16 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 951/481/25 пров. № А/857/39319/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2025 року, головуючий суддя - Лавренюк О.М., у с. Козова, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУНП в Тернопільській області, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА № 1816752 від 09.07.2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що у постанові по справі про адміністративне правопорушення не обґрунтовано, з яких мотивів та міркувань інспектор поліції дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Також у вказаній постанові поліцейським не встановлено та не наведено фактичних даних, які би вказували на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, зокрема його об'єктивної сторони, із вказівкою в чому саме виразився завідомо неправдивий виклик поліції. Так в постанові не сформульовано чітко, яку саме неправдиву інформацію повідомив позивач на лінію 102, хоча диспозиція статті 183 КУпАП передбачає конкретні дії, за які може бути накладено стягнення. Звернув увагу, що працівник поліції Конопелько Ю.Я. не перевірила достовірність повідомленої позивачем інформації, що свідчить про те, що постанову серії ЕГА №1816752 від 09.07.2025 року винесено безпідставно.
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено; скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1816752 від 09.07.2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ГУНП в Тернопільській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивачем не надано жодних достатніх об'єктивних належних і допустимих доказів на підтвердження слів, зазначених в позовній заяві, а також не надано доказів того, що даний виклик дійсно був правдивий. Разом з тим, відповідач зазначив, що дії позивача були спрямовані саме на зрив нормальної роботи поліції. Особа викликає поліцейського ніби - то для надання допомоги, однак знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою серії ЕГА №1816752 від 09.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, винесеною поліцейським сектору поліцейської діяльності №1 (смт Козова) Відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області сержантом поліції Конопелько Ю.Я., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 09.07.2025 року в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик поліції та повідомив, що по вул. Грушевського, 12, що в селищі Козова в магазині «Торба» продаються алкогольні напої об'ємом 0,5 літри та вартістю 45 гривень, однак під час перевірки даний факт не підтвердився, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.
Позивач не погоджуючись з діями поліцейського стосовно притягнення його до адміністративної відповідальності, звернувся до суду з позовними вимогами про скасування постанови серії ЕГА №1816752 від 09.07.2025 року про накладення адміністративного стягнення, а також про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, матеріали справи не містять, тому постанова серії ЕГА №1816752 від 09.07.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі -КУпАП).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як встановлено ст. 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, 09.07.2025 року в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння здійснив завідомо неправдивий виклик поліції та повідомив, що по АДРЕСА_2 в магазині «Торба» продаються алкогольні напої об'ємом 0,5 л та вартістю 45 грн, однак під час перевірки даний факт не підтвердився, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що із наданого аудіозапису звернення на спеціальну лінію «102» не вбачається, що ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП.
Разом з тим, відповідачем не наведено будь-яких відомостей чи доказів про те, що позивачем було викликано поліцію нібито для надання допомоги, усвідомлюючи при цьому заздалегідь відсутність потреби у такому виклику.
При цьому, оскаржувана постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, записи технічних приладів та засобів, роздруківки прийнятого повідомлення, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його об'єктивної сторони.
Така постанова, відповідно до її правової природи, є актом, прийнятим суб'єктом владних повноважень за результатами розгляду зафіксованого правопорушення, що передбачає попереднє фіксування факту вчинення відповідного порушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року у справі № 161/5372/17.
Колегія суддів погоджується з судом попередньої інстанції про те, що навіть у тому випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з'ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у відповідності до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Таким чином до повноважень Поліції входить, зокрема, реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Крім цього, відповідно до п. 2 Розділу ІV Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України, отримавши телефоном повідомлення про правопорушення або подію (електронне повідомлення про правопорушення або подію через систему ІПНП), оперативний черговий ТВП зобов'язаний, зокрема, за погодженням з диспетчером направити на місце вчинення правопорушення або події наряд поліції, окремих працівників, а у разі вчинення кримінального правопорушення СОГ.
Отже, сам факт виклику поліції позивачем не свідчить, що такий виклик є завідомо неправдивий. «Повідомлення» на лінію «102» не може кваліфікуватися завідомо неправдивим повідомленням (викликом) поліції, оскільки завданням поліції є охорона прав і свобод людини (ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію України»).
Колегія суддів вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення щодо завідомо неправдивого виклику поліції, разом з тим відповідач в межах своїх повноважень повинен виконувати покладені на нього обов'язки щодо реагування на таке повідомлення.
Отже, як вірно зазначив суд попередньої інстанції, оскаржувана постанова не містить посилання на докази, на підставі яких ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що перебачено статтею 183 КУпАП, у постанові не зазначено факту наявності у позивача прямого умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику працівників поліції, що свідчить про формальне прийняття посадовою особою постанови, без урахування всіх обставин справи.
Колегія суддів звертає увагу, що стаття 183 КУпАП передбачає відповідальність за завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, тобто завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Суб'єктивна сторона проявляється у формі прямого умислу, коли особа чітко усвідомлює, що її звернення до спеціальних служб є свідомо неправдивим, не має на меті усунення порушень громадського порядку, надзвичайних ситуацій або загроз життю людей, а зумовлене протиправними, переважно хуліганськими мотивами.
Однак, такі дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина вважала свої права порушеними чи такими, що можуть бути порушені; розраховувала на захист прав поліцією; не має прямого умислу на вчинення правопорушення, повідомляє фактичні обставини справи та не має на меті безпідставного виїзду поліції.
Більше того, матеріали справи не містять доказів того, що працівниками поліції у повному обсязі встановлено обставини, що стосуються повідомленого позивачем факту, за яким ним здійснено виклик поліції, та перевірено чи інформація, яку позивач повідомив, була дійсно завідомо неправдивою.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем ст. 183 КУпАП, отже постанова серії ЕГА №1816752 від 09.07.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 11 вересня 2025 року у справі №951/481/25 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повний текст постанови складено 16.10.2025 року