №3/5025/1379/12 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази сплати 2422,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції.
23.09.2025 на адресу суду від Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшли заяви, до яких долучено платіжну інструкцію про сплату судового збору, зокрема, й виконану.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2025 у справі №3/5025/1379/12. Розгляд апеляційної скарги призначено на "14" жовтня 2025 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3. Запропоновано учасникам справи у строк до 08.10.2025 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.
01.0.2025 на адресу суду від ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" арбітражного керуючого Іващука В.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому арбітражний керуючий вважає апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні арбітражний керуючий Іващук В.А. заперечив доводи апеляційної скарги.
В судове засідання інші учасники справи не з'явилися.
Водночас, ухвалою суду від 24.09.2025 задоволено заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено забезпечення проведення відеоконференції Хмельницькому міськрайонному суду Хмельницької області.
Суд апеляційної інстанції не зміг вийти на зв'язок із Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області у зв'язку із відсутністю останнього у мережі.
Судова колегія визначилася за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності інших учасників справи.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняття оскаржуваної ухвали суду, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду області від 18.12.2012 порушено провадження у справі про визнання банкрутом боржника Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка".
Постановою суду від 18.03.2013 визнано банкрутом Відкрите акціонерне товариство "Сільгосптехніка". Відкрито ліквідаційну процедуру у даній справі на 4 (чотири місяці) та призначено ліквідатором боржника - арбітражного керуючого Горбаня А.О.
Ухвалою суду від 14.07.2016 усунуто арбітражного керуючого Горбаня А.О. від виконання обов'язків ліквідатора у справі №3/5025/1379/12 про банкрутство ВАТ "Сільгосптехніка" та призначено новим ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Іващука В.А.
20.05.2025 на адресу суду від Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшло клопотання про звільнення арбітражного керуючого Іващука В.А. від виконання повноважень ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка".
Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, на підставі п. 5 ст. 233 ГПК України від 04.08.2025 залишено без розгляду клопотання Головного управління ДПС у Хмельницькій області про звільнення арбітражного керуючого Іващука В.А. від виконання повноважень ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" по справі №3/5025/1379/12 та призначено розгляд ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора про проведену роботу арбітражного керуючого Іващука В.А. в судовому засіданні.
На адресу суду 04.08.2025 від ліквідатора Іващука В.А. надійшло клопотання про затвердження звіту про нарахування основної грошової винагороди ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" по справі №3/5025/1379/12 за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 в сумі 96 000,00 грн та повідомлення про проведення зборів кредиторів.
На адресу суду 18.08.2025 від арбітражного керуючого Іващука В.А. надійшло клопотання про затвердження ліквідаційного звіту і балансу від 30.07.2025 у справі №3/5025/1379/12 та винесення ухвали про ліквідацію боржника ВАТ "Сільгосптехніка".
На адресу суду 19.08.2025 від арбітражного керуючого Іващука В.А. надійшли пояснення до ліквідаційного звіту від 30.07.2025 та уточнення до клопотання ліквідатора від 04.08.2025.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
У відповідності до абз.4 частиною 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрута передбачено, розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Частиною 4 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.
Згідно з ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Згідно з статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ч.ч. 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Європейський Суд з прав людини в рішенні від 28.03.2006 у справі Броньовський проти Польщі зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий - фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
Статтею 12 Кодексу передбачене, зокрема, право арбітражного керуючого отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Кодексом передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого: 1) авансування коштів заявником (кредиторами або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
При цьому Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.
Крім того, пункт 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".
Надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.
Відмову від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року, ратифікованої Україною 10.08.1956, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року, ратифікованої Україною 05.10.2000, резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року, тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.
Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв'язку з відсутністю таких коштів, - така оплата має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
При цьому слід зазначити, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам законодавства про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора, від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.
Колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 14.12.2021 у справі № 902/626/20 за якою:
"Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов'язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи".
Судова колегія відзначає, що кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди.
Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, або взагалі відсутні, арбітражний керуючий не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог (висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012).
Таким чином, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п'ятої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, так і за ухвалою суду пропорційно сумам грошових вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011).
Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.12.2021 у справі № 902/626/20, кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
При цьому, можливість покладення на кредиторів передбаченої законом грошової винагороди арбітражного керуючого у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, у разі якщо провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи триває після закінчення авансованих заявником коштів, повинна стимулювати кредиторів боржника здійснювати належний контроль за діяльністю арбітражного керуючого, приймати активну участь у такому провадженні та ухилятися від зловживання своїми правами і нехтування обов'язками, що, зокрема, може мати наслідком недопущення безпідставного затягування розгляду справи.
