16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №280/6038/24
адміністративне провадження № К/990/3575/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 280/6038/24
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2025 року (суддя-доповідач Чепурнов Д.В., судді: Коршун А.О., Сафронова С.В.),
І. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі також - відповідач), у якому, з урахуванням ухвали суду від 27 червня 2024 року про роз'єднання позовних вимог у справі № 280/5296/24, просила:
1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка виразилася у не зарахуванні позивачу до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсії, часу навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п'яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;
2) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати позивачу до вислуги років, обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсії час навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п'яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та внести зміни до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 року № 185-0, у якому зарахувати до вислуги років обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсії час навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п'яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;
3) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити донарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50%, місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рій служби згідно з п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджених постановою КМУ № 393 від 17.07.1992 року з врахуванням у вислузі років в календарному обчисленні часу навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п'яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та внести зміни до наказу Головного управління ДФС у Запорізькій області від 27.09.2021 року № 185-0, в частині виплати одноразової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожних повних календарних років служби згідно з п. 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджених постановою КМУ № 393 від 17.07.1992 року з врахуванням часу навчання у вищому навчальному закладі із спеціальними умовами навчання Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ протягом п'яти років з 01.09.2006 року по 18.06.2010 року та з 01.09.2010 року по 18.06.2011 року із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби;
4) визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо невнесення всіх записів до трудової книжки позивачки, у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області, внести пропущені записи до трудової книжки позивачки про присвоєння зміну чи позбавлення чергового спеціального звання;
5) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати до спеціального (страхового) стажу всі періоди трудової діяльності роботи за Списком 2 на пільгових (кратних) умовах із розрахунку один рік роботи за два роки;
6) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати пільговий (трудовий) стаж до загального (страхового) стажу для призначення пенсій за вислугою років на пільгових умовах в розрахунку один місяць служби за півтора місяці періоди проходження служби;
7) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області внести в трудову книжку оформлений належним чином запис про займану посаду і відомості про період виконуваної роботи зі шкідливими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджених постановою КМУ від 24 червня 2016 р. № 461;
8) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області додати до трудової книжки позивачки виписку (витяг) з наказу по підприємству про проведення атестації на робочому місці;
9) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати час проходження служби позивача в податковій міліції до вислуги років, до стажу роботи за спеціальністю, безперервного трудового стажу, а також до стажу державної служби на пільгових умовах в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України;
10) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати позивачу до стажу безперервної державної служби час перебування на посадах, на яких присвоюються спеціальні звання за період служби у податковій міліції;
11) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати час служби позивача до стажу роботи на пільгових (кратних) умовах, у порядку встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугу років позивачу;
12) визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в податковій міліції і встановлення надбавки за стаж служби в податковій міліції, з урахуванням періоду пільгової вислуги років.
13) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області зарахувати пільгову вислугу років до календарної вислуги років та до стажу служби в податковій міліції і встановити надбавку за стаж служби в податковій міліції, з урахуванням періоду пільгової вислуги років;
14) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату позивачці відповідно до Наказу ДПАУ № 313 від 15.05.2008 стажу служби в податковій міліції, який дає право на встановлення позивачу надбавки за вислугу років, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період із 05 липня 2011 року по 27 вересня 2021 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяці служби, та встановити надбавку за стаж служби в податковій міліції з урахуванням періоду пільгової вислуги років;
15) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області внести до послужного списку особової справи позивача записи про проходження служби в податковій міліції з урахуванням додатків матеріалів позовної заяви позивача, скласти розрахунок вислуги років для призначення пенсії з зазначенням всіх періодів календарної служби, зарахувавши до вислуги років для обчислення в порядку, передбаченому для призначення пенсії час навчання і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальну вислугу років на пенсію та надати належним чином завірені копії вказаних документів;
16) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області оформити трудову книжку у вигляді занесення до трудової книжки записів про призначення, переведення і звільнення на підставі наказів (розпоряджень) з посиланням на статтю та пункт закону відповідно до Наказу № 58 від 29.07.1993 р. «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», Постанови КМУ №301 від 27.04.1993 р. «Про трудові книжки»;
17) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області внести зміни до відомостей системи персоніфікованого обліку реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо застрахованої особи позивача шляхом внесення відсутніх відомостей про страховий стаж за період проходження служби в податковій міліції з 13 грудня 2002 р. по 27 вересня 2021 р.;
18) зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області оформити документи для призначення та нарахування пенсії за вислугою років та направити до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для призначення пенсії позивачу з дати звільнення, подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років згідно «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2017 року № 3-1, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із зарахуванням до вислуги років для призначення пенсій часу проходження служби на пільгових умовах;
19) стягнути з Головного управління ДФС у Запорізькій області моральну шкоди в сумі 5 000,00 грн.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з указаним судовим рішенням, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк у 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, а саме, для надання до суду апеляційної інстанції документу, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством розмірі - 27 252,00 грн.
Заявою від 19 грудня 2024 року позивачка повідомила суду апеляційної інстанції про неможливість неухильного виконання за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) ухвали суду, оскільки її майнове становище не змінилося; зазначила, що не потребує продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та просила відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі та відкрити провадження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року повернуто скаржнику, оскільки ним не усунуто недоліки апеляційної скарги та не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 10 січня 2025 року, позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її авторка зазначає, що Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) не містить вичерпного переліку документів, що підтверджують майновий стан. Отже, судам надано право у виняткових випадках і залежно від обставин справи, врахувавши майновий стан сторони, звільнити її від сплати судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату. При цьому, КАС України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Скаржниця зауважує, що на підтвердження свого майнового стану нею до клопотання (разом з апеляційною скаргою) додано документи, що підтверджують її фінансовий стан, що відповідно до зазначених вище норм КАС України дають право на відстрочення сплати судового збору, а саме: копії довідки про взяття на облік ВПО, виписки з банку за 2023 рік, виписки з банку за 2024 рік, довідки форми ОК-7, відомості про трудову діяльність, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку, довідки про неотримання допомоги. Враховуючи відомості, що містяться у наданих доказах, убачається, що сума судового збору, яка складає 27 252,00 грн перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу. Позивачка вважає, що 80 000,00 грн, на які суд апеляційної інстанції посилається, як на додаткову підставу для відмови у задоволенні клопотання, жодним чином, не підтверджує, що вона має такі кошти та вже понесла такі витрати.
Наведені обставини, на думку скаржниці, свідчать про необхідність надання їй можливості захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі зазначеного скаржниця вважає, що у суду апеляційної інстанції існували правові підстави для звільнення її від сплати судового збору, оскільки його розмір перевищує 5 відсотків від сукупного доходу за минулий рік.
Ухвалою від 17 лютого 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач подав відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2025 року - без змін.
Ухвалою від 15 жовтня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
IV. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цьому конституційному положенню кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
За правилами частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частинами першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України обумовлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частинами першою, другою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Ставки судового збору, порядок його сплати, підстави для звільнення від сплати судового збору визначені Законом № 3674-VI.
За приписами статей 1 та 2 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини першої статті 8 Закон № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.
Наведений у Законі № 3674-VI перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.
Відстрочення сплати судового збору є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізовує на підставі оцінки доказів, наданих особою.
У разі подання стороною клопотання про відстрочення від сплати судового збору суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих доказів на його обґрунтування, урахувати майновий стан сторони, що є оціночним поняттям і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, та вирішити шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.
Отже, вимоги статті 8 Закону № 3674-VI вказують саме на право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати за умови перевищення розміру такого судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, а не рік, у якому було подано апеляційну скаргу на рішення суду.
Разом із тим, установивши у статті 8 Закону № 3674-VI зазначений критерій (а саме коли сума судового збору, що підлягає сплаті, перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік) для звільнення від сплати судового збору, законодавець не визначив, якими саме доказами мають підтверджуватися такі обставини. Закон № 3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи і в кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Втім, уставленим у правозастосовній практиці судів є підхід, відповідно до якого належним доказом для указаних цілей є довідки/відомості з реєстрів, що адмініструються Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України (їхніми територіальними органами).
Так, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі №215/7312/20 зазначено, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновий стан сторони, який є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19.
Як наголошено у постанові Верховного Суду у справі від 29 вересня 2021 року №160/12251/20, документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 27 червня 2023 року у справі № 120/3505/22, від 02 листопада 2023 року у справі № 120/6039/22, від 18 січня 2024 року у справі № 520/495/23, від 30 квітня 2025 року у справі № 207/1966/24.
Державний реєстр фізичних осіб - платників податків створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов'язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 1 Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 882).
Відповідно до підпунктів 2, 3 пункту 1 розділу V вказаного Положення до Державного реєстру включаються дані про фізичних осіб, а саме: джерела отримання доходів; об'єкти оподаткування; сума нарахованого та/або виплаченого доходу; сума нарахованого та/або перерахованого податку; сума нарахованого та/або перерахованого військового збору; інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків; відомості про державну реєстрацію, реєстрацію і взяття на облік фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Отже, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків повинні міститися відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати.
Як убачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , окрім іншого, просила відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Позивачка зазначила, що є внутрішньо переміщеною особою, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік, а також про те, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Також зазначила, що очікує понести витрати у зв'язку з розглядом справи орієнтовно у розмірі 80 000 грн. При цьому надала до суду копії: відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 31 жовтня 2024 року (за період з І кварталу 2024 року по ІІ квартал 2024 року); довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13 жовтня 2022 року; виписок з банківського рахунку за 2023 та 2024 роки; довідки форми ОК-7 з Пенсійного фонду України про застраховану особу за 2016-2021 роки; відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб; довідки про отримання (неотримання) допомоги від 01 листопада 2024 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 280/6038/24 залишено без руху з підстав ненадання апелянтом доказів про сплату судового збору.
Так, апеляційний суд вказав, що враховуючи те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року становив 3028,00 грн, а адміністративний позов, з урахуванням ухвали суду від 27 червня 2024 року про роз'єднання позовних вимог, містить п'ятнадцять вимог немайнового характеру, то за подачу апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду ставка судового збору за подання апеляційної скарги становить 27 252,00 грн (3028 х 0,4 х 150% х 15). Однак, скаржником не надано документ, який підтверджує сплату судового збору у визначеному законодавством розмірі.
