ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"15" жовтня 2025 р. Справа № 902/198/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Миханюк М.В.
судді Юрчук М.І.
судді Тимошенко О.М.
розглянувши заяву представника Фермерського господарства "Агро-В" про стягнення судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) та ухвалення додаткового рішення у справі №902/198/25
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 18.06.25р. суддею Нешик О.С. о 14:02 у м.Вінниці, повний текст складено 26.06.25р. у справі № 902/198/25
за позовом Фермерського господарства "Агро-В", с.Флорине Гайсинського району Вінницької області
до Акціонерного товариства "Вінницяобленерго", м.Вінниця
про визнання незаконним та скасування рішення
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" на рішення Господарського суду Вінницької області від 18.06.25 у справі № 902/198/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 18.06.25 у справі № 902/198/25 залишено без змін.
25.09.2025 від представника Фермерського господарства "Агро-В" надійшла заява про стягнення судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) та ухвалення додаткового рішення у справі №902/198/25.
В обґрунтування заяви з посиланням на ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, 16.05.2019 у справі №823/2638/18, 09.07.2019 у справі №923/726/18 та 26.02.2020 у справі №910/14371/18, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19,від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 19.02.2020 №755/9215/15 вказує, що позивач поніс фактичні судові витрати (витрати на професійну (правову) допомогу адвоката) згідно з договором від 15/07/25 про надання правової допомоги у розмірі 34 000 грн.
Представником відповідно до договору від 15.07.25 про надання правової допомоги позивачу наступні послуги: написання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу. Витрачений час 7 год 00 хв - 14 000 грн; представлення інтересів Клієнта у судовому засіданні (виїзд до суду): - 23.09.2025. Витрачений час 10 год 00 хв. (час на дорогу та засідання) - 20 000 грн; Загальна вартість наданих послуг (гонорар) становить 34 000 грн.
Повідомляє, що професійну правничу допомогу у судовій справі №902/198/25 здійснював представник позивача, адвокат Гуцол Максим Володимирович, а також, що частина гонорару у розмірі 34 000 грн на професійну правничу допомогу на дату виставлення рахунку-фактури не оплачений.
Звертає увагу суду, що зазначена сума є фактично понесеними витратами позивача згідно договору про надання правової допомоги, адже між представником і клієнтом існують договірні відносини і навіть у разі їх не оплати, представник буде змушений їх стягнути у судовому порядку з відповідача згідно укладеного договору. У разі оплати послуг позивачем за виставленим рахунком-фактурою до постановлення додаткового судового рішення, представником буде наданий такий доказ.
Просить стягнути з Акціонерного Товариства «ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» на користь Фермерського Господарство «Агро-В» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-3,5 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Представником відповідача було подано заперечення на клопотання (заяву) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у яких вказує, що АТ «Вінницяобленерго» не погоджується, щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу, адже вони очевидно є не співмірними зі складністю справи та обсягом роботи, виконаної представником відповідача.
Так, щодо складності справи необхідно відзначити, що правова позиція як відповідача, так і позивача у даній справі фактично ґрунтується лише на двох нормативно-правових актах - Правилах роздрібного ринку електричної енергії та Кодексі комерційного обліку електричної енергії.
При ознайомленні з актом наданих послуг виникло питання щодо обґрунтованості загальної вартості послуг в розмірі 34000 грн.
Дослідивши детальний опис наданих послуг (виконаних робіт) з розрахунком гонорару по Клієнту - Фермерське господарство «Агро-В», ЄРДПОУ: 31590549, позивач звертає увагу, що послуга "Написання та подавання до суду відзиву на апеляційну скаргу» вартістю 14000 (чотирнадцять тисяч) грн очевидно є не співмірною та завищує вартість виконаних робіт, оскільки суть відзиву фактично формується саме на позовній заяві, вже підготовленої та поданої позивачем до Господарського суду Вінницької області, копіюючи текст описової частини вказаного позову та вставляючи його в текст відзиву на апеляційну скаргу, на підготовку якого адвокатом ніби витрачено цілих 7 годин часу.
Так само вважає не співмірною та такою, що завищує вартість виконаних робіт надання послуги «Представлення інтересів Клієнта в судових засіданнях (виїзд до суду)», загальною вартістю 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Звертає увагу суду на те, що справа не є складною, водночас результат вирішення спору не може вплинути на репутацію сторін та не викликати публічного інтересу. При цьому, обсяг поданих позивачем матеріалів у справі є незначним.
На підставі вищевикладеного, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру та часу витраченого на надання послуг, враховуючи конкретні обставини справи, вказує, що АТ «Вінницяобленерго» не погоджується із заявою представника позивача щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Отже, розглянувши заяву представника Фермерського господарства "Агро-В" - адвоката Гуцола М.В. про стягнення судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) та ухвалення додаткового рішення у справі №902/198/25 без повідомлення учасників справи колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України визначено, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно частин 1, 2 статті 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як уже зазначалося, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Так, відповідно до правил частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно частини 3 вказаної статті попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи
Застосування механізму “попереднього визначення судових витрат» фактично забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити їх неспівмірність, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а тому забезпечує дотримання принципу змагальності.
Господарський процесуальний кодекс України визначає певні етапи механізму розподілу судових витрат, а саме урегульовує, що з метою їх розподілу (у тому числі і на правничу допомогу) зацікавлена сторона повинна спочатку з першою заявою по суті спору подати попередній їх розрахунок, а у процесі розгляду справи (до закінчення судових дебатів) зробити заяву про компенсацію, із одночасним наданням відповідних доказів понесених витрат або подати такі докази протягом п'яти днів після судового рішення. Недотримання процесуальних вимог щодо кожного з етапів має відповідний наслідок - можливу відмову у їх розподілі. Безпосередньо відмова (при відсутності попереднього розрахунку) застосовується судом із використанням дискреційних повноважень, оскільки у статті передбачене модальне дієслово: “може».
У цьому контексті, першою процесуальною заявою по суті спору для позивача є позовна заява. Зокрема, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи (частина 1 статті 161 ГПК України). Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 161 ГПК України).
Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з правилами частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи (серед іншого) зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, усі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем у визначені процесуальними нормами строки, а неможливість подання доказів у такі строки повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи з посиланням на ст. 129 ГПК України буде подано протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі. За результатами розгляду справи просить покласти всі судові витрати на відповідача.
При цьому, будь якої інформації щодо орієнтовного розміру витрат саме на правову допомогу, позивач у відзиві не зазначив.
Так, матеріалами справи встановлено, що 15.08.2025 позивач подав клопотання про намір подати суду докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи.
При цьому ж, позивачем не визначено орієнтовного чи конкретно визначеного розміру судових витрат.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із вирішенням спору у відповідному судовому рішенні. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості своєчасно подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин; подачі відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів; наявності належного обґрунтування поважності причин, що перешкоджають подачі доказів до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Однак така заява має бути чітко сформульована та належно обґрунтована. Процесуальний закон не визначає конкретну процесуальну стадію на якій має бути зроблена заява, але встановлює граничний строк звернення із такою заявою - до закінчення судових дебатів (схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та від 31.05.2022 у справі №917/304/21).
Постанова суду апеляційної інстанції постановлена судом 23.09.25.
25.09.2025 уже звертаючись до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" із заявою про стягнення судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) та ухвалення додаткового рішення у справі №902/198/25 позивач визначив розмір судових витрат і подав відповідні докази.
Так, у заяві просив додатковим рішенням стягнути з відповідача 34000 грн витрат на професійну правничу допомогу в розмірі у справі № 902/198/25. До заяви долучив: копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю; копію посвідчення адвоката; копію договору про надання правової допомоги від 15.07.25; копію рахунку - фактури від 25.09.25; копію детального опису наданих послуг від 25.09.25.
Враховуючи наведене, адвокатом Фермерського господарства "Агро-В" не дотримано наведених вимог частини 1 статті 124 ГПК України у питанні подачі орієнтовного розрахунку суми судових витрат з першою процесуальною заявою, оскільки сума судових витрат була визначена останнім лише у заяві, яка подана після ухвалення рішення суду по суті.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, слід вважати що, адвокатом Фермерського господарства "Агро-В" першу заяву про подання доказів понесення витрат на правову допомогу зроблено 15.08.2025, на стадії розгляду справи по суті - в якій так і не визначено орієнтовний розмір попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс чи які очікує понести у зв'язку із розглядом даного спору.
При цьому, з поданих останнім доказів при зверненні до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, слідує, що у Договорі про надання правової допомоги від 15.07.2025, яким і було визначено сторонами порядок надання відповідних послуг та їх вартість, зокрема, у п. 4.1 договору погоджено, що клієнт оплачує правову допомогу в розмірі 34 000,00 грн.
Наведене дає підстави для висновку про те, що позивачем порушено процесуальний порядок реалізації принципу відшкодування судових витрат сторони.
При цьому, як зазначає колегія суддів мотиви такого порушення не наведені заявником.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що вказівка у частині 8 статті 129, частині 1 статті 221 ГПК України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину.
Так, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
В даному випадку, враховується правова позиція Верховного Суду щодо наслідків подання попереднього розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, разом з першою заявою по суті спору, а на більш пізніх стадіях. Так у постановах Верховного суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, №905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
При цьому, у справі № 922/676/21 Верховний Суд окремо звертає увагу, на те, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.
Як уже зазначалося, заяву про відшкодування витрат на правову допомогу - прийняття додаткового рішення у справі, з визначенням розміру (суми) таких витрат - а саме 34000 грн, а також документами, які підтверджують факт понесення витрати, позивач подав до суду після ухвалення рішення по справі.
Тоді як у відзиві на апеляційну скаргу не наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат а лише зазначено загально судові витрати покласти на відповідача та що остаточний розрахунок судових витрат буде надано протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
Відповідно, зазначення у відзиві словосполучення «попередній орієнтовний розрахунок судових витрат» та те, що остаточний розрахунок судових витрат буде надано протягом п'яти днів після винесення рішення по справі не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою, у якій стороною визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або які очікує понести у зв'язку із розглядом справи або про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, звертає увагу, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129, 221 ГПК України, кореспондується з її обов'язками: зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; подати відповідні докази до закінчення судових дебатів, або ж заявити про неможливість їх подання до закінчення судових дебатів у справі, навівши обґрунтування поважності причин, що перешкоджають своєчасній подачі доказів; у разі якщо сторона зробила відповідну заяву до закінчення дебатів, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.
Також, Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на те, що потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи не заявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №161/5317/18 (провадження №61-3454св22), Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №917/527/18).
Таким чином, враховуючи вище наведене, перевіривши всі доводи сторін, які заслуговують на увагу, апеляційний суд з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду зазначає, що позивачем порушено процесуальний порядок реалізації принципу відшкодування витрат на правову допомогу, не включено такі витрати до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, відповідно у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Гуцола М.В. про стягнення судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) та ухвалення додаткового рішення у справі №902/198/25 слід відмовити.
Згідно частини 2 статті 124 ГПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд відмовляє у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції не встановлено законних та обґрунтованих підстав для задоволення заяви представника позивача - адвоката Гуцола М.В. про стягнення судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) та ухвалення додаткового рішення у справі №902/198/25 щодо стягнення з Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34000 грн.
Керуючись ст. 123, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви представника Фермерського господарства "Агро-В" про стягнення судових витрат (витрати на професійну правничу допомогу) та ухвалення додаткового рішення у справі №902/198/25.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя Миханюк М.В.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.