Також, згідно постанови Верховного Суду від 07.03.2023 у справі 908/1946/15-г, відхиляючи аргументи скаржника про відсутність підстав для вимог ліквідаторів щодо стягнення з кредиторів виплати грошової винагороди у заявлених розмірах через недоведення ліквідаторами часу, витраченого на вчинення ними окремих дій у ліквідаційній процедурі Боржника, Суд зауважив, що положення статті 30 КУзПБ імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом (частина друга стаття 30 КУзПБ), що встановлюється ухвалою суду.
Як вбачається із матеріалів справи, арбітражним керуючим Іващуком В.А. складено та винесено на розгляд комітету кредиторів звіт про нарахування основної грошової винагороди ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" по справі №3/5025/1379/12 за період з 01.12.2024 до 31.03.2025 в сумі 96 000,00 грн.
В свою чергу, протоколом зборів кредиторів у справі №3/5025/1379/12 Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" від 14.08.2025 звіт ліквідатора банкрута про нарахування грошової винагороди в ліквідаційній процедурі не схвалено (щодо оплати послуг проголосували проти).
Однак, відповідно до аналізу норм чинного законодавства, суд звертає увагу, що порядок визначення та сплати грошової винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого передбачено нормами Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому, Кодекс з процедур банкрутства не містить заборони винесення на затвердження господарського суду звіту про нарахування грошової винагороди та відшкодування витрат у разі його не схвалення комітетом кредиторів.
З огляду на правову позицію Верховного Суду викладену в постановах від 24.07.2018 у справі №5019/2862/11, від 04.06.2019 у справі №Б-24/172-09 неприйняття зборами кредиторів (комітетом кредиторів) рішення щодо схвалення або погодження звітів арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно.
Виходячи з поданого арбітражним керуючим Іващуком В.А. звіту сума основної грошової винагороди ліквідатора складає - 96 000,00 грн. за період з 01.12.2024 по 31.03.2025, такий розрахунок є арифметично правильним.
Отже, підлягає затвердженню звіт про нарахування основної грошової винагороди ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" у справі №3/5025/1379/12 за період з 01.12.2024 до 31.03.2025 в сумі 96 000,00 грн.
Практика покладення судом на кредиторів витрат за оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справах про банкрутство залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ у випадках, якщо кредитори не утворюють за власною ініціативою фонду оплати послуг ліквідатора та відсутні кошти боржника від реалізації його активів, а провадження у справі про банкрутство має бути завершеним.
Наведений правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011.
Суд також враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №908/1946/15-г, про те, що кредитори, які очікують на результат діяльності арбітражного керуючого, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий, в свою чергу, правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, а оплата грошової винагороди, у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел, має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника. За відсутності у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п'ятої статті 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам визнаних вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу платності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ.
Як вбачається з матеріалів справи фінансово-господарський стан підприємства характеризується ознаками стійкої неплатоспроможності, що свідчить про відсутність можливості відновлення платоспроможності підприємства, нездійснення підприємством господарської діяльності та відсутність активів тощо.
Судом враховано, що вжиті ліквідатором заходи, поданий звіт ліквідатора, отримана інформація від реєструючих органів, банківських установ, а також ліквідаційних баланс засвідчили про відсутність майнових активів (майно та майнові права, грошові кошти) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання, отже відсутні кошти для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого в повному обсязі.
Наявність понесених витрат підтверджується долученими до матеріалів справи документами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що зобов'язання сплати грошової винагороди ліквідатора Іващука В.А. слід покласти на кредиторів боржника пропорційно до розміру визнаних їх кредиторських вимог у даній справі про банкрутство, оскільки фонд оплати послуг ліквідатора кредиторами не утворювався, майна необхідного для покриття витрат не виявилось, договір між ліквідатором та кредиторами про оплату його послуг на певну суму не укладався, а також на засіданні комітету кредиторів (протокол від 14.08.2025), був затверджений звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення затвердження звіту ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Сільгосптехніка" арбітражного керуючого Іващука В.А. про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат ліквідатора, зокрема, стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області на користь арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича 27 571,20 грн основної грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора за чотири місяці з 01.12.2024 до 31.03.2025 в результаті проведення ліквідаційної процедури Відкритого акціонерного товаристваа "Сільгосптехніка" арбітражного керуючого у справі №3/5025/1379/12.
Доводи скаржника не спростовують вищевикладених висновків суду.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність судового рішення та остаточний висновок.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2025 у справі №3/5025/1379/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2025 у справі №3/5025/1379/12 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2025 у справі №3/5025/1379/12 - без змін.
2. Справу №3/5025/1379/12 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "16" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Саврій В.А.