Одночасно з цим, апеляційний суд в ухвалі від 09 грудня 2024 року розглянув клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 280/6038/24 та відмовив у його задоволенні.
Вирішуючи це клопотання, суд апеляційної інстанції виходив із того, що документи, надані ОСОБА_1 на підтвердження того, що розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік, не свідчать про дійсність таких обставин.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зауважив, що долучена до апеляційної скарги довідка з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 31 жовтня 2024 року містить інформацію за період з І кварталу 2024 року по ІІ квартал 2024 року, але не містить інформації про отримані доходи позивачки за попередній календарний рік до звернення з апеляційною скаргою. При цьому судом враховано й те, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , серед іншого, зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судовий витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який орієнтовно складає 80000,00 грн., що значно перевищує суму судового збору, яка підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду.
На тлі цього Третій апеляційний адміністративний суд виснував, що вказані обставини у своїй сукупності не підтверджують факту неможливості ОСОБА_1 сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Як уже зазначалося, на виконання вимог ухвали від 09 грудня 2024 року позивачка подала заяву, в якій повідомила суд апеляційної інстанції про неможливість виконання вимог цієї ухвали, оскільки її майнове становище не змінилося; зазначила, що не потребує продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, повторно просила відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Розглядаючи заяву позивачки, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в ухвалі від 09 грудня 2024 року вже вирішувалося тотожне клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору та їй було доведено до відома, що для відстрочення сплати судового збору вона має довести існування фінансових труднощів і такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе відстрочити особі сплату судового збору. При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Суд зауважив, що ним уже надавалася оцінка долученій до апеляційної скарги довідці з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 31 жовтня 2024 року, та зазначалося, що вона не містить інформації про отримані доходи позивачки на попередній календарний рік до звернення з апеляційною скаргою.
Зважаючи на те, що скаржник звертаючись до суду з повторним клопотанням про відстрочення сплати судового збору не надала до суду доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору чи на підтвердження того, що така сплата судового збору може позбавити її фінансової можливості на отримання життєво необхідних потреб, як і не надала доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
З уваги на наведені мотиви, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення поданого клопотання та відмовив у його задоволенні.
Як наслідок, спірною ухвалою від 10 січня 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 із тих підстав, що нею не усунуто недоліки апеляційної скарги.
В контексті висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів зауважує, що позивачка подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у листопаді 2024 року.
Відповідно, в силу положень статті 8 Закону № 3674-VI, з метою з'ясування питання, чи перевищує сума судового збору за подання апеляційної скарги 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік суду апеляційної інстанції необхідно було володіти інформацією про річний дохід ОСОБА_1 за 2023 рік (попередній календарний рік).
З уваги на вищенаведені норми законодавства та усталену правову позицію Верховного Суду, таким доказом могла бути довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2023 рік, яка формується на підставі інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, який містить відомості про всі доходи фізичної особи, незалежно від джерела їх походження та підстави виплати, про що було наголошено позивачці судом апеляційної інстанції.
Водночас, позивачка не надала до суду апеляційної інстанції належних доказів, які б свідчили, що сума судового збору за подання апеляційної скарги у справі №280/6038/24 перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за 2023 рік.
Ті докази, які позивачка додала до апеляційної скарги, обґрунтовано оцінені судом апеляційної інстанції як такі, що не підтверджують факту неможливості ОСОБА_1 сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду
Зокрема, надані позивачкою копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13 жовтня 2022 року; довідки форми ОК-7 з Пенсійного фонду України про застраховану особу за 2016-2021 роки, відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб; довідки про отримання (неотримання) допомоги від 01 листопада 2024 року не містять інформації про сукупний річний дохід позивачки за 2023 рік. Виписки з банківського рахунку теж не можуть вважатися таким доказом, оскільки перевірити кількість банківських рахунків у ОСОБА_1 суд позбавлений можливості.
Отже, подані позивачкою документи не дають можливості пересвідчитися у тому, що вона у 2023 році не мала інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб, адже за умови отримання нею таких доходів відомості про них повинні міститися в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Так, згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №215/3831/16-а (2-а/215/128/16), звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону №3674-VI є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Колегія суддів наголошує, що особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Разом із тим, позивачкою не доведено та не надано доказів існування передбаченої пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI підстави для відстрочення їй сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в цій справі.
Верховний Суд зауважує, що закладена у чинному законодавстві вимога щодо справляння особами судового збору при зверненні до суду є обов'язковою для усіх учасників справи. Тому, реагування судом у процесуальний спосіб на недотримання позивачкою цієї вимоги за відсутності на те правових підстав не може трактуватися як надмірний формалізм з боку суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви № 17160/06 та № 35548/06).
У світлі вказаного колегія суддів уважає, що в даному випадку повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги не є порушенням права позивачки на доступ до суду.
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, вказавши на невиконання ОСОБА_1 вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам процесуального закону, касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення.
VI. СУДОВІ ВИТРАТИ
З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2025 року у справі №280/6038/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк