16 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 600/7751/23-а
адміністративне провадження № К/990/30412/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року (суддя Кушнір В.О.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року (судді: Ватаманюк Р.В., Сапальова Т.В., Капустинський М.М.)
у справі за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу
та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Чернівецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Головне управління ДПС у Чернівецькій області (далі також - ГУДПС) звернулось суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 ) про стягнення податкового боргу на загальну суму 280 925,94 грн.
Борг виник через несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020- 2022 роки. 26 травня 2023 року податковий орган виніс низку податкових повідомлень-рішень, якими нарахував ОСОБА_1 зобов'язання за володіння об'єктами нежитлової нерухомості. На думку ГУДПС, ця сума була узгодженою та не сплаченою, що стало підставою для позову.
13 грудня 2023 року суд відкрив провадження у справі. 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов, в якому просив визнати податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати їх, а саме податкові повідомлення- рішення від 26 травня 2023 року №0102430-2409-2409-UA73040170000011490, №0102419-2409-2409-UA73040170000011490, №0102420-2409-2409-UA73040170000011490, №0102412-2409-2409-UA73040170000011490, №0102427-2409-2409-UA73040170000011490, №0102428-2409-2409-UA73040170000011490, №0102422-2409-2409-UA73040170000011490, №0102413-2409-2409-UA73040170000011490, №0102417-2409-2409-UA73040170000011490, №0102433-2409-2409-UA73040170000011490, №0102426-2409-2409-UA73040170000011490, №0102414-2409-2409-UA73040170000011490, №0102425-2409-2409-UA73040170000011490, №0102429-2409-2409-UA73040170000011490, №0102434-2409-2409-UA73040170000011490, №0102421-2409-2409-UA73040170000011490, №0102418-2409-2409-UA73040170000011490, №0102423-2409-2409-UA73040170000011490, №0102432-2409-2409-UA73040170000011490, №0102416-2409-2409-UA73040170000011490, №0102411-2409-2409-UA73040170000011490.
ОСОБА_1 наполягав на тому, що його нежитлові будівлі не є об'єктом оподаткування, оскільки вони використовуються у сільськогосподарській діяльності. Він посилався на підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), за якою звільняються від оподаткування будівлі сільгосптоваровиробників, віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271). ОСОБА_1 доводив, що є єдиним засновником фермерського господарства «Буковина-С», яке є сільськогосподарським товаровиробником. Це господарство було створене на його приватній власності та використовує спірні приміщення для зберігання врожаю, техніки та інвентарю. На підтвердження своєї позиції він надав висновки експертизи, які класифікували його будівлі за кодом 1271, та посилався на пояснення свідка, який підтвердив їх сільськогосподарське використання.
Він також заперечив, що борг є узгодженим, оскільки він оскаржував його в суді.
Натомість податковий орган наполягав, що ОСОБА_2 не є сільськогосподарським товаровиробником. Згідно з реєстрами, основним видом його діяльності як фізичної особи-підприємця є «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». На думку ГУДПС, обов'язковою умовою для звільнення від податку є наявність у власника нерухомості статусу сільгосптоваровиробника. Оскільки ОСОБА_2 таким не є, його будівлі підлягають оподаткуванню, а нараховані суми є правомірними.
1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Чернівецький окружний адміністративний суд 5 червня 2024 року ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову ГУДПС, а зустрічний позов задовольнив.
Зустрічний позов ОСОБА_1 було задоволено повністю, а всі оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано.
Суд дійшов висновку, що нежитлові будівлі ОСОБА_2 не є об'єктом оподаткування. Хоча в документах на право власності не було вказано класифікацію будівель, суд врахував висновки експертизи, показання свідка та докази фактичного використання приміщень. Суд визнав, що ОСОБА_2 надав докази використання майна в сільськогосподарській діяльності, а податковий орган не зміг довести зворотнього.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 червня 2025 року залишив апеляційну скаргу ГУДПС без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року - без змін.
Колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 довів факт використання нерухомості як сільськогосподарський товаровиробник, а самі будівлі належать до класу, що звільняє їх від оподаткування. Також апеляційний суд зазначив, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновків першої інстанції.
2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
2.1. Доводи ГУДПС (особи, яка подала касаційну скаргу)
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУДПС, в якій підставою касаційного оскарження визначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі зазначено, що при застосування судами попередніх інстанцій підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відбулось без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 380/18104/21. Згідно з висновком фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку.
ГУДПС доводить, що діяльність яку здійснює ОСОБА_2 не підпадає під виробництво сільськогосподарської продукції чи переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізації і відповідно ОСОБА_2 не може бути звільненим від сплати податку на нерухомість відповідно до підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Окрім того, відповідно до поданих декларацій ФОП ОСОБА_1 дохід від сільськогосподарської діяльності не декларувався, а відповідно до наданих документів на право власності на вказані нежитлові приміщення, відсутня інформація щодо віднесення даного нерухомого майна до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
З урахуванням усього у сукупності ГУДПС у касаційній скарзі просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 5 червня 2024 року, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 рок, й ухвалили нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
2.1. Доводи ОСОБА_1 (особи, яка подала відзив касаційну скаргу)
ОСОБА_1 не погоджується з вимогами касаційної скарги, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі - законними і обґрунтованими, тобто такими, що ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права із повним та всебічним з'ясуванням обставин в адміністративній справі.
ОСОБА_1 доводить, що правовідносини цій справі та у тій, на яку покликається ГУДПС в касаційній скарзі, не є подібними, оскільки у них по-різному установлені обставини щодо використання відповідних земельних ділянок для сільськогосподарського товаро виробництва.
У межах поданої касаційної скарги, на думку ОСОБА_2 , ГУДПС намагається повторно апелювати до доводів, які вже були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, зокрема щодо відсутності у ОСОБА_2 статусу сільськогосподарського товаровиробника та невикористання спірних об'єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності. Проте, така позиція не лише не ґрунтується на нових обставинах чи доказах, але й прямо суперечить встановленим судами фактам та раніше визнаним самим скаржником твердженням.
Зокрема, судом достеменно встановлено, що було подано форми №20-ОПП щодо двох об'єктів нерухомості, із зазначенням їхніх адрес та реєстраційних номерів у Державному реєстрі речових прав. Це підтверджує повідомлення податкового органу про використання даних приміщень у господарській діяльності. Ці документи охоплюють увесь спірний період, що додатково підтверджується квитанціями про їх отримання податковим органом.
Крім того, скаржник у ході розгляду справи у першій інстанції визнав статус ФГ "Буковина-С" як сільськогосподарського товаровиробника, що зафіксовано в судовому засіданні під час аудіофіксації відповідно до положень КАС України. Також не було заперечено, що об'єкти, щодо яких прийнято оскаржувані ППР, є сільськогосподарськими будівлями (код 1271 згідно з ДК 018-2000), що додатково підтверджено експертним висновком Державного науково-дослідного інституту автоматизованих систем у будівництві, наданим до матеріалів справи та визнаним податковим органом у першій інстанції.
Враховуючи викладене у сукупності та зважаючи на нормативне регулювання спірних правовідносин ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін..
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Згідно з ідентифікаційними даними, основним видом діяльності ОСОБА_1 є 47.76 "роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами у спеціалізованих магазинах; 68.20 "надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
01 вересня 2003 року Сокирянською РДА зареєстровано Статут фермерського господарства «Буковина-С», засновником і єдиним власником якого є ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 є власником на праві приватної власності нежитлових приміщень (будівель), розташованих у Чернівецькій області, а саме: у АДРЕСА_1 - приміщення №11 площею 47,9 кв.м, №4 площею 51,8 кв.м, №3 площею 49,8 кв.м, № 10 площею 35,9 кв.м, №14 площею 46,4 кв.м, №12 площею 49,8 кв.м та №9 площею 29,5 кв.м; а також у АДРЕСА_2 - приміщення загальною площею 1888,10 кв.м.
У Акті передачі нерухомого майна від 12 травня 2006 зазначено, що приватний підприємець ОСОБА_1 отримав майно на території ПТОПУ по вулиці Давиденка, м. Сокиряни, серед яких пункт товарної обробки плодів, фруктосховище, будинок садовода, вагова, зернотік, автогаражі.
Рішенням засновника ФГ "Буковина-С" від 17 квітня 2014 року вирішено фермерському господарству прийняти право користування на:
- нежитлову будівлю (склад) площею 1888,10 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлові приміщення №3 (49,8 кв.м), №4 (51,8 кв.м), №10 (35,9 кв.м), №11 (47,9 кв.м), №12 (36,2 кв.м), АДРЕСА_3 (46,4 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1 .
26 травня 2023 ГУ ДПС у Чернівецькій області прийнято податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_2 нараховано податкові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно (нежитлові об'єкти), загальною сумою 280 925,94 грн за податкові періоди 2020- 2022 років, а саме:
- №0102416-2409-2409-UA73040170000011490 - 1 593,4 грн (2021 рік);
- №0102418-2409-2409-UA73040170000011490 - 1 737,6 грн (2021 рік );
- №0102419-2409-2409-UA73040170000011490 - 81 743,72 грн (2020 рік);
- №0102420-2409-2409-UA73040170000011490 - 2 073,79 грн (2020 рік);
- №0102422-2409-2409-UA73040170000011490 - 2 242,64 грн (2020 рік);
- №0102424-2409-2409-UA73040170000011490 - 1 277,18 грн (2020 рік );
- №0102425-2409-2409-UA73040170000011490 - 2 156,5 грн (2020 рік);
- №0102426-2409-2409-UA73040170000011490 - 2 008,85 грн (2020 рік);
- №0102427-2409-2409-UA73040170000011490 - 1 868,1 грн (2022 рік);
- №0102428-2409-2409-UA73040170000011490 - 2 020,2 грн (2022 рік);
- №0102429-2409-2409-UA73040170000011490 - 1 942,2 грн (2022 рік);
- №0102430-2409-2409-UA73040170000011490 - 73 635,9 грн (2022 рік);
- №0102432-2409-2409-11А73040170000011490 - 1 400,1 грн (2022 рік);
- №0102433-2409-2409-UA73040170000011490 - 1 809,6 грн (2022 рік);
- №0102434-2409-2409-UA73040170000011490 - 1 411,8 грн (2022 рік);
- №0102435-2409-2409-0473040170000011490 - 1 150,5 грн (2022 рік);
- №0102413-2409-2409-UA73040170000011490 - 2 486,4 грн (2021 рік);
- №0102421-2409-2409-UA73040170000011490 - 1 567,25 грн (2020 рік);
- №0102414-2409-2409-UA73040170000011490 - 2 390,4 грн (2021 рік);
- №0102411-2409-2409-UA73040170000011490 - 90 628,8 грн (2021 рік);
- №0102417-2409-2409-UA73040170000011490 - 2 227,2 грн (2021 рік);
- №0102423-2409-2409-UA73040170000011490 - 1 554,26 грн (2020 рік).
У свою чергу, ОСОБА_1 , не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями за період з 2020-2022 роки, а саме тих, які прийняті щодо приміщень №№ 3, 4, 10-14 по вул. Кобилянської О., буд. 6А та по вул. Давиденка звернувся до суду із зустрічним позовом.
Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 сплатив суми податку на нерухомість за 2020, 2021 та 2022 роки, нарахованих на підставі податкових повідомлень-рішень №0102435-2409-2409-UА73040170000011490, №0102415-2409-2409-UА73040170000011490, №0102424-2409-2409-UА73040170000011490 та №0102431-2409-2409-UА73060610000066784.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права висновків виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У розглядуваній справі спірним є питання відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України податкових повідомлень-рішень в контексті правомірності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ОСОБА_2 , який є засновником фермерського господарства.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно з пунктом 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).
Відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Статтею 266 ПК України регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктами 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Отже, застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (був чинним до 31 грудня 2023 року), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до вказаного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).
До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Отже, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є, зокрема, правовий статус будівлі.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Судами встановлено, що відповідні нежитлові будівлі, які належать ОСОБА_1 на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що зокрема й засвідчується й висновками експертизи.
Так, за висновком експертизи, проведеної інженером з інвентаризації нерухомого майна та експертом будівельним І категорії, від 31 липня 2023 року №702, встановлено, що зазначене нерухоме майно використовується ОСОБА_1 як споруди товаровиробників та віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Згідно з Експертним висновком АС7 №2409601 від 05 квітня 2024 року щодо вірності здійсненої фізичною особою ОСОБА_1 класифікації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 встановлено, що таку класифікацію здійснено ОСОБА_1 правомірно, а саме за наведеним у додатку 1 Переліку:
1. Будівля для зберігання с/г продукції площею 1888,10 кв.м. по АДРЕСА_2 - (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 - для зберігання с/г продукції.
2-7. Об'єкти по АДРЕСА_1: нежитлові приміщення №3, загальною площею 49,8 кв.м.; №4, загальною площею 51,8 кв.м.; №10, загальною площею 35,9кв.м.; №11, загальною площею 47,9кв.м.; №12, загальною площею 36,2кв.м.; №14, загальною площею 46,4кв.м. - (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 - для зберігання с/г інвентарю.
Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Положеннями статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.
Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство», є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Разом з тим, як установили суди попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , як власник будівель сільськогосподарського призначення, є також засновником фермерського господарства ФГ «Буковина-С», яке використовує такі будівлі у своїй діяльності.
Також, у судовому засіданні судом першої інстанції допитаний свідок ОСОБА_3 , пояснив, що він протягом 10-13 років залучався фермерським господарством до сезонних робіт як різноробочий. Свідок підтвердив, що будівля по АДРЕСА_2 є складом, де зберігається с/г урожай, с/г техніка, в томі числі трактора. В свою чергу, нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 служать в якості приміщень для зберігання різного інвентарю, добрив та ін.
З урахуванням цього у сукупності суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наведені вище документи свідчать про те, що належні ОСОБА_1 на праві власності, який є засновником ФГ "Буковина-С", нежитлові будівлі використовуються для ведення фермерського господарства, а саме для зберігання сільськогосподарської продукції та для зберігання сільськогосподарської техніки, що необхідна для обробки полів, для ремонту сільськогосподарської техніки, для зберігання пального та іншого с/г інвентарю.
На підставі висновків експертизи, пояснень свідка, фотографій приміщень, встановлено, що нежитлові будівлі, які належать ОСОБА_1 за зустрічним позовом на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.
На користь такого висновку, як вказали суди попередніх інстанцій, свідчить також аналіз функціонального призначення об'єктів нерухомості, за адресами м. Сокиряни, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , які відображені у правовстановлюючих документах, зокрема, протоколі №1 від 28 березня 2006 року. зборів власників майна та засідання комісії з організації вирішення майнових питань ТОВ "Сокиряни-Агрос", яке є правонаступником колгоспу імені Т.Г.Шевченка; акті приймання-передачі нерухомого майна від 12 травня 2006 року.
Крім того, як констатували суди попередніх інстанцій, про факт використання ФГ "Буковина-С" спірного майна було відомо податковому органу, підтвердженням цього є лист Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 04 грудня 2023 року, в якому зазначено, що згідно відомостей про об'єкти оподаткування (подано 25 вересня 202 року) у використанні ФГ "Буковина -С", окрім іншого і спірні нежитлові приміщення.
При цьому ОСОБА_1 (у спірному періоді) є єдиним засновником ФГ "Буковина-С", яке є сільськогосподарським виробником, видами економічної діяльності якого є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
У рішенні Конституційного Суду України № 12-р(II)/2024 від 18 грудня 2024 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 51 Цивільного кодексу України (щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців) Конституційний Суд України вказав, що дотримання конституційних гарантій вільного розвитку підприємництва є значущим не лише для ефективного розвитку ринкової економіки, самозайнятості осіб і наповнення Державного бюджету України, а й для зміцнення таких основоположних цінностей конституційного порядку України, як демократія та правовладдя (верховенство права). Відносини держави і підприємництва мають втілювати європейську ідентичність Українського народу, незворотність європейського та євроатлантичного курсу України (абзац п'ятий преамбули Конституції України).
Конституційний Суд України зазначив, що свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, законодавець визначив як одну із загальних засад цивільного законодавства (пункт 4 статті 3 Кодексу). Забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, є загальними принципами господарювання в Україні (абзаци другий, третій статті 6 Господарського кодексу України). Отже, свобода особи, втілена у праві на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, гарантованому кожному частиною першою статті 42 Основного Закону України, сприяє реалізації низки інших конституційних прав, зокрема права власності (стаття 41 Конституції України).
Конституційний Суд України звернув увагу на те, що основою юридичного статусу фізичної особи є гарантовані Конституцією України людські права і свободи. У випадку реалізації фізичною особою конституційного права на підприємницьку діяльність її юридичний статус додатково набуває правомочностей, які випливають зі статусу підприємця. Водночас юридичний статус підприємця не обмежує фізичну особу щодо обсягу її людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.
Саме на ці підходи Конституційного Суду України звернув увагу Верховний Суд у своїй подальшій практиці, а саме у постанові від 5 лютого 2025 року у справі № 140/33208/23 та підкреслив, що у разі підтвердження засновником Фермерського господарства призначення належного йому на праві власності нерухомого майна для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та визначення сільськогосподарської діяльності, яка здійснюється цим Фермерським господарством, такий засновник не позбавлений можливості бути звільненим від сплати податку на нерухоме майно на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Положеннями частини другої статті 77 КАС України визначено, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень покладається на відповідача.
Разом з тим, у цій справі податковим органом не доведено, що будівлі, які належать ОСОБА_1 на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення, а останній - не є сільськогосподарським товаровиробником, що свідчить про не дотримання ним як суб'єктом владних повноважень частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.
Враховуючи зазначене у колегії суддів Верховного Суду немає підстав аби не погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що нежитлові будівлі, які належать ОСОБА_1 на праві власності, не є об'єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Наведене також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 09 травня 2023 року у справі № 380/10802/22, від 26 червня 2025 року у справі № 400/1245/23 та інших.
Суд поділяє позицію Позивача щодо відмінності правовідносин у справі, на яку посилається податковий орган у касаційній скарзі, у порівнянні з цією справою. Така відмінність зумовлена різною оцінкою фактичних обставин і доказів у кожній справі, а також вищенаведеною практикою Верховного Суду, де враховано тлумачення Конституційним Судом України у рішенні від 18 грудня 2024 року № 12-р(II)/2024.
При цьому за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням цього колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 нараховано зобов'язання на підставі податкових повідомлень-рішень, ухвалених без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України.
Відтак, висновки судів обох інстанцій про наявність підстав для скасування спірних у справі індивідуальних актів є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях статті 242 КАС України.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про необхідність залишення їх без змін, а касаційної скарги без задоволення.
Керуючись статтями 343, 350, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх