Справа № 569/10271/25
1-кс/569/7723/25
14 жовтня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчої ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв'язку клопотання слідчого СВ Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області майора поліції ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №12025181010001150 від 20 травня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, звернулася до слідчого судді із вказаним клопотанням.
В обґрунтування клопотання вказує, що в період часу з 10 год. 00 хв. травня 2025 року по 20 год 00 хв. 19 травня 2025 року, однак, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою м. Рівне, вул. Студентська, керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, який в подальшому продовжено, з метою власного матеріального збагачення, шляхом віджиму металопластикового вікна квартири АДРЕСА_1 , проник всередину, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 16 000 гривень, 13 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 19 травня 2025 становило 539 370 гривень, 20 злотих, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 19 травня 2025 становило 218,4 гривень, срібний браслет 925 проби, вагою 30 г, вартістю 1112,7 гривень, золоту обручку 585 проби, вагою 18 г, вартістю 43 525,26 гривень, золотий браслет 585 проби, вагою 25 г, вартістю 60 451,75 гривень, золоті сережки 585 проби, вагою 20 г, вартістю 48 361,4 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 693 039,51 гривень.
Також, в період часу з 16 год. 45 хв. 04 липня 2025 року по 09 год. 00 хв. 05 липня 2025 року, однак, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою м. Рівне, вул. Київська, керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, який в подальшому продовжено, з метою власного матеріального збагачення, шляхом віджиму металопластикового вікна квартири АДРЕСА_2 , проник всередину даної квартири, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 3000 гривень, лом золотих коронок 585 проби, вагою 4 г, вартістю 10 293,16 гривень, золоту каблучку 585 проби, вагою 5 г, вартістю 12 866,45 гривень, золоту печатку 585 проби, вагою 8 г, вартістю 20 586,32 гривень, золотий ланцюжок 585 проби, вагою 8 г, вартістю 20 586,32 гривень, наручний годинник марки «Mi Band 4», вартістю 1000 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 68 332,25 гривень.
Окрім цього, в період часу з 04 год. 00 хв. 23 липня 2025 року по 18 год. 30 хв. 29 липня 2025 року, однак, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою м. Рівне, вул. Гайдамацька, керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, який в подальшому продовжено, з метою власного матеріального збагачення, шляхом віджиму металопластикового вікна балкону та шляхом пошкодження дверей балкону квартири АДРЕСА_3 , проник всередину, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 1500 гривень, золоті сережки 585 проби, вагою 10 г, вартістю 25 711,7 гривень, золоті сережки 585 проби, вагою 20 г, вартістю 51 423,4 гривень, золоті сережки 585 проби, вагою 12 г, вартістю 30 854,04 гривень, золоті сережки 585 проби, вагою 10 грам, вартістю 25 711,7 гривень, золотий ланцюжок 585 проби, вагою 40 грам, вартістю 102 846,8 гривень, золотий ланцюжок 585 проби, вагою 16 грам, вартістю 41 138,72 гривень, золотий ланцюжок 585 проби, вагою 10 грам, вартістю 25 711,7 гривень, золотий ланцюжок 585 проби, вагою 15 грам, вартістю 38 567,55 гривень, золотий браслет 585 проби, вагою 15 грам, вартістю 38 567,55 гривень, золотий браслет 585 проби, вагою 10 грам, вартістю 25 711,7 гривень, золоту підвіску 585 проби, вагою 20 грам, вартістю 51 423,4 гривень, золоту каблучку 585 проби, вагою 27 грам, вартістю 69 421,59 гривень, золоту каблучку 585 проби, вагою 8 грам, вартістю 20 569,36 гривень, золоту каблучку 750 проби, вагою 10 грам, вартістю 32 963,8 гривень, золоту каблучку 585 проби, вагою 12 г, вартістю 30 854,04 гривень, чим завдав потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду в розмірі 611 477,05 гривень
Також, в ніч 15 на 16 серпня 2025 року, однак, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою м. Рівне, вул. Єдності, керуючись корисливим мотивом, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, який в подальшому продовжено, з метою власного матеріального збагачення, шляхом віджиму металопластикового вікна балкону та шляхом пошкодження дверей балкону квартири АДРЕСА_4 , проник всередину, звідки таємно викрав золотий ланцюжок 585 проби, вагою 10 г, вартістю 25 638,7 гривень, золотий хрестик 585 проби, вагою 3 г, вартістю 7691,61 гривень, золоті сережки із камінцем «Гранат» 585 проби, вагою 5 г, вартістю 12 819,35 гривень, золота каблучка із камінцем «Гранат» 585 проби, вагою 6 г, вартістю 15 383,22 гривень чим завдав потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду в розмірі 61 532,88 гривень.
16 серпня 2025 року ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 17 серпня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України.
На момент повідомлення ОСОБА_5 про підозру у вчиненні інкримінованих злочинів, зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що: кримінальне правопорушення дійсно мало місце та дані про нього внесено в ЄРДР; кримінальні правопорушення вчинено особою, стосовно якої прийнято рішення про оголошення підозри; суспільно-небезпечні діяння містять склад конкретного кримінального правопорушення.
Зокрема, підозра ОСОБА_5 підтверджується сукупністю зібраних доказів у кримінальному провадженні:
- результатами проведеного огляду місця події, який проводився 19 травня 2025 року в АДРЕСА_5 ;
- результатами проведеного огляду місця події, який проводився 05 липня 2025 року в АДРЕСА_6 ;
- результатами проведеного огляду місця події, який проводився 29 липня 2025 року в АДРЕСА_7 ;
- результатами проведеного огляду місця події, який проводився 16 серпня 2025 року в АДРЕСА_8 ;
- показами потерпілої ОСОБА_11 ;
- показами потерпілої ОСОБА_10 ;.
- показами потерпілої ОСОБА_9 ;
- показами потерпілої ОСОБА_8 ;
- висновками судових дактилоскопічних експертиз та іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, оскільки відповідне кримінальне провадження безпосередньо не розглянуто судом.
Таким чином, шляхом застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.
Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним заявленим ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання слідчого покликаючись на необґрунтованість заявлених стороною обвинувачення ризиків, просили застосувати домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025181010001150 від 20 травня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 16 серпня 2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та 17 серпня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Слідчим суддею Рівненського міського суду до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.10.2025.
У зв'язку із складність провадження постановою керівника Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_12 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025181010001150 від 20 травня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України продовжено до трьох місяців, тобто до 17.11.2025 включно, у зв'язку із неможливістю закінчення досудового розслідування у вказаний строк, внаслідок складності даного кримінального провадження, що зумовлено обсягом та специфікою процесуальних дій, необхідних для завершення досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Так, вище вказані докази вказують на обґрунтованість та розумність оголошеної ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Метою застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, зокрема: ОСОБА_5 усвідомлюючи те, що його протиправну діяльність викрито, розуміючи реальність і невідворотність покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду. Крім того, слід звернути увагу на те, що одразу після вчинення злочинів підозрюваний ОСОБА_5 зник з місця події, лише через деякий час був затриманий у порядку ст. 208 КПК України працівниками роти особливого призначення поліції та доставлений до Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області;
- незаконно впливати на потерпілого у цьому кримінальному провадженні, оскільки судом будуть братися до уваги лише показання, дані лише під час судового розгляду і є всі підстави вважати, що у випадку застосування до останнього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, ОСОБА_5 може чинити тиск на потерпілих;
- може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки наведені вище факти у своїй сукупності та логічності свідчать про це. Водночас, перевіряється його причетність до вчинення інших злочинів на території м. Рівне та Рівненського району;
- може вчинити інше кримінальне правопорушення, ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за вчинення умисних, корисливих злочинів аналогічного характеру, що ще раз підтверджує небажання останнього ставати на шлях виправлення і перевиховання та вказує на спрямованість дій підозрюваного щодо вчинення кримінальних правопорушень.
Крім того, перевіряється його причетність до вчинення інших злочинів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 вказують на те, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, утриманців не має, а відтак обставин, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу до підозрюваного немає.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, що виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо підозрюваного винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», у справі «Летельє проти Франції» вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У зв'язку із складністю кримінального провадження, обсягом та специфікою процесуальних дій, необхідних для завершення досудового розслідування, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено постановою керівника Рівненської окружної прокуратури, до трьох місяців, тобто до 17 листопада 2025 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання останнім процесуальних обов'язків.
Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.
Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 17.11.2025.
Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Одночасно визначити заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти обов'язки на підозрюваного у разі внесення застави:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов'язків, у разі внесення застави встановити до 17.11.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -