Справа № 569/1031/17
13 жовтня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженні № 12014180000000196 від 07.05.2014, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кисоричі, Рокитнівського району, Рівненської області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, (в редакції Закону України № 221-VII від 18.04.2013),
з участю прокурора ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , -
ОСОБА_3 , працюючи на посаді начальника інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, посада якого відповідно до статті 25 Закону України «Про державну службу» відноситься до четвертої категорії посад, тобто являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, виконуючи організаційно-розпорядчі обов'язки, відповідно до Положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Рівненській області від 29.11.2011, до яких входило: здійснення керівництва діяльністю Інспекції; підписання наказів по Інспекції; призначення на посади та звільнення з посад державних службовців Інспекції, здійснення інших повноважень відповідно до законодавства, в порушення вимог ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», діючи умисно, тобто із корисливих мотивів для себе, повторно, за попередньою змовою в групі із головним спеціалістом відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_6 , яка перебувала у його безпосередньому підпорядкуванні, використовуючи своє службове становище, шляхом надання усних вказівок щодо сум та умов одержання неправомірної вигоди для себе, протягом травня-грудня 2013 року, вимагав та одержував неодноразово особисто та через ОСОБА_6 неправомірну вимогу від суб'єктів господарювання за вчинення та не вчинення в інтересах останніх певних дій із використанням свого службового становища, при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_3 , діючи умисно, у особистих корисливих інтересах, за попередньою змовою із головним спеціалістом відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище, 29 травня 2013 року у своєму службовому кабінеті, що у приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, яке розташоване по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівне, в період часу з 10.36-10.49 год надав усуну вказівку ОСОБА_6 про вимагання від територіального менеджера мережі заправок «ОККО» в Рівненській області ОСОБА_7 неправомірної вигоди у вигляді 2 000 гривень та талонів на автомобільне пальне за не включення в майбутньому автозаправних станцій в плани перевірок та мінімізацію можливих штрафних санкцій. 29 травня 2013 року в період часу з 14.00-15.00 год ОСОБА_6 виконуючи усну вказівку ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу магазину «Оазис», що по вул. С. Петлюри у м. Рівне, одержала від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 2 000 гривень, яку того ж дня, в період часу з 15.33-15.45 год ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_6 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, що у приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, яке розташоване по вул. С. Петлюри 5, у м. Рівному.
Продовжуючи свої умисні дії, 25 червня 2013 року в період часу 10-11 год ОСОБА_6 виконуючи усну вказівку ОСОБА_3 про вимагання неправомірної вигоди, перебуваючи поблизу магазину «Оазис», що на вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівне, одержала від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді п'яти талонів на бензин А-95 загальним об'ємом 100 літрів, вартістю 1129 грн, за не включення автозаправних станцій в плани перевірок та мінімізацію можливих штрафних санкцій, яку того ж дня, в період часу з 16.32-16.40 год. ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_6 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті, що у приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, яке розташоване по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівне.
03 червня 2013 року, ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто у власних корисливих інтересах, повторно та за попередньою змовою із головним спеціалістом відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище, у своєму службовому кабінеті, що у приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, яке розташоване по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівне, в період часу з 17.43-17.48 год надав усну вказівку ОСОБА_6 про вимагання від приватного підприємця ОСОБА_8 , який є власником магазину «Золотий ключик», що знаходиться за адресою: вул. Лисенка, 21, в м. Дубно, неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів в сумі 2000 гривень за накладення мінімальної штрафної санкції за результатами планової перевірки вказаного магазину.
В подальшому ОСОБА_6 , виконуючи усну вказівку ОСОБА_3 про вимагання неправомірної вигоди, перебуваючи в приміщенні вищевказаного магазину, який належить ОСОБА_8 , 03.06.2013 (точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) одержала від останнього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 2000 грн, за накладення мінімальної штрафної санкції за результатами планової перевірки вказаного магазину, яку ОСОБА_3 того ж дня, приблизно о 16 годині повторно одержав від
ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу приміщення будинку «Народний дім», що по вул. С. Петлюри, 1 у м. Рівне.
05 червня 2013 року в період часу 10.42-11.38 год, ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто у власних корисливих інтересах, повторно, у своєму службовому кабінеті, що у приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, яке розташоване по вул. С. Петлюри, 5 в м.Рівне, вимагав від голови правління Дубровицької райспоживспілки ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі по 2000 гривень за кожен квартал, за не включення кожної торгової точки Дубровицької райспоживспілки до майбутніх планів перевірок Інспекції. Того ж дня, близько 12 години, ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік від приміщення інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, що знаходиться по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівному, одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 4000 гривень за не включення магазинів Дубровицької райспоживспілки до планів перевірок інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області на 3-й квартал 2013 року.
Також, в період часу з липня по вересень 2013 року ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто у власних корисливих інтересах, повторно, з використанням свого службового становища, вимагав від начальника відділення реалізації нафтопродуктів у Рівненській області ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_10 неправомірну вигоду у вигляді талонів на 250 літрів бензину марки А-95 за зменшення штрафних санкції за результатами майбутніх планових перевірок вказаного товариства.
Так, 09.09.2013 в період часу 10.53-11.03 год, ОСОБА_3 , перебуваючи в приміщенні власного службового кабінету Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, що знаходиться по вул. С.Петлюри, 5 у м. Рівному, одержав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду у вигляді талонів на 250 літрів бензину марки А-95, загальною вартістю 2675 грн. за зменшення штрафних санкцій за результатами майбутніх планових перевірок вказаного підприємства.
14.08.2013 ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто у власних корисливих інтересах, повторно, за попередньою змовою із головним спеціалістом відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області
ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище, надав усну вказівку останній про вимагання від директора ПП «ТК «Укр-Петроль» ОСОБА_11 неправомірної вигоди у вигляді 200 літрів автомобільного пального за накладання мінімальної штрафної санкції під час перевірки Інспекцією вказаного суб'єкта господарювання. ОСОБА_11 , достовірно знаючи зі слів ОСОБА_6 , про можливі розміри штрафних санкцій за виявлені порушення, вимушено погодився на вимогу ОСОБА_6 надавав ОСОБА_3 , а останній одержував протягом серпня-вересня 2013 року шляхом безоплатної заправки власного автомобіля, неправомірну вигоду у вигляді автомобільного пального марки А-92 загальним об'ємом 80 літрів, на загальну суму 828 грн, за накладання мінімальної штрафної санкції під час перевірки Інспекцією вказаного суб'єкта підприємницької діяльності.
Крім того, у вересні 2013 року (точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто у власних корисливих інтересах, повторно, за попередньою змовою із головним спеціалістом відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище, надав усну вказівку ОСОБА_6 про вимагання неправомірної вигоди від заступника ТзОВ «АЗС-Сервіс» ОСОБА_12 у вигляді талонів на дизельне пальне та грошових коштів за накладання мінімальної штрафної санкції під час перевірки Інспекцією вказаного суб'єкта господарювання. В свою чергу, ОСОБА_12 достовірно про можливі розміри штрафних санкцій за виявлені порушення, вимушено погодився на вимогу ОСОБА_6 та передав останній 18.09.2013 о 19 год 05 хв у власному автомобілі марки «Форд-Мондео» ДНЗ ВК5115 ВС, по вул. Соборній в м. Рівне, а саме поблизу автобусної зупинки «Кооперативний технікум», неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 500 гривень та талони на 100 літрів дизельного пального, на загальну суму 958 грн., за накладання мінімальної штрафної санкції під час перевірки Інспекцією вказаного суб'єкта господарювання. Вищевказану неправомірну вигоду, 23.09.2013 в період часу 10.31-10.32 год ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_6 у своєму службовому кабінеті, що у приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, яке розташоване по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівне.
Продовжуючи свої умисні дії, направленні на одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 , виконуючи усну вказівку ОСОБА_3 , 21.10.2013 висловила словесну вимогу заступнику ТзОВ «АЗС-Сервіс» ОСОБА_12 про надання неправомірної вигоди у вигляді талонів на дизельне пальне загальним об'ємом 50 літрів, за накладання мінімальної штрафної санкції під час перевірки Інспекцією вказаного суб'єкта господарювання.
ОСОБА_12 , достовірно знаючи про можливі розміри штрафних санкцій за виявлені порушення, вимушено погодився на вимогу ОСОБА_6 , та у невстановлені час і місці передав останній талони на 50 літрів дизельного пального, на загальну суму 479 грн, за накладання мінімальної штрафної санкції під час перевірки Інспекцією вказаного суб'єкта господарювання. Вищевказану неправомірну вигоду, 01.11.2013 о 10.24 год ОСОБА_3 , одержав від ОСОБА_6 у своєму службовому кабінеті, що у приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, яке розташоване по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівне.
03.10.2013 в період часу 14.02-14.10 год ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто у власних корисливих інтересах, повторно, за попередньою змовою із головним спеціалістом відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище, надав усну вказівку ОСОБА_6 про вимагання неправомірної вигоди від керуючого ТзОВ «Експансія» (супермаркет «Фоззі») ОСОБА_13 у вигляді грошових коштів у сумі 4000 гривень за накладення мінімальної штрафної санкції за результатами майбутньої планової перевірки. В подальшому, ОСОБА_13 достовірно знаючи про можливі розміри штрафних санкцій за виявлені порушення, вимушено погодилася на вимогу ОСОБА_6 та 17.10.2013 о 18.00 год у приміщенні кафе «Бочка», що по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівному, через ОСОБА_14 , який не здогадувався про злочинні наміри обох сторін, надала ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 4000 гривень за накладення мінімальної штрафної санкції за результатами майбутньої планової перевірки. Вищевказану неправомірну вигоду, того ж дня, біля 19.00 год ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_6 у приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, яке розташоване по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівне.
Також, 03.10.2013 в період часу 14.02-14.10 год ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто у власних корисливих інтересах, повторно, за попередньою змовою із головним спеціалістом відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище, надав усну вказівку ОСОБА_6 про вимагання від керуючої ТОВ «АЛЬЯНС МАРКЕТ» (супермаркет «Арсен») ОСОБА_15 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 4000 гривень за накладення мінімальної штрафної санкції за результатами майбутньої планової перевірки. В подальшому, ОСОБА_15 , достовірно знаючи про можливі розміри штрафних санкцій за виявлені порушення, вимушено погодилася на вимогу останньої та 22.10.2013 о 17.25 год, перебуваючи поблизу входу в приміщення супермаркету «Арсен», що по вул. Є. Коновальця, 20 у м. Рівне, надала ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 4000 гривень за накладення мінімальної штрафної санкції за результатами майбутньої планової перевірки, Вищевказану неправомірну вигоду, 23.10.2013 ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_6 , у службовому автомобілі перебуваючи у відрядженні у м. Рокитне Рівненської області.
10.12.2013 (точний час та місце досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_3 , діючи умисно, тобто у власних корисливих інтересах, повторно, за попередньою змовою із головним спеціалістом відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, послуг, реклами та розгляду звернень громадян інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області
ОСОБА_6 , використовуючи своє службове становище, надав усну вказівку ОСОБА_6 про вимагання від приватного підприємця ОСОБА_16 , який є власником магазину «Канада», що по вул. Черняка, у м. Рівне, неправомірної вигоди в розмірі 2000 грн за не включення вказаного магазину в плани перевірок Інспекції. Того ж дня, в період часу 13-14 годин ОСОБА_6 , перебуваючи в ТЦ «Злата плаза» за адресою: пл. Короленка м. Рівне, одержала від ОСОБА_16 неправомірну вигоду в розмірі 1000 гривень за не включення магазину «Канада» в плани перевірок Інспекції. Вищевказану неправомірну вигоду 10.12.2013 в період часу 18.09-18.15 год ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_6 у своєму службовому кабінеті, що у приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, яке розташоване по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівне.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального Кодексу України (в редакції Закону України № 221-VII від 18.04.2013), тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
Обвинувачений ОСОБА_3 будучи повідомленим в порядку передбаченому КПК України, про місце дату і час розгляду кримінального провадження, в судове засідання не з'являвся, про причини неявки до суду не повідомляв. Зокрема, суд належно повідомляв обвинуваченого про хід розгляду кримінального провадження, здійснюючи повідомлення про призначені судові засідання в Рівненському міському суді в газеті «Урядовий кур'єр» та внесенням інформації на офіційний веб-сайт суду. Рекомендовані повідомлення поштового відправлення «Укрпошта» за місцем його реєстрації не надсилались, оскільки місцем реєстрації та проживання ОСОБА_3 є тимчасово непідконтрольна державі Україна територія.
Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 221-VII від 18.04.2013), здійснювалось в порядку спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 05.01.2017 (т. 4 а.к.п. 206-212).
Відповідно до ухвали Рівненського міського суду від 14.03.2017, було здійснено спеціальне судове провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 368 КК України.
Отже, суд здійснив розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), що відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Судом встановлено, що стороною обвинувачення, використані всі передбачені законом заходи (можливості), для дотримання прав підозрюваного (обвинуваченого ОСОБА_3 ), зокрема права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_3 на захист та доступ до правосуддя.
У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований належним чином про дати слухання кримінального провадження, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_5 , просив суд визнати всі постанови про зупинення та відновлення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) спеціального досудового розслідування та ознайомлення з матеріалами (додатковими матеріалами) спеціального досудового розслідування від 21.01.2017 визнати неналежними доказами та виключити їх з числа доказів по даному кримінальному провадженню. Вважає, що порушені вимоги ст. ст. 280, 282, 290 КПК України. За таких підстав, просив суд винести відносно ОСОБА_3 виправдальний вирок, у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.
Суд, допитавши свідків, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши письмові докази, речові докази, диски аудіо-відео контролю, на предмет їх належності та допустимості, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 84 КПК України - доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Тобто, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Згідно ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Судом також враховано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , показала, що вона в 2013 році працювала завідувачем юридичного сектору Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області. Начальником інспекції на той час працював ОСОБА_3 . На протязі 2013 року, за усною вказівкою останнього, на неї покладався обов'язок по підготовці проектів квартальних планів перевірок суб'єктів господарювання, подання їх на погодження начальнику та направлення на Держспоживінспекцію. Остаточний перелік суб'єктів господарювання визначався начальником інспекції ОСОБА_3 .
Відповідно до положення про Інспекцію із питань захисту прав споживачів у Рівненській області від 29.11.11 - п. 6 Інспекція має право:
п. 6.1.5 - проводити контрольні перевірки правильності здійснення розрахунків із споживачами;
п. 6.2.5 - вживати заходів щодо притягнення до відповідальності осіб винних у порушення вимог Закону;
п. 6.2.6 - здійснювати інші повноваження відповідно до Законів України;
п. 6.4 - накладати адміністративні стягнення та застосовувати адміністративно-господарські санкції.
Начальник інспекції - п. 10 п.п. 1 - здійснює керівництво діяльністю інспекції; 3) подає на затвердження плани роботи Інспекції ( річні, піврічні); 12)здійснює інші повноваження відповідно до законодавства ( т. 1, а.к.п 298-303).
Відповідно до службової характеристики, наказу голови Держспоживінспекції України № 240-к від 16.07.2012, ОСОБА_3 був призначений на посаду начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області з 17.07.2012, йому присвоєно 9 ранг державного службовця, в межах 4 категорії посад ( т. 1 а.к.п. 284, т. 2 а.к.п. 258).
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показала, що вона працювала в 2013 році на посаді завідувача сектору нагляду Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області. Начальником інспекції на той час був ОСОБА_3 остання показала, що за вказівкою останнього, ставились певні завдання до планів перевірок суб'єктів господарювання. Нею проводились перевірки і доповідались ОСОБА_3 про масштаби порушень та були пропозиції суб'єктів підприємницької діяльності щодо надання талонів на бензин, дизпаливо, взамін мінімальних штрафних санкцій. Крім того, порушення у суб'єктів господарювання були реальними, однак за вказівкою останнього, знижались санкції за дані порушення. Нею тільки відбирались маленькі накладні з мінімальними порушеннями. Усі суми щодо надання неправомірної вимоги ОСОБА_3 , називались останнім. До неї ОСОБА_3 неодноразово застосовувались міри дисциплінарного характеру, у зв'язку з ненаданням неправомірної вимоги.
Згідно протоколу огляду від 03.06.2014 та постанови слідчого ОСОБА_18 від 04.06.2014, було визнано та приєднано в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження документи, вилучені у приміщенні Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області щодо перевірок магазину " Золотий ключик", ПП «Окко-Нафтопродукт», ТОВ «Альянс-Маркет», ТОВ «Експансія», «Укр-Петроль», ТЗОВ «АЗС -Сервіс» ( т. 3 а.к.п 80-120).
Епізод вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 від ОСОБА_12 ( АЗС-Сервіс).
Заявою ОСОБА_12 від 05.03.2014 адресованої в Управління СБ України в Рівненській області, останній повідомив, що начальник Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 неодноразово через працівницю Інспекції ОСОБА_6 вимагав від нього грошові кошти, талони на дизпаливо для зменшення розмірів штрафних санкцій за результатами планових перевірок ТЗОВ « АЗС-Сервіс», розташованих по вул. Курчатова, 32 б в м. Рівне та в с. Ужинець Млинівського району, Рівненської області ( т. 1 а.к.п. 27-29).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що начальник Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 неодноразово через працівницю Інспекції ОСОБА_6 вимагав від нього грошові кошти, талони на дизельне пальне для зменшення розмірів штрафних санкцій за результатами планових перевірок ТЗОВ « АЗС-Сервіс», розташованих по вул. Курчатова, 32 б в м. Рівне та в с. Ужинець Млинівського району, Рівненської області.
Так, 18.09.2013 о 19 год 05 хв, він у власному автомобілі марки «Форд-Мондео» ДНЗ ВК5115 ВС, по вул. Соборній в м. Рівне, а саме поблизу автобусної зупинки «Кооперативний технікум», надав неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 500 гривень та талони на 100 літрів дизельного пального, на загальну суму 958 грн. ОСОБА_6 для передачі ОСОБА_3 , за накладання мінімальної штрафної санкції під час перевірки Інспекцією вказаного суб'єкта господарювання.
Він, достовірно знаючи про можливі розміри штрафних санкцій за виявлені порушення, вимушено погодився на вимогу ОСОБА_6 , та у невстановлені час і місці передав останній для передачі ОСОБА_3 талони на 50 літрів дизельного пального, на загальну суму 479 грн, за накладання мінімальної штрафної санкції під час перевірки Інспекцією вказаного суб'єкта господарювання. Вищевказану неправомірну вигоду.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні показав, що він являється фізичною особою підприємцем, і займається торгівлею автозапчастинами. В кінці вересня - початку жовтня 2013 року, його дружиною здійснювалась заправка автомобіля Мерседес С200 д.н.з. НОМЕР_1 , талонам на «АЗС-сервіс» на 20 літрів, а потім ще на 40 літрів. Вказані талони отримав в якості оплати за автомобільні запчастини від ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що він являється директором ТОВ « Полісся», і в листопаді-грудні 2013 року він отримав від ОСОБА_3 талон на заправку дизельним пальним. Однак при заправці на «АЗС-сервіс», вказаний талон виявився недійсним.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що він займається підприємницькою діяльністю у сфері надання послуг автомобільним транспортом. У вересні 2013 року він отримав від молодого хлопця чотири талони на заправку дизельного пального за виконані ним роботи. В подальшому він на «АЗС-Сервіс», що по вул. Курчатова у м. Рівне, заправився дизельним пальним в об'ємі 40 літрів.
З протоколу за результатами проведення оперативно-технічного заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 07.04.2014 ( аудіо,-відео контроль), вбачається факт отримання ОСОБА_6 від ОСОБА_12 грошових коштів та талонів на дизельне пальне «АЗС-Сервіс» ( т. 1 а.к.п. 44-58).
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 29.04.2014, ( у вигляді аудіо, - відеоконтролю ОСОБА_3 у його службовому кабінеті), вбачається факт одержання ОСОБА_3 . 23.09.2013 талонів від ОСОБА_22 , які вона одержала від ОСОБА_12 та їх порізка ОСОБА_3 , а також одержання ОСОБА_3 решту талонів на пальне від ОСОБА_6 01.11.2013 о 10 год 25 хв, які ОСОБА_3 кладе у внутрішню ліву кишеню свого піджака ( т. 4 а.к.п. 214-223).
Згідно протоколу обшуку від 20.03.2014 в будинку ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 20.03.2014 у спальній кімнаті в піджаку чоловічого костюму виявлено три талони на пальне ТЗОВ « АЗС-Сервіс» кожний по 10 літрів, № 371009 з мокрою печаткою ТЗОВ « АЗС - Сервіс» ( т. 2 а.к.п. 137-141).
Постановою слідчого ОСОБА_18 від 02.06.2014 про визнання речовими доказами та прилучення трьох талонів на дизельне пальне ТОВ « АЗС-Сервіс» в якості речових доказів ( т. 1 а.к.п. 254-256).
Епізод вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 від ОСОБА_23 , ПАТ «Укрнафта».
Заявою начальника відділення реалізації нафтопродуктів в Рівненській області ПАТ « Укрнафта» ОСОБА_23 адресованої в Управління СБ України в Рівненській області, в якій останній повідомив, що протягом липня-грудня 2013 року він особисто в службовому кабінеті Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, що у м. Рівне по вул. С. Петлюри та по вул. Соборній, буд. 442 Д передав ОСОБА_3 талони в об'ємі 250 літрів бензину марки А-95 ( т. 2 а.к.п. 146).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 показав, що 09.09.2013 в період часу 10.53-11.03 год, він перебуваючи в приміщенні власного службового кабінету Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, що знаходиться по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівному, передав неправомірну вигоду ОСОБА_3 у вигляді талонів на 250 літрів бензину марки А-95, загальною вартістю 2675 грн. за зменшення штрафних санкцій за результатами майбутніх планових перевірок ПАТ «Укрнафта». Їхнім зустрічам передував телефонний дзвінок ОСОБА_3 із проханням зустрітися та передати талони на бензин.
Епізод вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 від ОСОБА_9 (голови Дубровицької райспоживспілки).
Заявою голови Дубровицької райспоживспілки ОСОБА_9 від 13.03.2014, адресованої в Управління СБ України в Рівненській області, в якій остання повідомила, що у червні 2013 року вона передала начальнику Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 чотири тисячі гривень за виготовлення дверей ( т. 2 а.к.п. 170).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що 05 червня 2013 року в період часу 10.42-11.38 год, вона, у службовому кабінеті, що у приміщенні інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, яке розташоване по вул. С. Петлюри, 5 в м. Рівне, передала у вигляді грошових коштів в сумі по 2000 гривень за кожен квартал, за не включення кожної торгової точки Дубровицької райспоживспілки до майбутніх планів перевірок Інспекції. Того ж дня, близько 12 години, ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік від приміщення інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, що знаходиться по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівному, одержав від неї грошові кошти в сумі 4000 гривень за не включення магазинів Дубровицької райспоживспілки до планів перевірок інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області на 3-й квартал 2013 року.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показала, що начальник Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 вимагав та отримав від ОСОБА_9 05 червня 2013 року, в приміщення Інспекції, що по вул. С. Петлюри, 5 у м. Рівному, 4000 грн, за не включення магазинів Дубровицької райспоживспілки до планів перевірок інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області на 3-й квартал 2013 року.
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 29.04.2014, ( у вигляді аудіо, - відеоконтролю ОСОБА_3 у його службовому кабінеті), вбачається факт зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_9 та надання останній планів перевірок Інспекцією з метою одержання для неправомірної вигоди за не включення магазинів Дубровицької райспоживспілки у плани перевірок ( т. 4 а.к.п. 214-223).
Епізод вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 від керуючої торгової точки № 066 ТОВ Альянс Маркет супермаркет «Арсен» ОСОБА_15 .
Заявою керуючої торгової точки № 066 ТОВ Альянс Маркет ОСОБА_15 від 12.03.2014, адресованої в Управління СБ України в Рівненській області, в якій остання повідомила, що у жовтні-грудні 2013 року вона передала через ОСОБА_6 начальнику Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 шість тисяч гривень за накладення мінімальних штрафних санкцій при проведення перевірок торгівельних мереж ( т. 1 а.к.п. 187-188).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що вона являється керуючою торгової точки № 066 ТОВ « Альянс_маркет» супермаркет «Арсен». У жовтні-грудні 2013 року вона передала через ОСОБА_6 начальнику Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 шість тисяч гривень за накладення мінімальних штрафних санкцій при проведення перевірок торгівельних мереж Альянс Маркет супермаркет «Арсен».
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 08.04.2014, ( у вигляді спостереження за ОСОБА_6 ), вбачається факт зустрічі 18.09.2013 та отримання грошових коштів ОСОБА_6 від ОСОБА_15 ( т. 1 а.к.п. 42-43).
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 04.03. 2014, (у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_6 ), вбачається факт розмови по телефону ОСОБА_6 та ОСОБА_15 з метою отримання грошових коштів ( т. 1 а.к.п. 77-89).
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 29.04.2014 ( у вигляді аудіо,-відеоконтрою ОСОБА_3 у його службовому кабінеті ), вбачається факт обумовлення ОСОБА_3 із ОСОБА_6 07.10.2013 в 15 год 35 хв питання щодо вимагання неправомірної вигоди ТОВ Альянс Маркет супермаркет «Арсен» ( т. 4 а.к.п 241-223).
Завіреними копіями матеріалів перевірки Інспекцією захисту прав споживачів у Рівненській області ТОВ Альянс Маркет супермаркет «Арсен», а саме: актом перевірки від 16.12.2013, постановою про накладення стягнення від 23.12.2013 штрафу на суму 1700 грн, постановою про адмінправопорушення № 431 від 23.12.2013 на суму 170 грн на ім'я ОСОБА_15 , актом контрольної перевірки від 16.12.2014, направлення від 09.12.2013 на ім'я ОСОБА_25 ( т. 1 а.к.п. 196-201).
Епізод вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 від керуючої РФ ТОВ «Експансія» ОСОБА_26 .
Заявою від 12.03.2014, керуючої РФ ТОВ « Експансія» ОСОБА_26 адресованої в Управління СБ України в Рівненській області, в якій остання повідомила, що у жовтні 2013 року нею через ОСОБА_14 для ОСОБА_6 начальнику Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 було передано чотири тисячі гривень за накладення мінімальних штрафних санкцій при проведення перевірок РФ ТОВ « Експансія» ( т. 1 а.к.п. 204-205).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що вона являється керуючою РФ ТОВ « Експансія». У жовтні 2013 року вона передала через ОСОБА_14 для ОСОБА_6 з метою передачі начальнику Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 чотири тисячі гривень за накладення мінімальних штрафних санкцій при проведення перевірок РФ ТОВ «Експансія».
Свідок ОСОБА_14 , заступник керуючої РФ ТОВ «Експансія» під час судового засідання показав, що в жовтні керуюча ОСОБА_13 передала йому чотири тисячі гривень, які він передав ОСОБА_6 для передачі начальнику Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 . Дані грошові кошти передавались з метою накладення мінімальних штрафних санкцій при проведення перевірок РФ ТОВ «Експансія».
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 08.04.2014, ( у вигляді спостереження за ОСОБА_6 ), вбачається факт зустрічі 08.04.2014 та отримання грошових коштів ОСОБА_6 від ОСОБА_14 ( т. 1 а.к.п 42-43).
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 04.03. 2014, (у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_6 ), вбачається факт розмови по телефону ОСОБА_6 та ОСОБА_13 з метою отримання грошових коштів ( т. 1 а.к.п. 77-89).
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 29.04.2014 ( у вигляді аудіо,-відеоконтрою ОСОБА_3 у його службовому кабінеті ), вбачається факт обумовлення ОСОБА_3 із ОСОБА_6 03.10.2013 питання щодо вимагання неправомірної вигоди від РФ ТОВ « Експансія» супермаркет «Фоззі» та підтвердження ОСОБА_6 в кабінеті ОСОБА_3 07.10.2013 про одержання нею неправомірної вигоди від представника РФ ТОВ « Експансія» супермаркет « Фоззі» ( т. 4 а.к.п. 214-223).
Завіреними копіями матеріалів перевірки Інспекцією захисту прав споживачів у Рівненській області РФ ТОВ «Експансія» супермаркет «Фоззі» а саме: актом перевірки від 09.12.2013, постановою про накладення стягнення від 23.12.2013 штрафу на суму 2073 грн, постановою про адмінправопорушення № 423 від 23.12.2013 на суму 170 грн на ім'я ОСОБА_14 , актом контрольної перевірки від 09.12.2013, направлення від 02.12.2013 на ім'я ОСОБА_6 ( т. 1 а.к.п. 216-251, т.2 а.к.п. 1-7).
Епізод вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 від виконавчого директора ПА ТК «Укр-Петроль» по Рівненській області ОСОБА_11 .
Заявою від 11.03.2014, виконавчого директора ПА ТК «Укр_Петроль» по Рівненській області ОСОБА_11 адресованої в Управління СБ України в Рівненській області, в якій останній повідомив, що у липні-серпні 2013 року ним через ОСОБА_6 начальнику Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 було передано 200 літрів пального за не включення підприємства у графік перевірок ( т.1 а.к.п. 106-107).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав, що він являється виконавчим директором ПА ТК «Укр-Петроль» по Рівненській області. В липні-серпні 2013 року перевіряюча Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_6 вимагала 200 літрів пального А-92 за не включення підприємства до графіку наступних перевірок, з метою уникнення можливих штрафних санкцій. Тоді він декілька разів надавав дозвіл на зняття ліміту із свого службового автомобіля, а саме 80 літрів пального А-92 протягом серпня-вересня 2013 року. Заправка здійснювалась за попереднім дзвінком ОСОБА_6 , а за кермом був ОСОБА_3 . Останнього дана кількість пального не влаштовувала, а в кінці 2013 року Інспекцією на підприємство були накладені штрафні санкції і розмірі 2-2,5 тис грн.
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 04.03. 2014, (у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_6 ), вбачається факт розмови по телефону ОСОБА_6 та ОСОБА_11 з метою отримання грошових коштів ( т. 1 а.к.п. 77-89).
Завіреними копіями матеріалів перевірки Інспекцією захисту прав споживачів у Рівненській області ПА ТК «Укр-Петроль» по Рівненській області. а саме: актом перевірки від 25.06.2013, постановою про накладення стягнення від 22.07.2013 № 223 на ім'я ОСОБА_27 штрафу на суму 510 грн, актом контрольної перевірки від 25.06.2013, постановою про накладення стягнення від 22.07.2013 № 198 штрафу на суму 411,32 грн, ( т. 1 а.к.п. 115-184).
Епізод вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 від директора магазину «Золотий ключик», що в м. Дубно, приватного підприємця ОСОБА_8 .
Заявою від 11.03.2014, директора магазину «Золотий ключик в м. Дубно, ОСОБА_8 адресованої в Управління СБ України в Рівненській області, в якій останній повідомив, що у червні 2013 року ним через ОСОБА_6 начальнику Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 було передано дві тисячі гривень для придбання автомобільних шин для службового автомобіля Інспекції захисту прав споживачів у Рівненській області ( т. 2 а.к.п. 10-11).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він являється директором магазину «Золотий ключик», що в м. Дубно. В червні 2013 року вказаний магазин проводила перевірку представник Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_6 . Остання повідомила , що за вказані порушення Інспекцією на магазин накладено штраф, у розмірі 2500 грн, і ще за вказівкою ОСОБА_3 , він має надати кошти у сумі дві тисячі гривень для придбання автомобільних шин для службового автомобіля Інспекції захисту прав споживачів у Рівненській області. В подальшому він вказані грошові кошти передав ОСОБА_6 для передачі ОСОБА_3 .
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 29.04.2014 (у вигляді аудіо,-відеоконтролю ОСОБА_3 у його службовому кабінеті ), вбачається факт розмови ОСОБА_3 та ОСОБА_6 щодо питання вимагання неправомірної вимоги у приватного підприємця ОСОБА_8 ( т. № 4 а.к.п 214-223).
Згідно довідки Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області № 705/01-25 від 28.03.2014, на балансі Інспекції знаходиться автомобіль марки «Пежо-405», який на протязі 2013 року не використовувався, шляхові листи не виписувалися, ППМ, запчастини не витрачалися та не придбавалися ( т. 2 а.к.п. 103).
Епізод вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 від приватного підприємця ОСОБА_16 магазин «Канада», що в м. Рівне.
Заявою від 06.05.2014, приватного підприємця ОСОБА_16 , адресованої в Управління СБ України в Рівненській області, в якій останній повідомив, що у грудні 2013 року ним через ОСОБА_6 передано начальнику Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_3 одна тисяча гривень, у зв'язку з не включенням перевірки його магазину до плану перевірок щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів ( т. 2 а.к.п. 211).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 показав, що він являється призваним підприємцем, в має у своїй власності магазин «Канада». В грудні 2013 року йому зателефонувала представник Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області ОСОБА_6 яка повідомила, що на нього, як приватного підприємця, скаржаться споживачі щодо не дотримання законодавства про захист прав споживачів. При цьому вона сказала, щоб не включати даний магазин в план перевірки щодо дотримання даного законодавства, він повинен передати ОСОБА_3 через неї 2000 грн. В подальшому він передав у приміщенні відділу «Юнкер», що в приміщенні торгового центру «Злата Плаза», що по вул. Короленка в м. Рівне одну тисячу гривень ОСОБА_6 для передачі ОСОБА_3 .
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 29.04.2014 (у вигляді аудіо,-відеоконтролю ОСОБА_3 у його службовому кабінеті ), вбачається факт одержання ОСОБА_3 від ОСОБА_6 грошових коштів від приватного підприємця ОСОБА_16 ( т. № 4 а.к.п. 214-223).
Епізод вимагання та одержання неправомірної вигоди ОСОБА_3 від керівника Рівненського регіонального відділення ( ПП «Окко-Нафтопродукт») ОСОБА_7 .
Свідок ОСОБА_6 допитана в судовому засіданні показала, що дійсно під час перевірки АЗС «ПП Окко», були виявлені порушення вимог законодавства про захист прав споживачів. У зв'язку з цим, ОСОБА_3 дав вказівку отримати від представника даного підприємства ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 2000 грн та талони на пальне, з метою накладення мінімальних штрафних санкцій при проведення перевірок. В подальшому вона отримала від останнього грошові кошти у сумі 2000 грн та талони на пальне, які в кабінеті передала ОСОБА_3 .
З протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за оперативно-розшуковою справою № 1661 від 29.04.2014 (у вигляді аудіо,-відеоконтролю ОСОБА_3 у його службовому кабінеті ), вбачається факт одержання ОСОБА_3 від ОСОБА_6 неправомірної вигоди грошових коштів у сумі 2000 грн, та 25.06.2013 у вигляді талонів на пальне, наданих ОСОБА_7 ( т. № 4 а.к.п. 214-223).
Відповідно до протоколу огляду документів від 03.06.2014 та постанови слідчого ОСОБА_18 від 04.06.2014 про визнання речовими доказами та приєднання до кримінального провадження документів щодо перевірки ПП «Окко-Нафтопродукт», було оглянуто та приєднано до матеріалів кримінального провадження матеріали перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів ПП «Окко-Нафтопродукт» ( т. 3 а.к.п. 83-90, 120).
Крім того, в процесі судового розгляду прокурором було відкрито стороні захисту та досліджено в судовому засіданні протокол за результатами проведення негласного розшукового заходу за справою оперативної перевірки № 1661 від 29.04.2014, протокол отримання зразків для експертизи ОСОБА_6 витяги з кримінального провадження № 12014180000000196 від 10.01.2014, 11.03.2014, 14.03.2014, 18.03.2014, 30.07.2014, та висновок експерта № 248/249 від 01.02.2017.
Так, згідно протоколу за результатами проведення негласного розшукового заходу за справою оперативної перевірки № 1661 від 29.04.2014 вбачається розмова між ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 щодо отримання неправомірної вимоги ОСОБА_3 ( т. 6 а.к.п. 39а).
Відповідно до протоколу отримання зразків для експертизи від 18.03.2016, слідчим ОСОБА_18 у ОСОБА_6 було відібрано зразки усного мовлення (голоси) ( т.6 а.к.п. 39б).
З висновку експертизи відеозвукозапису № 248/249 від 01.02.2017 на наданих на дослідження фонограмах зафіксоване усне мовлення ОСОБА_6 ( т. 6 а.к.п. 39в).
Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав про те, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Судом також враховано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Також під час судового розгляду прокурором було відкрито стороні захисту розсекречені клопотання ГУ БКОЗ СБ України та документи щодо вжиття заходів прокурором по розсекречуванню ухвал Київського апеляційного суду.
Так з клопотань про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів від 1 серпня, 6 вересня, 8 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_6 вбачається, що начальник першого управління ГУ БКОЗ СБ України звертався до Київського апеляційного суду з проханням надати дозвіл щодо оперативно-розшукових заходів, пов'язаних тимчасовим обмеженням прав людини.
В ході судового розгляду було встановлено, що прокурор неодноразово звертався до Апеляційного суду м. Києва, в саме: 13.01.2010 за №04/2/4-43 вих-17, 22.12.2018, 22.02.2019, 13.11.2019, 09.04.2021 з клопотанням про вирішення питання розсекречування та надання примірників ухвал слідчого судді, а саме: № 01-9959цт від 10.09.2013, № 01-8313цт від 05.08.2013 відносно ОСОБА_6 , № 01-1701цт від 20.03.2013; № 01-4436цт від 16.05.2013; № 01-8312цт від 05.08.2013; № 01-9960цт від 10.09.2013; № 01-13440цт від 12.11.2013 відносно ОСОБА_3 .
Крім того, Рівненським міським судом також направлялись клопотання в Київський апеляційний суд з проханням про розсекречування та надання примірників вищевказаних ухвал слідчого судді апеляційного суду.
Як вбачається з відповідей Київського апеляційного суду, останній позбавлений правових підстав здійснювати відповідні заходи щодо розсекречення ухвал про надання дозволів на проведення оперативно-розшукових заходів у відповідності до Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16 листопада 2012 року. Також апеляційний суд вказує, що станом на 18 березня 2022 року матеріальні носії секретної інформації, а також їх облікові форми, що перебували на обліку в апеляційному суді знищені, у зв'язку з виникненням загрози їх захоплення.
Під час судових дебатів стороною захисту подано клопотання про визнання недопустими та виключити з переліку доказів, протоколи про надання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів від 04 березня, 07,08,29 квітня 2014 року стосовно ОСОБА_6 , висновок експерта № 248/249 від 01.02.2017, картку пам'яті та оптичний диск, оскільки вони не були надані стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Крім того, просив визнати недопустимими інші докази стосовно проведення оперативно-розшукових заходів відносно ОСОБА_3 , на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду м. Києва, які не були розсекречені, і не були надані сторони захисту. Також захист просив визнати неналежними та недопустимими доказами всі постанови про зупинення та відновлення кримінального провадження органом досудового розслідування.
Суд, всебічно вивчивши надані матеріали, приходить до переконання, що вказані твердження захисту не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення, а також суд, вживали усіх необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні.
Водночас , відповідно до відповіді Київського апеляційного суду № 01-1413н/г від 26.12.2022 , у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану Київським апеляційним судом, як суб'єктом режимно-секретної діяльності, вжито заходи на виконання Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях від 18 грудня 2013 року № 939 щодо забезпечення охорони державної таємниці та відповідно до наказу голови суду № 07-РСО від 18.03.2022 матеріальні носії інформації та їх облікові форми знищено, у зв'язку із виникненням загрози їх захоплення.
З урахуванням об'єктивної неможливості сторони обвинувачення надати записи щодо проведених НСРД, а також процесуальні рішення слідчого судді, які слугували підставами для проведення НСРД, - то суд вважає, що відсутні порушення в проведених процесуальних діях, оскільки за цих обставин немає підстав вважати, що відбулись процедурні порушення проведених НСРД.
Суд звертає увагу сторони захисту на те, що у відповідях Київського апеляційного суду, у протоколах проведення НСРД зазначені номери, дати ухвал слідчого судді Київського апеляційного суду. Крім того, складені протоколи за результатами проведених НСРД доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого правопорушення у сукупності з іншими доказами дослідженими в судовому засіданні. При цьому, доказів того, що проведення зазначених слідчих дій істотно порушило право ОСОБА_3 , сторона захисту не надала, та матеріали кримінального провадження їх не містять.
За результатами розгляду кримінального провадження, суд не встановив, що під час здійснення досудового розслідування таких порушень КПК, які свідчили б про недопустимість зібраних органом досудового розслідування доказів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом в Постанові від 26 березня 2025 року № 743/799/22, провадження № 51-5497км24.
Стаття 290 КПК України передбачає, що 1. Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
2. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
3. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Відкриття матеріалів досудового розслідування, що містяться в інформаційно-комунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій таких матеріалів, засвідчених в установленому порядку.
4. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.
5. У документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути видалені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду. Видалення повинно бути чітко позначено. За клопотанням сторони кримінального провадження суд має право дозволити доступ до відомостей, які були видалені.
6. Сторона захисту за запитом прокурора зобов'язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.
7. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті.
Виходячи з цього, чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження відкривати матеріали під час судового розгляду, на що неодноразово звертав увагу Верховний суд у своїх Постановах.
Сторона захисту самостійно могла протягом судового розгляду ініціювати питання щодо ознайомлення з усіма матеріалами кримінального провадження та додатковими, зібраними уже під час судового розгляду.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор протягом судового розгляду неодноразово відкривав стороні захисту всі отримані додаткові матеріали стосовно даного кримінального провадження, які вручались стороні захисту та вручення підтверджується відповідними підписами адвоката.
Таким чином, суд приходить до переконання, що доводи сторони захисту щодо не відкриття всіх матеріалів кримінального провадження та додаткових матеріалів, наданих прокурором під час судового розгляду не заслуговують на увагу.
Що стосується клопотання адвоката щодо визнання недопустимими постанов слідчого про зупинення та відновлення кримінального провадження під час досудового розслідування, через порушення фундаментальних прав обвинуваченого, то суд виходить з наступного.
Зупинення досудового слідства здійснюється постановою слідчого або прокурора, коли існують законні підстави, наприклад, підозрюваний ухиляється від суду або його місцезнаходження невідоме. Відновлення відбувається після усунення підстав для зупинення, а також може бути ініційоване слідчим суддею, якщо він скасував постанову про зупинення.
Відновлення відбувається на підставі постанови слідчого або прокурора. Про відновлення слідства вносяться відомості до ЄРДР. Копію постанови про відновлення надсилають стороні захисту та потерпілому. Дане питання регулюється главою 23 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим 15.09.2014, 25.05.2015, 23.09.2015 та 25.03.2016 зупинялось досудове слідство у зв'язку з не встановленням місцезнаходження обвинуваченого. В подальшому згідно постанов слідчого від 20.05.2015, 21.09.2015, 16.03.2016 та 03.01.2017 відновлювалось досудове слідство, через необхідність встановлення місцезнаходження ОСОБА_3 .
Суд вважає, що зупинення та відновлення слідства саме по собі не робить докази недопустимими. Докази стають недопустимими, якщо вони отримані з порушенням закону, а зупинення чи відновлення слідства є процесуальними діями, які самі по собі не порушують закон. При цьому, якщо під час зупиненого або відновленого слідства були допущені порушення, ці порушення можуть зробити отримані докази недопустимими, але це залежить від конкретних обставин.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, слідчим під час зупинення та відновлення слідства не проводилось жодних слідчих (процесуальних) дій, крім тих які були направлені на встановлення місцезнаходження обвинуваченого.
Зупинення слідства, це тимчасовий процес, який не скасовує правомірність доказів, отриманих до його зупинення. Відновлення слідства, це повернення до розслідування, після його зупинення. Всі докази, зібрані до зупинення, залишаються чинними, якщо вони були отримання законно. Відновлення слідства дозволяє продовжувати слідчі дії та збирати нові докази.
Кримінальний процес ґрунтується на засадах змагальності. Сторона, яка стверджує, що докази отримані з порушенням, повинна довести це в суді. Згідно з позицією ВС порушення КПК України слід вважати істотними лише тоді, коли вони суттєво обмежують фундаментальні права і законні інтереси учасників кримінального провадження. Саме по собі зупинення та відновлення кримінального провадження не впливає на допустимість доказів, отриманих під час кримінального провадження.
Крізь призму цієї позиції варто розуміти, що має бути збережений баланс інтересів сторін і завдань кримінального провадження - дотримання процесуальних вимог і в той же час розкриття кримінальних правопорушень та притягнення осіб, винних у їх вчиненні, до відповідальності.
Суд зазначає, що порушення порядку отримання доказів, яке призводить до їх недопустимості, визначається правилами допустимості доказів, передбаченими главою 4 § 1 КПК та іншими статтями КПК, в яких такі правила сформульовані.
Також суд визнає, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Таким чином, сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність таких порушень, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду, у тому числі на допустимості доказів, використаних у судовому розгляді.
Сторона захисту в своєму клопотання про визнання вищевказаних постанов слідчого не навела аргументованих доказів того, які саме фундаментальні права обвинуваченого та сторони захисту були порушені, і які конкретно докази зібрані до зупинення та відновлення є недопустимими.
Відповідно до частини 1 статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а саме відомості (фактичні дані), які отримані саме завдяки такому порушенню. Тобто закон вимагає встановити прямий причинний зв'язок між порушенням прав людини і отриманими доказами.
Суд зазначає, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів.
Тому, навіть якщо докази отримані в той час, коли сталося порушення того чи іншого права, однак це порушення прямо не впливало на отримання доказу, а лише співпадало у часі, це не є достатньою підставою для висновку, що докази отримані «внаслідок» такого порушення.
Таким чином, для вирішення питання, чи може порушення певних основоположних прав і свобод особи стати підставою для визнання доказів недопустимими, необхідно взяти до уваги не лише сам факт такого порушення, але й встановити його вплив на процес і характер отримання доказів.
Дана позиція сформована Верховним судом у справі №344/2995/15-к, де суд вказав, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим.
Статтею 86 КПК України передбачено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 87 КПК України, - недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та Законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу, або з порушенням його суттєвих умов.
Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Тобто, обов1язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Згідно ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили. Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав про те, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Судом також враховано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені в ході провадження у справі докази, суд вважає, що усі вищезазначені докази узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достовірними.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 22 КПК встановлено, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Таким чином, за результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 мало місце, містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, (в редакції Закону України № 221-VII від 18.04.2013), тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення та не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненому службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлено.
Судові витрати за залучення експертів становлять 19820 грн 00 коп.
Речові докази, а саме талони на пальне та матеріали стосовно перевірок Інспекцією з питань захисту прав споживачів знаходяться при матеріалах кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 25.05.2015 накладено арешт на належне ОСОБА_3 майно з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, шляхом заборони власнику майна та будь-якій особі розпоряджатися будь-яким чином майном, житловий будинок, земельну ділянку та магазин, що за адресою АДРЕСА_1 .
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
Вироком Рівненського міського суду від 20.05.2014, ОСОБА_6 визнано винною за ч.4 ст. 368 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, із позбавленням права обіймати посади у органах державної влади пов'язані із виконанням функцій держави строком на три роки, із позбавленням 11 рангу державного службовця, і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком на три роки.
Таким чином, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд визнає, вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній чи іншій залежності від винного.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2013 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як слідує з п. 3 даної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину його обставини його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчиненого групою осіб і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Статтею 17 Закону України від 23.02.2016 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику суду, як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, так і в справі «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» п. 38 рішення від 16.10.2008 ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий тягар для особи».
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально - вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування того чи іншого покарання.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_3 , суд додержуючись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції інкримінованого кримінального правопорушення.
Суд вважає, що таке покарання відповідатиме тяжкості правопорушення, та не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи". За цих же обставин, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.
Суд також приймає рішення, щодо залишення обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 ухвалою Рівненського міського суду від 12.02.2025 - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.
Також ухвалою Рівненського міського суду від 12.02.2025, ОСОБА_3 оголошено у міжнародний розшук.
Оскільки, судовий розгляд кримінального провадження завершено, жоден із більш м'яких запобіжних заходів для обвинуваченого, не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 615, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, (в редакції Закону України № 221-VII від 18.04.2013), та призначити покарання, у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та контролюючих органів пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного йому майна.
Відповідно до ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 дев"ятого рангу державного службовця,
До набрання вироком законної сили, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід, залишити попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі, обчислювати з дати його затримання та реального виконання покарання у вигляді позбавлення волі.
Строк додаткового покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та контролюючих органів пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій рахувати з моменту відбуття основного покарання.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 19820 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять) гривень 00 копійок.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 25.05.2015 на житловий будинок, земельну ділянку та магазин, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Речові докази - талони на пальне та документи вилучені в Інспекціїї з питань захисту прав споживачів в Рівненській області, що зберігаються при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.
Суддя -