Справа № 569/21882/25
1-кс/569/7845/25
13 жовтня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження № 12025180000000386, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, звернувся в суд із клопотанням, яке погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, 11 жовтня 2025 року, приблизно о 10 год 00 хв, у порушення підпункту б) пункту 2.3, пункту 16.11, підрозділу 2 «Знаки пріоритету» розділу 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), керуючи легковим автомобілем Chevrolet Lacetti, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною вул. Дарвіна в м. Рівне, зі сторони вул. Соломії Крушельницької у напрямку вул. Відінської, проявив неуважність до дорожньої обстановки й не врахував її, проігнорував вимоги дорожніх знаків 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», 2.4 «Кінець головної дороги», при наближенні до нерегульованого перехрестя вулиць Дарвіна і Княжни Гальшки, не зупинився перед вказаним перехрестям і при виїзду на головну дорогу вулиці Княжни Гальшки, не надав дорогу мотоциклу Forward 50, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався по головній дорозі, зі сторони вул. Олекси Новака у напрямку вул. Степана Бандери, та допустив зіткнення з вказаним мотоциклістом.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди мотоцикліст ОСОБА_8 від отриманих травм загинув на місці події.
Порушення ОСОБА_5 вимог пункту 16.11 підрозділу 2 «Знаки пріоритету» розділу 33 «Дорожні знаки» Правил дорожнього руху, відповідно до яких на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху; дорожній знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» - забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком; необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою; дорожній знак 2.4 «Кінець головної дороги» - скасовується право першочергового проїзду нерегульованих перехресть, перебувають у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
11.10.2025 о 13 год 15 хв ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
12.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події (місця дорожньо-транспортної пригоди), речовими доказами, іншими доказами та матеріалами кримінального провадження.
Застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не зможе забезпечити контролю за місцем перебування підозрюваного, а тому є підстави вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор та слідчий повністю підтримали клопотання щодо застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили його задоволити з підстав викладених у ньому.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, просили відмовити у його задоволенні через необґрунтованість ризиків, просили застосувати домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025180000000386, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 11.10.2025 о 13 год 15 хв ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 12.10.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст. 178 КПК України.
Тобто, за наявності вказаних обставин існує можливість збільшення наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).
Під час розгляду клопотання, стороною обвинувачення доведено, що вказані ризики існують та є актуальними, оскільки ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. У разі доведення вини підозрюваного, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Крім того, наявний ризик незаконного впливу на потерпілу особу, свідка у цьому ж кримінальному провадженні. Так, унаслідок пригоди загинув мотоцикліст ОСОБА_8 , який до смерті проживав у м. Рівне, тому потерпілою особою буде залучено особу з числа близьких родичів, а також свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є жителем м. Рівне. На даний час існує необхідність у допиті вказаних осіб про відомі обставини пригоди. Даний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним зважаючи на те, що не застосування запобіжного заходу тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 призведе до можливих погроз та спонукань з метою зміни або відмови від показань свідка, потерпілого.
Обґрунтування ризику щодо вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення є те, що останній відповідно до інформації з ІПНП, систематично притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, зокрема, систематично за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння. Вказана інформація вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення з використанням транспортного засобу, а тому орган досудового розслідування вважає, що він є особою суспільно небезпечною та схильною до вчинення правопорушень на транспорті.
Унаслідок даної ДТП загинув мотоцикліст ОСОБА_8 , який до смерті проживав у м. Рівне, тому потерпілою особою буде залучено особу з числа близьких родичів, а також свідок ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є жителем м. Рівне, тому ОСОБА_5 може незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому кримінальному провадженні з метою їх відмови від давання показань або давання завідомо неправдивих показань.
Відповідно до інформації з ІПНП, підозрюваний ОСОБА_5 систематично притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, зокрема, систематично за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння. Вказана інформація вказує на те, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення з використанням транспортного засобу.
Спосіб та характер вчинення даного злочину являють підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Таким чином, слідчий, звертаючись із клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та прокурор при його розгляді довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним застосувати щодо підозрюваного винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.
Даних, які б вказували на неможливість застосування щодо підозрюваного вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим кодексом.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Тому, враховуючи суспільну небезпечність особи підозрюваного ОСОБА_5 , що вчинив злочин, який спричинив загибель людини, є необхідним застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця Збройних Сил України за контрактом військової частини НОМЕР_3 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Визначити строк дії ухвали до 09 грудня 2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -